Ринок робочої сили в Україні і тенденції його розвитку

Міністерство  науки і освіти України

Харківський національний економічний університет 
 

Кафедра економічної теорії 
 
 

Курсова робота

на тему:

           «Ринок робочої сили в Україні і тенденції його розвитку» 
 
 
 
 

                                                                                                   Виконала:       

                                                                                                    студентка 1 курсу  9 груп

                                                                                       факультету МЕО

                                                                                                   Пєнцова А. Г. 

                                                                       Перевірила:

                                                               Ус Т.В. 

                                
 
 
 
 
 
 
 

Харків 2009

    Зміст 
 

    Вступ...................................................................................................3 - 4

1. Ринок праці і робочої сили.........................................................5 - 13
2. Суть і види безробіття..............................................................14 - 19
3. Економічні теорії про причину безробіття.............................20 - 25
4. Особливості безробіття на сучасному етапі економіки…....26 - 30
5. Ринок робочої сили в Україні і його особливості................ .31 - 35

    Висновок…………………………………………................................36

    Список  літератури................................................................................37

    Словник економічних термінів………………………………………38 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    Вступ 

    Питання ринку праці, зайнятості і безробіття є дуже актуальними у наш час, як в Україні, так і у всьому світі. Високий рівень безробіття є  одна з найважливіших соціально-економічних проблем.

    Сучасний  етап розвитку пов'язаний з новим  поглядом на робочу силу як на один з  ключових ресурсів економіки. Тому  свідоцтво  -  зростання  ролі людського  чинника в умовах технологічного етапу НТР, коли  в наявності  пряма залежність результатів  виробництва від якості, мотивації і характеру використання робочої сили в цілому  і  окремого  працівника  зокрема.  Зростання  ролі людського чинника в сучасному виробництві підтверджене результатами економічних досліджень  ведучих учених світу. Матеріальні  вкладення  в  людські  ресурси  і  кадрову  роботу стають  довгостроковим чинником конкурентоспроможності і виживання  фірми в умовах  ринкової  економіки.

    У міру  розширення і  поглиблення,  особливо   в   останні   два   десятиліття,   науково - технологічній революції, освоєння високоскладних  технологій  і  масовою комп'ютеризацією  національна  економіка  вже  не  може  обходитись  без грамотного працівника.

    До  робочої сили починають пред'являти абсолютно нові, в порівнянні з минулим, вимоги: участь  в  розвитку  виробництва  практично  на кожному робочому місці, забезпечення високої якості швидко  змінною  за своїми  характеристиками  і  технологічно  продукцією, індивідуалізація всіх видів і форм виробничого і невиробничого обслуговування.

    Ринок  праці  стає  найважливішою  ланкою  національної  і  світової ринкової цивілізації, на  ньому  формуються  трудові ресурси творчого типа, що здійснюють повсякденну еволюцію суспільства. Йдеться про ту  або іншу форму ініціативи, виробничої самостійності,  прагненні до вдосконалення технології і методів обслуговування населення.

    У цій роботі надається спроба розкрити основні теоретичні основи сучасного ринку праці. Мета дослідження - показати суть ринку праці і робочої сили і позначити  проблеми його формування і стабільного функціонування в сучасних  умовах.

    Об'єкт  дослідження – система суспільних стосунків, що виникають в ході функціонування українського ринку праці.

    Предмет дослідження - український ринок  праці, його історія і перспективи розвитку.

    В ході проведення дослідження використовувався аналіз учбової і наукової літератури, монографій, статей в періодичному друці, а також економіко-статистичний і графічний методи. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1. Ринок праці і робочої  сили

 

    Ринок праці - це система суспільних стосунків, пов'язаних з наймом і пропозицією робочої сили, або з її купівлею і продажем. Ринок праці - один з найважливіших елементів ринкової економіки. Він  є системою суспільних стосунків, яка забезпечує нормальне відтворення і ефективне використання товару «робоча сила». Цей ринок виконує функції механізму розподілу і перерозподілу робочої сили по сферах і галузях господарства, видах і формах діяльності на основі критерію ефективності її використання відповідно до структури суспільних потреб і форм власності. Основні елементи цього механізму: пропозиція робочої сили, попит на робочу силу та вартість робочої сили ( заробітна плата).

    Пропозиція  робочої сили дозволяє визначити  кількість і склад різних категорій громадян тих, що потрапляють на ринок праці (за статтю, віком, освітою, професіями, кваліфікацією і іншими характеристиками).

    Відповідно  до Міжнародної класифікації статусу  зайнятості виділяють шість груп зайнятого населення:

1. Найняті робітники;
2. Працедавці;
3. Особи, що працюють за свій рахунок;
4. Члени виробничих кооперативів;
5. Допомагаючі членам сім'ї;
6. Працівники, що не класифікуються по статусу.

 

    Іншим показником, що характеризує ринок  праці, є  попит на робочу силу. Стійкість  попиту на працю залежатиме:

1. Від продуктивності при створенні товару (послуги).
2. Від ринкової вартості товару, виробленого з його допомогою.

         В результаті дії економічних чинників відбувається скорочення потреби підприємств державного сектора економіки в працівниках. Одночасний розвиток недержавного сектора економіки супроводиться збільшенням кількості зайнятих.

    Наступним показником, що характеризує ринок  праці, є співвідношення попиту і пропозиції робочої сили, які створюють декілька ринкових кон’юнктур: рівноважна (коли попит на робочу силу і пропозиція однакові), праце дефіцитна (попит на робочу силу більший за пропозицію) та праце надлишкова (коли попит менший за пропозицію робочої сили, що викликає таку економічну ситуацію, як безробіття). Це викликане, перш за все, порушенням господарських зв'язків, договірних зобов'язань і фінансової скрути.

    Робоча  сила є товаром особливого роду, виробничі творчі якості якого цілком визначають ефективність конкурентної економіки, її можливості створення  високосортних товарів  і комфортних послуг, масштаби і темпи науково-технічних і організаційних перетворень. Тому підготовка і випуск на ринок праці освіченої  і творчоактивної робочої сили, забезпечення її кваліфікаційної і територіальної мобільності є одиним з першооснов життєдіяльності народного господарства. І чим вище загальний рівень розвитку економіки, чим складніші завдання їй доводиться вирішувати, тим значніша потреба в робочій силі вищої кваліфікації. Подібній робочій силі в розвинених країнах світу в епоху НТР абсолютна більшість працедавців  і  державних органів прагнуть створити найкращі  виробничі і життєві умови, гарантуючи по можливості і соціальну захищеність на ринку праці.

      Робоча сила - товар особливого  роду ще і тому, що вона сама  в першу чергу  є,  як правило,  найбільш  зацікавленою  стороною  в розвитку своїх творчих можливостей, що реалізовуються в народному  господарстві і виражають індивідуальні, особливо творчі, здатності особи.

      Переважаюча  спільність  інтересів   товару  «робоча сила» і її споживачів - економіки і держави -  є найважливішою  соціально - економічною рисою ринкової економіки, що створює  міцну  гуманістичну основу розвитку  народного  господарства  і  всього  суспільства.  Поза сумнівом,  що організований,  багато в чому  керований   державою   і   підтримуваний підприємствами  товарної  економіки,  постійно  вдосконалюваний   у міру розвитку народного господарства ринок робочої сили є одним з  ключових, життєвоважливих ланок соціально - економічної системи будь-якої країни.

    На  ринку праці зустрічаються продавець  і покупець, як при будь-якій операції купівлі - продажі. Продавці - це працівники, що пропонують свою робочу силу (здібність до праці), а покупці - це трудові колективи або окремі підприємці, які можуть самостійно вирішувати, скільки і яких працівників їм потрібно.

      Кінцевою  метою  ринку  праці  є,   по-перше,   задоволення професійно - трудових  і життєвих  інтересів  економічно-активного населення, включаючи соціальний  захист,  і  забезпечення  народного  господарства  потрібними йому кадрами; по-друге, досягнення максимальне повною  і  мінімально переривчастою зайнятості,  з врахуванням  потреби  в  частковому робочому  тижні.

    На  ринку праці діє закон попиту і пропозиції на робочу силу, який впливає  на заробітну плату. Закон попиту і пропозиції на робочу силу відображає невідповідність вільних робочих місць складу працівників, що приходять на ринок праці, по кількісних і якісних параметрах.

    Динаміка  рівня конкурентоспроможності робочої  сили є результатом багатьох взаємодіючих процесів на індивідуальному, національному і регіональному рівнях.

    На  національному і регіональному  рівнях найвиразніше виступають наступні групи умов (чинників), що впливають  на динаміку конкурентоспроможності робочої  сили:

1. система управління зайнятістю, в рамках якої встановлюються єдині стандарти відносно найму, звільнення і використання робочої сили;
2. формування інституційних основ ринкового функціонування робочої сили - правової бази, визнання більшістю суб'єктів ринку праці «неписаних» правил чесної конкуренції, зміни особовій орієнтації індивідів з метою сприйняття ролевої функції конкуруючого суб'єкта. Це напрям політики підтримує оптимальні умови для розвитку приватного підприємництва;
3. зростання інтенсифікації переміщення людського капіталу;
4. створення умов для розширення видів зайнятості і сфер додатка праці.

    З точки зору внутріфірмової стратегії, стійка конкурентна перевага робочої  сили залежить багато в чому від  дії системи наступних чинників:

1. безперервного навчання і перепідготовки працівників;
2. розробки і реалізації програм набору, підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації кадрів, прискорюючих формування нових компетенцій, впровадження систем інформаційних технологій, що інтенсифікують використання потенціалу кадрів і сприяючих освоєнню знань;
3. використання зовнішніх консультантів, прямого запозичення управлінських досягнень;
4. регулярної і формалізованої оцінки ефективності використання робочої сили;
5. рівня довіри стосунків між менеджерами і зайнятими;
6. міри творчої атмосфери на підприємстві.

     Робоча  сила, здібність людини до праці – це сукупність її потреб, фізичних інтелектуальних і організаторських здібностей, придбання навиків і досвіду, які використовуються в процесі виробництва матеріальних благ і надання послуг. Робоча сила є складова людської особистості з властивими їй свідомістю, духовними цінностями і т. д. [1, с.56]

     Робоча  сила розвивається в процесі трудової діяльності (де людина змінює власну природу, частково втілює свою свідому мету, удосконалює трудові навики, набуває  виробничого досвіду, нагромаджує  технічні і виробничі знання), здобуває освіту і кваліфікацію.