Роль злиттів та поглинань у міжнародному бізнесі

Відносно міжсегментного потоку угод треба зазначити, що найбільша їхня кількість припадає на угоди між банками і страховими компаніями. Такі угоди найчастіше є дружніми диверсифікованими й вертикальними угодами відповідно до класифікації злиття. Вони становлять 7,2% від загальної вартісної оцінки угод злиття у глобальному фінансово-банківському секторі за п'ятнадцятирічний період (1988—2002 роки). Майже усі вони мали місце в Європі, де комбінації банки—страхові компанії дозволені законодавством, тоді як у Японії й США такі угоди заборонені. Характерно, що в Європі в досліджуваному періоді переважали придбання банків страховими компаніями (125 угод, у сукупності оцінених у 16 млрд. дол. США, із середнім обсягом угоди — 128 млн. дол. США), ніж банками страхових компаній (110 угод, у сукупності оцінених у 14 млрд. дол. США, із середнім обсягом угоди — 127 млн. дол. США). Багато угод зі встановлення контролю над страховими компаніями у країнах, що розвиваються, були пов'язані з операціями "своп" у межах обміну боргових інструментів на акції й права участі4. Водночас у Європі відбулося 298 придбань комерційними банками інвестиційних банків (здебільшого такі угоди мали місце в розвинених країнах Європи й оцінюються у 12 млрд. дол. США, із середнім обсягом угоди — 40,3 млн. дол. США) і 128 угод, що є придбанням інвестиційними банками комерційних банків (у сукупності оцінених у 7,7 млрд. дол. США, із середнім обсягом угоди — 60,2 млн. дол. США). Останній вид угод злиття мав місце у країнах з перехідною ринковою економікою, і часто об'єктом придбання виступали приватизовані державні банки, що володіють великою мережею філій [1, c. 85-86].

Розділ 2. Аспекти злиття та поглинання компаній у світлі побудови нової  інтеграційної системи економіки

2.1. Сутність, типи, методи процесів  злиття та поглинання підприємств у сучасних умовах розвитку економіки України

Маючи загальну картину тенденцій розвитку процесу  банківського злиття та поглинання, досвіду  й особливостей банківського злиття і поглинання в окремих країнах  в останні десятиліття, можна  підвести основу для вивчення подібностей і розбіжностей у процесі банківського злиття та поглинання в Україні й за кордоном, розуміння причин незаангажованості України в глобальні, дедалі активніші процеси банківського злиття та поглинання і точнішого подання особливостей процесу банківського злиття і поглинання, їхніх форм і видів в Україні. Тому зауважимо про таке:

1. Останнє десятиліття  характеризується безпрецедентною  інтенсивністю процесів консолідації  у фінансово-банківському секторі  в історії світових фінансів, особливо останніми трьома роками (обсяг угод злиття у світі зріс в 4,1 разу й у 2000 році досяг 978,5 млрд. дол. США). Україна не бере участі у світових процесах консолідації. Це спонукає проаналізувати причини такого стану речей.

2. Конвергенція ринків, зокрема таких сегментів фінансово-банківського сектору, як банківський, інвестиційний і страховий сегменти, є наслідком інтернаціоналізації і глобалізації ринків, зростання міжнародної конкуренції та процесів дерегулювання. У свою чергу, в результаті конвергенції ринків, зокрема сегментів фінансово-банківського сектору, відбуваються безпрецедентні за інтенсивністю процеси консолідації у фінансово-банківському секторі в історії світових фінансів. Тому виникає потреба вивчити з історіографічної точки зору, чи є зростання інтенсивності світових процесів злиття та поглинання новим явищем, або ж ці процеси мають циклічність.

3. Фінансово-банківський  сектор посідає провідну позицію  серед інших галузей економіки  за вартістю укладених угод  злиття за його участю (44% від вартості угод злиття в усіх галузях економіки країн світу), кількістю укладених угод злиття за його участю (66% від кількості угод злиття в усіх галузях економіки країн), а також середнього обсягу угоди у вартісному вираженні в глобальному масштабі. Це дає орієнтир для пошуку закономірності у випереджальних темпах зростання концентрації у фінансово-банківському секторі й застосуванні їх для України. Банківський сегмент, або банківські установи фінансово-банківського сектору економіки, є, у свою чергу, першим серед інших сегментів, що входять до складу фінансово-банківського сектору економіки, за вартістю укладених угод злиття та поглинання за його участю (48% від вартості угод злиття у фінансово-банківському секторі різних країн), кількістю укладених угод злиття та поглинання за його участю (68% від кількості угод злиття та поглинання у фінансово-банківському секторі різних країн), а також середнього обсягу угоди у вартісному вираженні (близько 128 млн. дол. США). Це також дає базу для порівняння ситуації в Україні із ситуацією за кордоном.

4. Процеси консолідації  фінансово-банківського сектору  торкнулися різних країн світу  з різним рівнем інтенсивності  й відмінних одна від іншої  якісним агресивні стратегії  банків у Європі, де одні великі  банки, такі, наприклад, як Credit Lyonnais, прагнули захопити лідерство на новому інтегрованому європейському банківському ринку шляхом злиття з банками інших країн — в остаточному підсумку з мінливим успіхом і величезними витратами17. Водночас багато хто воліли вступати у стратегічні альянси або здобувати мінімальні пакети акцій в іноземних банках. Як приклад можна навести банківські союзи Santander — Royal Bank of Scotland або Dresdner Bank AG — BNP [8, c. 35-36].

Ще одна група банків — Deutsche Bank AG, Swiss Bank Corp., UBS, данська банківсько-страхова група ING, Dresdner Bank AG — сфокусувала свою діяльність на міжнародних поглинаннях інвестиційних банків і фірм з управління активами. У результаті у Великобританії більша частина інвестиційних банків і брокерських компаній були продані або об'єднані з іноземними контрагентами.

Безумовно, агресивна  форма стратегій була не єдиною можливою формою. Безліч банків й інших учасників  фінансово-банківського сектору дотримувались  захисних стратегій. Вони фокусувались на втриманні й протекціонізмі нормальної норми прибутку і своїх часток на ринку. Відбувалося це насамперед шляхом збільшення обсягу участі у прямих конкурентах і контрагентах із суміжних сегментів, збільшення кількості голосів при прийнятті рішень й обсягів капітальної бази. До прихильників цієї стратегії належать злиття, що мали місце у США, Нідерландах, Фінляндії, Італії, Швеції, Швейцарії, й гучні злиття в Японії, де базуються найбільші у світі банки (Mitsubishi Tokyo, Dai-Ichi Kangyo, Sakura, Asahi). У США національні злиття у фінансово-банківському секторі були мотивовані здебільшого можливостями зниження витрат (збільшення прибутковості операцій), а в інших країнах — нарощуванням маси й впливу шляхом консолідації галузей, клієнтів і капіталів, аби створити непіддатний насильницькому захопленню внутрішній ринок.

Підбиваючи підсумки, зауважимо, що далеко не всі стратегії  виявилися успішними у фінансово-банківському секторі. Передовсім це стосується агресивних стратегій. Водночас зміни у фінансово-банківському секторі виявилися упродовж останніх десятиліть настільки значними, що фактично усі найбільші фінансово-банківські інститути були змушені коригувати стратегії розвитку. Використання злиття та поглинання часто характеризувалося більшою швидкістю, з якою вони могли б бути здійснені, а отже, досягненням поставлених нових стратегічних цілей порівняно з повільнішими альтернативами досягнення тих самих цілей, такими як, наприклад, власне економічне зростання [7, c. 54-55].

Українське законодавство  увібрало ключові моменти всесвітньої  практики злиття та поглинання. У ньому  віддзеркалилися також особливості  економічної й правової ситуації в Україні. Водночас у результаті висвітлення сучасних тенденцій  процесів банківського злиття та поглинання і їхнього історіографічного аспекту маємо підстави для критичного розгляду чинної нормативно-правової бази злиття та поглинання банківських установ в Україні з позицій представленої вище сутності банківського злиття та банківського поглинання і поданої класифікації форм, видів і рівнів банківського злиття й поглинання.

У подальшому напрямками дослідження будуть:

1. Оцінка перспектив  діяльності комерційних банків  на українському ринку корпоративного  контролю, розроблення організаційно-методологічної бази, інформаційно-аналітичного інструментарію та рекомендацій щодо підвищення ефективності злиття та поглинання у фінансово-банківському секторі України.

2. Аналіз нормативно-правового  забезпечення участі комерційних  банків у процесі злиття та поглинання в Україні порівняно з країнами розвиненого фінансового ринку (США, ЄС, Японія) і з ринками, що розвиваються (у Східній Європі, Південно-Східній Азії й Латинській Америці).

3. Обґрунтування  вибору принципу максимізації  вартості акціонерного капіталу як критерію ефективності діяльності комерційного банку у конкурентному середовищі.

4. Аналіз теоретичних  переваг і практичної ефективності  злиття та поглинання з позиції  критерію максимізації вартості  стосовно діяльності банківської  установи.

5. Виявлення головних чинників, що визначають напрямки, форми, методи й інтенсивність злиття та поглинання за участю комерційних банків, а також головних причин посилення у 90-х роках ролі злиття та поглинання у діяльності провідних закордонних комерційних банків.

6. Формулювання  умов, що впливають на ефективність  злиття і поглинання, які здійснюють  банківські установи [13, c. 69-70].

2.2. Активізація процесів злиття  та поглинання як чинник глобалізації  світової економіки

Оскільки в  результаті злиття діяльність хоча б однієї компанії припиняється, таке припинення має відбуватися в установленому порядку: створюється комісія з припинення, повідомляються кредитори компанії тощо. Процедури припинення розрізняються залежно від організаційної форми компанії.

- суто конгломератні злиття, які не припускають жодної спільності. Залежно від національної приналежності можна виділити два види злиття

компаній:

- національні  злиття — об'єднання компаній, які знаходяться в межах однієї  країни;

- транснаціональні  злиття — злиття компаній, що знаходяться в різних країнах (transnational merger), придбання компаній в інших країнах (cross-border acquisition).

З огляду на глобалізацію господарської діяльності у сучасних умовах характерною рисою стає злиття та поглинання не тільки компаній різних країн, але й транснаціональних корпорацій.

Залежно від  ставлення управлінського персоналу  компаній до угоди про злиття або  поглинання компанії можна виділити:

- дружні злиття  — злиття, за яких керівний  склад і акціонери підтримують  дану угоду;

- ворожі злиття - злиття і поглинання, за яких керівний склад цільової компанії (компанії-мішені) не згодний з угодою і здійснює низку заходів, що спрямовані проти захоплення. У цьому випадку компанії доводиться вести на ринку цінних паперів дії проти цільової компанії з метою її поглинання.

В Україні 98% злиттів  і поглинань є недружніми, оскільки у вітчизняному законодавстві технологія цивілізованого злиття-поглинання не прописана, тобто фактично відбувається захоплення компаній. Недружні поглинання здійснюються щодня, проте не враховуються статистикою. Громадськість дізнається лише про ті корпоративні війни, в яких у керівництва поглинених підприємств вистачає сміливості і засобів намагатися відстояти свої позиції в судах. Наприклад, захоплення «Оболоні» компанією «Сармат», молококомбінату «Придніпровський» компанією «Галактон», скандальний перехід активів «Рівнеазоту» і Північнодонецького «Азоту» тощо. Дослідження інвестиційної компанії "Dragon Capital" засвідчило, що обсяг українського ринку силових захоплень і поглинань бізнесу щорічно оцінюється на рівні 3 млрд. дол. США [9, c. 75].

Залежно від  способу об'єднання потенціалу можна  виділити наступні типи злиття:

- корпоративні  альянси — це об'єднання двох  або декількох компаній, сконцентроване  на конкретному окремому напрямку бізнесу, що забезпечує одержання синергетичного ефекту тільки в цьому напрямку. В інших же видах діяльності фірми діють самостійно. Компанії для цих цілей можуть створювати спільні структури, наприклад, спільні підприємства;

- корпорації  — це об'єднання всіх активів фірм, які задіяні угодою.

У свою чергу, залежно  від того, який потенціал у ході злиття поєднується, можна виділити:

- виробничі злиття  — це злиття, за яких поєднуються  виробничі потужності двох або  декількох компаній з метою  одержання синергетичного ефекту за рахунок збільшення масштабів діяльності;

- суто фінансові  злиття — це злиття, за яких  компанії, що об'єдналися, не діють  як єдине ціле. При цьому не  очікується істотної виробничої  економії, але відбувається централізація  фінансової політики, яка сприяє посиленню позицій на ринку цінних паперів у фінансуванні інноваційних проектів.

Злиття можуть здійснюватися на паритетних умовах. Однак, накопичений досвід свідчить про те, що модель рівності є найважчим  варіантом інтеграції. Будь-яке злиття в результаті може завершитися поглинанням.

У зарубіжній практиці можна виділити такі види злиття компаній:

- злиття компаній, функціонально пов'язаних сферою  виробництва або збуту продукції  (product extension merger);

- злиття, у результаті  якого виникає нова юридична особа (statutory merger);

- повне поглинання (full acquisition) або часткове поглинання (partial acquisition);

- пряме злиття (outright merger);