Роль злиттів та поглинань у міжнародному бізнесі

Нині Україна  стала більш привабливою для  іноземних інвесторів, оскільки рівень віддачі від інвестицій є досить високим. У деяких галузях економіки  рівень прибутку від інвестицій значно перевищує рівень прибутку у відповідних  галузях країн Західної Європи. Через це дедалі більше активізуються процеси на ринку злиття та поглинання (М&А). Як і в 2007 році предметом підвищеної заінтересованості іноземних стратегічних інвесторів є підприємства, які проводять фінансову діяльність, насамперед, банки.

Кількість угод М&А зростає, а обсяг ринку  зменшується: більшість компаній (найбільші  комерційні банки) у 2008 році були продані  за безцінь. За оцінками газети Financial Times, у першому півріччі 2008 року сумарний обсяг угод М&А у грошовому  виразі знизився на 30% порівняно з аналогічним періодом і становив $1,86 трлн. Ринок М&А за той же час у країнах Західної Європи скоротився на 40% (до $640 млрд.), у США - на 30% (до $694,4 млрд.) [3, c. 14-15].

Нині в Україні  активізації ринку М&А поки що не спостерігається. З початку року кількість угод на українському ринку злиття та поглинання істотно скоротилася, а обсяг знизився в 3,5 раза порівнянно з аналогічним періодом минулого року. Зарубіжним покупцям поки не до українських активів — на світовому ринку є багато привабливих об'єктів для поглинання (особливо у фінансовому секторі), при цьому стратегічні інвестори істотно знизили обсяг вкладень у компанії країн, що розвиваються, через високу ризикованість таких інвестицій. Внутрішній український ринок М&А не має динаміки зростання: у місцевих компаній нестача грошей для купівлі.

До світової фінансової кризи експерти прогнозували зростання українського ринку М&А  більшою мірою за рахунок банківського сектору. Інтерес до українських  банків до кризи пояснювався високими темпами розвитку вітчизняної фінансової системи: активи та кредитний портфель банків щорічно зростали на 60-70%. Потенційні стратегічні інвестори нині мають проблеми з ліквідністю, а тому повертають інвестиції за кордон.

Останнім часом  різко почастішали пропозиції купити конкурентів. Складнощами деяких українських компаній, що мають проблеми через світову економічну кризу, скористалися ті їхні конкуренти, в яких ще залишилися гроші. В Україні прогнозується хвиля злиття й поглинання.

Відсутність доступу до кредитних ресурсів та скорочення попиту на товари та послуги змушує погоджуватися на дешеві продажі навіть ті компанії, які ще недавно вважалися лідерами ринку.

Актуальність  проблеми злиття та поглинання в Україні  в умовах фінансової кризи підтверджує проведення національного форуму, який відбувся в листопаді 2008 року в Києві. Нині одним із найбільш актуальних питань є розробка методів боротьби із протиправним поглинанням компаній, або рейдерством. Важливим чинником ефективного економічного розвитку України є забезпечення захисту економічної конкуренції1.

Таким чином, завдяки  доступності українського фінансового  ринку для іноземного капіталу в  нашій країні на очах зростає кількість  іноземних банків. Економіка України  потребує надходжень інвестицій та інновацій. Завданням держави є застосування інструментів злиття й поглинання у фінансовий сектор в умовах фінансової кризи з метою збереження конкурентоспроможності українських банків[2, c. 13-14].

3.2. Економічна доцільність процесів  консолідації за допомогою злиття та поглинання

У ході дослідження  особливостей процесів злиття та поглинання, що відбулися в окремих країнах  у XIX—XX століттях, отримано результати, що мають важливе значення для  подальшого дослідження злиття та поглинання у банківській сфері в Україні:

1. Злиття та  поглинання відбувалися хвилеподібно. Варто виділити в історичній  ретроспективі чотири хвилі фінансово-банківського  злиття, перша з яких відбулася  на рубежі XIX й XX століть (приблизно  1896—1904 роки), друга — у 1920-х  роках, третя — починаючи з другої половини 40-х років XX століття й до середини 60-х років, і, нарешті, четверта — торкнулася останніх двох десятиліть.

2. Внутрішній  ринок США через лібералізм  державних і федеральних владних  структур стосовно процесів злиття  та поглинання в усіх галузях економіки й величезного обсягу ресурсів, що перебувають в обігу на фінансово-банківському ринку та шукають найефективнішого застосування, завжди був епіцентром глобальних хвиль злиття (46,1% угод злиття у світі припав на внутрішній ринок США).

3. Хвилі, зароджуючись  у США, стрімко поширювалися  на більшість європейських розвинених  країн. Інакше кажучи, хвилі у  США і Європі збігалися за  часом перебігу.

4. Азія і Близький  Схід залишалися нейтральними  щодо перших трьох хвиль злиття  та поглинання через політичну, економічну й культурну специфіку. Регіон виявився залученим у четверту хвилю злиття та поглинання, що фактично започаткувала необхідну раціоналізацію азіатських і близькосхідних банків. Незважаючи на порівняно пізній старт процесу концентрації капіталу, цей регіон значно випереджає Україну за налагодженістю й відпрацьованістю практики банківського злиття та поглинання.

5. У різних  країнах хвилі були зумовлені  сукупністю суб'єктивних та об'єктивних  передумов, провідне місце серед  яких належить комерційним передумовам, тому що суб'єктивні передумови не піддаються аналітичному розгляду й систематизації. Це дає підстави для порівняння й огляду особливостей українського банківського злиття та поглинання, у тому числі у частині передумов, що лежать у їхній основі.

6. За винятком  першої хвилі злиття, фінансово-банківський  сектор економіки впливав на  промисловий сектор щодо необхідності  концентрації капіталу. Це пов'язано  з тим, що валютно-кредитні  й фінансові відносини перевершили  за своєю значущістю і впливом на інтенсифікацію процесу глобалізації промислово-господарські відносини. У цьому зв'язку треба зазначити, що в Україні зберігається протилежна ситуація. Це дає підстави припустити наявність розбіжностей у перевагах українських банківських установ щодо форм і методів злиття та поглинання відповідно до поданої раніше класифікації банківського злиття і поглинання, а також чинників, що впливають на ефективність угоди банківського злиття чи поглинання.

7. Досвід, набутий  у результаті хвиль злиття та поглинання, був врахований у законодавчих основах злиття і поглинання країн, які пройшли випробування часом і стали базою складного й комплексного законодавства зі злиття та поглинання [11, c. 102-103].

Беручи до уваги  отримані результати аналізу головних тенденцій розвитку всесвітнього процесу злиття та поглинання, питомої ваги у них злиття і поглинання, що відбулися у фінансово-банківському секторі економіки, і місця й ролі злиття банківських установ, можна порівняти й виявити відмінності процесу злиття та поглинання за кордоном і в Україні, виявити переваги українських банківських установ щодо форм і методів злиття чи поглинання. Результати аналізу головних тенденцій розвитку всесвітнього процесу злиття та їхній історіографічний аспект створили основу для вивчення правомірності й ефективності застосування злиття та поглинання як методу консолідації банківських установ та інвестиційного інструменту реорганізації бізнесу банку, а найголовніше — розуміння того, чи підходять банківське злиття та поглинання для України і чи не суперечать вони українським традиціям ведення бізнесу й укладу економіки.

3.3. Перспективи розвитку ринку  злиття та поглинання в банківському  секторі

Вітчизняне законодавство  передбачає два способи об'єднання: або два банки об'єднуються в нову фінансову установу, або банк приєднує до себе інший банк. Перший варіант вважають більш дорогим, тому він не використовується на нашому ринку. Щодо другого варіанта, то фінансова установа може бути приєднана на правах філіалу або безбалансового відділення. Перша схема більш поширена, нею скористалися такі банки, як "Дністер", "Аваль", "Індустріалбанк", "ВТБ Банк" (табл. 3.2).

Об'єднання банків "УніКредит" та "ХФБ Банк Україна" — наймасштабніший інтеграційний  бізнес-процес в Україні, оскільки злиття банків у нашій країні відбувалися виключно у вигляді приєднання. Однією з визначних подій може стати об'єднання Укрсоцбанку та УніКредит-Банку [7, c. 52-53].

Найдорожчими  придбаннями стали купівля італійською  групою UnicreditGroup Укрсоцбанку, отримання Сведбанком контролю над ТАС-Комерцбанком і ТАС-Інвестбанком, а також купівля Комерцбанком банку "Форум". При купівлі банків (включаючи міноритарні пакети) середній мультиплікатор ціни угоди до капіталу (P/BV) у 2007 р. знаходився на рівні 3,65. Найбільший мультиплікатор був зафіксований в угоді під час купівлі "Укрсоцбанку" (P/BV = 5,3), найменший — при поглинанні банку "Престиж" австрійськийм Erste (P/BV = 1,74). Але у зв'язку з відсутністю привабливих активів на верхніх позиціях банківських рейтингів, іноземних інвесторів цікавлять українські банки і третьої, і четвертої рейтингової десятки за активами, так у минулому році було придбано Морський транспортний банк, Укрінбанк, УБРП.

Ще одним поштовхом  для зростання ринку злиття і  поглинання стане поліпшення можливостей боргового фінансування таких операцій та активізація діяльності інвестиційних банків в Україні.

Протягом наступних  років слід очікувати поступового  зменшення темпів виходу іноземних  інвесторів на банківський ринок  України. Після цього настане стадія консолідації, яка стане новим джерелом для угод зі злиття і поглинання — невеликим банкам із високою вартістю капіталу стане важче конкурувати з міжнародними банками — гігантами, у свою чергу, покупці невеликих банків можуть зіткнутися із такими труднощами, як низький рівень прозорості об'єктів, сумнівна якість кредитних портфелів, обмежена регіональна мережа та наявність податкових схем[10, c. 20-21].

Висновки

На основі представлених  у роботі результатів можна зробити  такі висновки:

1. На відміну від історії розвитку світового ринку злиттів та поглинань для українського ринку циклічний характер розвитку не властивий. Саме в останні роки спостерігається збільшення кількості реалізованих угод зі злиття чи поглинання у банківській сфері, а також їх загальної вартості.

2. Згідно з  проведеним дослідженням, можна  припустити, що вже через п'ять  років український банківський  сектор може містити близько  90 % іноземного капіталу, незважаючи  на високе співвідношення ціна/ балансова вартість (P/BV) при купівлі банку.

3. Як свідчать  останні тенденції в банківському  секторі України, збільшення кількості  банків з часткою іноземного  капіталу відбувається, як правило,  шляхом придбання іноземними  інвесторами істотної частки  участі в існуючому українському  банку, ніж внаслідок створення нового (дочірнього) банку. З позицій вимог та стратегічних планів, процес придбання діючого українського банку є більш гнучким і зручним, ніж процедура створення дочірнього банку в Україні "з нуля".

4. Основною метою  злиття/поглинання банків в Україні є укрупнення банків, збільшення їх активів, доступ до клієнтської бази банку-контрагента. І хоча консолідація в банківському секторі України є неминучим явищем, цей процес може продовжуватися доволі довго у зв'язку зі збільшенням кількості працюючих банків у 2008 р.

5. Характеризуючи  поточний стан справ ринку  злиття/поглинання в Україні,  варто зазначити, що в банківському  секторі ще зберігається низький  рівень концентрації, а сам ринок  є найбільш динамічним за темпами  розвитку серед секторів української економіки. Цей факт за стабільної макроекономічної та політичної ситуації зумовить зростання кількості угод зі злиття/поглинання у середньому банківському сегменті.

Список використаної літератури

1. Бригхем Ю., Гапенски Л. Финансовый менеджмент: Полный курс: В 2-х т./ Пер. с англ. под ред. В.В. Ковалева. СПб. : Экономическая школа, 2001

2. Васильчук  І. Оцінка стану та перспектив  ринку злиття / поглинання в Україні  //Економіка. Фінанси. Право. - 2007. - № 5. - C. 10-17.

3. Васильчук  І. Оцінка стану та перспектив ринку злиття/ поглинання в Україні //Економіка. Фінанси. Право. - 2007. - № 3. - C. 10-15

4. Гельнер І. Особливості  мотивів транснаціоналізації шляхом  транскордонного злиття та поглинання //Підприємництво, господарство і  право. - 2006. - № 12. - C. 183-185.

5. Гохан П.А. Слияния,  поглощения и реструктуризация  компаний/ Пер. с англ. М.: Альпина  Бизнес Букс, 2004

6. Зав'ялова О. Злиття  та поглинання: проблеми постінтеграційного  періоду //Актуальні проблеми  економіки. - 2003. - № 12. - С.113-118

7. Кириченко О.А. Деякі  аспекти злиття та поглинання  компаній у світлі побудови  нової інтеграційної системи  економіки //Актуальні проблеми  економіки. - 2009. - № 2. - C. 45-56

8. Кириченко О. Тенденції  злиття та поглинання в банківському  секторі економіки України //Банківська справа. - 2008. - № 5. - C. 29-37

9. Манойленко, О. Основні  підходи до визначення сутності  поняття корпорація // Управління  сучасним містом. - 2005. - № 1-2. - С. 74-80

10. Маруняк Є. О. Сутність  і основні риси транснаціональних корпорацій та їх розвиток в Україні // Український географічний журнал. - 2007. - № 4. - С. 18 - 26.

11. Мєдвєдкова Н. С. Угоди  про злиття та поглинання у  банківському секторі економіки  України //Економіка АПК. - 2009. - №  5. - С.101-105.

12. Пронін О. Ю. Особливості процесів злиття та поглинання //Фінанси України. - 2005. - № 8. - С.106-122.