Історія аудиту в Україні

     Таблиця 3.1

     Порівняння  характеристик ревізії та аудиту

 

     Все вищесказане дає нам можливість визначитися з категоріями "предмет", "метод", "об'єкти аудиту".

     Предмет аудиту – стан економічних, організаційних, інформаційних та інших характеристик  системи, що знаходиться в сфері  аудиторської оцінки. Як видно з  цього формулювання, предмет аудиту (аудиторських послуг) має багато спільного  з предметом ревізії та економічного аналізу. Предметом економічного аналізу  також є господарські процеси  і явища, їх кількісна характеристика і оцінка економічних об'єктів  – ресурсів, продукції, прибутку.

     Предметом ревізії є ті самі процеси та явища  і їх оцінка щодо відповідності законодавству.

     Водночас  предмет аналізу, ревізії і аудиту має розбіжності. Аудит виходить за рамки контролю і ревізії. Питання  податків, оцінки майна, ефективності систем управління не є об'єктом  ревізії та аналізу.

     Метод аудиторської діяльності базується  на основних положеннях діалектичного  методу пізнання і законах політичної економії. Економічні процеси, які виникають  і здійснюються на підприємствах, являють  собою певне ціле, узагальнене, без відмінностей між окремими частинами та властивостями.

     Метод аудиту – це сукупність способів, прийомів, використовуваних для дослідження  стану об'єктів, що вивчаються. Ці прийоми  можна об'єднати у такі групи:

• перша – визначення кількісного та якісного стану об'єкта;
• друга – визначення відхилень дійсного стану досліджуваного об'єкта від норм та нормативів, планових показників та інших правил;
• третя – оцінювання стану об'єкта (у минулому, поточному та майбутньому періодах).

     Отже, методом аудиту є визначення реального, якісного та кількісного стану об'єктів, виявлення відхилень від базового або нормативного стану й оцінювання цих відхилень за критеріями доцільності  та законності.

     В аудиті широко застосовують прийоми  та методи, які не є власне аудиторськими  – це передусім прийоми та методи статистики і аналізу господарської діяльності: порівняння, групування, деталізація показників, індекси, елюмінування, балансовий, сальдовий тощо.

     Об'єкт  аудиторської діяльності – це взаємопов'язані  економічні, організаційні, інформаційні, технологічні та інші сторони функціонування системи, що вивчається, стан якої може бути оцінений кількісно і якісно. Об'єкти аудиту можуть бути різними за складом та структурою, відношенням до різних сфер діяльності, іншими характеристиками. Така широка характеристика об'єктів аудиту потребує їх класифікації. Найбільш вдала, очевидно, класифікація об'єктів аудиту наведена нижче.

     За  видами:

     1. Активи:

• основні засоби та позаоборотні активи;
• запаси і витрати;
• гроші, розрахунки та інші активи.

     2. Господарські факти як процеси:

• виробництва і реалізації продукції;
• забезпечення процесу виробництва робочою силою;
• впровадження у виробництво нової техніки та технології;
• матеріально-технічне постачання;
• технічне, господарське, енергетичне забезпечення виробництва.

     3. Пасиви:

• джерела власних і прирівняних до них коштів;
• довгострокові пасиви;
• розрахунки та інші пасиви.

     4. Економічні результати діяльності:

• обсяги виробництва;
• продуктивність праці;
• собівартість продукції;
• рентабельність;
• витрати виробництва.

     5. Організаційні форми управління:

• організаційна структура виробництва;
• структура та функції апарату управління.

     6. Методи управління:

• системи стимулювання праці;
• внутрішньовиробнича система стимулювання виробництва.

     7. Функції управління:

• планування;
• нормування;
• облік;
• контроль;
• економічний аналіз;
• ціноутворення;
• внутрішній аудит.

     За  складністю:

• складні об'єкти – сукупні ресурси і господарські процеси, цілісні системи управління;
• прості об'єкти – ресурси, господарські процеси, системи управління, які мають відносно першої групи підпорядковане значення.

     Складність  об'єкта – ознака відносна. Вона визначається розмірами підприємства, обсягами виробництва, його організаційною структурою, особливостями  продукції, що виробляється, тощо. Але  з позицій аудиту ця ознака має  важливе значення, тому що визначає обсяг, характер і терміни виконання  робіт, методичні підходи до організації  аудиту.

     За  відношенням об'єктів до сфери  діяльності:

• виробництво основне, допоміжне та обслуговуюче;
• матеріально-технічне постачання та збут;
• підготовка виробництва;
• управління.

     Стан  об'єктів у часі:

• минулому;
• теперішньому,
• майбутньому.

     У минулому часі оцінюється стан достовірності  бухгалтерської звітності, законності і доцільності господарських  операцій, ефективності використання ресурсів.

     У теперішньому часі оцінюється стан об'єктів  при перевірці основних засобів, запасів і витрат, грошей, розрахунків  та інших активів, на межі аудиту і  ревізії, коли робляться висновки щодо реального стану обліку, планування, нормування.

     Оцінка  майбутнього стану – результат  аудиторського дослідження, пов'язаного  з перспективним аналізом різних сторін діяльності підприємства.

     За  характером оцінки стану підприємства:

• якісна і кількісна оцінка;
• лише якісна оцінка;
• тільки кількісна оцінка.

     До  об'єктів першої групи відносяться  господарські процеси на підприємстві.

     Об'єкти другої групи – це ті, які не можна  оцінити кількісно, тому що така оцінка суперечить їх внутрішньому змісту. До таких об'єктів відносяться: організаційні  форми, методи, форми і функції  управління.

     До  третьої групи відносяться об'єкти, які не можуть мати практично інших  оцінок, окрім кількісних. Це ресурси  і економічні результати діяльності підприємств.

     За  терміном перебування об'єктів у  полі діяльності аудиту:

• об'єкти, які постійно перебувають у полі аудиторського впливу;
• об'єкти періодичної аудиторської оцінки;
• об'єкти разових аудиторських оцінок.

     До  об'єктів першої групи відносяться  економічні результати діяльності, господарські процеси, деякі функції управління. Аудиторський вплив виявляється  у постійному консультуванні підприємства аудиторською фірмою.

     До  об'єктів періодичної аудиторської оцінки відносять ресурси, господарські процеси, економічні результати діяльності. Підтвердження достовірності бухгалтерської звітності, аналіз фінансового стану, оцінка вартості майна – ці напрямки аудиторської діяльності не постійні для підприємства.

     До  об'єктів разової оцінки відносяться  організаційні форми, методи, функції  управління.

     За  відношенням об'єктів до різних видів  аудиту слід виділяти об'єкти внутрішнього та зовнішнього аудиту.

     При цьому слід визнати, що між об'єктами внутрішнього та зовнішнього аудиту немає істотної різниці, і слід пам'ятати, що у полі зору внутрішнього аудиту перебувають абсолютно всі види об'єктів, наведені в класифікації за цією ознакою. При особливих обставинах вони можуть бути об'єктами зовнішнього аудиту.

     Є об'єкти, які обов'язково потребують зовнішньої аудиторської оцінки.  

     3.3. Загальна характеристика управління  аудиторською діяльністю в Україні 

     Україна почала формувати власну систему  фінансово-економічного контролю, ще перебуваючи  в складі СРСР, коли 3 серпня 1990 року був прийнятий Закон Української  Радянської Соціалістичної Республіки "Про економічну самостійність  Української РСР". Цей Закон  на основі Декларації про державний  суверенітет України визначив зміст, мету і основні принципи економічної  самостійності України, як суверенної держави, в ньому були закладені  підвалини системи фінансово-економічного контролю.

     Одним із елементів ринкової економіки  є система національного фінансово-економічного контролю, яка формується в Україні. Важливе місце у цій системі  належить незалежному аудиту. Його формування, розробка теорії і узагальнення практики аудиту, підготовка та перепідготовка кадрів аудиторів потребує величезної роботи.

     Для усвідомлення сутності й логіки методів  аудиту, технічних прийомів, ступеня  старанності проведення аудиту слід також зрозуміти умови й організаційні  рамки його здійснення.

     Питання, пов'язані з роботою і професійним  захистом аудиторів, регулюють Аудиторська  палата України і Спілка аудиторів  України. Організацію аудиту очолює Аудиторська палата України, яка  відповідно до законодавства є неурядовим органом.

     Аудиторська діяльність регулюється Законом  України "Про аудиторську діяльність" від 22 квітня 1993 р. № 3125-ХІІ (зі змінами  і доповненнями, внесеними Законами України від 14 березня 1995 р. № 81-95-ВР, від 20 лютого 1996 р. № 54/96-ВР). Цей Закон визначає правові засади здійснення аудиторської діяльності в Україні й спрямований на створення системи незалежного фінансового контролю з метою захисту інтересів власника. Положення цього Закону діють на території України і поширюються на всі господарські суб'єкти незалежно від форм власності та видів діяльності. Аудиторська діяльність включає в себе організаційне і методичне забезпечення аудиту, практичне виконання аудиторських перевірок та надання інших аудиторських послуг [17].