Шляхи вдосконалення антимонопольної політики держави в Україні

Ефективність функціонування інституту антимонопольного регулювання  буде залежати також і від існування  низки загальних правил, які є  обов'язковими для виконання в  будь-якому випадку. Це такі види монопольної діяльності, які законодавцем віднесені до апріорно нелегальних дій суб'єктів господарювання та при вирішенні конкретних антимонопольних справ не вимагають здійснення порівняльного аналізу наслідків такої діяльності стосовно позитивного ефекту для суспільних Інтересів. Наприклад, дії, на які ст. 13, 15-18 Закону України "Про захист економічної конкуренції" введено обмеження, визначаються апріорно нелегальними.

Зокрема, у ст. 6, І 0 Закону України "Про захист економічної  конкуренції" передбачено можливість здійснення порівняльної оцінки того, наскільки прояви тої чи Іншої монопольної влади компенсуються перевагами, до яких вона призводить із точки зору вдосконалення виробництва, придбання або реалізації товару, техніко-технологічного, економічного розвитку, розвитку малих або середніх підприємств, оптимізації експорту чи імпорту товарів, розробки та застосування уніфікованих технічних умов або стандартів на товари, раціоналізації на виробництві.

Важливим є пошук  більш ефективних заходів примусу монополістів до цивілізованої поведінки, зокрема на основі регулювання цін і тарифів. Альтернативою до адміністративного регулювання монополій виступає реструктуризація монополізованих ринків і дерегулювання природних монополій шляхом створення конкурентного ринкового середовища.

Таким чином, стратегічним напрямом діяльності Антимонопольного комітету України с вдосконалення антимонопольного регулювання, підтримка і формування добросовісної конкуренції шляхом подолання перешкод для розвитку економічного    суперництва та бар'єрів входження на ринки інших суб'єктів господарювання. [5, c. 47]

Таким чином, стратегічним напрямом діяльності Антимонопольного комітету України є вдосконалення антимонопольного регулювання,, підтримка  формування добросовісної конкуренції шляхом подолання перешкод для розвитку економічного суперництва та бар’єрів входження на ринки інших суб’єктів господарювання..

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3.2 СПОСОБИ УСУНЕННЯ МОНОПОЛІЗАЦІЇ ВІТЧИЗНЯНОЇ ЕКОНОМІКИ ТА ВПРОВАДЖЕННЯ КОНКУРЕНЦІЇНА ТОВАРНІ РИНКИ

 

       Антимонопольна політика й антимонопольне  законодавство  не  мають   на меті  заборону  або  ліквідацію  монопольних  утворень.  У   товаристві склалося розуміння  того, що монополія як чинник  зростання  прибутку  не може  бути  знищена.  Тому  реальне  завдання  антимонопольної  політики полягає  в  тому,  щоб  поставити  діяльність  монополії  на  державний контроль, виключити можливість зловживання монопольним  положенням.

К. Маркс ще в  середині минулого сторіччя приходив до  висновку,  що  поява монополій потребує державного втручання. Головна ціль цього втручання полягає в захисті і зберіганні вільної конкуренції, якої  загрожують  монопольні  тенденції.  Конкретно можна сформулювати такі  цілі:  обмеження монополій,  підтримка і сприяння малому бізнесу, захист прав споживача.

Існують дві  основні форми боротьби з монополіями:

1. попередження створення монополій;
2. обмеження використання монопольної влади.

Для   проведення    антимонопольної    політики    держава    створює антимонопольні служби, основною задачею яких є контроль монополістичних тенденцій у країні. Антимонопольні служби не  є  частиною  законодавчої влади, але їхня компетенція дозволяє  їм  виконувати  дорадчу  функцію.

Подібні  організації  не  мають  права  діяти  авторитарними  методами, наприклад,   закривати   підприємства.   Але   вони   можуть    змусити підприємство, що домінує на ринку, відновити постачання продукції  тому одержувачу, якому в цих постачаннях було протизаконно відмовлено. Усе їхні  рішення  обов'язкові  для   виконання.   У   противному   випадку накладаються грошові штрафи, передбачені  законодавством  за  порушення    антимонопольного закону. При цьому необхідно відзначити, що всі рішення    антимонопольної служби повинні підлягати перевірці державними судами. Крім  здійснення  процесу   демонополізації   антимонопольна   служба покликана боротися зі зловживаннями. Така боротьба може бути ефективної тільки при активній  участі  споживачів. 

Безумовно,  від  проведення  антимонопольної  політики в теперішніх важких економічних умовах України чудес очікувати не припадає. Але дуже важливо, щоб проведення антимонопольної політики  завоювало довіру  і підтримку населення, щоб люди  знали,  що  вони  можуть  звернутися  в антимонопольні служби зі своїми проблемами. Необхідно переконати людей, що вільна конкуренція є добром для усіх.

З метою сприяння розвитку конкуренції на товарних ринках і підтримки підприємництва доцільно:

• прийняти закон про державну підтримку малого підприємництва, який би передбачав створення гнучкої системи надання підприємцям регіону кредитів і фінансової допомоги, посередництва в контактах з інвестиційними фондами, лізинговими, ощадно-позичковими компаніями, кредитними спілками та формування відповідних регіональних фондів;
• зняти бар'єри вступу на ринки нових суб'єктів господарювання через удосконалення системи реєстрації, ліцензування, сертифікації, оподаткування, митного та адміністративного регулювання підприємницької діяльності;
• сприяти підприємницькій активності фізичних та юридичних осіб, особливо на монополізованих товарних ринках, шляхом надання пільг при створенні та діяльності підприємств малого та середнього бізнесу і за умови контролю за їх цільовим використанням, особливо на монополізованих ринках. Пріоритетність товарного ринку повинна визначитися відповідно до критеріїв спеціалізації регіону, соціальної значимості та необхідності розвитку конкуренції;
• активізувати залучення коштів місцевих бюджетів, асоціацій, громадських об'єднань, добровільних організацій і підприємств на фінансування місцевих пріоритетних проектів;
• запровадити загальнодержавну систему довідково-консультативних послуг для малих підприємств.

Насамкінець слід зазначити, що захист конкуренції на регіональних товарних ринках та її підтримка  у період становлення ринкової економіки пов'язані з такими проблемами, як загальний кризовий стан економіки та намагання уряду стабілізувати ситуацію за допомогою адміністративних важелів. Криза неплатежів, недостатність інвестицій створюють несприятливий фон для розвитку конкуренції, оскільки в умовах повільного проведення економічних перетворень важко здійснювати активні антимонопольні заходи, які повинні поєднуватися з іншими складовими частинами реформ.

Графік 2.  Структурні передумови конкуренції в економіці України

на початок 2011 року [16]

Таким чином, формування і проведення розумної політики оптимального поєднання монопольних і конкурентних сил, раціонального використання економічних  важелів антимонопольного регулювання  має сприяти створенню дієвої ринково-конкурентної сфери національної економки, від якої залежить майбутній добробут населення України.

 

 

 

3.3  ВДОСКОНАЛЕННЯ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯТА КОНТРОЛЮЗА МОНОПОЛЬНИМ ЦІНОУТВОРЕННЯМ

 

Монопольне  ціноутворення - це встановлення суб'єктом господарювання, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, таких цін, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи до обмеження конкуренції, або до ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, а також до застосування різних цін без об'єктивно виправданих причин, що призвело або може призвести до недопущення, усунення чи до обмеження конкуренції, або до ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку. При монопольному ціноутворенні може бути встановлена монопольно висока ціна продавця, монопольно низька ціна покупця (монопольні ціни, що призводять або можуть призвести до ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів), монопольно низька ціна продавця, монопольно висока ціна покупця (монопольні ціни, що призводять або можуть призвести до недопущення, усунення чи до обмеження конкуренції) чи застосована дискримінаційна ціна.

Монопольно висока ціна продавця - це ціна, яка встановлена суб'єктом господарювання, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку як постачальник, продавець товару, надавач послуг, виконавець робіт, понад рівень ціни, що Існував би за умови значної конкуренції на ринку, тобто ціна, рівень якої призвів або може призвести до ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів. Монопольно висока ціна продавця може, зокрема, мати місце у разі:

• підвищення рівня ціни, не обґрунтованого кон'юнктурою ринку чи необхідними витратами, яке призвело або могло призвести до одержання додаткових прибутків, або до компенсації необґрунтованих витрат;

• прихованого підвищення рівня ціни у вигляді незмінності її номінального рівня при зниженні якості товару, зміні його комплектації, погіршенні сервісного обслуговування, технічних характеристик виробів тощо, що призвело або може призвести до одержання додаткових прибутків, або до компенсації необґрунтованих витрат.

 Монопольно низька ціна покупця - це ціна, яка встановлена суб'єктом господарювання, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку як споживач, отримувач, покупець товар>, замовник робіт, послуг, нижче за рівень ціни, що існував би за умов значної конкуренції на ринку, тобто ціпа, рівень якої призвів або може призвести до ущемлення інтересів продавців, постачальників товару чи інших суб'єктів господарювання.

Монопольно низька ціна продавця - це ціна, яка встановлена суб'єктом господарювання, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку як постачальник, продавець товару, надавач послуг, виконавець робіт, нижче за рівень ціни, що існував би за умови значної конкуренції на ринку, тобто ціна, рівень якої призвів або може призвести до обмеження конкуренції на зазначеному ринку або/та на суміжних до нього ринках.

Монопольно висока ціна покупця - це ціна, яка встановлена суб'єктом господарювання, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку як покупець товару, замовник робіт, послуг, понад рівень ціни, що існував би за умови значної конкуренції на ринку, тобто ціна, рівень якої призвів або може призвести до недопущення, обмеження чи до усунення конкуренції.

Формою прояву зловживанням монопольним становищем дуже часто виступають порушення  цінового характеру у вигляді встановлення дискримінаційних цін.

Дискримінаційна ціна - це ціна, яка застосована суб'єктом господарювання, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, рівень якої для окремих суб'єктів господарювання, продавців, покупців має різний розмір без об'єктивно виправданих причин, тобто ціна, яка призвела або може призвести до недопущення, усунення чи до обмеження конкуренції, або до ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів.

Дискримінаційна ціна призводить до нерівного становища окремих суб'єктів господарювання у конкуренції. При цьому необхідна наявність у продавця можливості розмежовувати покупців за характером їх попиту на конкретний товар.

У структурі  зловживань монопольним становищем, які припиняються Антимонопольним комітетом України, останніми роками переважають саме порушення цінового характеру: встановлення таких цін щодо придбання або реалізації товарі в, які неможливо було би встановити за умов існування конкуренції на ринку; застосування різних цін до рівнозначних договорів із суб'єктами господарювання, продавцями або з покупцями без об'єктивно виправданих причин.

Різноманітними  є способи завищення цін (тарифів): шляхом включення до ціни необґрунтованих  або фактично не здійснених затрат (найчастіше); шляхом економічно необґрунтованого завищення рентабельності; шляхом стягування плати за фактично не надані послуги; шляхом повторного стягування плати за одні й ті самі послуги, Мають місце й інші види порушень цінового характеру: встановлення закупівельних цін на нижчому рівні, ніж той, який можна було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку; нав'язування таких умов договору, які ставлять контрагентів у нерівне становище, або додаткових умов, що не належать до предмета договору, в тому числі нав'язування товару, не потрібного контрагенту; нав'язування суб'єктові господарювання додаткових зобов'язань, які за своєю природою або відповідно до торгових та інших чесних звичаїв у підприємницькій діяльності не належать до предмета договору.

Регулювання цін  на продукцію монопольних утворень здійснюється шляхом встановлення фіксованих цін, граничних рівнів цін, граничних рівнів торговельних надбавок і постачальницько-збутових націнок, граничних нормативів рентабельності або шляхом запровадження обов'язкового декларування зміни цін.

Сучасне конкурентне  законодавство ставить на одне з перших місць контроль за цінами, забороняючи, насамперед, угоди за цінами. Для захисту конкуренції та обмеження монополізації ринків держава запроваджує заборони на горизонтальне й вертикальне фіксування цін, цінову дискримінацію, демпінг, недобросовісну цінову рекламу та ін. Важливим е переслідування демпінгової практики продажів, коли суб'єкт господарювання навмисне встановлює нижчі ціни, аби усунути конкурентів. Демпінг - це продаж товару на ринку за ціною, нижчою від витрат виробництва (собівартості), з метою отримання конкурентних переваг.

Відповідно  до Положення про державне регулювання  цін (тарифів) на продукцію, товари народного споживання, роботи і послуги монопольних утворень (затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 1995 р. № 135), стосовно суб'єктів господарювання, яких включено до переліку підприємств-монополістів, а також тих, які порушують вимога конкурентного законодавства, може бути запроваджено державне регулювання цін. [1]

Рішення про запровадження та скасування державного регулювання цін на продукцію монопольних утворень, за винятком продукції, ціни на яку регулюються рішеннями Кабінету Міністрів України, приймається:

•   на загальнодержавних  ринках - Міністерством економіки  України разом з Антимонопольним комітетом України;