Современная экономическая политика финляндии

    Основна галузь сільського господарства Фінляндії - тваринництво, головним чином молочного  напряму. Тваринництво дає 75 % доходів, які отримують у сільськогосподарському виробництві. У 1998 р. було вироблено 322 тис. т м'яса і птиці, 2301 т молока. [28]

    У Фінляндії розвинене і виробництво  зерна. У 1997 р. було зібрано 464 тис. т  пшениці, 47 тис. т жита, 2004 тис. т ячменю, 1243 тис. т вівса, а також викопано 754 тис. т картоплі. Однак 1998 і 1999 рр. більшість з наведених показників порівняно з 1997 р. значно скоротилися ( табл.5).

    Таблиця 5

    Сільськогосподарське  виробництво Фінляндії (тис. т) 

    При цьому, незважаючи на північне розташування Фінляндії, урожайність сільськогосподарських культур все-таки висока. Щоправда, за останні роки вона значно знизилася, практично за всіма видами сільськогосподарських культур, що зумовлено як погіршенням погодних умов, так і кризовими явищами в економіці загалом. Надто низькою була 1998 і 1999 рр. урожайність жита. Урожайність деяких сільськогосподарських культур (картопля, цукровий буряк, ячмінь, жито) була у 1998-1999 роках нижчою, ніж навіть в 1970 р.

    Будівництво у Фінляндії дає близько 0,1 річного валового національного продукту. Щорічно виконуються значні обсяги всіх видів будівництва.

    На  транспорт припадає понад 8 % валового внутрішнього продукту країни. Найбільшу частку внутрішніх перевезень вантажів (понад 70 %) здійснює автомобільний транспорт. Автобусне сполучення між поселеннями здійснюється автомобільними дорогами, 90 % яких є державними. Автомобільний парк країни інтенсивно збільшується.

    Довжина всіх автомобільних доріг Фінляндії  становить близько 78 тис. км. За 1980-1998 рр. вона збільшилася на 3333 км, або в 1,04 рази, водночас рівень автомобілізації (кількість автомобілів на 1 тис. осіб) зріс у 1,57 рази. Отже, якнайшвидше необхідна інтенсифікація будівництва автомобільних доріг.

    З року в рік зростають показники  роботи автотранспорту (автопробіг, пасажирооборот, вантажооборот). Однак, таке зростання у 1970-1980 рр. було значно більшим порівняно з періодом 1990-1998 рр. Так, пасажирооборот 1980 р. був більшим порівняно з 1970 р. в 1,4 рази, а 1998 р. порівняно з 1990 р. - всього в 1,1 рази, вантажооборот відповідно в 1,4 рази і 0,98 рази.

    Незважаючи  на тривалі та морозні зими, всі  автомобільні дороги країни утримуються  в доброму стані. Здебільшого  вони мають асфальтове чи бітумно-щебеневе покриття. Вздовж доріг, що пролягають крізь ліси, у місцях великої концентрації диких звірів для них збудовані захисні сітчасті огорожі. У небезпечних з цього погляду місцях стоять зазвичай попереджувальні знаки "Лосі та олені". Лось важить приблизно 500-600 кг, тому його зіткнення з автомобілем має серйозні наслідки, насамперед для автомобіля. У країні понад 300 тис. лосів, тому ймовірність зіткнень досить велика.[32]

    Автобусне сполучення Лапландії з успіхом  заміняє залізничне і є чудовим транспортом для подорожей у цьому мальовничому краї.

    У Фінляндії непогано розвинений і залізничний транспорт. Загальна довжина залізничного полотна становить майже 6 тис. км. Однак, більше третини залізниць електрифіковані. За 1970-1999 рр. довжина електрифікованих залізничних доріг збільшилася у 34 рази.

    Всі найбільші міста Фінляндії сполучені залізницями. Між Гельсінкі й Турку курсує сучасний швидкісний потяг "Пендоліно С 220".

    Величезна увага приділяється розвиткові морського  транспорту, адже порти - це ворота країни у світ. До речі, Фінляндія - єдина  з мореплавних держав світу, яка не має жодного порту, відкритого весь рік. Оскільки фінляндська економіка і добробут народу значною мірою залежать від експорту, у Фінляндії зроблено все можливе для того, щоб тримати власні порти відкритими в найлютіші морози. Для цього створено високоефективний криголамний флот (більше половини криголамів світу збудована у Фінляндії). Чимало країн закупили фінляндські криголами для власних потреб. Криголамний флот забезпечує цілорічну ефективну роботу фінляндського морського транспорту.[35]

    Повітряне сполучення у Фінляндії здійснюється завдяки компанії "ФІНЕЙР", довжина  внутрішніх авіаліній якої найгустіша в світі. Регулярні авіаційні  вантажні та пасажирські перевезення  здійснюються із 22 фінляндських аеропортів. У таблиці 46 приведено найважливіші показники роботи авіатранспорту.

    Інтенсивно  розвиваються найрізноманітніші засоби зв'язку. При цьому після 1997 р. спостерігається  деяке зменшення забезпечення населення  стаціонарними телефонами, натомість  зростає забезпечення мобільними телефонами та Інтернет-під'єднаннями.

    За  останні роки значного розвитку набула індустрія курортно-санаторного  лікування, туризму та відпочинку. Лікуватися на курортах Фінляндії стало не тільки популярним, а й престижним. Тут  діє 25 курортних центрів, багато з  них - у мальовничих куточках країни, де створено всі умови для лікування і відпочинку. В цих центрах можна отримати всі види оздоровчого масажу, фізіотерапевтичних процедур, косметологічне лікування. До складу фінляндських курортних центрів входять сучасні готельні комплекси з лікувальними установами, що здійснюють лікувальні спеціалізовані й терапевтичні процедури. Серед готелів-курортів, тропічним теплом і послугами яких можна насолоджуватися весь рік, найвідоміші аквапарк "Серена" (м.Еспоо), два однойменні готелі-курорти "Еден" (м.Нокіа, м.Оулу), готелі-курорти "Лапінніємі" (м.Тампере), "Тропікландія" (м.Вааса), парк "Сані-Фані" (м.Калайокі), профілакторій "Іматра" (м.Іматра) та ін.

    У Фінляндії є низка державних  і приватних установ та організації, що обслуговують туристів. Державні туристичні установи і підприємства підпорядковані Центрові розвитку туризму при Міністерстві торгівлі та промисловості Фінляндії. Крім того, функціонує Товариство туризму Фінляндії, уславлене насамперед випуском путівників для туристів. Великі міста мають бюро з туризму, а в складі більшості комун - директор чи секретар з питань туризму. Щороку Фінляндія приймає туристів з Німеччини, США, Великобританії та інших країн.

    Частка  туризму у валовому національному  продукті Фінляндії невелика (близько 1 %), але значення цієї галузі господарства для країни важко переоцінити: туризм не тільки сприяє розвитку легкої, харчової промисловості, сфери послуг, а й допомагає збереженню народних традицій і ремесел, вносить свою лепту в розв'язання проблем зайнятості (тут працює понад 60 тис. постійних працівників, кількість яких доповнюється сезонними робітниками різних професій у ті чи інші пори року).

    У країні діє приблизно 200 туристичних  баз і понад 10 тис. будиночків-дач  для відпочинку, 5 тис. з яких здаються туристам. Більшість об'єктів розташовані у фінляндському центральному озерному краї. Майже у всіх будиночках-дачах і практично на всіх турбазах можна готувати їжу самостійно. Названі об'єкти туризму мають все необхідне для забезпечення нормального побуту (меблі, постіль, кухонний посуд, опалення) відпочиваючих. Окремі турбази пропонують найрізноманітніші послуги: катання на човнах, водних лижах, екскурсії, прогулянки, заняття на спортивних майданчиках (ігри в гольф, теніс тощо), вечори в кафе чи рестораціях.

    Крім  того, налічується майже 350 кемпінгів, 200 з яких входять до складу Finnish Travel Association. Понад 70 з них діють протягом всього року. Відпочити можна і на фінляндській фермі: приблизно 250 фермерських будинків готові прийняти відпочиваючих з повним чи частковим пансіоном.

    Отже, господарський комплекс Фінляндії, подолавши кризу, набув на зламі  століть висхідних тенденцій  розвитку. Це є запорукою його процвітання  у XXI ст.[41] 
 

Розділ  2. Оцінка рівня соціально-економічного розвитку країни та її вплив на розвиток світової економіки

      2.1. Внутрішня і зовнішня політика Фінляндії

    Зовнішньоекономічні зв'язки є одним із видів міжнародних (зовнішніх) зв'язків, які являють  собою взаємообмін однієї країни з іншими енергією, інформацією та іншими продуктами економічної діяльності. До міжнародних зв'язків належать усі види співпраці (політичної, економічної, неформальної) й особисті контакти громадян.

    Всі міжнародні (зовнішні) взаємозв'язки можна  поділити на такі групи: політичні; наукові, культурні й туристичні; економічні; екологічні.

    Загальновідомо, що зовнішньоекономічні зв'язки - це торгові, науково-технічні, виробничі  й інші економічні зв'язки країни з  іноземними державами. Рівень їх розвитку залежить від зовнішньоекономічної політики держави. Зовнішньоекономічна політика - це здійснювана урядом країни державна політика у сфері експорту й імпорту, митних податків, зборів, тарифів, обмежень, залучення іноземного капіталу і вивозу капіталу за кордон, зовнішніх позик, надання економічної допомоги іншим країнам, здійснення спільних економічних проектів.

    Зовнішньоекономічна політика значною мірою визначається участю країни у міжнародних економічних  організаціях. При цьому створення  міжнародних організацій зазвичай є результатом пошуків ефективних засобів розв'язання надзвичайних чи кризових ситуацій, які стосуються різних держав.

    Кількість міжнародних організацій особливо зросла після Другої світової війни. У 1945 році створено одну з найпотужніших міжнародних організацій - Організацію Об'єднаних Націй, що перетворилася в потужну систему з 18 спеціалізованими установами і низкою автономних організацій, органів і місій.

    Існує кілька тисяч міжнародних організацій, які мають на меті забезпечити  політичну й економічну стабільність та соціальне благополуччя в усьому світі, їх кількість напевно і  надалі зростатиме. Це пояснюється  розвитком низки процесів у світі, докладно описаних ученим у довіднику "Міжнародні економічні організації". Найважливіші з них такі:

    1. В наш час, як ніколи раніше, люди стали більш взаємозалежними  в усіх питаннях, що стосуються  рівня їхнього життя і матеріального становища.

    2. Промислові революції та наукові досягнення скоротили відстані, які розділяють людей, і розширили міжнародні контакти та співпрацю.

    3. Проблеми глобальних масштабів  виникли у різних сферах політичного  і соціально-гуманітарного життя:  безпека загалом, поширення ядерної  зброї, права людини, народонаселення, торгівля, валютно-фінансові відносини і ринки капіталу, економічний розвиток, водопостачання і забезпечення продовольством, енергетика, економічний розвиток, клімат, навколишнє середовище, масові злидні, космос, міграції і культура.

    4. Взаємозалежність між державами  продовжує існувати в нових  формах суперництва й політиці, економіці та культурі.

    5. У відповідь на глобальні зміни  використовується глобальний підхід  до розв'язання проблем, що  їх стосуються.

    Фінляндія, безумовно, не залишається осторонь таких важливих глобальних процесів: вона широко використовує будь-яку можливість впливати на них через участь у міжнародних організаціях.[61]

    Всі міжнародні організації можна умовно поділити на три типи:

    1. Адміністративні установи, що займаються розв'язанням спеціальних технічних питань (наприклад, вирішення проблеми регулювання діяльності міжнародних засобів комунікації).

    2. Організації, які займаються з'ясуванням  і винесенням рішень стосовно  міжнародних сутичок або примиренням  сторін, що протистоять одна одній.