Режим праці та відпочинку в агропромисловому комплексi

 

з дисципліни

“Економіка праці” 

РЕЖИМ ПРАЦІ ТА ВІДПОЧИНКУ В АГРОПРОМИСЛОВОМУ КОМПЛЕКСІ 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП 

    Агропромисловий комплекс представляє собою сукупність галузей народного господарства, які організаційно і економічно об'єднані спільною метою для вирішення продовольчої потреби. Головним завданням АПК є досягнення стійкого зростання виробництва сільськогосподарської продукції, надійне забезпечення країни продуктами харчування та сільськогосподарською сировиною, об'єднання зусиль всіх галузей АПК для одержання високих кінцевих результатів.

    Основною  провідною галуззю АПК є сільське господарство – первинне джерело  незамінних видів продукції і  життєвих благ людини. Продукція галузей  рослинництва і тваринництва не може бути замінена іншою і не відтворюється у інших сферах агропромислового комплексу. Тому сільське господарство є центральною ланкою, що зв'язує відповідні галузі в єдине ціле і формує АПК. Як постачальник незалежної сировини для переробної промисловості і споживач великого обсягу промислової продукції воно значною мірою визначає темпи розвитку всіх галузей агропромислового комплексу.

    Основні завдання сільського господарства –  забезпечити інтенсивний розвиток і підвищення ефективності всіх його галузей з метою збільшення виробництва і підвищення якості продукції, повне задоволення потреб населення в продуктах харчування і промисловій сировині.

    Серед факторів сільськогосподарського виробництва (праця, земельні угіддя, засоби і предмети праці) вирішальне значення належить трудовій діяльності людини. В свою чергу рівень ефективності праці колективу, виробничого підрозділу, окремого працівника залежить від повноти використання фактора мотивації  праці, важливими складовими  якого є розмір оплати праці, тісно пов’язане з наслідками праці матеріальне стимулювання, участь у розподілі результатів господарської діяльності.

    Організаційно-правові  та економічні основи оплати праці  в умовах переходу до ринку викладені  в законах України, Кодексі законів  про працю України, Положеннях (стандартах) та інших нормативно-правових актах.

    Кодекс  законів про працю України  регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва  і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Поняття режиму праці й відпочинку та їх види 

     Робочий час повинен використовуватись  робітниками і службовцями для  виконання своєї трудової функції. Раціональне використання робочого часу набуває великого значення саме тепер, в умовах розвитку ринкових відносин і ускладнення господарських зв'язків при необхідності збільшення масштабів виробництва. Підвищується значення кожної години, кожної хвилини робочого часу, суворого дотримання правил внутрішнього трудового розпорядку.

     У використанні робочого часу важливе  значення має режим робочого часу. Від того, наскільки правильно й раціонально на підприємстві чергуються праця і відпочинок, залежить зростання продуктивності праці й інтенсивності виробництва.

     Режим роботи, тобто початок і закінчення щоденної роботи, визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку. Вони затверджуються трудовим колективом за поданням власника або уповноваженого ним органу і профспілкового комітету на підставі типових правил.

     З метою кращої координації роботи підприємств, будов і організацій, пасажирського транспорту, дитячих дошкільних закладів початок щоденної роботи на підприємствах і в установах даної місцевості встановлюється виконкомами місцевих Рад народних депутатів. На підставі цього і з урахуванням виробничих умов підприємства встановлюють у себе режим робочого часу.

     У зв'язку з тим, що початок роботи пов'язаний з необхідністю одержання  матеріалів, інструментів, технічної  документації, у цей період продуктивність праці є самою низькою. Тому на багатьох підприємствах щодо окремих  працівників передбачається початок роботі на 30-40 хвилин раніше основних працівників.

     Навіть  на одному і тому ж підприємстві початок і закінчення роботи для  різних категорій працюючих може встановлюватись неодночасний. У  структурному підрозділі для деяких категорій працівників режим робочого часу може не збігатися з часом початку і закінчення роботи підприємства в цілому (сторожі, кочегари, прибиральники, ремонтники та ін.).

     На  роботах з особливими умовами  і характером праці в порядку  і випадках, передбачених законодавством, робочий день може бути поділений на дві частини за умови, що загальна тривалість роботи не перевищуватиме нормальної тривалості робочого дня. Такий режим роботи може застосовуватись, наприклад, для працівників залізничного транспорту, робота яких за своїм характером не може проводитись безперервно. Кількість і тривалість перерв, включаючи перерву для відпочинку і прийняття їжі, не може бути більшою двох. Тривалість кожної перерви повинна бути не менше однієї години, а час безперервного відпочинку протягом доби — не менше 12 годин.

     За  загальним правилом робітники і  службовці можуть залучатися до роботи протягом доби тільки на одну зміну. Певні  винятки з цього правила допускаються у випадках, передбачених спеціальним  положенням про робочий час і  час відпочинку.

     При змінних роботах працівники чергуються в змінах рівномірно в порядку, встановленому  правилами внутрішнього трудового  розпорядку. Перехід з однієї зміни  в іншу, як правило, має відбуватися  через кожний робочий тиждень  в години, визначені графіками змінності.

     Графіки затверджуються власником підприємства чи організації або уповноваженим  ним органом за погодженням з  профспілковим комітетом.

     Для працівників, зайнятих допоміжним обслуговуванням  основного виробництва, при застосуванні графіків п'ятиденного робочого тижня вихідні дні, виходячи з інтересів виробництва, можуть надаватись в дні робочого тижня, які можуть не збігатися з днями відпочинку для робітників і службовців основного виробництва.

     На  деяких підприємствах вводяться  так звані «гнучкі графіки», їх суть полягає у тому, що робітникам і службовцям дозволяється приходити на роботу і залишати роботу в зручний для них час, а також відлучатися з роботи за умови повного відпрацювання усього пропущеного часу.

     Власник підприємства або уповноважений ним орган та трудовий колектив встановлюють чіткі години, коли усі працюючі повинні бути на робочих місцях.

     Прихід  і залишення роботи розтягуються до двох годин: хтось бажає прийти на роботу на 8-му годину і залишити її о 17-й, а хтось прийде на роботу о 10-й годині, але працюватиме до 19-ї години (з обідньою перервою).

      При введенні такого графіку, коли це можливо  за умов виробництва, зникає напруженість, що веде до помилок і виготовлення браку, менше трапляється нещасних випадків, витрат робочого часу на короткочасні відпустки і відлучки, зникають запізнення на роботу і прогули. Сама можливість змінювати свій час роботи підвищує комфорт особи.

     У справі зміцнення трудової дисципліни, охорони праці, в зростанні продуктивності праці важливе значення має облік робочого часу. Облік може бути поденним і підсумованим. Його організація покладається на власника підприємства або уповноважений ним органи. Безпідставні витрати робочого часу повинні розглядатися як порушення трудової дисципліни. Якщо працівник без поважних причин запізнився на роботу або передчасно її залишив, то цей час в робочі години не включається і оплаті не підлягає.

      Поденним  вважається облік, коли встановлена  законом норма робочого дня є  обов'язковою для кожного дня  роботи. Цей облік робочого часу може бути організований за картковою системою, коли прихід на роботу і залишення її визначаються за допомогою контрольного годинника, за жетонною системою — застосуванням табельних жетонів чи марок, за пропускною системою — шляхом здавання і видавання перепусток, за рапортно-відомістною системою — за допомогою використання комбінованих та інших систем обліку залежно від умов виробництва.

     Облік приходу на роботу і залишення  її ведеться в цілому по підприємству або по його структурних підрозділах. Якщо за умов виробництва встановлена для деяких категорій робітників і службовців щоденна або щотижнева тривалість робочого часу не може бути додержана, застосовується підсумований облік робочого часу.

     Підсумковий облік робочого часу встановлюється на безперервно діючих підприємствах, а також в окремих виробництвах, цехах, дільницях, відділеннях і на деяких видах робіт, де за умов виробництва (роботи) не може бути додержана встановлена тривалість робочого часу. Він запроваджується власником або уповноваженим ним органом за погодженням з профспілковим комітетом за умови, що його тривалість в обліковому періоді не перевищуватиме нормальної кількості робочих годин. При такому обліку робочих годин переробок у певні дні може компенсуватися недоробком в інші.

     Підсумковий облік робочого часу може вводитись за різні відрізки часу: місяць, квартал, календарний рік. Переважно застосовується помісячний облік робочого часу. За календарний рік його дозволено запроваджувати для робітників, які зайняті в рослинництві радгоспів та інших підприємств сільського господарства.

     Нормальна кількість годин, які повинні  відпрацювати в обліковий період працівники за місяць, квартал чи календарний  рік, визначається множенням числа  годин нормального робочого дня  на число робочих днів за календарем у даному періоді з урахуванням скорочення робочого часу напередодні святкових днів.

     Порядок обліку фактичного робочого часу від  початку роботи до її закінчення для  працівників окремих галузей  народного господарства і виробництв уточнюється спеціальними положеннями про робочий час і час відпочинку. Таке положення, наприклад, діє на залізничному транспорті і метрополітенах. Воно передбачає можливість запровадження для працівників, які зайняті на безперервній цілодобовій змінній роботі, чотирьох бригадного графіка зміни 8- і 12-годинної тривалості.

     При підсумковому обліку робочого часу водіїв автомобілів тривалість їх робочої  зміни може встановлюватись не більше 10 годин, а з відповідним погодженням  з профспілковим органом —  не більше 12 годин з додержанням нормального числа робочих годин за обліковий період.

     Існують особливості встановлення підсумкового обліку робочого часу і в сільському господарстві. Вони обумовлені зональними особливостями виробництва. Директорам радгоспів та іншим керівникам державних  підприємств сільського господарства за погодженням з профспілковим комітетом в період напружених польових робіт дозволено збільшувати тривалість робочого дня для робітників, які зайняті в рослинництві, але не більше як до 10 годин. Для робітників, що працювали в період напружених польових робіт понад нормальний робочий час, в інші періоди сезону польових робіт або в зимовий час робочий день може зменшуватися до п'яти годин, а при згоді робітників — без обмеження п'ятьма годинами, з тим щоб середня тривалість робочого часу протягом року не перевищувала 40 годин на тиждень.

     У дні, коли за погодними чи іншими умовами  працівники не можуть бути зайняті  на польових роботах, їм може надаватись інша робота в господарстві або додаткові  дні відпочинку за переробіток понад нормальний робочий час у попередньому періоді. Ці додаткові дні відпочинку надаються без оплати.