Роль країн "Великої сімки" у світовій економіці

В результаті відмінності в базі розрахунків сукупна вартість світового експорту статистично буде завжди менше вартості світового імпорту на величину, приблизно рівну сплаті страхової премії на зовнішньоторговий товар, фрахту судна для його перевезення та інших портових зборів.

1)     зовнішньоторговельний обіг – сума вартостей експорту та імпорту країни за певний період часу

ЗТО = Е + І (1.1)

2)     фізичний обсяг торгівлі – оцінка експорту чи імпорту в незмінних цінах одного періоду (як правило, року);

3)     генеральна (загальна) торгівля – прийняте в статистиці зовнішньої торгівлі визначення зовнішньоторговельного обігу з включенням транзитних товарів;

4)     спеціальна торгівля – чистий зовнішньоторговельний обіг, тобто продукція, ввезена в країну чи вивезена з неї

СТ = ЗТО – реекспорт – реімпорт (1.2)

Показники структури:

1)     товарна структура – це показники розподілу експорту та імпорту за основними товарними позиціями;

2)     географічна структура – розподіл товарного потоку за країнами, групами країн та регіонами світу;

3)     інституційна торгівля – розподіл торгівлі за суб’єктами і методами товарного обміну;

4)     видова структура – розподіл торгівлі за видами товарного обміну.

Показники динаміки:

1)     темпів росту:

-         темпи росту експорту

Тр.е. = Ез.р. / Еб.р. * 100%, (1.3)

де Тр.е. – темпи росту експорту;

     Ез.р. – обсяг експорту в звітному році;

     Еб.р. – обсяг експорту в базисному році.

-         темпи росту імпорту

Тр.і. = Із.р.  / Іб.р. * 100%, (1.4)

де Тр.і. – темпи росту імпорту;

     Із.р. – обсяг імпорту в звітному році;

     Іб.р. – обсяг імпорту в базисному році.

-         темпи росту зовнішньоторговельного обігу

Тр.зт.об. = ЗТОз.р. / ЗТОб.р. * 100%,  (1.5)

де Тр.зт.об. – темпи росту зовнішньоторговельного обігу;

     ЗТОз.р. – обсяг зовнішньоторговельного обігу за звітний рік;

     ЗТОб.р. – обсяг зовнішньоторговельного обігу за базисний рік.

2)     темпи приросту [30, 96]:

-         темпи приросту експорту

Тпр.е. = Тр.е.з.р. / Тр.е.б.р. * 100%, (1.6)

де Тпр.е. – темпи приросту експорту;

    Тр.е.з.р. – темпи росту експорту за звітний рік;

    Тр.е.б.р. – темпи росту експорту за базисний рік.

-         темпи приросту імпорту

Тпр.і. = Тр.і.з.р. / Тр.і.б.р. * 100%, (1.7)

де Тпр.і. – темпи приросту імпорту;

    Тр.і.з.р. – темпи росту імпорту за звітний рік;

    Тр.і.б.р. – темпи росту імпорту за базисний рік.

-         темпи приросту зовнішньоторговельного обігу

Тпр.зто = Тр.зто.з.р. / Тр.зто.б.р. * 100%, (1.8)

де Тпр.зто – темпи приросту зовнішньоторговельного обігу;

    Тр.зто.з.р. – темпи зовнішньоторговельного обігу за звітний рік;

    Тр.зто.б.р. – темпи зовнішньоторговельного обігу за базисний рік.

Показники результатів:

1)     сальдо торгового балансу – це різниця між вартісним обсягом експорту та імпорту товарів окремої країни;

2)     сальдо балансу послуг – це різниця між вартістю послуг, які надає країна, і вартістю послуг, які вона імпортує;

3)     сальдо некомерційних операцій – це різниця між прибутками від інвестицій, грошових переказів, внесків, переміщення грошових засобів по спадщині, при вирішенні сімейних проблем. По кожному з цих напрямків руху грошових засобів складається баланс;

4)     сальдо балансу поточних операцій – це сума сальдо торгового балансу, балансу послуг, некомерційних операцій;

5)     індекс “умови торгівлі” – відношення індексу середніх цін експорту певного товару, країни в цілому, групи країн до індексу середніх цін імпорту за певний період часу [32, 65].

Таким чином, “умови торгівлі” відображають співвідношення взаємного попиту і взаємної пропозиції на експорт та імпорт кожної країни. Цей показник є важливим орієнтиром для зовнішньоекономічної політики країни.

Розділ 2. Дослідження ступеню залучення країн «Великої сімки» до системи міжнародних економічних зв’язків

2.1 Місце країн «Великої сімки» у міжнародній торгівлі товарами і послугами

В умовах сучасної кризи волатильність реального сектора виявилась неоднаковою у розвинутих країн та держав із новоствореними ринками. За даними Організації економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР) рецесія в розвинутих країнах вимірюється невеликими від’ємними значеннями приростів реального ВВП (табл. 2.1), хоча фінансові ринки та банківські системи тут відчутно постраждали від недавніх потрясінь. Загалом макроекономічна волатильність у країнах “Великої сімки” виявилась порівняно невисокою.

Таблиця 2.1

Темпи приросту реального ВВП у країнах “Великої сімки”,

% до відповідного кварталу попереднього року

 Джерело: [45].

Для порівняння наведемо окремі показники розвитку фінансового та реального секторів країн СНД (табл. 2.2). Унаслідок нерозвиненості фондового ринку основні прояви макрофінансової нестабільності серед цих країн спостерігались на валютних та кредитних ринках. Найглибші девальваційні зрушення в багатьох з них відбулись у IV кварталі 2008 р., тому в січні – липні 2009 р. істотна знижувальна динаміка курсу національної валюти відзначалась лише за вірменським драмом, казахським тенге і таджицьким сомоні [16, 7]. Однак висока чутливість реального сектора до фінансових негараздів виявилась в Україні, Вірменії та Росії, де спад ВВП був найглибшим.

Таблиця 2.2

Зміна валютного курсу та реального ВВП у країнах СНД у 2009 р., %  

 Джерело: [50]

На підставі проведеного аналізу можна констатувати такі чинники високої волатильності реального сектора під впливом збурень на фінансових ринках:

– високий ступінь відкритості економіки з недиверсифікованим експортом і тісно пов’язаною з цим динамікою курсу національної валюти, залежною від кон’юнктури світового товарного ринку;

– обмеженість внутрішнього фінансового ринку переважно валютним та кредитним сегментами з недостатньою місткістю, що не дає змоги хоча б частково абсорбувати зовнішні шоки;

– висока залежність розвитку внутрішньої економіки від регулярності притоку іноземного капіталу у формі прямих і портфельних інвестицій та кредитів, що за несприятливої ситуації на світовому фінансовому ринку знекровлює ресурсне живлення реального сектора;

– неусталеність інституційної структури та пруденційної бази регулювання економіки в умовах назрівання макроекономічної нестабільності, необґрунтоване застосування ліберальних підходів у грошово-кредитній і бюджетній політиці на початковій стадії кризи;

– кумулятивний вплив політичної нестабільності на негативні ділові очікування суб’єктів ринку.

У другому кварталі 2010 року економіка Великобританії демонструвала незначне пожвавлення, підтримуючи позитивні тенденції першого кварталу. Станом на сьогодні відсутня офіційна статистика по основних макроекономічних показниках за ІІ кв. ц.р. (через технічні проблеми в Національному статистичному відомстві), але аналізуючи активність компаній та фондових ринків у першому кварталі можна стверджувати, що британська економіка поступово починає виходити з кризи та демонструє незначну, але позитивну динаміку (так, ВВП за перший квартал становив 0,3% у порівнянні з четвертим кварталом минулого року). В плані активізації підприємницької діяльності слід відзначити збільшення рівня інфляції роздрібних цін, яка у травні складала 5,1, натомість індекс споживчих цін залишився майже незмінним – 3,4%.  Безробіття (за перший квартал) становить 7,9%. Торговельний баланс станом на квітень 2010 року є негативним і склав -3,3 млрд. фунтів стерлінгів. Динаміка експорту товарів за 3 місяці ц.р. (до відповідного періоду минулого року) становить 7,2%, а динаміка імпорту товарів за цей же період – 7,7%. Облікова ставка (змінена 5 березня 2009 р.) становить 0,5% [47].

 Протягом 2010 року, у порівнянні з 2009 роком, індекс промислового виробництва Італії зріс на 5,5%. Найбільше зростання обсягів промислового виробництва було зареєстровано у наступних секторах: 

      виробництво машин та устаткування +12,3%;

      виробництво електричного устаткування +9,1%;