Рентабельнысть

ВСТУП

 

Функціонування  будь-якого підприємства, незалежно від видів його діяльності і форм власності, в умовах ринку визначається його здатністю створювати необхідну і достатню величину доходу або прибутку. Отримання прибутку визначено головною метою діяльності господарюючих суб’єктів.

Прибуток є основним джерелом фінансування витрат на виробничий і  соціальний розвиток підприємства, найвагомішим джерелом формування державного бюджету. Тому створеного прибутку повинно бути достатньо не тільки для задоволення  фінансових потреб самого підприємства, а й для фінансування суспільних фондів споживання, розвитку науки, освіти, охорони здоров’я тощо. У збільшені прибутку зацікавлені підприємство і держава.

Актуальність теми полягає  у тому, що в сучасних умовах оцінка стану рентабельності підприємства дозволяє визначити найбільш раціональні способи використання ресурсів і сформувати структуру коштів підприємства, а також дозволяє керівнику забезпечити прийняття ефективних рішень у правлінні та оперативно реагувати на фактори зовнішнього середовища, які впливають на рентабельність підприємства. Комплексне використання всіх наявних ресурсів, економічного потенціалу сприятиме підвищенню ефективності й рентабельності підприємств різних галузей економіки України. Сьогодні, в ринкових умовах господарювання, головним завданням має бути ефективність і підвищення рентабельності всього народного господарства і, зокрема, кожної галузі, які мають розвиватися пропорційно, гармонійно, забезпечуючи потреби держави і всього населення України. Рентабельність – це одна із економічних умов функціонування підприємства на ринку.

Мета дослідження полягає  в обґрунтуванні шляхів максимізації прибутку підприємства та зростання  його рентабельності на основі вивчення теоретичних та практичних аспектів даної проблематики.

Відповідно до цієї мети в процесі дослідження потрібно вирішити такі завдання:

• висвітлити теоретичні аспекти дослідження рентабельності підприємства;
• розглянути основні підходи до управління рівнем прибутковості на  підприємстві;
• здійснити загальну економічну характеристику ПРАТ «ПРОМСТРАХ»;
• здійснити структурно-динамічний аналіз фінансових результатів підприємства за 2009-2010 роки
• проаналізувати показники рентабельності підприємства та здійснити їх факторний аналіз;
• визначити головні проблеми в страховій галузі України на сучасному етапі розвитку;
• запропонувати шляхи максимізації прибутку підприємства та зростання його рентабельності;

Об’єктом дослідження  є ПРАТ “ПРОМСТРАХ” .

Предметом – підходи та методи щодо визначення рівня рентабельності відносно реалізації  та шляхи її підвищення на ПРАТ СК «ПРОМСТРАХ».

      Проблема збільшення прибутковості та рентабельності підприємства завжди знаходилася у центрі уваги українських та іноземних учених – економістів. Цим питанням присвячені роботи А.А. Аткінcона, М.І. Баканова, І.Т. Балабанова, І.О. Бланка, М.А. Болюх, Р.Ф. Бутинця, О.Д. Василика, В.І. Іващенка, К.В. Ізмайлової  та інших.

 

 

 

РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ  ОСНОВИ АНАЛІЗУ РЕНТАБЕЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА ВІДНОСНО РЕАЛІЗАЦІЇ В СУЧАСНИХ УМОВАХ  РОЗВИТКУ ЕКОНОМІЧНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ

 

 

 

1.1. Теоретико-суттєва характеристика рентабельності підприємства

 

 

Підсумки  роботи  компанії  в  зовнішній  торгівлі  підлягають  оцінці  за будь-який  звітний  період.  У  зв'язку  з  цим  за  даними  обліку  і  звітності обчислюється система різних кількісних і якісних показників, покликана дати всесторонню  оцінку  діяльності  компанії.  Одним з гловних показників є рентабельність.  Одне  з його  визначень звучить так: рентабельність (від нім.  rentabel  – прибутковий,  прибутковий),  показник економічної ефективності  виробництва на  підприємствах.  Комплексно відображає  використовування  матеріальних,  трудових  і  грошових  ресурсів. Рентабельним вважається підприємство, яке приносить прибуток. Можна  привести  ще  одне  поняття  рентабельності:  рентабельність  – показник,  що  є  відношенням  прибутку  до  суми  витрат  на  виробництво, грошовим  вкладенням  в  організацію  комерційних  операцій  або  сумі  майна фірми використовується для організації своєї діяльності.

Розділяють  рентабельність  як  загальну  –  процентне  відношення балансового (загального)  прибутку  до  середньорічної  сумарної  вартості виробничих  основних  фондів  і  нормованих  оборотних  коштів;  і рентабельність  розрахункову  –  відношення  розрахункового  прибутку  до середньорічної  вартості  тих  виробничих  фондів,  з  яких  стягується  платня  за фонди.  Застосовується  також  показник  рівня  рентабельності  до  поточних витрат  –  відношення  прибутку до  собівартості  товарної  або  реалізованої продукції. Кожне підприємство  самостійно  здійснює  свою  виробничу і господарську  діяльність  на  принципах самоокуповування  і прибутковості. Підприємство має певні витрати по виготовленню продукції і її реалізації. Ці витрати  представляють  витрати  виробництва  даного  підприємства (собівартість),  або  індивідуальні  витрати.  Проте  витрати  окремого  продукту по  підприємствах  можуть  відхилятися  від  середніх  витрат  по  галузі,  які приймаються  за  суспільно  необхідні  витрати  або  вартість,  грошовий  вираз яких  складає  ціну  продукту.  Наявність  індивідуальних  витрат,  породжує відособлення  іншої  частини  вартості  продукції  –  прибуток,  а  отже,  і відносного її вимірювання – рентабельності [3].

Проте абсолютна  величина прибутку не дає уявлення про рівень і зміну ефективності виробництва або торгівлі. Сума прибутку може збільшуватися, а  ефективність  виробництва  може  залишатися  на  колишньому  рівні  або навіть  знизитися.  Це  відбувається  в  тому  випадку,  якщо  приріст  прибутку отриманий  за  рахунок  екстенсивних (кількісних)  чинників  виробництва  – збільшення  чисельності  працівників,  зростання  парку  устаткування  і  т.д. Якщо ж при зростанні чисельності працівників їх продуктивність залишилася колишньою  або  знизилася,  то  ефективність  виробництва  відповідно  не змінюється  або  навіть  знижується.  Основними  відмітними  ознаками рентабельності в системі торгових і виробничих відносин є наступні[13]:

1)  відношення  прибутку  до  витрат  виробництва,  характеризуючі рівень  прибутковості  поточних  витрат (на  придбання  сировини,  матеріалів, палива,  на  амортизацію  засобів  праці,  витрати  по  управлінню  і обслуговуванню виробництва і заробітній платні працівників);

2)  відношення  прибутку  до  середньорічної  вартості  виробничих фондів,  характеризуючі  відносний  розмір  зростання  авансованих  витрат  і даючі оцінку економічної  ефективності виробничих фондів.

Реальний  сенс  мають  ознаки  рентабельності,  які  характеризують ефективність витрат по прибутку, отриманому після реалізації. Розподільна функція рентабельності конкретно виявляється в тому, що її величина є одним з основних критеріїв для розподілу частини додаткового продукту – прибутки.

 

 

 

           1.2 Інформаційно-аналітичне забезпечення оцінки рентабельності    підприємства

 

 

 Основним джерелом інформації щодо оцінки рентабельності роботи суб'єктів господарювання є форми 1 та 2 фінансової звітності підприємства. У формі 2 "Звіт про фінансові результати" міститься інформація щодо чистого прибутку підприємства та витрат (за видами діяльності та елементами), які були здійсненні для отримання доходу та відповідного прибутку. Форма 1 "Баланс" містить дані щодо ресурсів підприємства, які використовуються для отримання доходу та прибутку. Співвідношення прибутку з витратами та ресурсами характеризує ефективність їх використання, тобто саме рентабельність. Співвідношення прибутку з авансованою вартістю або поточними витратами характеризує таке поняття, як рентабельність діяльності підприємств, організацій та установ.

Для розрахунку рентабельності можуть використовуватися  різні види прибутку підприємства: валовий прибуток; прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг), тобто від  операційної діяльності; прибуток від інших видів діяльності (фінансової, інвестиційної); чистий прибуток. При цьому прибуток зіставляється з авансованою вартістю, яку можна брати в різних варіантах (весь капітал підприємства, власний капітал, позиковий капітал, основний капітал, оборотний капіталі).

Показники рентабельності є важливими характеристиками факторного середовища формування прибутку (та доходу) підприємства. З цієї причини вони є обов'язковими елементами порівняного  аналізу та оцінки фінансового стану  підприємства.

Дослідження сутності категорії рентабельності та принципів  розрахунку її показників належить таким  вченим, як А.Сміт, П.Хейне, П.Самуельсон, К.Друрі та іншу. Згідно їх поглядів сутність рентабельності визначаться  нормою прибутку, яка є не тільки показником рентабельності, але й вираженням категорії рентабельності, тобто її сутності. Норма прибутку визначається як відсоткове відношення прибутку до авансованого капіталу.

Т.О.Примак виділяє  загальний рівень рентабельності та ще чотири часткових її показники: рентабельності виробничих фондів, сукупних активів, власного капіталу, продукції та певного виробу.

А.Д.Шеремет  та Є.В.Негащев до груп показників рентабельності капіталу (активів) та продукції долучають  показники, розраховані на основі потоків  готівкових грошових коштів.

Проблема збільшення прибутковості та рентабельності підприємства завжди знаходилася у центрі уваги  українських та іноземних учених – економістів. Цим питанням також присвячені роботи А.А. Аткінcона, М.І. Баканова, І.Т. Балабанова, І.О. Бланка, М.А. Болюх, Р.Ф. Бутинця, О.Д. Василика, В.І. Іващенка, К.В. Ізмайлової  та інших.

 

 

 

         

 

 

 

  1.3. Методи та напрями аналізу рентабельності страхової компанії в   сучасних умовах розвитку економічної системи України

 

 

             Для розрахунку рівня рентабельності підприємств можуть використовуватися: балансовий прибуток; прибуток від реалізації продукції^ (робіт, послуг), тобто від основної діяльності; прибуток від інших видів діяльності (фінансової, інвестиційної). При цьому прибуток зіставляється з авансованою вартістю, яку можна визначати в різних варіантах (весь капітал підприємства, власний капітал, позичковий капітал, основний капітал, оборотний капітал).

             Для розрахунку рентабельності галузей економіки береться загальна сума прибутку, отримана підприємствами, об'єднаннями, іншими госпрозрахунковими формуваннями, що входять у відповідну галузь економіки.

             На рівень рентабельності галузі впливатиме наявність у ній низькорентабельних і збиткових підприємств.

Основні показники  рентабельності:

· Рентабельність продукції;

· Рентабельність продаж;

· Рентабельність активів;

· Рентабельність текучих активів;

· Рентабельність власного акціонерного капіталу.

1. Рентабельність  продукції (витрати) (Рпр) визначається  відношенням прибутку від реалізації продукту від реалізації продукції (Пр) до повної собівартості реалізації продукції. Цей показник характеризує вихід прибутку в процесі реалізації продукції на одиницю витрат в основній діяльності підприємства.

2. Рентабельність продаж (RОS) визначається як відношення прибутку від реалізації (Пр) до виручки від реалізації без податків, включаємих в ціну продукції (В).

           Рентабельність продаж характеризує доходність основної діяльності підприємства. Менеджер використовує цей показник для контролю над взаємозв'язком між цінами, кількості реалізує мого товару, витрат виробництва і реалізації продукції[3]

3. Рентабельність  активів (КОА) визначається як  відношення прибутку (балансової  чи чистої) (Пб або Пч) до середньої величини активів за якийсь період (Аср).

           Цей показник служить для визначення ефективності використання капіталу, оскільки дає загальну оцінку доходності вкладеного в виробництво капіталу, як власного так і заємного.

           Рентабельність активів також можна представити як ефективність використання матеріальних і фінансових ресурсів: рентабельності продаж і оборачуваємості активів (Оа).

           Чим менше доля прибутку в ціні, тим більше повинна бути швидкість обороту, щоб рентабельність вкладень в підприємство була достатньою. І навпаки, чим нижче швидкість обороту, тим більше повинна бути доля прибутку в ціні товару.

          Рентабельність поточних активів (Рта) уявляє собою відношення чистого прибутку підприємства (Пч) до середньої величини поточних активів (оборотних коштів) підприємства (Ат.ср).

            Цей показник характеризує величину прибутку, отриману з кожної гривні що вкладена у поточні активи.[20]

5. Рентабельність  власного акціонерного капіталу (RОЕ) визначається як відношення чистого прибутку (Пч) до середньої величини власного капіталу підприємства (Кс) за якийсь період.

           Цей показник займає особливе місце серед показників рентабельності і характеризує ефективність використання власних коштів акціонерів, величину прибутку, отриману на кожну гривню вкладень акціонерів в підприємство і залишаючи в розпорядку підприємства. Значення цього показника відбиває ступінь привабливості об'єкта для вкладень коштів акціонерів. Чим вище цей показник, тим більше прибутку приходиться на одну акцію, тим вище потенційні дивіденди .