Прохождение практики на предприятии ПАТ «Племзавод «Михайлівка» Лебединського району Сумської області

Виходячи з даних можемо зробити наступні висновки:

– Загальна земельна площа збільшилась в 2010р. з 4085 га у 2008р. до 4462 га. Також збільшилась площа сільськогосподарських угідь з 3805га у 2008р. до 4168 га у 2010р., ріллі з 3191 га у 2008р. до 3554 га у 2010р., площа пасовищ і сінокосів залишилася незмінною, а площа не с.-г. угідь    збільшилася з 280 га у 2008р. до 294 га у 2010р;

– Валова продукція зросла в 2010р. на 19,0 % в порівнянні з 2008р.Такі зміни відбулись за рахунок збільшення вартості продукції як рослинництва так і тваринництва. Товарна продукція також зросла в порівнянні з 2008р;

– Собівартість основної продукції зменшилася на 0,8 % у порівнянні з 2008р,  собівартість реалізованої продукції зросла на 43,8 %;

– Вартість основних засобів зменшилась на 8 % . Вартість оборотних засобів зросла на 16,7 %;

– Чисельність працівників підприємства зменшилась  за рахунок скорочення працівників у галузі тваринництва;

– В 2010р. підприємство зазнало збитків в 3,7 раза більших ніж у 2008р. насамперед через дуже велику збитковість галузі тваринництва;

– Фонд оплати праці зменшився на 9,2 % в порівнянні з 2008р., на це вплинуло зменшення чисельності працівників підприємства в галузі тваринництва;

– Витрати праці по підприємству зменшилися  на 20,8 %, за рахунок зменшення кількості працівників.

9

Таблиця  3.

Склад та структура товарної продукції, розрахунок індексу спеціалізації

9

Аналізуючи дані таблиці, можна зробити висновок, що найбільшу питому вагу в структурі товарної продукції займає за 2008-2010 роки займають грошова виручка від реалізації зерна та молока. В 2010р. питома вага зерна у структурі товарної продукції становила – 25,68%, соняшник –11,3%, молоко – 18,26%, м'ясо ВРХ – 11%, свині – 3,78%,  цукровий буряк –13,75%, соя – 1,5%  що в сумі складає 85,3% від усієї грошової виручки господарства.

              Після розрахунку коефіцієнту спеціалізації  з урахуванням всіх товарних галузей господарства зрозуміло, що у 2010р. коефіцієнт спеціалізації  становить – 0,17, що свідчить про багатогалузевий рівень спеціалізації у даному році і він є найнижчим порівняно з попередніми досліджуваними роками. В 2009 році господарство характеризуються низьким рівнем спеціалізації і становить – 0,24, це є найвижчим рівнем в порівнянні з іншими роками, в 2007році коефіцієнт спеціалізації  також низький і становить 0,21.

РОЗДІЛ 2. ХАРАКТЕРИСТИКА ВИРОБНИЧОЇ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНОЇ СТРУКТУРИ ПІДПРИЄМСТВА

Організаційна структура представляє собою конструкцію підприємства з формальним чи неформальним вираженням, на основі якої здійснюється управ-ління ним. Охоплює канали влади і комунікації між різними адміністративними службами та працівниками, а також потік інформації, яка передається цими каналами. Організаційна структура управління відображає організаційний бік відносин управління і забезпечує єдність рівнів і ланок управління

Організаційна структура підприємства – це сукупність організаційно впорядкованих відносин і зв’язків між ланками та рівнями управління.

Створення структури є важливим елементом в організаційній діяльності підприємства. Вибір ефективної методики департаменталізації ї формування усього комплексу організаційних структур являється життєво важливим елементом в діяльності менеджерів підприємства. [8]

Даючи загальну характеристику організаційної структури, можна виділити декілька положень, що визначають її значимість:

- організаційна структура підприємства забезпечує координацію всіх функцій менеджменту;

              - структура організації визначає права і обов’язки (повноваження і відповідальність) на управлінських рівнях;

              - від організаційної структури залежить ефективна діяльність підприємства, його виживання і процвітання;

              - структура, прийнята в конкретному підприємстві, визначає організаційну поведінку її співробітників, тобто стиль менеджмента і якість праці колективу.

              Чим досконалішою є організаційна структура управління, тим ефективніший вплив управління на процес виробництва (надання послуг). Організаційна структура ПАТ «Племзавод «Михайлівка» зображена на рисунку 1.

9

Рис.1.Організаційна структура управління ПАТ «Племзавод «Михайлівка»

9

На організаційну структуру підприємства впливають такі основні фактори: природні умови; географічне положення; спеціалізація; площа сільськогосподарських угідь, закріплених за колективом, посіви окремих куль­тур; розмір основних та оборотних за­собів виробництва; склад основних засобів та рівень механізації, планова кі­лькість валової продукції у натуральному та вартісному виразі, а також вро­жайність сільськогосподарських культур; чисель­ність постійних працівників; кваліфікація кадрів; наукова обґрунтованість норм виробітку, умови й прийняті форми організації праці. [9]

Таблиця 4.

Організаційна структура (підрозділи) підприємства ПАТ «Племзавод «Михайлівка»

Щодо організаційної структури підприємства ПАТ «Племзавод «Михайлівка» то вона є на належному рівні, оскільки на підприємстві  кількість працівників складає 201 чол. і така організація внутрішньо-господарських підрозділів дає змогу підприємству успішно конкурувати на ринку сільськогосподарської продукції.

РОЗДІЛ 3. ХАРАКТЕРИСТИКА СТРУКТУРИ УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ В СУЧАСНИХ УМОВАХ ГОСПОДАРЮВАННЯ

Центральним елементом організаційного механізму господарювання є “структура управління”, яка представляє собою сукупність органів управління і управлінських працівників, систему їх підпорядкування і взаємовідносин у про-цесі управління виробництвом. Структура управління є ланкою, що поєднує техніку, технології, процеси і методи управління виробництвом, а також коор-динує діяльність трудового колективу.

Елементами структури є окремі робітники, служби та інші ланки апарату управління, а відношення між ними підтримуються завдяки зв'язкам, що прийнято поділяти на горизонтальні і вертикальні. Горизонтальні зв'язки носять характер погодження і є, як правило, однорівневими. Вертикальні зв'язки - це зв'язки підпорядкування, і необхідність в них виникає при ієрархічності управління, тобто за наявності декількох рівнів управління.                                                                                                 Крім того, зв'язки в структурі управління можуть носити лінійний і функціональний характер. Лінійні зв'язки відображають рух управлінських рішень і інформації між так званими лінійними керівниками, особами, які повністю відповідають за діяльність організації або її структурних підрозділів, функціональні зв'язки мають відповідати лінії руху інформації і управлінським рішенням тим або іншим функціям управління.

В рамках структури управління протікає управлінський процес (рух інформації і прийняття управлінських рішень), між учасниками якого розподілені задачі і функції управління, а отже - права і відповідальність за їх виконання. З цих позицій структуру управління можна розглядати як форму розподілу і кооперації управлінської діяльності, в рамках якої відбувається процес управління, направлений на досягнення наміченої цілі менеджменту.

Таким чином, структура управління включає в себе всі цілі, розподілені між різноманітними ланками, зв'язки між якими забезпечують координацію окремих дій по їх виконанню. Тому її можна розглядати як зворотну сторону характеристики механізму функціонування (як процесу реалізації структурних зв'язків системи управління). Зв'язок структури управління з ключовими поняттями менеджменту - його метою, функціями, процесом, механізмом функціонування, людьми і їх повноваженнями, свідчить про її величезний вплив на всі сторони управління. Тому менеджери всіх рівнів приділяють величезну увагу принципам і засобам формування структур, вибору типу або комбінації виглядів структур, вивченню тенденцій в їх побудові і оцінці їхньої відповідності меті ,що вирішуються і задачами. [6]

Багатогранність утримання структур управління передбачає множинність принципів їхнього формування. Передусім структура повинна відображати мету і задачі організації, отже, бути підлеглою виробництву і змінюватися разом зі змінами, що відбуваються. Вона повинна відображати функціональний розподіл праці і обсяг повноважень робітників управління; останні визначаються політикою, процедурами, правилами і посадовими інструкціями і поширюються, як правило, у напрямку більш високих рівнів управління. При цьому повноваження керівника будь-якого рівня обмежуються не тільки внутрішніми факторами, але й факторами зовнішньої середовища, рівнем культури та ціннісними орієнтаціями суспільства, прийнятими в ньому традиціями і нормами. Іншими словами, структура управління повинна відповідати соціально-культурному середовищу, і при її побудові треба враховувати умови, в яких вона буде функціонувати. Розглянемо схему структури управління на прикладі ПАТ «Племзавод «Михайлівка» на рис. 2.

9

Рис. 2. Структура управління ПАТ «Племзавод «Михайлівка»

9

Дана схема структури управління ПАТ «Племзавод «Михайлівка» показує, що у господарстві всі голові правління, керівникові – Зеленському Миколі Олексійовичу. В структурі управління зображені як функціональні так лінійні зв’язки.

Як лінійна, так і функціональна системи у “чистому” вигляді в управ­лінні виробництвом практично не застосовуються. Як правило, вони поєдну­ються в різних комбінаціях так і в підприємстві ПАТ «Племзавод «Михайлівка».

Щодо посадових інструкцій то вони розробляються на підприємстві трудовим колективом в яких зазначаються обов’язки, можливості щодо виконання заданої праці. Оскільки  в додатка програми виробничої практики  зазначається необхідність посадових інструкцій економіста, на жаль на підприємстві ПАТ «Племзавод «Михайлівка» частково частину роботи економіста виконує бухгалтер то в цьому випадку не розробляється посадова інструкція працівника.

9

РОЗДІЛ 4. УПРАВЛІННЯ ФОРМУВАННЯМ І ВИКОРИСТАННЯМ ПЕРСОНАЛУ НА ПІДПРИЄМСТВУ

Персонал – весь особовий склад підприємства, що подає собою групу, об'єднану за фаховими або іншими якостями.

Управління персоналом – цілеспрямована діяльність керівного складу організації, а також керівників і фахівців підрозділів системи управління персоналом, що включає розробку концепції і стратегії кадрової політики і методів управління  персоналом.

Праця в сільському господарстві, як і в інших галузях економіки - це ці-леспрямована діяльність людини, спрямована на видозміну і пристосування предметів природи для задоволення своїх потреб. Люди, їх майстерність, освіта є найбільш важливим складовим елементом продуктивних сил, що визначально впливає на стан економічного розвитку підприємств та конкурентоспромож-ність їх продукції. [11]