Роль злиттів та поглинань у міжнародному бізнесі

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, 
МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

Державний вищий  навчальний заклад

«КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ  УНІВЕРСИТЕТ 
імені ВАДИМА ГЕТЬМАНА»

 

Кафедра міжнародної  економіки

 

 

 

Реферат 
з дисципліни: «Міжнародна економіка»

на тему: « Роль злиттів та поглинань у міжнародному бізнесі»

 

 

 

 

 

 

 

Виконав: студент

3 курсу, 8 групи, спец. 6503

Перевірила: викладач

 

 

 

 

 

 

 

                                                      Київ 2012

 

 

Вступ.

Розділ 1. Теоретичні основи злиття і поглинання у міжнародному бізнесі.

1.1. Міжнародний  ринок злиттів і поглинань:  основні тенденції і проблеми.

1.2. Особливості  мотивів транснаціоналізації шляхом  транскордонного злиття та поглинання.

1.3. Особливості  процесів злиття та поглинання  у фінансово-банківському секторі.

Розділ 2. Аспекти  злиття та поглинання компаній у світлі побудови нової інтеграційної системи  економіки.

2.1. Сутність, типи, методи процесів злиття та  поглинання підприємств у сучасних  умовах розвитку економіки України.

2.2. Активізація  процесів злиття та поглинання як чинник глобалізації світової економіки.

2.3. Міжнародний  досвід і сучасні тенденції  у сфері злиттів і поглинань.

Розділ 3. Тенденції  злиття та поглинання в банківському секторі.

3.1. Тенденції  злиття та поглинання в банківському  секторі економіки України на сучасному етапі.

3.2. Економічна  доцільність процесів консолідації  за допомогою злиття та поглинання.

3.3. Перспективи  розвитку ринку злиття та поглинання  в банківському секторі.

Висновки.

Список використаної літератури.

 

 

 

 

 

Вступ

Актуальність  теми. Фінансовий сектор є однією з  найактивніших галузей ринку  злиття та поглинання у національній економіці. Нині Україна належить до трійки країн із найвищим темпом зростання  кількості угод зі злиття та поглинання. Вступ до СОТ розширить присутність філій іноземних банків в Україні.

Багато аспектів цієї наукової проблеми залишаються  недостатньо розкритими та обґрунтованими. Новизна статті зумовлена незначним  рівнем вивчення цієї теми, залишаються  невирішеними такі питання, як відсутність  комплексного всебічного інвестиційного аналізу процесів злиття та поглинання в банківському секторі в умовах економіки України, дослідження сучасних тенденцій консолідації, потребують подальшого дослідження і теоретичні засади процесів злиття та поглинання в умовах перехідної економіки.

Ринок злиття та поглинання є об'єктом досліджень багатьох учених. Проблеми злиття та поглинання були розглянуті такими вітчизняними науковцями, як В.Л. Крючков, А. Руднєв, А. Стафєєв. Дослідження цих учених дають змогу стверджувати про наявність тенденції до зростання кількості угод зі злиття та поглинання в Україні. Тому з метою регулювання присутності іноземного капіталу у фінансовому секторі України питання аналізу ринку злиття та поглинання набуває актуальності.

В умовах вступу України до СОТ існує велика вірогідність розширення присутності банків з іноземним капіталом, істотне зниження дохідності операцій або ж втрата великих клієнтів. Зростання іноземних інвестицій при лібералізації доступу до ринку не викликає сумнівів, і, зрозуміло, що дешевші гроші становитимуть конкуренцію кредитам вітчизняних банків, питання лише в масштабах.

Аналізу сутності процесу злиття та поглинання присвячено багато наукових праць відомих вітчизняних  та зарубіжних авторів. Серед них  велике теоретико-методологічне значення мають праці М. Бішопа, П. Го-хана, А. Лажу, М. Марсалезе, Р. Нельсона, Дж. Стиглера, Р. Стилмана, М. Трема, С. Ріда, І. Бураковського, А. Гальчинського, В. Геєця, Б. Губ-ського, М. Дудченка, О. Стокової, Г. Климка, А. Кредісова, Ю. Макогона, С. Мочерного, О. Мозгового, Ю. Пахомова, О. Рогача, М. Рубцова, Є. Савельева, С. Сіденко, Н. Татаренко, А. Філіпенка та ін. Чимало молодих українських науковців досліджують питання злиття та поглинання в банківському секторі. Н. Кузнецова, представляючи основні тенденції розвитку системи банківських послуг в Україні та вплив світових процесів інтеграції та глобалізації на розвиток української банківської системи, зазначає, що на сучасному етапі відбувається інтенсифікація процесів консолідації та концентрації у банківській сфері на основі злиття та поглинання банків, у результаті чого фінансові інститути набувають колосальних розмірів. Ю. Воробйов зазначає, що необхідність укрупнення вітчизняних банків суперечить фактичній діяльності окремих фінансово-промислових груп країни. Тримати невеликий "кишеньковий" банк стає все складніше з фінансового погляду, оскільки у зв'язку з підвищенням нормативних вимог та посиленням конкуренції не всі акціонери готові витрачати ресурси на його капіталізацію та подальший розвиток, але і шлях приєднання їх також не влаштовує.

Метою роботиє  дослідження тенденцій злиття та поглинання в банківському секторі  економіки України, визначення економічної  доцільності процесів консолідації та перспектив розвитку цього ринку.

Завдання роботи. Виявити макроекономічні та інституціональні чинники й особливості розвитку процесів злиттів і поглинань у сучасній українській економіці в контексті економічної безпеки підприємств, систематизувати методи державного регулювання даної сфери й оптимізувати методологічні принципи управління процесами злиттів і поглинань.

 

 

Розділ 1. Теоретичні основи злиття і  поглинання у міжнародному бізнесі

1.1. Міжнародний ринок злиттів  і поглинань: основні тенденції  і проблеми

На нашу думку, змусити чи спонукати компанію піти на угоду з конкурентом можуть три групи чинників: внутрішня проблема компанії, зумовлена необхідністю пошуку нового напрямку чи способу розвитку; зовнішні умови, спричинені зміною бізнес-середовища, що загрожує зниженням ефективності діяльності компанії та змушує її шукати нові шляхи розвитку; власні бажання, плани, амбіції менеджменту компанії .

Основними причинами  прийняття рішення про злиття чи поглинання стають такі стратегічні  вигоди:

• Усунення конкурента. Таким чином банк отримує можливість посилити свої позиції, збільшити ринкову частку.

• Захист власної  конкурентної позиції.

• Необхідність посилення слабких місць. Банк, який виявив, що йому не вдалося визначити  сектор максимального потенційного майбутнього зростання і підвищення прибутковості, може опинитися в ситуації, найліпшим виходом з якої буде пошук об'єкта для злиття.

• Придбання  частки ринку. У тих сегментах  ринку, де масштаби бізнесу відіграють ключову роль, банки можуть прагнути до придбання частки ринку, щоб зайняти  на ньому домінуючу позицію. Це виправдано в тих галузях, де динаміка розвитку постійно змінюється і спостерігається розподіл на великих гравців і компанії, чиї конкурентні позиції поступово погіршуються. У таких випадках масштабність бізнесу і необхідність визначеної критичної маси формують бар'єр, який перешкоджає входженню на ринок і сприяє над економічній дохідності компаній, які вже діють на ньому .

• Заповнення розривів. Міжнародні банки можуть прагнути до об'єднання у зв'язку з необхідністю підтримувати свою глобальну мережу.

Слід також  зазначити, що багато країн вводять  регулятивні бар'єри, які обмежують  частку іноземних банків в акціонерному капіталі вітчизняних банків та забороняють  першим поглинати її. Але усунення наслідків фінансових криз всередині країни часто потребує залучення іноземного капіталу, у зв'язку з чим у іноземних банків з'являється можливість купівлі вітчизняних банків, що активно відбувається на теренах нашої країни.

Обсяг ринку  злиття і поглинання в Україні  в 2007 р. подвоївся і перевищив 10 млрд дол. США. Найбільшу кількість угод у 2007 р. було здійснено саме в банківському секторі (42 %, що в кількісному вираженні становить 51 угоду).

Активність на ринку злиття і поглинання свідчить, що інвестори знають всі сильні сторони  і потенціал цього ринку, навіть світова криза ліквідності не відобразилася на планах багатьох іноземних банків здійснити поглинання в Україні. Так, на початок 2008 р. у нашій країні було зареєстровано 40 представництв іноземних фінансових інститутів, а кількість банків з іноземним капіталом продовжує невпинно зростати [14, c. 58-59].

Значна кількість  банків в Україні перешкоджає  ефективному розвитку банківської  системи, тому що наявний банківський  капітал чітко розподілений між  гравцями, які насправді не можуть фінансувати великі проекти у зв'язку з вимогами до адекватності капіталу, тому ця проблема вирішується шляхом іноземних поглинань, адже внутрішні процеси злиття/поглинання трапляються нечасто. Ціна внутрішніх активів є інфляційною, тому жоден з банків країни не бажає чи не може платити премію, яка пропонується іноземними інвесторами.

Банківський сектор України є лідером за темпами  розвитку серед країн Центральної  та Східної Європи, впродовж останніх восьми років продовжуючи демонструвати  активне зростання — середньорічний темп зростання банківських активів України в період з 2000 по 2008 р. становить приблизно 48,8 %. Особливо помітно зросли активи за минулий рік — більш ніж на 75 % і становили на 1 січня 2008 р. 617,6 млрд грн, цей показник практично досягає рівня ВВП країни.

Саме потенціал  ринку підтверджує коефіцієнт банківського посередництва (співвідношення активів  до ВВП), тому в найближчі роки інтерес  до України збережеться.

Середній приріст  ринку кредитування фізичних осіб (споживче та іпотечне кредитування) у період з 2000 по 2004 р. становив близько 110 % і досяг 448 евро на душу населення. І це лише початок, оскільки у країнах Західної Європи споживче кредитування перевищує рівень у 2000 евро на душу населення. Отже, сегмент роздрібного банкінгу залишається головним фактором зацікавленості стратегічних інвесторів у банківському секторі України.

Основна мета злиття/поглинання -— за рахунок створення потужних фінансових установ сформувати потужну  базу для розвитку. З подальшим  розвитком банківського сектору України посилюються конкуренція як з боку іноземних банків, так і великих вітчизняних фінансових установ. Основними причинами злиття та поглинання є прагнення отримання синергетичного ефекту, тобто взаємодоповнюючу дію активів двох або кількох організацій, сукупний результат якої перевищує сумарний результат окремо працюючих на ринку структур. Можливість використання надлишкових ресурсів — ще один з мотивів для купівлі банків. Для прикладу, регіональний банк, розташований у регіоні з великими фінансовими ресурсами, але з обмеженими через певні причини можливостями для їх розміщення, може зацікавити як об'єкт поглинання великий банк, який оперує в національному масштабі. До уваги береться і такий мотив злиття та поглинання, як різниця у ринковій ціні компанії та вартості її заміщення. Глобалізація поступово настільки охоплює ринок банківських послуг, що за нашими прогнозами, найближчим часом залишиться лише декілька банків зі стовідсотковим українським капіталом у першій двадцятці за активами. А частка іноземних фінансових установ збільшиться вже до кінця 2008 р. до 50 %, хоча, за даними НБУ, на кінець березня 2008 р. частка іноземного капіталу в банківській системі України становила 36,7 % , тоді як у 2005 р. цей показник був на рівні 9,6 % [15, c. 129-130].

Іноземні фінансові  установи можуть отримати більшу норму  прибутку (у зв'язку з високим  ризиком самих інвестицій), ніж  у своїх країнах. Українські ж  власники в такій ситуації намагаються  скористатися нагодою, коли на кожний інвестиційно привабливий банк є  щонайменше три зацікавлених покупці. Та глобальні гравці навряд чи зацікавлені в купівлі малих банків, адже їх основною метою є щонайшвидше досягти бажаної частки зростаючого банківського ринку нашої країни. Наразі ще є декілька невеликих і середніх банків, які можуть запропонувати відповідну частку ринку, хоча останнім часом спостерігається тенденція поглинання невеликих банків з метою купівлі банківської ліцензії. Також вагомою причиною прийняття рішення про злиття з потужним конкурентом є ситуація, коли банк перебуває у скрутному фінансовому становищі й така процедура буде для нього набагато прийнятнішою перспективою, ніж тривала санаційна процедура.

У нашій країні за відсутності законодавчого регулювання  питань злиття та поглинання, говорити про наявність технологій М&А зарано, але, тим не менше, учасники фінансового ринку сьогодні проявляють значний інтерес до різних аспектів реорганізації.

Загалом, злиттям (merger) називається об'єднання двох корпорацій, у якому "виживає" тільки одна з них, а інша припиняє своє існування. Під час злиття поглинаюча компанія приймає на себе активи й зобов'язання іншої компанії. Іноді для опису цього типу угод використовується термін "статутне злиття". Статутне злиття відрізняється від підпорядковуючого злиття, яке є злиттям двох компаній, в якому цільова компанія стає дочірньою чи частиною дочірньої компанії материнської компанії8. Досвід реалізації угод про злиття вітчизняних банків показує, що в середньому тривалість їх оформлення сягає півтора—два роки. А після остаточного приєднання дрібніші банки перетворюються на філії основного банку.

Виділяють три  основні варіанти оплати угод потенційними покупцями. По-перше, оплату можна здійснити  повністю в грошовій формі, по-друге, повністю в цінних паперах, коли засобом  платежу виступають акції компанії-покупця, і, по-третє, може використовуватися комбінація цих двох варіантів9. Стосовно України, то усі угоди зі злиття та поглинання в банківському секторі було здійснено, використовуючи лише готівкову форму розрахунку. Це пояснюється, перш за все, тим, що "банки-покупці" значно переважають за активам "банки-цілі".

Ще кілька років  тому злиття крупних фінансових установ  через юридичні і технологічні перепони вважалося в нашій країні неможливим, з цієї причини від планів консолідації відмовилася австрійська група "Райффайзен", яка віддала перевагу продажу меншого з двох своїх банків [7, c. 46-47].