Роль злиттів та поглинань у міжнародному бізнесі

1.2. Особливості мотивів транснаціоналізації  шляхом транскордонного злиття  та поглинання

Різні сектори  економіки в усьому світі останнім часом зазнають значних змін. Об'єктивний процес глобалізації сучасної світової економіки вимагає і нового рівня розвитку бізнесу в Україні. Національні економічні ринки в усьому світі стають більш інтегрованими. Як наслідок, змінюються характер конкуренції і структура економіки, що призводить до підвищення ступеня відкритості економічної системи країни для міжнародної конкуренції.

Міжнародні злиття і поглинання стали одним з  основних способів здійснення стратегії  розвитку компаній у сучасних умовах, що підтверджує досвід країн Європейського Союзу (ЄС).

Однак дана сфера  залишається однієї з найбільш суперечливих і складних для дослідження. Це стосується як оцінок мотивів і ефективності угод, так і довгострокових економічних  наслідків для учасників, вироблення оптимального інструментарію державного регулювання. У багатьох працях відсутній комплексний аналіз даного процесу, робиться акцент лише на одному з регіонів, а фактичний матеріал, який використовується, має високий ступінь відстороненості або автори обмежуються дослідженням конкретних злиттів і поглинань компаній без обліку специфічних особливостей сторін, що беруть участь в угодах.

Переживши з  початку XX ст. вже п'ять хвиль злиттів  і поглинань, світова економіка  підійшла до нового рубежу, що ознаменувався  появою на економічній арені супергігантів. У 1999 р. на піку активності процесів злиття і поглинання було оголошено більш як 40 тис. угод загальною вартістю понад 3,4 трлн дол. США. Злиття і поглинання в таких масштабах призвели до фундаментальних змін у низці галузей світової економіки, у тому числі хімічній, фармацевтичній, телекомунікаційній, переробній, металургійній, фінансовій та інших. Угоди серед авіавиробників "Boeing" і "McDonnell Douglas", автомобілебудівних концернів BMW і "Rover Group", "Daimler-Benz" і "Chrysler", нафтових компаній "British Petroleum" і "Amoco", "Mobil" і "Texaco", фінансових інститутів "Morgan Stanley" і "Dean Whitter Discovery", аудиторських фірм "Coopers&Lybrand" і "Pricewaterhouse" і компаній багатьох інших галузей підтверджують цю тезу.

Світові інтеграційні процеси, які протікають у всіх галузях  економічної діяльності, не могли  обійти стороною і Україну. Процеси, які відбуваються на українському ринку, свідчать про те, що багато вітчизняних  компаній активно включаються в  процес глобалізації, переймають зарубіжний досвід, використовують новітні технології розвитку бізнесу. Однак необхідно враховувати національну специфіку становлення прав власності та розвитку принципів корпоративного керування. Конкуренція на світових ринках загострюється, і хоча в Україні насичення ринку ще не досягло критичної точки, багато компаній відчули необхідність пошуку шляхів підвищення конкурентоспроможності й ефективності. Тим більше, що можливості розвитку компаній тільки за рахунок росту українського споживчого ринку наданий момент практично вичерпані, а рівень конкуренції на ньому після приєднання України до ВТО може наблизитися до глобального [2, c. 10-11].

Необхідність  формування надійної і стійкої економічної  системи в Україні, удосконалення  діяльності вітчизняних компаній в умовах посилення впливу інтеграційних процесів у світовій економіці, глобалізації фінансових ринків поряд з активним використанням національного потенціалу об'єктивно вимагає вивчення міжнародного досвіду і сучасних тенденцій у сфері злиттів і поглинань. Зокрема, аналіз сучасних процесів проникнення іноземного капіталу в національні економічні системи шляхом міжнародних злиттів і поглинань необхідний для розробки адекватного інструментарію їхнього регулювання, у тому числі при визначенні прийнятних умов допуску іноземного капіталу на український ринок. Дослідження міжнародних злиттів і поглинань в країнах ЄС важливе також при оцінці перспектив розвитку аналогічних процесів за участю українських компаній в умовах подальшої інтеграції економіки країни у світове співтовариство.

Підвищення темпів росту економіки, помірний рівень інфляції та збільшення доходів населення  в 2006 р. сприяли збереженню інтересу з боку інвесторів до українського ринку. Як результат, у 2007 р. спостерігалося істотне збільшення обсягів угод із злиття і поглинання (більше 3 млрд. дол. США — об'єм угод щодо злиття в банківській сфері). Втім ініціаторами подібних угод на місцевому ринку можуть бути не тільки іноземні інвестори, але й вітчизняні компанії. На відміну від західних компаній більшість з них (через об'єктивні причини) ще не мають значного досвіду в здійсненні угод щодо злиття і поглинання. Відповідно ризики недосягнення бажаних результатів досить високі.

У процесі постійного розвитку компанії в умовах ринкової економіки прагнуть до зростання. Існують два варіанти зростання: придбання зовнішньої структури або власний розвиток. Внутрішні потенціали зростання реалізуються через збільшення прибутковості існуючих активів, підвищення операційної ефективності й інновацій. Зовнішні — в основному реалізуються за рахунок злиттів, поглинань і альянсів [8, c. 29-30].

1.3. Особливості процесів злиття  та поглинання у фінансово-банківському  секторі

Упродовж п'ятнадцяти  років (1988—2002) учасники фінансово-банківського сектору економіки брали активну участь в угодах злиття та поглинання. На цей сектор припало понад 44% від загального вартісного обсягу угод злиття та поглинання усіх секторів економіки, або в сукупності близько 2 трлн. дол. США в оголошеному вартісному вираженні1. Угоди за участю фінансово-банківського сектору економіки становлять 42% від загальної кількості угод злиття, зареєстрованих у США, і близько половини — за межами США.

Отже, фінансово-банківський  сектор США варто виділити окремо, бо він був найактивнішим щодо участі в угодах злиття та поглинання порівняно з фінансово-банківськими секторами інших країн. За розглянутий період вартісний обсяг угод збільшився в 2,8 разу й у 2002 році становив 590,2 млрд. дол. США. В Європі процес концентрації капіталу був стриманіший, і обсяг угод у 2001 році становив 271,7 млрд. дол. США. Банки й інші фінансові інститути США переважно виступали як покупець порівняно з усіма іншими секторами економіки США, залученими до угод злиття та поглинання упродовж аналізованого періоду. Для порівняння: в Європі фінансово-банківський сектор посідав друге місце за активністю участі в угодах злиття та поглинання як покупців, так і продавців. У цілому інтенсивність здійснення угод злиття та поглинання за участю фінансово-банківського сектору як покупців або продавців наростала й далі наростає в усьому світі, особливо за межами США. Якщо станом на кінець 1988 року кількість укладених угод злиття за участю фінансово-банківського сектору становила близько 900 одиниць, то у 2002-му, за підрахунками, ця цифра, ставши чотиризначною, становила уже понад 8000 одиниць. Злиття були більшими за обсягами упродовж розглянутого періоду, сягаючи вартісних оцінок понад 72 млрд. дол. США (угода між американськими банками Citibank й Travelers Group; JP Morgan та Chase). Причини — у зростанні ресурсів, що перебувають в обігу у цьому секторі, а також помітний прогрес в інформаційних системах і технологіях та перехід від трудомістких до капіталомістких технологій.

Аналіз розподілу  угод злиття та поглинання за участю фінансово-банківського сектору у глобальному масштабі свідчить про великі світові банківські злиття у США й Японії (Bank of Tokyo й Mitsubishi Bank, Chemical Bank і Chase Manhattan, First Interstate Bankcorp й Wells Fargo&Co), у Франції (Credit Agricole й Credit Lyonnaise), між Німеччиною і США (Deutsche Bank AG і Bankers Trust Company). Серед найяскравіших і найзначущіших за вартістю угод, що відбулися упродовж 1988—2002 років, слід назвати такі великі банківські злиття [4, c. 183-184]:

1. У формі дружнього вертикального банківського злиття — формування фінансово-банківської групи Citi. Ця група була сформована внаслідок злиття фінансової групи Smith Barney й інвестиційного банку Salomon. Вартість угоди — 9 млрд.

дол. США. У результаті злиття утворився четвертий за обсягом власних коштів американський інвестиційний банк Salomon Smith Barney, що належить фінансовій компанії Travelers, якою володіє комерційний банк Citibank — один із найбільших постачальників роздрібних і корпоративних фінансових послуг у США.

2. У формі  примусового горизонтального банківського  злиття (поглинання):

— придбання  англійськими й американськими інвестиційними підрозділами європейських банків своїх  американських конкурентів. У цій  групі лідерство

належить угодам з купівлі інвестиційним банком Bankers Trust інвестиційного банку Alex Brown (1,6 млрд. дол. США) та інвестиційним підрозділом SBC Warburg банку Dillon Read (600 млн. дол. США);

— злиття американських  інвестиційних банків Dean Witter й Morgan Stanley (40,4 млрд. дол. США), поглинання фінансовою групою Fleet Financial інвестиційного банку Quick & Reilly (1,6 млрд. дол. США);

— злиття комерційних  і роздрібних банків. Однією з найбільших угод злиття та поглинання було поглинання американським комерційним банком Bank One іншого американського роздрібного банку First Commerce. Вартість угоди становила 3 млрд. дол. США. Іншими помітними угодами було злиття американської роздрібної групи Fleet Financial Group й американського комерційного банку Bank-Boston, а також поглинання фінансовою групою Wells Fargo & Co (США) комерційних банків First Interstate Bankcorp (США) у 1996 році (вартість угоди становила 12,3 млрд. дол. США), Norwest Corp. (США) у 1998 році й North County Bancorp (США) у 1999 році.

У межах фінансово-банківського сектору економіки можуть зароджуватися і здійснюватися усі п'ять виокремлюваних видів банківського злиття та поглинання, у кожного з яких — індивідуальна структура й алгоритм здійснення. Крім того, можна виділити кілька типів банківського злиття та поглинання залежно від географічного аспекту[12, c. 108-109].

По-перше, національні  банки можуть приєднувати інші національні  банки усередині окремо взятої країни внаслідок внутрішньої угоди  поглинання. Прикладом такого роду злиття є поглинання фінансовою групою Chemical Bank банку Chase Manhattan Bank у США, а також дружнє горизонтальне злиття Mitsubishi Bank з Bank of Tokyo у Японії й родинне поглинання швейцарським банком Credit Swiss іншого швейцарського банку Swiss Volksbank.

По-друге, акцент може бути зміщений на поглинання закордонного банку в результаті міжнародної угоди (cross-border deal). Прикладом такого роду угод може бути диверсифіковане поглинання Гонконзькою і Шанхайською Банківською Корпорацією англійського банку Midland Bank.

По-третє, міжсегментні угоди у межах фінансово-банківського сектору (між банками й страховими компаніями, комерційними банками й інвестиційними банками, інвестиційними банками та страховими компаніями тощо) також поділяються на внутрішні або міжнародні види угод. Нещодавнім прикладом таких угод є диверсифіковане поглинання Swiss Bank Corporation страхової компанії S.G. Warbuig & Co, диверсифіковане поглинання фінансовою групою International Nederlanden Groep скандально відомого банку Barings PLC і вертикальне поглинання групою компаній Travelers Group банків Smith Barney й Searson Lehman Brothers, а також вертикальне поглинання німецьким комерційним банком Dresdner Bank AG одного з найстарших англійських інвестиційних домів Kleinwort Benson Ltd.

Усі вищезазначені  угоди відбулися на основі комерційних, маркетингових, стратегічних передумов, а також передумов пом'якшення наслідків від настання ризиків й очікування ефектів злиття, але часто стратегія виявляється невдалою.

У підсумку більшість  випадків фінансово-банківського злиття упродовж 1989— 2002 років були невдалими, тому що вони не досягли прогнозних показників і цілей злиття. Більшість банків й інших учасників фінансово-банківського сектору не досягли прогнозних показників, які спочатку були поставлені при прийнятті рішень про злиття або поглинання.

У результаті угод злиття показники поточної діяльності часто погіршуються. Витрати на злиття погіршують фінансовий стан створеного "нового" банку й далі наростають, сягаючи максимуму до кінця першого  року після злиття. Завершується розвиток цієї ситуації виведенням інвестованих коштів шляхом відторгнення придбаного об'єкта. Прикладом наслідків такого роду є продаж фінансовою компанією American Express придбаних раніше банків Trade Development Bank й Searson Lehman у США. У такий спосіб відбувається знищення акціонерної вартості[14, c. 59-60].

Відповідно до прийнятої класифікації злиття, поряд  із внутрішніми, міжнародними й міжсегментними внутрішніми та міжсегментними міжнародними типами злиття, виокремленими на підставі їхньої географічної належності, злиття у фінансово-банківському секторі можна групувати безліччю інших способів як за кількісними, так і за якісними ознаками.

Банківське злиття та поглинання. Якщо, використовуючи таблицю (див. нижче), виділити із сектору фінансово-банківських послуг угоди банківського злиття та поглинання, поділивши їх при цьому на дві основні групи — комерційні банки й інвестиційні банки, то їхня вартість в абсолютному виразі становитиме близько 350 млрд. дол. США, або близько 13% від загальної вартісної оцінки глобального фінансово-банківського злиття за п'ятнадцятирічний період (1988—2002 роки). Другим за вартістю внутрішніх угод сегментом фінансово-банківського сектору є страховий сегмент. На внутрішнє злиття у страховому сегменті припадало близько 5% від загальної вартісної оцінки глобального фінансово-банківського злиття упродовж 1988—2002 років, або близько 131 млрд. дол. США. На інші сегменти (іпотечні й ріелторські фірми, біржі, фінансові компанії, брокерські компанії) разом припадає не більше 17%, або 453 млрд. дол. США. При цьому кожен із них окремо не перевищує 2% від загальної вартісної оцінки глобального фінансово-банківського злиття за період 1988—2002 років.

Найбільша питома вага припадає на угоди фінансово-банківського злиття та поглинання, тобто угоди банків з іншими учасниками фінансово-банківського сектору. В абсолютному вираженні їхня вартість становила близько 933 млрд. дол. США, або близько 35% від загальної вартісної оцінки угод злиття та поглинання у глобальному фінансово-банківському секторі за п'ятнадцятирічний період (1988—2002 роки). Таким чином, спільна частка злиття та поглинання за участю банків як покупців й/або продавців у внутрішніх банківських угодах злиття та поглинання і фінансово-банківських угодах злиття та поглинання становила близько 48% від загальної вартісної оцінки угод злиття та поглинання у глобальному фінансово-банківському секторі за п'ятнадцятирічний період (1988—2002 роки) й переважає у фінансово-банківському секторі [15, c. 130-131].