Шляхи вдосконалення антимонопольної політики держави в Україні

РЕФЕРАТ

Курсова робота виконана в об’ємі - 41 сторінка. Містить 2 графіка, 2 малюнка. Використано 17 джерел літератури.

Метою роботи є дослідження  існуючого антимонопольного законодавства в Україні, державне регулювання та контроль монополії, впровадження конкуренції на товарні ринки, дослідження теоретичних основ і практики формування антимонопольної політики держави в умовах ринкової економіки.

          Щоб досягти даної мети у дослідженні ставляться такі завдання:

• розкрити суть монополій, причини та особливості їх виникнення;
• дослідити негативний вплив монополій та необхідність проведення антимонопольної політики;
• аналіз антимонопольного законодавства України та деяких інших країн;

висвітлити деякі елементи іноземного законодавства, які Україна  може використати для покращення діяльності у сфері недобросовісної конкуренції та зловживання монопольним становищем.

Предметом даного дослідження  є антимонопольне законодавство  України, економічні відносини, що виникають у процесі формування і реалізації антимонопольної політики як важливої складової економічної політики держави.

 Об’єктом дослідження є монополії, як один з типів будови ринку та юридична особа незалежно від організаційно-правової форми та форми власності чи фізична особа, яка займається діяльністю з виробництва, реалізації, придбання товарів, іншою господарською діяльністю.

           Методи, які застосовуються для проведення даної роботи є: дедуктивний, аналітичний і монографічний.

 

АНТИМОНОПОЛЬНИЙ КОМІТЕТ, АНТИМОНОПОЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО, АНТИМОНОПОЛЬНА ПОЛІТИКА, МОНОПОЛІЯ, КОНКУРЕНЦІЯ, НЕДОБРОСОВІСНА КОНКУРЕНЦІЯ, ПРИРОДНІ МОНОПОЛІЇ, МОНОПОЛЬНЕ ЦІНОУТВОРЕННЯ.

 

Зміст

 

Вступ…………………………………………………………………………………….. 4

 

Розділ 1. Теоретичні засади антимонопольної  політики держави………... 6

1.1. Сутність, необхідність та цілі антимонопольної політики……………….. 6

1.2. Методи та інструменти впливу держави на діяльність монопольних структур………………………………………………………………………………….. 9

1.3. Світовий досвід антимонопольного регулювання………………………... 12

Розділ 2. Становлення  та розвиток системи антимонопольного регулювання в Україні………………………………………………………………. 14

2.1. Особливості розвитку  монополізму у вітчизняній економіці…………… 14

2.2. Законодавчі, іституційно-організаційні  та фінансово-економічні інструменти  антимонопольного регулювання……………………………………....... 17

2.3. Державне регулювання  діяльності суб`єктів природних  монополій……. 21

Розділ 3. Шляхи  вдосконалення антимонопольної  політики держави в Україні………………………………………………………………………………….. 24

3.1. Пріоритети сучасного  антимонопольного регулювання…………………. 24

3.2. Способи усунення монополізації  вітчизняної економіки та впровадження  конкуренції на товарні ринки…………………………………………………………. 28

3.3. Вдосконалення  державного регулювання та контролю  за монопольним  ціноутворенням………………………………………………………………………… 31

3.4. Поліпшення  державного регулювання діяльності суб’єктів природних монополій……………………………………………………………………………….. 35

 

Висновки……………………………………………………………………………….. 39

Список використаних джерел……………………………………………………….. 40

 

 

 

ВСТУП

антимонопольне  конкуренція ринкова економіка

В економічній  системі розвинутих країн світу  оптимально поєднуються ринкові  важелі саморегулювання народного  господарства з державним регулюванням. Незважаючи на це, економіка цих  країн періодично зазнає криз. Однією з вагомих причин не спрацювання механізму поєднання ринкових і державних важелів регулювання економіки є існування монополій у різних сферах народного життя більшості країн світу. Монополії, процес монополізації економіки мають істотні негативні наслідки: монополії придушують конкуренцію – важливу рушійну силу економічного прогресу; вони здатні збільшувати прибутки, зменшуючи обсяг випуску продукції і підвищуючи її ціну; схильні до уповільнення науково-технічного прогресу; схильні до хижацького використання природних ресурсів та забруднення довкілля; розорюють малий та середній бізнес; монополізують засоби масової інформації, за допомогою яких впливають на свідомість населення у необхідному їм напрямку; здійснюють тиск на уряд у пошуках неправомірних пільг та привілеїв.

Тому дослідження теоретичних і практичних проблем формування антимонопольної політики держави: необхідності, сутності та значення залишається актуальним з погляду економічної теорії.

Мета і завдання дослідження. Метою курсової роботи є дослідження теоретичних основ і практики формування антимонопольної політики держави в умовах ринкової економіки.

Для досягнення зазначеної мети необхідно було розв’язати такі завдання:

· розкрити теоретичні основи функціонування антимонопольної політики;

· проаналізувати антимонопольне законодавство України;

· дослідити діяльність Антимонопольного комітету України;

· запропонувати напрями удосконалення формування антимонопольної політики держави: необхідність, сутність та значення.

Об’єктом дослідження є юридична особа незалежно від організаційно-правової форми та форми власності чи фізична особа, яка займається діяльністю з виробництва, реалізації, придбання товарів, іншою господарською діяльністю.

Предметом дослідження виступають економічні відносини, що виникають у процесі формування і реалізації антимонопольної політики як важливої складової економічної політики держави.

Інформаційну  базу дослідження становлять законодавчі та нормативні документи, вітчизняна та зарубіжна література.

Актуальність антимонопольного законодавства сьогодні є безперечним, оскільки про порушення його постійно проводяться справи, деякі з яких набувають неабиякого розмаху.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1. ТЕОРИТИЧНІ ЗАСАДИ АНТИМОНОПОЛЬНОЇ  ПОЛІТИКИ ДЕРЖАВИ

 

1. СУТНІСТЬ,НЕОБХІДНІСТЬ ТА ЦІЛІ АНТИМОНОПОЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ

 

Ринок і ринкова  економіка мають як позитивні, так  і негативні риси. Однією з негативних рис є те, що ринок породжує монополії  та монополістичні тенденції в економічній  системі.

Тому у розвинених країнах світу ухвалюють антимонопольні закони, здійснюють контроль за угодами між великими компаніями, тобто проводять антимонопольну політику.

Антимонопольна  політика – комплекс заходів, розроблених  і впроваджених у багатьох країнах  світу, спрямованих на припинення, попередження й обмеження діяльності, а також  створення відповідного законодавства [10, с.192].

Мета антимонопольного регулювання з боку держави –  захист інтересів споживачів і суспільства  в цілому від негативних наслідків  монопольної діяльності конкретних суб’єктів господарювання.

Об’єктами антимонопольної політики є: монополізований ринок в цілому та його окремі елементи; суб’єкти господарювання, які займають монопольне становище; державні організаційні структури монопольного типу; центральні органи державної виконавчої влади.

Суб’єктами  антимонопольної політики в Україні є державні органи, які забезпечують процес демонополізації економіки та розвитку конкуренції. До них належать: Верховна Рада, Президент України, Кабінет Міністрів України, Антимонопольний комітет України, Фонд державного майна України; центральні та місцеві органи державної виконавчої влади; керівництво й трудові колективи підприємств (об`єднань) та покупці.

Уперше такі закони були ухвалені наприкінці ХІХ  – на поч. ХХ ст. у США, Канаді, Австралії, оскільки монополізація у цих  країнах відбувалася найінтенсивніше.

Перші антимонопольні закони формально забороняли трести та деякі інші форми монополій. Вони ґрунтувалися на такому розумінні сутності монополій, як повне (абсолютне) панування  однієї компанії (чи їх об`єднання), або  цілковита відсутність конкуренції. Таке тлумачення сутності монополій майже не зачіпало олігополій (тип ринкової структури, за якої кілька великих фірм виробляють (продають) усю чи більшу частину певного товару або послуги на конкретному ринку). Вони, переважно, не потрапляли під дію антимонопольного законодавства.

Сучасне антимонопольне законодавство містить нормативні акти, що визначають організаційні  та правові засади розвитку конкуренції, заходи попередження, обмеження і  припинення монополістичної діяльності та нечесної конкуренції [8, с. 57].

Антимонопольне  законодавство поширюється на всі  види товарного виробництва і  товарооборот, платні послуги, проектування продукції та технології, а також  наукові розробки, що призначені для  використання їхніх результатів  у виробництві та товарообороті, у платних послугах.

Для розвитку конкуренції  та захисту прав споживачів від монополістичної  діяльності господарських суб’єктів  відповідним законодавством впроваджується обмеження свободи їхньої комерційної  діяльності. Зокрема, забороняється: обмежувати або припиняти виробництво товарів, а також виробництво і поставку сировини, матеріалів, комплектуючих виробів без попереднього узгодження з основними споживачами; скорочувати поставку або затримувати реалізацію товарів з метою створення, підтримання або збільшення дефіциту і підвищення цін; нав’язувати контрагенту невигідні умови договору, включати умови, що не є предметом договору; примушувати споживача включати у договір непотрібні йому товари і послуги, вносити інші попередні дискримінаційні умови; припиняти чи затримувати поставки товарів або виконання послуг у відповідь на претензії контрагента щодо якості товарів, послуг, виконання інших зобов’язань, передбачених договором; підвищувати в односторонньому порядку ціни на товари і послуги, якщо це не обумовлено відповідним поліпшенням їхньої якості згідно з інтересами виробника та споживача; висувати під загрозою припинення поставок, розірвання договору або відмови від його пролонгації (продовження строку дії) нові умови на свою користь, що завдають шкоди інтересам контрагента; відмовлятися без певних об’єктивних підстав від укладання або пролонгації договору за профілем своєї діяльності.

В антимонопольному законодавстві встановлюються форми  завчасного попередження, відповідальності та компенсації на випадок здійснення заборонених дій.

Контроль за розвитком конкуренції та обмеженням монополістичної діяльності учасників  ринкової економіки здійснюють спеціально створені антимонопольні органи. Їхніми функціями є:

· розробка заходів щодо розвитку конкуренції, демонополізація виробництва й обігу, розукрупнення високомонополізованих структур;

· комплексний аналіз стану ринків і конкуренції на них;

· експертиза нормативних актів, що стосуються функціонування ринку;

· підготовка пропозицій з питань удосконалення антимонопольного законодавства.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. МЕТОДИ ТА ІНСТРУМЕНТИ ВПЛИВУ ДЕРЖАВИ НА ДІЯЛЬНІСТЬ МОНОПОЛЬНИХ СТРУКТУР

 

Основним змістом сучасного  етапу антимонопольної політики в Україні є захист уже створеного конкурентного середовища, підвищення ефективності функціонування існуючих конкурентних відносин. Держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускається зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція.

Реалізація основних напрямів антимонопольного регулювання  здійснюється за допомогою певних інструментів та методів. Інструменти антимонопольного регулювання вбудовані окремим блоком у систему економіко – правового інструментарію державного регулювання економіки. Основу застосування інструментів антимонопольного регулювання становлять такі дії державних органів, як дозвіл,заборона, примус.

Методи антимонопольного регулювання включають заходи різноманітного характеру: регламентуючі (нормативно – правові та процесуальні), імперативні (прямі,адміністративні), контролюючі та профілактичні. [9, с. 345].

Рис. 1  Класифікація методів антимонопольного регулювання

Заходи регламентуючого  характеру передбачають встановлення певних правил і процедур за допомогою законів, інших нормативно-правових, нормативно-інструктивних та інших документів, у ТОУ. числі заходи заборонного та процесуального характеру. До заходів заборонного характеру вітчизняне законодавство відносить заборону зловживань монопольним становищем, антиконкурентних узгоджених дій, дискримінації суб'єктів господарювання чи обмеження діяльності та ін.

Заходи заборонного  характеру передбачають визначення та заборону конкретних видів порушень законодавства про захист економічної конкуренції,