Современная экономическая политика финляндии

ЗМІСТ

      Вступ…………………………………………………………………..….3

      Розділ 1.Теоретичні основи економіко-географічного положення Фінляндії………………………………………………………………………...6

      1.1. Особливості географічного положення Фінляндії……………..…6

      1.2. Історія виникнення держави…………………………………….…10

      1.3. Умови розвитку економіки Фінляндії у сучасному світі………...14

      Розділ  2. Оцінка рівня соціально-економічного розвитку країни та її вплив на розвиток світової економіки……………………………………..….21

      2.1. Внутрішня і зовнішня політика Фінляндії. …………………….…21

      2.2. Динаміка розвитку макроекономічних показників…………….…27

      2.3. Взаємодія Фінляндії з країнами-лідерами світової економіки…..30

      Розділ 3. Перспективи розвитку Фінляндіі  та її взаємозв’язок з Україною……………………………………………………………………..….35

      Висновки……………………………………………………………..…..44

      Література……………………………………………………………..…46 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

      Вступ

      Фінляндію в 1980-ті рр. називали «скандинавською  Японією», оскільки вона досягла високого рівня економічного розвитку і посіла одне з провідних місць у світі  за рівнем життя населення. І хоча економіка Фінляндії спирається в основному на приватну власність і вільне підприємництво — держава відіграє роль важливого регулятора економічного розвитку країни і, зокрема, політики встановлення цін.

         Фінляндія одна з найбільш  індустріально розвинутих європейських країн, яка вважається найменш корумпованою країною світу. Економіка країни характеризується макроекономічною стабільністю, високим рівнем конкурентноздатності, транспарентності, впровадження новітніх технологій та інноваційних розробок. Член Європейського Союзу з 1 січня 1995 року.

      Актуальність даної теми полягає у тому, що не зважаючи на те, що Фінляндія не дуже близька з Україною географічно, проте у нас широко відомі фінські товари, зокрема мобільні телефони, телевізори, комп'ютери фірми «Нокіа», спортивний інвентар, інструменти і найрізноманітніші технічні засоби. Адже, зазначимо, що зовнішньоекономічні зв'язки після здобуття Україною незалежності між Україною і Фінляндією почали розвиватися інтенсивніше.

      Метою даної курсової роботи є дослідження та аналіз економіки Фінляндії та її взаємозв’язків з іншими країнами, у тому числі і Україною.

      Мета  роботи визначає певні задачі, серед яких основними є:

• дослідити особливості географічного положення держави;
• проаналізувати історію виникнення та розвитку економіки держави;
• визначити сучасну структуру економіки країни;
• проаналізувати динаміку та тенденції розвитку основних макроекономічних показників розвитку країни;
• дослідити пріоритетні напрямки зовнішньоекономічних зв’язків країни;
• визначити сучасні проблеми, можливості їх вирішення та напрямки подальшого розвитку Фінляндії;
• здійснити прогноз розвитку взаємодії економік Фінляндії та України.

      Предметом аналізу курсової роботи є взаємовідносини та взаємозв’язки Фінляндії в економічній сфері.

      Об’єктом аналізу виступає економіка Фінляндії.

      Методами аналізу в даній курсовій роботі є: загальнонаукові методи дослідження, у т.ч. системного, порівняльного, історичного аналізу; методи статистичного аналізу; методи економіко-математичного моделювання та прогнозування.

      Літературні джерела, використані при написанні курсової роботи включають економічні праці вітчизняних (А. С. Булатова, Жерноклєєв І, Пушкарьова Т, Комаров В., Миронюк В.В., Кузнецов А.В., Лаврененко В.В., Дерев’янко О.Г., Тоцький В. І .) вчених, праці зарубіжних (Химанен П., Кастелс М., Бернар К., Грибински М., Карландер И., Ийвонен И.) вчених, данні періодичного друку (Вестник МИДа), статистичних збірників (Державного управління статистики Фінляндіі, обласних управлінь статистики, статистичних збірників та звітів Фінляндії) та Інтернет.

      Дана  курсова робота структурно складається  зі вступу, трьох розділів, висновків  та списку використаної літератури, що включає 67 джерел.

      У першому розділі роботи приведена  економіко-географічна характеристика Фінляндії, а саме: особливості географічного положення країни, історія виникнення та розвитку економіки країни, сучасна структура економіки держави.

      Другий  розділ роботи присвячений аналізу  місця та ролі Фінляндії у світовій економіці, за рахунок аналізу динаміки та тенденцій розвитку основних макроекономічних показників країни, пріоритетних напрямків розвитку зовнішньоекономічних зв’язків країни.

      У третьому розділі аналізуються перспективи  економічного розвитку Фінляндії з  точки зору існуючих сучасних економічних проблем  країн та шляхів їх вирішення, а також наданий прогноз подальшого розвитку взаємозв’язків Фінляндії з Україною.

      Ключові слова: Фінляндія, економіка, товарообіг, експорт, імпорт, макроекономічні показники.

Розділ 1.Теоретичні основи економіко-географічного положення Фінляндії

1. Особливості географічного положення Фінляндії

     Територія: загальна площа становить 338 тис. кв. км.

     Протяжність кордонів: 3728 км. Суходолом (2628 км) на сході межує з Росією, на півночі - з Норвегією, на північному заході - зі Швецією. Морський кордон (1100 км) проходить по Фінській і Ботнічній затоках Балтійського моря.

     Природні  ресурси: ліс, мідь, цинк, залізна руда, срібло.

     Офіційна  назва - Фінляндська Республіка - Suomen Tasavalta Republiken Finland.

     Державний устрій - республіка. Глава держави - Президент, який обирається шляхом прямих і таємних виборів усіма громадянами країни, які мають право голосу, строком на 6 років. Законодавча влада здійснюється однопалатним парламентом, що складається з 200 депутатів, які обираються прямим і таємним голосуванням за системою пропорційного представництва строком на 4 роки. Виконавча влада здійснюється президентом і урядом.

     Географічне розташування - країна розташована  в Північній Європі. Межує зі Швецією (спільний кордон - 586 км), з Норвегією (729 км), з Російською Федерацією (1313 км). Загальна довжина сухопутного кордону - 2628 км. Берегова лінія - 1126 км.

     Площа території - 337 030 кв. км (63 місце у  світі).

     Адміністративний  поділ - 5 ляні (laani - губернія), без Аландських островів, які з травня 1991 р. мають статус самоврядування. Ляні поділяються на комуни (kunta).

     Чисельність населення - 5,2 мільйони, 17 мешканців на квадратний кілометр, 67% людей живуть у містах та міських районах, 33% у сільських районах.

     Корінне населення Фінляндії  - саами.  Саами  - найпівнічніший народ Європи, єдиний на континенті народ, що ніколи не міняв місця свого проживання. За тисячі років саами створили багату унікальну культуру, основними відмінними рисами якої є яскраві національні костюми, тісний зв'язок способу життя з оленярством і нерозривність з природою. Свій містичний відбиток накладає на життя саамів і шаманізм, що зберігся з давніх часів. Традиції тих, що передаються з вуст у вуста саамських оповідей збереглися як у формі усного епосу, так і у формі народних пісень «йок» - монотонного співу, дуже схожого на альпійський «йодль».

       У 2010 у Фінляндії проживало 5175 тис. осіб. Густота населення становила 15,4 чол. на 1 кв.км. [1]

           З середини 1960-х років зростання  населення відбувалося дуже повільно через низьку народжуваність і значну еміграцію фінських робітників (переважно до Швеції). У післявоєнні роки народжуваність безупинно скорочувалася аж до 12,2 на 1 тис. чоловік у 1973, потім ситуація дещо покращилася, і в 1990 р. цей показник збільшився до 13,1 на 1 тис. чоловік, але в 1997 народжуваність знову знизилася до 11,5. Смертність у післявоєнний період коливалася від 9 до 10 на 1 тис. осіб. З 1970 по 1980 зростання населення в середньому становило 0,4% у рік, а в наступне десятиріччя - 0,43%, оскільки трохи зросла імміграція, а еміграція утримувалася на попередньому рівні.

           Населення в основному концентрується  у прибережних і південних  районах Фінляндії. Найбільшою  густотою населення відрізняються  узбережжя Фінської затоки, південно-західне узбережжя поблизу Турку і деякі райони, розташовані безпосередньо на північ і схід від Гельсінкі - навколо Тампере, Лахті та інших міст, що мають зв'язок по каналах і ріках з узбережжям. Новітні зрушення у розміщенні населення тісно пов'язані з промисловим розвитком внутрішніх районів. Багато центральних районів і майже вся Північ залишаються малонаселеними. (табл.1,2,3)

     Таблиця 1

 

     Таблиця 2

 

     Таблиця 3

 

        Етнічний склад: фіни - 93%, шведи  - 6%, саамі - 0,11%, цигани - 0,12%, татари - 0,02%.

           Дві мови - фінська і шведська - офіційно визнані державними. До  моменту відділення Фінляндії  від Росії мовна битва була практично виграна прихильниками фінської мови, але багато представників шведомовної меншини були в той час членами уряду та іншими державними діячами. Незалежна Фінляндія офіційно стала двомовною, а під час Другої світової війни було досягнуто згоди, що фіно- і шведомовні жителі Фінляндії належать до єдиного народу.

           У 1997 тільки 5,8% населення країни  вважали своєю рідною мовою  шведську. Автономні острови Aland є винятком. Єдиною офіційною  мовою там є шведська. [2]

           Острови Aland, з населенням приблизно 25 000 жителів, є демілітаризованою зоною з власним прапором і власним законодавством.

           Шведомовна меншина у Фінляндії  веде свою історію від поселенців, що прибули з християнськими  місіонерами і хрестоносцями  на початку середньовіччя. Вони говорять на діалекті "finlandssvenska", який дуже відрізняється від шведської мови, якою розмовляють у Швеції. Все інше населення - фіномовне, хоча місцеві діалекти мають значний вплив на мову.

           Цигани, що прибули у Фінляндію  наприкінці XVI століття, тривалий час зазнавали утиску національною більшістю, але в останні роки ситуація значно покращилася. На відміну від загальної ситуації в Скандинавії, цигани у Фінляндії не зберегли свою мову, а прийняли фінську як рідну. З іншого боку, вони зберегли свій національний одяг.

           Походження фінів як і раніше  залишається предметом для дискусій. Класична теорія стверджує, що  фіни мігрували з Уралу на  територію нинішньої Фінляндії  близько 2000 років тому, але сучасні  теорії доводять, що фінський  народ став таким, яким він є зараз, у результаті численних хвиль імміграції зі сходу, півдня і заходу.