Современная экономическая политика финляндии

    3. Міжнародні організації загального  характеру, глобального чи регіонального  рівня, основною метою діяльності  яких є забезпечення колективної  безпеки і співпраці з широкого  кола питань, переважно в сфері  економіки.

    Фінляндія - учасниця багатьох із кожного названого типу організацій. Чи не найважливішим елементом сучасної фінляндської зовнішньої політики є її активна участь в інтеграційних процесах у межах Європейського Союзу. Варто наголосити, що Фінляндія є повноправним членом Євросоюзу з 1 січня 1995 р., членом 00Н з 1955 р., Організації економічної співпраці і розвитку - з 1968 р., Північної ради - з 1956 р., має статус спостерігача в Західноєвропейському Союзі з 1995 р.

    В складі 186 країн-членів Фінляндія входить  у Конференцію 00Н з торгівлі та розвитку, створеної 1964 р., і систематично вивчає вплив національної і міжнародної політики на розвиток, приділяючи головну увагу проблемам ринку, управління, намагаючись розв'язувати їх, використовуючи старі повноваження в сфері економіки і нові, недавно отримані повноваження в сфері досліджень і технічної допомоги. Фінляндія входить і до Європейської економічної комісії 00Н (створена 1947 р.), мета санкціонування якої - сприяння розвитку і зміцненню економічних відносин між країнами-членами, між ними й іншими країнами, а також збір, оцінка і поширення економічної, технічної та статистичної інформації. Вона є країною-членом Міжнародного банку реконструкції і розвитку, створеного 1945 р., який здійснює банківське кредитування та технічну допомогу країнам-членам, і його філіалів - Міжнародної фінансової корпорації (створена 1956 р. з метою сприяння економічному зростанню країн-членів через підтримку підприємництва у виробничій сфері) та Багатостороннього агентства з інвестиційних гарантій (створене 1988 р., надає гарантії через страхування інвестицій).[63]

    Фінляндія входить також до складу таких  міжнародних економічних організацій, як Міжнародний валютний фонд (IMF), Всесвітня торгова організація (WTO), Організація Об'єднаних Націй з промислового розвитку (UNIDO), Продовольча і сільськогосподарська Організація Об'єднаних Націй (FAO), Всесвітня організація інтелектуальної власності (WIPO), Міжнародне агентство з атомної енергії (IAFA), Всесвітня туристична організація (WTO), Організація економічного співробітництва і розвитку (ОЕСD), Міжнародне енергетичне агентство (ІFА), Агенство з ядерної енергії (NЕА), Організація зі співробітництва та безпеки в Європі (ОSCЕ), Європейський інвестиційний банк (EIB), Європейська патентна організація (ЕРО), Евріка (ЕUREKА), Європейське космічне агeнство (ЕSА), Європейська організація ядерних досліджень (СЕRN), Європейська конференція громадянської авіації (ЕСАС), Європейська конференція міністрів транспорту (ЕСМТ), Північна співпраця (NORDІС СООРЕRАТІОN), Рада держав Балтійського моря (CBSS), Європейський банк реконструкції і розвитку (ЕВRD) та ін.

    Фінляндія належить до відносно невеликих країн, економіка яких дуже залежить від  зовнішнього ринку. Їй довелося вести  тривалу і виснажливу боротьбу за місце під сонцем на цьому ринку, що вимагало постійного врахування політичної ситуації та урегулювання залежно від останньої зовнішньоторговельної політики. Наприклад, після закінчення Другої світової війни в умовах реконструкції економіки і виплати репарацій (1945-1954 рр.) Фінляндія була змушена жорстко регулювати свої зовнішньоекономічні зв'язки через укладання спеціальних угод як зі старими (Великобританія, Швеція), так і з новими (Росія) торговими партнерами.

    В 1955-1959 рр. у Фінляндії відбулася  лібералізація торгівлі: поступово  усувалися кількісні та валютні  обмеження, що стало своєрідним відображенням  демонтажу військової економіки  і свідченням наближення до вільного ринку. Однак 1960-1973 рр. під натиском скандинавських сусідів і внаслідок об'єднання західноєвропейських країн у Європейську асоціацію вільної торгівлі перед Фінляндією гостро постало питання про власну модель участі в процесах західноєвропейської інтеграції. Затримка розв'язання цього питання загрожувала країні ізоляцією на світовому ринку. Першим кроком до пошуку такої моделі став вступ Фінляндії в Європейську асоціацію вільної торгівлі. У 1974-1984 рр. почалося формування "європейського економічного простору" через усунення тарифів на торгівлю промисловими товарами. Впродовж цього періоду Фінляндія проводила "стратегію колективного пристосування", яка мала забезпечити країні відповідне місце у цьому просторі.

    Однак 1985 р. після появи Білої книги  Європейського Союзу, де висвітлювалися наміри організації забезпечити свободу руху товарів, послуг, капіталів і робочої сили в межах кордонів ЄС, Фінляндія опинилася перед новим вибором: продовжувати "стратегію колективного пристосування" чи забезпечити собі членство в ЄС. У цей час вибір зробити було непросто, адже Фінляндія здійснювала широку клірингову (взаємозалікову) торгівлю з колишнім СРСР, що вселяло надію на подальшу стабільність розвитку країни. Це був період "особливих відносин" між цими двома країнами.[67]

    Проте наприкінці 1990 р. у зв'язку з кризовими явищами за ініціативою колишнього Радянського Союзу кліринг був скасований, що зумовило "обвал" двосторонньої торгівлі Фінляндії та СРСР. Останньою краплею став розвал СРСР і припинення Договору про дружбу, співпрацю і взаємодопомогу між Фінляндією і Радянським Союзом від 1948 р. У кінцевому підсумку вибір було зроблено: спочатку Фінляндія зміцнила взаємини з ЄС, а 1995 р. стала країною-членом цієї організації, отже, і частиною єдиного внутрішнього ринку Союзу. Так була підведена риска під епохою "східної торгівлі". Торгівля Фінляндії з Росією та іншими країнами колишнього Радянського Союзу стала частиною відносин ЄС з третіми країнами.

    Тепер за кордон Фінляндія відправляє понад  одну четверту її ВНП, причому понад 70 % цього обсягу припадає на західноєвропейські країни. Якщо експорт у країни ЄС 1995 р. становив майже 20 % ВНП, то тепер цей показник зріс до 50 %, і Фінляндія стала поряд з Бельгією, Нідерландами й Ірландією провідним внутрішнім експортером ЄС.

    За  показниками, поданими у таблиці 6, можна простежити зміни у зовнішньої торгівлі Фінляндії, які відбулися за 2001 – 2010 рр. 
 
 
 

     Таблиця 6

    Основні торгові партнери Фінляндії в 2001-2010 рр. 

* - країна знаходиться  в складі групи “інші країни” 

    Отже, у 90-х роках XX ст. поліпшився торговий баланс Фінляндії. Якщо 1991 р. від'ємне сальдо було характерне для шести країн-партнерів (ФРН, Великобританія, США, Італія, Нідерланди, Данія), то 1998 р. - тільки для однієї (Японії).

    На  міжнародному ринку Фінляндія відома як виробник різних технічних захисних засобів, машин та інструментів для  лісової промисловості, продукції  целюлозно-паперової промисловості, одягу й інвентаря для дозвілля, електроніки тощо.  Більшість фінських товарів конкурентноспроможні й користуються попитом завдяки дизайну товарів: виробники Фінляндії одними з перших у світі зрозуміли роль і значення промислового дизайну, взявши за основу виготовлення будь-яких товарів два важливих принципи - раціоналізм і практичність. Вони прагнуть домогтися передусім простоти, зручності та природності форм товарів, а це - запорука вигідного користування ними. 

      2.2. Динаміка розвитку макроекономічних показників

      Відповідно  до фінської статистики у березні 2010 року, порівнюючи з відповідним місяцем попереднього року, ВВП Фінляндії скоротився на 10,8%.

      Промислове  виробництво у квітні 2010 року впало на 21%.

      Падіння виробництва спостерігається практично в усіх галузях промисловості. Так, воно становило у:

      ·          металообробній та металургійній галузях  – 32,4%

      ·          лісопаперовій промисловості – 30,6%

      ·          електронній – 16,1%

      ·          хімічній – 16,1%.

      Лише  у харчовій промисловості відзначено незначне зростання виробництва, яке склало 0,5%.

      Починаючи з грудня 2009 року відбувається значне зменшення обсягів торгівлі. Протягом січня – квітня 2010 року порівняно з відповідним періодом попереднього року обсяги торгівлі скоротились на 15,7%, у тому числі відбулось скорочення обсягів оптової торгівлі на 17,5%, роздрібної торгівлі – на 1,6%.

      Протягом  І кварталу 2010 року відбулось помітне скорочення у сфері зовнішньої торгівлі. У цей період експорт склав 13,98 млрд. доларів США та зменшився порівняно з лютим 2008 року на 34,9%, а імпорт становив 14,12 млрд. доларів США та скоротився на 29,5%. Вперше за останні роки торгове сальдо Фінляндії cтало негативним та склало 135,9 млн. доларів США.

      Станом  на 1 червня 2010 року зростання інфляції припинилось та становило 0,0% (у квітні п.р. рівень інфляції склав 0,8% ).

      Рівень  безробіття у Фінляндії впродовж останніх років залишається досить високим та продовжує зростати. Так, станом на 1 травня 2010 року він склав 8,8%. Порівняно з попереднім місяцем відбулось його збільшення на 0,5%.  (табл. 7,8)

      Таблиця 7