Роль країн "Великої сімки" у світовій економіці

Хоча статистичні дані свідчать, що в економіках ЄС працюють робітники з більшості країн світу, їх кількість переважно є дуже незначною. Як правило, у кожній країні серед іноземних робітників переважають представники певних національностей. Наприклад, у Німеччині доля турецьких робітників у загальній кількості трудових іммігрантів становить приблизно 36 %, у Бельгії італійських - 26 %, в Іспанії марокканських - 40 %, а у Франції португальці становлять 23 % іноземної робочої сили. Щоб визначити, наскільки інтенсивно представлено певні національності у складі робочої сили країн-іммігрантів, можна скористатися показником концентрації. Він показує, яку частку займають три найбільші національні групи трудових мігрантів у загальній кількості робітників-іммігрантів країни. Для Люксембургу цей показник є найвищим. Французькі, бельгійські та португальські робітники становлять приблизно 74 % іноземної робочої сили цієї країни. Далі за рівнем концентрації трудових іммігрантів йдуть Німеччина, Австрія, Бельгія та Іспанія (три найбільші національні групи трудових іммігрантів тут становлять 53-54 % робочої сили). Найменшим цей показник є для Великобританії та Італії. У Великобританії три найбільш чисельні групи (ірландці, американці та індійці) становлять лише 28 %, а в Італії (албанці, філіппінці та марокканці) - 30 % від загальної кількості працівників-іммігрантів до цих країн.

Таким чином, значною мірою концентрацію або диверсифікацію іноземних трудових ресурсів можна пояснити поствоєнною міграційною політикою країн-реципієнтів робочої сили. Країни, які рано стали імпортерами робочої сили, мають більш концентрований склад трудових іммігрантів. У процесі набору іноземних робітників виробники встановлювали контакти з певними національними групами, і таким чином виникали мережі постачання робочої сили. Для прикладу, наявність великої кількості іммігрантів з Туреччини та колишньої Югославії у Німеччині та Австрії визначається налагодженими комунікаційними зв'язками в межах національних міграційних груп.

Розділ 3. Економічні відносини країн «Великої сімки» та України

3.1 Динаміка основних форм міжнародних економічних відносин між Україною та країнами «Великої сімки»

Дослідимо показники відкритості економіки України.

Таблиця 3.1

Показники відкритості економіки України

Джерело: [4]

Країни «Великої сімки» (G7) і динамічні країни Азії (КНР та Індія) залишаються нині основними рушійними силами розвитку світової економіки.

Таблиця 3.2

Темпи зростання (спаду) ВВП порівняно із попереднім кварталом, сезонно згладжені

Джерело: [48]

Як видно з табл. 3.2, країни «Великої сімки» у 2009 в основному подолали фазу економічного спаду. У четвертому кварталі 2009 зменшення ділової активності було зафіксовано тільки в Італії. Зростання у США почалось у середині 2009 і прискорилось в останні місяці року під впливом поповнення фірмами своїх запасів. У Німеччині зростання почалось раніше, ніж у США, але у четвертому кварталі 2009 воно було нульовим. Головною проблемою для Німеччині, так само як і для Японії, є нині слабкий внутрішній споживчий попит [20, 5].

Велике значення для розвитку світової економіки у 2010 буде мати динаміка росту економіки КНР. У четвертому кварталі 2009 ВВП КНР збільшився на 10,7% (порівняно із аналогічним періодом 2008), промислове виробництво — на 18,5% (грудень 2009 до грудня 2008), роздрібний товарооборот — на 17,5% [4]. Збільшенню роздрібного товарообороту сприяли державні дотації і податкові пільги для покупців автомобілів і побутової техніки. Загалом, зростання фізичного роздрібного товарообороту у 2009 було найбільшим за останні два десятиріччя. Якщо на початку 2009 економісти застерігали щодо безробіття і дефляції у КНР, то нині основною проблемою китайської економіки є «перегрів» та інфляція.

Спеціалісти МВФ дають в цілому позитивні прогнози економічного зростання країн G7, КНР та Індії у 2010-2011роках (табл. 3.3).

Таблиця 3.3

Річні темпи приросту реального ВВП, %

Джерело: [49]

Однак зростання буде в цілому відносно повільним із суттєвою різницею у темпах по окремих країнах. Найбільш швидкими темпами будуть зростати економіки Китаю та Індії (7-10%), в той час як для провідних країн Європейського Союзу прогнозуються відносно невеликі темпи росту (не більше 2%).

Існує багато загроз щодо виходу світової економіки на траєкторію сталого економічного зростання. По-перше, стабілізація економічної ситуації у 2008-2009 була досягнута завдяки потужним пакетам антикризових заходів, які мають обмежений термін дії. Наприклад, у США державне стимулювання економіки попередньо заплановано до середини 2010. Багато буде залежати від того, наскільки успішно державна підтримка зможе відродити стійкий внутрішній попит в країнах-лідерах світової економіки. По-друге, перешкодою до швидкого відновлення докризового рівня є великий рівень безробіття, значні обсяги державного боргу, нерозв’язані проблеми фінансових систем (проблемні кредити), низька купівельна спроможність населення тощо.

Для пожвавлення експортної діяльності в Україні важливе значення будуть мати темпи зростання в країнах, які імпортують вітчизняну продукцію. Найбільшими ринками збуту нині залишаються країни СНД і Європейського Союзу. Позитивним моментом минулого року стало те, що для вітчизняного експорту знову відкрився внутрішній ринок Китаю. За підсумками 2009, КНР стала третім за величиною (після РФ і Туреччини) експортним ринком для українських товарів. Зміцнились також позиції вітчизняного експорту на внутрішніх ринках Індії та Єгипту.

Найбільшим зовнішньоторговельним партнером України залишається Російська Федерація. Не зважаючи на зміну економічної і політичної кон’юнктури, частка експорту до цієї країни після розпаду СРСР ніколи не падала нижче 17%. Не випадково, що початок економічного зростання в Україні після трансформаційної кризи 90-х років розпочався одночасно із зростанням у Російській Федерації [19, 10].

Одним із головних зовнішньоторговельних партнерів України серед  країн Європейського Союзу є Польща, якій у 2009 вдалося уникнути економічного спаду. У першому кварталі 2009 зростання реального ВВП порівняно із аналогічним періодом 2008 становило 0,8%, у другому кварталі — 1,1%, у третьому — 1,7%, у четвертому — 3,1%) [4]. Незначне скорочення промислового виробництва було зафіксовано у першому кварталі 2009, після чого воно зростало впродовж усього року.

Серед основних факторів зростання можна відзначити сприятливу ситуацію для експортерів і девальвацію злотого. Оскільки у 2009 Польща уникнула рецесії, то для неї прогнозуються відносно невеликі темпи зростання реального ВВП у 2010 — 2,7%.

Важливим ринком збуту вітчизняних товарів серед країн ЄС є також Угорщина, яка постраждала від світової фінансової кризи значно більше, ніж Польща. У другому кварталі 2009 зменшення реального ВВП порівняно із аналогічним періодом 2008 становило 7,5%, у третьому кварталі — 7,1%, у четвертому — 4,0%) [11]. Спад промислового виробництва в цілому припинився, а у другому півріччі 2009 було зафіксовано його незначне зростання. Проблемами економіки Угорщини є високий рівень безробіття, яке сягнуло 10%, недоступність кредиту, низька купівельна спроможність населення тощо. [14]

Динаміка розвитку вітчизняної промисловості і товарного експорту у другому півріччі 2009 і на початку 2010 в основному підтверджують основні гіпотези щодо темпів виходу світової економіки з кризи. По-перше, в Україні припинився спад промислового виробництва, який без перерв тривав 15 місяців. Починаючи з листопада 2009, промислове виробництво (із врахуванням сезонного фактора) постійно зростало впродовж чотирьох місяців. По-друге, траєкторія зростання була не V подібною, а скоріше L подібною. Як промисловість в цілому, так і переважна більшість галузей, які відновили зростання, впродовж місяців росту не досягли обсягів виробництва, які вони втратили за аналогічний період спаду. Таким чином, імовірно, що вихід з кризи буде відносно повільним і тривалим у часі.

Динаміка промисловості і товарного експорту у другому півріччі 2009 і на початку 2010 також підтвердила тезу про головну роль зовнішнього попиту щодо виходу вітчизняної економіки з кризи. Промислове виробництво почало зростати у листопаді 2009 одночасно із зростанням товарного експорту. Таким чином, подолати спад і перейти до фази зростання вдалося завдяки зовнішньому попиту. Збільшили виробництво експортоорієнтовані галузі, в той час як орієнтовані на внутрішній ринок (виробництво харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів; виробництво іншої неметалевої мінеральної продукції тощо) поки що продовжують зменшувати обсяги виробництва.

Отже, кон’юнктура зовнішніх ринків у 2011найбільш імовірно буде більш сприятливою для вітчизняних експортерів, ніж у 2009-2010 рр. Аналіз останніх статистичних даних свідчить про те, що світова економіка поступово виходить із кризи. Зростає попит на основні товари вітчизняного експорту як в цілому на світовому ринку, так і на внутрішніх ринках країн основних імпортерів вітчизняної продукції. Динаміка останніх місяців вказує на те, що зростання цього попиту буде відбуватись різними темпами як у розрізі окремих країн-імпортерів, так і в розрізі окремих експортних товарів. В цілому очікується, що зовнішній попит буде зростати відносно повільними темпами.

3.2 Перспективи розвитку економічних відносин між Україною та «великими» державами