Продуктивність праці

        Оплата праці працівникам підприємств, організацій затверджена Кодексом Законів про працю в Україні, законом № 357/96-ВР 10.09.1996 року. Згідно закону заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, які власник або уповноважений ним орган виплачує працівникам за виконану роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов роботи професійно-ділових якостей працівника, результатами його праці та господарської діяльності підприємства, установки, організації і максимальним розміром не обмежується.

        В аптеці діє погодинно-преміальна система оплати праці. Розмір заробітної плати кожного працівника залежить від тривалості робочого дня і встановлених посадових окладів, які встановлюються в залежності від посади, місце роботи, освіти, кваліфікації, стажу роботи. Приймається до уваги і категорія аптеки за оплатою праці працівникам.

        При погодинно-преміальній оплаті праці, крім основного окладу виплачується окремо премія, якщо працівник виконав або перевиконав план. Під премією розуміється виплата грошових сум зверх основного заробітку з метою виділення, підкреслення досягнутого успіху і матеріального заохочення працівників в подальшому підвищенні ефективності праці. Основою для нарахування премії за виконання і перевиконання плану товарообороту є дані обліку.

Оплата праці здійснюється і в інших формах:

-при сумісництві - заробітна  плата виплачується за фактично  виконану роботу; при сумісництві  професії надбавка 30%;

-при вагітності - оплачуються  56 днів до пологів і 56 днів  після, при тяжких пологах - 82 днів;

-за надурочний час  - оплата праці в подвійному  розмірі годинної ставки;

-за працю в святкові  і неробочі дні виплачується  заробітна плата в подвійному  розмірі;

-у нічний час - 20% від  тарифної ставки;

-при хворобі працівника - оплата праці відповідно до  стажу роботи:

*до 5 років - 60% заробітної  плати;

*5-8 років - 80%;

*більше 8 років - 100%.

Для виплати зарплати виписується  ордер і складається платіжна відомість.

Крім того в аптеці право  на невиплату премій працівникам  або зменшення її розміру допускається як і в інших організаціях, установах  за:

• порушення правил відпуску лікарських засобів по рецептах;
• відмову в прийомі рецептів на приготування ліків або відмова за відпуск готовий лікарських препаратів;
• недоброякісне зберігання товарів і інші порушення фармацевтом;
• недотримання санітарно протиепідемічного режиму в аптеці;
• реалізацію товарів неаптечного асортименту;
• несвоєчасну підготовку і передачу аптечної документації в вищестоящу організацію.

 

1.8  Сучасна кадрова політика підприємства.

         Сучасна кадрова політика підприємства (фірми, корпорації) має бути спрямована на ринкові умови господарювання. Головна її мета полягає в забезпеченні нині і в майбутньому кожного робочого місця, кожної посади персоналом відповідних професій та спеціальностей і належної кваліфікації.

 Досягнення кінцевої  мети кадрової політики суб'єктом  господарювання має передбачати  виконання таких основних функцій:

 розробка і корекція  стратегії формування та використання  трудового потенціалу відповідно  до змін в умовах господарювання;

 набір 5 формування  необхідних категорій персоналу  (відбір, професійна орієнтація, наймання, адаптація);

 підготовка персоналу  до відповідної професійної діяльності (виробничо-технічне учнівство, загальна  професійна підготовка, підвищення  кваліфікації, просування на службі);

 оцінка персоналу (контроль  відповідності персоналу конкретним  потребам виробництва чи іншої  сфери діяльності, аналіз ділових  якостей працівників, висунення  на певну посаду, службове переміщення);

 мотивація дотримання  належного режиму трудової діяльності  та високої продуктивності праці;

 постійний моніторинг  безпеки праці (виробничо-господарської  діяльності);

 забезпечення соціальної  захищеності персоналу підприємства (фірми, корпорації);

 реалізація постійних  контактів між керівництвом (керівниками  всіх рівнів) і представниками  трудових колективів (профспілками).

 Ці та деякі інші  функції реалізуються службами  персоналу (відділами кадрів) у  тісній співпраці як з генеральною  дирекцією (наприклад питання  загальної стратегії або висування  на посади), так і з відповідними  структурними підрозділами підприємства, які так чи так беруть участь  у розробці та реалізації кадрової  політики.

 

 

 Система управління  персоналом на підприємстві. Результативність (ефективність) господарювання на  підприємстві великою (якщо не  вирішальною) мірою залежить від  якості чинної системи управління  персоналом. Під системою управління  розуміють багато векторну діяльність  відповідних відділів (служб) підприємства, галузевих органів та органів  центральної виконавчої влади;  вона охоплює низку функціональних  підсистем, перелік яких з короткою  змістовою характеристикою наведено  нижче.

 Підсистеми управління  персоналом:

 Умови праці: виконання  умов психофізіології, ергономіки  та технічної естетики праці;  охорона праці і техніка безпеки;  охорона довкілля

 Трудові відносини:  аналіз і регулювання групових  та особистих взаємовідносин; відносин  керівництва; управління конфліктними  ситуаціями; соціально-психологічна  діа­гностика; взаємодія керівників  із профспілками

 Оформлення та облік  кадрів: оформлення та облік приймання,  звільнення і переведення; інформаційне  забезпечення; професійна орієнтація; забезпечення зайнятості

 Маркетинг, прогнозування  і планування персоналу: розробка  стратегії управління персоналом; аналіз ринку праці; прогнозування  потреби; зв'язок із зовнішніми  джерелами забезпечення; оцінка  персоналу

 Розвиток трудового  потенціалу: техніко-економічне забезпечення; підвищення кваліфікації; робота  з кадровим резервом; планування  ділової кар'єри; адаптація нових  працівників

 Стимулювання праці:  нормування й тарифікація праці;  розробка системи оплати та  морального заохочення праці;  застосування форм участі в  прибутку та капіталі; управління  трудовою мотивацією

 Надання юридичних  послуг: вирішення правових питань  трудових відносин; правове регулювання  господарської діяльності; узгодження  розпорядчих документів з управління  персоналом

 Створення необхідної  соціальної інфраструктури: організація  громадського харчування; управління  житлово-побутовим обслуговуванням;  забезпечення належних умов охорони  здоров'я та відпочинку тощо.

 Вибір і застосування  організаційних структур управління: аналіз існуючої і проектування  найбільш придатної для даного  підприємства оргструктури управління; розробка штатного розпису (формуляру)

 Найбільший успіх господарювання (діяльності) досягається тоді, коли  всі функціональні підсистеми  управління персоналом узгоджені  в часі та просторі й застосовуються  одночасно.

 Практичне застосування  належної системи управління  персоналом має спиратись на  сучасну концепцію та відповідну  стратегію менеджменту. Одним  з важливих етапів реалізації  вибраної системи управління  персоналом є практичне здійснення  набору необхідних фірмі категорій  працівників.

 Обсяг робіт щодо  набору персоналу залежить передовсім  від різниці між наявною чисельністю  та майбутніми потребами. Розрізняють  зовнішні та внутрішні джерела  набору. До зовнішніх належать  ті, що забезпечують поповнення  персоналу через:

 державні бюро з  працевлаштування, регіональні біржі  праці;

 комерційні (у тім числі  міжнародні) підприємства та організації  з працевлаштування;

 систему контрактів  підприємств з вищими, середніми  спеціальними та професійно-технічними  навчальними закладами;

 об'яви в пресі, на  радіо, телебаченні, у розклеюваних  афішах тощо.

 Варто зазначити, що  емпіричний підхід до набору  персоналу, який значною мірою  властивий використанню названих  джерел наймання, може стати причиною  великих помилок, а також даремних  витрат часу та грошей. Ось  чому підприємства все частіше  використовують внутрішні джерела  набору, а саме:

 підготовку робітників  через учнівство на підприємстві;

 просування по службі  своїх працівників (можливо з  перепідготовкою), що потребує менших  витрат, створює ліпший моральний  клімат на підприємстві;

 пряме звертання до  своїх працівників з проханням  рекомендувати на роботу їхніх  друзів та знайомих;

 регулярне інформування  всього колективу працівників  про наявні вакансії тощо.

 Недоліком такого підходу  є фактичне обмеження припливу  нових людей з можливими нестандартними  поглядами на процес управління  певною сферою діяльності, які  могли б бути дуже корисними.

 Співвідношення окремих  форм набору залежить передовсім  від специфіки конкретної категорії  персоналу, а також від взаємодії  держави та підприємств у галузі  підготовки, перепідготовки та підвищення  кваліфікації кадрів. Важливість  такої взаємодії випливає з  того, що вона забезпечує ефективне  вирішення не тільки суто практичного  завдання — забезпечення сучасного  виробництва кваліфікованою робочою  силою, а й сприяє більшій  зайнятості працездатного населення,  пом'якшує зумовлене безробіттям  соціаль­не напруження в суспільст