Шляхи вдосконалення антимонопольної політики держави в Україні

суб'єктів господарювання, проводити дослідження ринків;

• проводити  перевірки  суб'єктів  господарювання,   органів   влади, органів адміністративно-господарського управління щодо дотримання    ними    вимог    законодавства   та    під   час    проведення розслідувань;

• безперешкодно входити до приміщень підприємств, установ та

організацій під час  проведення перевірок та розслідувань, за умови пред'явлення службового посвідчення і документів, що підтверджують проведення перевірки чи розслідування;

• у випадках та порядку, передбачених законом, проводити огляд

службових    приміщень    та    транспортних    засобів    суб'єктів  господарювання,   вилучати  або  накладати  арешт  на  предмети, документи чи інші носії інформації, які можуть бути доказами чи джерелом доказів у справі;

• у   разі   перешкоджання   працівникам   АМКУ   виконувати   свої повноваження, залучати працівників органів внутрішніх справ для застосування   передбачених   законом   заходів,   необхідних   для подолання перешкод;

• складати протоколи про адміністративні правопорушення та ін.

Розслідування, що здійснюються АМКУ, як правило, включають два етапи: дослідження структури галузі з  метою виявлення суб'єктів, що діють  у ній і мають ринкову владу, І вивчення того, як вони використовують цю владу. [9, с. 337].

Під час розгляду заяв і справ про узгоджені дії, концентрацію, про порушення законодавства  про захист економічної конкуренції, в тому числі під час проведення розслідування, дослідження, прийняття  розпоряджень, рішень за заявами і  справами, здійснення інших повноважень органи та посадові особи АМКУ та його територіальних відділень керуються лише законодавством про захист економічної конкуренції.

Чинне законодавство  чітко визначає повноваження АМКУ при отриманні інформації, необхідної для проведення розслідувань справ і досліджень ринків. Зокрема, суб'єкти господарювання на вимогу АМКУ зобов'язані надавати всю затребувану інформацію, в тому числі відповідні конфіденційні дані, включаючи інформацію з обмеженим доступом та комерційну таємницю. Водночас законодавство гарантує підприємцям захист такої інформації вона не підлягає розголошенню і отримати її в АМКУ можуть лише органи слідства та суд для розгляду кримінальної справи. Варто врахувати, що за більше ніж десять років діяльності АМКУ не зафіксовано жодного факту несанкціонованого розголошення чи витоку конфіденційної інформації.

Для визначення та аналізу  стану конкуренції на товарних ринках можуть використовуватися наступні джерела інформації: статистична  інформація (дані) - офіційна державна інформація, яка характеризує масові явища та процеси; адміністративні дані - дані, які отримані на підставі спостережень, проведених владним органами та іншими юридичними особами; дані вибіркових обстежень і опитувань фізичних та юридичних осіб; дані панельних обстежень споживачів щодо думки і поведінки споживачів, отримана на прикладі постійних сукупностей споживачів; дані, що свідчать про виробничі плани підприємців - учасників ринку; дані відомчих та незалежних дослідницьких та інформаційних центрів. Крім того, у діяльності АМКУ можуть використовуватися також інші джерела інформації, зокрема: опитування експертів, відомості про діяльність суб'єктів господарювання, які отримані органами АМКУ, іншими державними органами за попередні роки тощо.

Для отримання необхідної інформації можуть надсилатися запити до суб'єктів господарювання, міністерств та відомств, інших організацій, які володіють чи/або можуть володіти необхідною для проведення дослідження органами АМКУ інформацією.

Порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції вважається: подання недостовірної інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню; створення перешкод працівникам АМКУ, Його територіального відділення у проведенні перевірок, огляду, у вилученні чи накладенні арешту на майно, документи, предмети чи інші носії інформації. [14, с. 218].

 

Графік 1. Структура порушень законодавства про захист економічної конкуренції, припинених Комітетом у 2011 році

 

 

 

 

 

 

 

 

2.3 ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ СУБЄКТІВ ПРИРОДНИХ МОНОПОЛІЙ

 

Регулювання діяльності суб´єктів природних монополій  здійснюється національними комісіями  регулювання природних монополій, які утворюються і функціонують відповідно до Закону про природні монополії.

У випадках, встановлених законом, регулювання  діяльності суб´єктів природних  монополій може здійснюватися органами виконавчої влади і органами місцевого  самоврядування. Прикладом може слугувати  діяльність тепломереж по наданню послуг централізованого постачання теплової енергії або водоканалів по централізованому водопостачанню і водовідведенню, яка регулюється нормативними актами облдержадміністрацій, міських рад і їх виконкомів, райдержадміністраціями.

Державний контроль за дотриманням  конкурентного законодавства в  сферах природних монополій здійснюється АМКУ відповідно до його компетенції.

Громадський контроль за діяльністю суб´єктів природних монополій  здійснюють об´єднання споживачів у  порядку, встановленому законодавством. Органи, що регулюють діяльність суб´єктів природних монополій, сприяють здійсненню об´єднаннями споживачів громадського контролю за діяльністю суб´єктів природних монополій. [1].

Діяльність суб´єктів природних  монополій, а також діяльність суб´єктів господарювання на суміжних ринках підлягає ліцензуванню.

Предметом регулювання діяльності суб´єктів природних монополій  є:

• ціни (тарифи) на товари, які виробляються суб´єктами природних монополій;
• доступ споживачів до товарів, які виробляються (реалізуються) суб´єктами природних монополій;
• інші умови здійснення підприємницької діяльності у випадках, передбачених законодавством.

Регулювання діяльності суб´єктів природних монополій  здійснюється на основі принципів гласності  і відвертості процедур регулювання, адресності регулювання, його спрямованості на конкретний суб´єкт природної монополії, самоокупності суб´єктів природних монополій, стимулювання підвищення якості товарів і задоволення попиту на них, забезпечення захисту прав споживачів.

При регулюванні цін (тарифів) на товари суб´єктів природних монополій  відповідними органами враховуються витрати, які згідно з законами про оподаткування  відносяться на валові витрати виробництва  і обігу; податки і збори (обов´язкові  платежі) до бюджетів і до державних цільових фондів; вартість основних виробничих фондів, амортизаційні відрахування; потреби в інвестиціях, необхідних для відтворення основних виробничих фондів; очікуваний прибуток від можливої реалізації товарів за різними цінами (тарифами); віддаленість різних груп споживачів від місця виробництва товарів; відповідність якості товарів, які виробляються (реалізуються), потребам споживачів та інші чинники. [6, c. 193].

Суб´єкти природних  монополій у своїй діяльності зобов´язані керуватися наступним:

1.Дотримуватися встановленого  порядку ціноутворення, стандартів  і показників безпеки і якості  товару, а також інших умов  і правил здійснення підприємницької  діяльності, визначених у ліцензіях на здійснення підприємницької діяльності в сферах природних монополій і на суміжних ринках.

2.Вести окремий бухгалтерський  облік по кожному виду діяльності, який підлягає ліцензуванню.

3.Забезпечувати на  недискримінаційних умовах реалізацію вироблених ними товарів споживачам, а також не створювати перешкод для реалізації угод між виробниками, які здійснюють діяльність на суміжних ринках, і споживачами.

4.Надавати органам,  які регулюють їх діяльність, документи і інформацію, необхідні  для виконання цими органами своїх повноважень, в обсягах і в терміни, встановлені відповідними органами.

5.Забезпечувати посадовцям  органів, які регулюють їх діяльність, доступ до документів і інформації, що необхідні для здійснення  цими органами своїх повноважень, а також до об´єктів, устаткування і земельних ділянок, які знаходяться в їх власності або в користуванні.

6.Суб´єкти природних  монополій не можуть чинити  дії, які призводять або можуть  призвести до неможливості виробництва  (реалізації) товарів, щодо яких здійснюється регулювання, або до заміни їх іншими товарами, не однаковими за споживчими характеристиками [2]..

Останнє пояснюється  відсутністю конкуренції на відповідному товарному ринку.

По-третє, антимонопольне регулювання проводиться по відношенню до природних монополій — монополія, яка існує за рахунок економії на масштабах виробництва. Держава щодо них проводить регулювання рівня цін і якості продукту

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ  АНТИМОНОПОЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ ДЕРЖАВИ  В УКРАЇНІ

3.1 ПРІОРІТЕТИ СУЧАСНОГО АНТИМОНОПОЛЬНОГО РЕГУЛЮВАННЯ

 

Сучасне антимонопольне регулювання з боку державних органів можна звести до трьох груп заходів.

Перша група заходів - адміністративно-правовий вплив у вигляді:

• заборона монополій в будь-якій галузі господарства;
• розпуск існуючих монополістичних об’єднань;
• розчленування монополій на ряд самостійних виробництв.

Друга   група   заходів - адміністративно-економічний   вплив, який спрямований на:

• переслідування державою продавців, які здійснюють цінову дискримінацію (завищення цін, які не обумовлені витратами виробництва);
• переслідування продавців, які здійснюють фальсифікацію товарів шляхом використання реклами;
• заборону позаекономічного впливу на контрагентів шляхом змови з метою спільного впливу на зміну ринкової ситуації.

Третя група заходів  — економічний вплив, який проводить  держава:

• використання різних прийомів ведення податкової політики, які примушують монополію назначати ціни на продукцію, яку вони випускають, близькі до умов вільної конкуренції;
• підтримка (заохочення) випуску товарів-субститутів, тобто то-варів-замінників. Різноманітність товарів особистого і виробничого споживання знижує попит на товари монопольного виробництва;
• розширення ринку за рахунок встановлення міжнародних економічних зв’язків і збільшення імпорту;
• розповсюдження наукових і технологічних зв’язків.

Сучасне процвітання  різного роду монополій, виникнення транснаціональних корпорацій свідчать про те, що утворення монополій - закономірний процес, і пояснюється це тим, що сама конкуренція - важливий елемент ринкового механізму ,що породжує їх, тому що кожний конкурент на ринку мріє стати монополістом.

Антимонопольне регулювання, і в першу чергу контроль за дотриманням монопольними утвореннями  чинного законодавства, є на сьогодні одним із пріоритетних напрямів діяльності АМКУ. при чому цей процес відрізняється двояким підходом. З Одного боку, використовуючи свої повноваження, Антимонопольний комітет України посилює державний контроль за діяльністю підприемств-монополістів, перш за все суб'єктів природних монополій, а з іншого, - проводить широку профілактичну роботу і може ініціювати скасування антимонопольного регулювання щодо ринків, на яких внаслідок їх демонополізації більше не існує загрози встановлення монопольних цін.

Контроль за дотриманням антимонопольних вимог має спрямовуватися не лише на припинення, а й на попередження порушень конкурентного законодавства, а також на розвиток ринків. До того ж, у ньому повинні поєднуватися заходи як структурного, так і поведінкового характеру.

Зауважимо, що державне регулювання  діяльності монополій (в тому числі  в галузях природних монополій) є недосконалим навіть у розвинених країнах. Спільним для цих країн, як і для України, є те, що у  регулюючих органів не вистачає наукових І юридичних підстав для ефективної діяльності; недосконалою і неповною є інформаційна база (у більшості випадків перевірка фінансових розрахунків і бухгал¬терських документів підприємств-монополістів базується на даних, які надають самі підприємства). Крім того, за умов наявності значного тіньового сектора, офіційна статистична інформація теж не завжди <: достовірною. Тому ефективність подібного регулювання часто-густо є невисокою та обмежує конкуренцію.

Підвищенню ефективності антимонопольного регулювання в  Україні буде сприяти реалізація таких заходів: вдосконалення нормативно-правових та нормативно-методичних засад антимоноиольного регулювання; покращення інформаційної бази антимонопольного регулювання; підвищення відповідальності суб'єктів господарювання; введення процедури нотифікації (від пат. "сповіщати") для отримання інформації щодо угод (погоджених дій) між суб'єктами господарювання, спрямованих на концентрацію, поділ ринку, ціновий зговір, створення перешкод для входження на ринок тощо; вдосконалення процесуальних засад антимонопольного регулювання, зокрема, розгляду справ, забезпечення гласності, публічності, транспарентності (прозорості) регулювання; посилення дієвості попереднього державного контролю за створенням нових монополістичних структур, фінансово-промислових груп та інших об'єднань; покращення регулювання діяльності суб'єктів природних монополій, в першу чергу цінового; посилення впливу антимонопольних органів на контроль за дотриманням прав споживачів тощо; посилення взаємодії і координації діяльності АМКУ та інших органів виконавчої влади щодо антимонопольного регулювання.