Історія аудиту в Україні

     Існує два підходи до створення нормативно-правової бази регулювання аудиторської діяльності (табл. 3.2).

     Таблиця 3.2

     Підходи щодо регулювання аудиторської діяльності

     Аудиторські послуги надаються у формі  аудиту, експертиз, консультацій із питань обліку, звітності, оподаткування, аналізу  фінансово-господарської діяльності та інших видів економіко-правового  забезпечення підприємницької діяльності фізичних та юридичних осіб. Прибуток (дохід) від аудиторської діяльності оподатковується згідно з чинним законодавством. Законом України "Про  аудиторську діяльність" створено Аудиторську палату України, повноваження якої визначаються цим Законом та Статутом Аудиторської палати України (далі – АПУ).                                                                                                                                                          

     Управління  – свідома цілеспрямована дія  з боку суб'єктів, органів на людей  та економічні об'єкти, що здійснюються з метою спрямування їх дій  і отримання бажаних результатів.

     Під управлінням аудиторською діяльністю розуміють процес регулювання роботи аудиторських фірм, окремих підприємств-аудиторів  та всієї аудиторської спільноти  в державі з метою дотримання єдиних методологічних вимог.

     В Україні регулювання аудиторською діяльністю здійснюється відповідно до англо-американського підходу. З ініціативи Спілки аудиторів України був підготовлений Закон України "Про аудиторську діяльність", який прийнято Верховною Радою 24 квітня 1993 року. На основі цього Закону було створено Аудиторську палату України.

     Загальна  схема управління аудиторською діяльністю в Україні наведена нижче (рис. 3.2).

     Рис. 3.2. Управління аудиторською діяльністю в Україні  

     Отже, аудиторська діяльність в Україні  є саморегулюючою, держава лише встановлює вимогу здійснення аудиту, а методику і техніку його проведення визначають Аудиторська палата України, Спілка аудиторів України та їх територіальні  відділення у стандартах, нормах, положеннях, інструкціях, роз'ясненнях. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВИСНОВКИ 
 

     Отже, в економічній літературі висловлюються  різні думки щодо історії виникнення аудиту в світі. Слово "аудит" походить від латинського слова "audio" (він слухає, відповідно "auditor" – той, хто слухає).

     Одні  автори стверджують, що започаткування професії аудитора сягають давніх часів. Ще в Стародавньому Єгипті (близько 2600 років до н.е.) існували чиновники, які поєднували функції обліку та контролю. В Римській імперії (ІІІ  ст. до н.е.) функції контролю здійснювали  спеціальні службовці, так звані  куратори. Водночас з ними діяли  прокуратори – намісники провінцій, фінансові чиновники з забезпечення державних доходів, а квестори займалися  фінансовими та судовими справами.

     Інші  дослідники доводять корені існування  аудиту в Стародавній Греції. В  той період особлива увага приділялася  контролю збереження власності, зокрема  майна. Крадіжку греки розглядали як матеріальну шкоду. Нестача цінностей  покривалася матеріально відповідальною особою або його поручителями, причому  якщо нестача кваліфікувалася як розкрадання, то відшкодування її відбувалося  у десятикратному розмірі. Афіни  мали спеціальних чиновників і контролерів, до обов'язків яких належало складання  звітів про доходи і витрати держави  та їх контроль.

     В Італії аудит поширився після  падіння Римської імперії. Купці  Флоренції, Генуї та Венеції використовували  працю аудиторів для перевірки  платоспроможності капітанів торгових кораблів, які перевозили товари в  інші країні Європи. В той час  метою контролю було попередження помилок  в облікових книгах.

     Наступною віхою в розвитку аудиту став період розквіту італійських міст-держав. Тут мало місце паралельне співіснування  контролю на приватному та державному рівнях.

     У період середньовіччя разом із розвитком  суспільно-економічних відносин удосконалювався  облік і контроль господарської  діяльності, з'явилися спеціальні трактати про контроль облікових записів  і звітності. В цих трактатах  наголошувалося на необхідності піддавати  ретельній перевірці звіти; регулярно  проводити інвентаризацію залишків цінностей, дебіторської заборгованості, підтверджувати правильність цін та ін.

     Значним поштовхом у розвитку фінансово-господарського контролю в світі, а отже, і професії аудитора, було зародження капіталістичного способу виробництва. Починаючи  з середини XIX ст., коли капіталістичний  тип виробництва почав домінувати у країнах Європи і Північної  Америки, реальні власники підприємств (акціонери, пайовики, засновники) майже  повністю перестали брати участь в управлінні, яке було передано найманим працівникам – професійним  менеджерам. Відразу почалися конфлікти  інтересів: власники прагнули не тільки зберегти, а й примножити власність, а менеджери намагалися самі перейти  до категорії власників, часто використовуючи надані їм можливості на шкоду своїм  роботодавцям.

     Звичайно, у цьому конфлікті власники мали законне право вимагати від менеджерів продуктивної праці та сумлінного виконання  обов'язків, але реально контролювати їх не могли. Тому виникла ідея запрошувати  висококваліфікованих і незалежних працівників (насамперед бухгалтерів), котрі могли б надавати об'єктивну  інформацію про реальне збереження активів підприємства, величину прибутку тощо.

     Отже, аудитори стали інструментом реалізації контролю власника за діяльністю найманого  персоналу, результати якої знаходили  формальне вираження у показниках публічної фінансової звітності.

     Більшість вчених світу визнають, що офіційною  датою виникнення незалежного аудиту в сучасному його значенні є 23 жовтня 1854 р. Саме тоді Спілці бухгалтерів  Единбургу був наданий статус королівської, її членам присвоєно  звання "привілейованих бухгалтерів".

     Існування певних тенденцій глобалізації бізнесу, концентрації інтелектуальних ресурсів у процесі розподілу праці, стрімке  зростання інформаційної складової  систем управління стало значним  поштовхом у подальшому розвитку аудиту на вищому рівні.

     Якщо  на перших етапах розвитку ринкової економіки  у країнах Західної Європи, Північної  Америки та інших регіонів планети  активно відбувалися процеси  концентрації капіталу, засобів праці, трудових ресурсів (переважно виробничого  кадрового потенціалу), то у XX ст. паралельно з названими процесами спостерігалася значна концентрація інтелектуальних  ресурсів. У галузі бізнес-консалтингу  й аудиту ця тенденція знайшла  відображення у створенні транснаціональних  бухгалтерських (аудиторських) фірм

     Згадані тенденції є взаємопов'язані й  у комплексі з іншими чинниками  формують сучасне бачення аудиту.

     Після жовтневого перевороту 1917 р. та часів  існування СРСР була сформована командно-адміністративна  система. За цих умов контрольні функції  повністю виконували контрольно-ревізійні  органи. Водночас з цим існував  партійний контроль.

     Перші зародки аудиту можна віднести до 1987-1989 рр., коли почали діяти спільні  підприємства з іноземним капіталом. В Україні було створене дочірнє  відділення "Інаудиту".

     Розвиток  аудиту в Україні започатковано  після розпаду Радянського Союзу  та створення незалежної держави.

     На  сучасному етапі розвитку національної економіки спостерігаємо значні зміни у методах і механізмах господарювання, зумовлені розширенням  і зміцненням недержавних форм власності, приватизаційними процесами, розвитком  міжрегіональних і міжнародних  зв'язків, побудованих на ринкових засадах.

     Розвиток  аудиту в Україні має три етапи:

     Перший  – 1987-1992 рр. – створення перших аудиторських структур.

     Другий  – 1993-1998 рр. – формування нормативно-правової бази аудиту в Україні.

     Третій  – 1999 р. – дотепер – діяльність аудиту на новій нормативно-правовій базі та посилення монопольного становища  представників провідних іноземних  аудиторських послуг в Україні. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 
 

1. Адамс Р. Основы аудита: Пер. с англ. / Р. Адамс под. ред. Я.В. Соколова. – М.: Аудит: ЮНИТИ, 1995. – 398 с.
2. Аудит Монтгомери М.: Пер. с англ. / М. Монтгомери. – М.: Аудит, ЮНИТИ, 1997. – 542 с.
3. Білуха М.Т. Теорія бухгалтерського обліку: Підручник. / М.Т. Білуха. – К., 2000.– 692 с.
4. Бутинець Ф.Ф. Аудит: Підручник для студентів спеціальності "Облік і аудит" вищих навчальних закладів.   – 2-е   вид., перероб.  та  доп. / Ф.Ф.Бутинець. –  Житомир:  ПП  "Рута",  2002. – 672 с.
5. Гончарук Я.А. Рудницький В.С. Аудит: Навч. посіб. – 3-тє вид., перероб. і доп. / Я.А. Гончарук, В.С. Рудницький. – К.: Знання, 2007. – 443 с.
6. Давидов Г.М. Аудит: Підручник. / Г.М. Давидов. – К.: Знання, 2004. – 511 с. – (Вища освіта ХХІ століття).
7. Дорош Н.І. Аудит: методологія і організація. / Н.І. Дорош. – К.: Знання, 2001. – 402 с.
8. Закон України «Про аудиторську діяльність» від 22.04.93р. № 3125-ХІІ із змінами і доповненнями. . [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=3125-12
9. Зубілевич С. Аудиторська діяльність в Україні: Проблеми становлення і перспективи розвитку. / С. Зубілевич // Бухгалтерський облік і аудит. 1995. –№9.  – С. 15-18.
10. Зубілевич С.Л., Голов С.Ф. Основи аудиту. / С.Л. Зубілевич, С.Ф. Голов.  – К.: Ділова Україна, 1996. – 374 с.
11. Кулаковська Л. П., Піча Ю. В. Організація і методика аудиту: Навч. посіб. / Л. П. Кулаковська, Ю. В. Піча. – К.: Каравела, 2004. – 568 с.
12. Немченко В.В. Практичний курс внутрішнього аудиту. Навчальний посібник рекомендований МОН України. / В.В. Немченко. – К.: ЦНЛ, 2008. – 240 с.
13. Про ліцензування аудиту: Положення Аудиторської Палати України від 17.02.94 р. № 12. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://users.i.com.ua/~russo/audit_4.htm
14. Про сертифікації аудиторів: Положення Аудиторської Палати України від 27.11.97 р. № 60/5 зі змінами та доповненнями від 23.04.2002 р. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.dtkt.com.ua/show/1cid02000.html
15. Стрєльніков Р.М. Контроль і ревізія. Практикум. Навчальний посібник рекомендовано МОН України. / Р.М. Стрєльніков. – К.: ЦНЛ, 2007. – 336 с.
16. Терехов А.А. Аудит. / А.А. Терехов. – М.: Фінанси і статистика, 1999. – 512 с.
17. Федулова Л. Управління аудиторською діяльністю. / Л. Федулова // Бухгалтерський облік і аудит. – 1995. – № 8. – С. 19-20.