Отже, за даними таблиці 2.4 можна зробити висновок про успішну діяльність ВАТ «Полтавакондитер».

       У 2009 р. у порівнянні із 2007 р. виручка від реалізації збільшилась на 101589,4 тис. грн., відрахування з виручки зросли на 6457,9 тис. грн., прибуток від реалізації збільшився на 2139,9 тис. грн., операційні, позареалізаційні та фінансові доходи збільшились на 31357,0 тис. грн., операційні та фінансові витрати зросли на 35351,0 тис. грн., прибуток до оподаткування збільшився на 21305,9 тис. грн., сума податку на прибуток зменшилась на 2006,3 тис. грн., а чистий прибуток зріс на 2768,4 тис. грн.

       У 2009 р., порівнюючи із 2008 р. виручка від реалізації збільшилась на 66256,2 тис. грн., відрахування з виручки зросли на 6388,3 тис. грн., прибуток від реалізації збільшився на 8088,0 тис. грн., операційні, позареалізаційні та фінансові доходи збільшились на 31467,2 тис. грн., операційні та фінансові витрати зросли на 37119,8 тис. грн., прибуток до оподаткування збільшився на 21672,3 тис. грн., сума податку на прибуток зменшилась на 609,3 тис. грн., а чистий прибуток зріс на 7513,1 тис. грн.

       Полтавська  кондитерська фабрика – одна із найвідоміших компаній Полтавщини, що змушує керівництво постійно підтримувати свій авторитет не тільки в межах  України, а й за кордоном. Проведений аналіз показав, що ВАТ «Полтавакондитер» динамічно нарощує темпи виробництва і постійно ретельно контролює якість своєї продукції. У даному питанні проаналізовано ефективність складу і розміщення активів підприємства; кількісні показники господарської діяльності (в результаті виявлено підвищення показників фондовіддачі  і матеріаловіддачі продукції, зниження фондоємності); проведене дослідження асортиментної продукції (що показало зростання обсягів виробництва); розраховані основні показники платоспроможності підприємства (коефіцієнти абсолютної, проміжної та поточної ліквідності), які незначною мірою менші, а в основному перевищують нормативні значення; проведений аналіз фінансових результатів діяльності ВАТ «Полтавакондитер». Таким чином підприємство має тенденцію до підвищення продуктивності праці і ефективності своєї діяльності. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

       3. Оцінка показників продуктивності праці.

 

       Важливою  передумовою визначення результативності праці є правильне обчислення рівня і динаміки продуктивності праці в усіх сферах економіки.

       Вимірювання продуктивності праці має грунтуватися на розумінні її економічного змісту, визначенні показників, які можуть характеризувати рівень продуктивності праці у часі і просторі.

       Методи  обліку продуктивності праці мають відповідати таким вимогам:

• одиниця виміру не може викривляти показники продуктивності праці;
• повністю враховувати фактичний обсяг робіт і затрати робочого часу;
• забезпечувати єдність методів вимірювання продуктивності праці;
• показники продуктивності праці мають бути наскрізними, зведеними, порівняльними, мати високий ступінь узагальнення, бути універсальними у застосуванні.

       Розрізняють продуктивність у масштабі суспільства, регіону, галузі, підприємства, організації, цеху, виробничої дільниці, бригади й окремого працівника.

       Для аналізу продуктивності праці ВАТ  «Полтавакондитер» розрахуємо наступні показники за 2009 рік:

       1). Виробіток, т/год:

       

       З метою нейтралізації означених  недоліків для дослідження динаміки продуктивності праці доцільно визначити наступні показники:

       2). Продуктивність праці по реалізації одиниці товару:

       

       Цей показник оцінює продуктивність не в грошовому вимірі, а як кількість одиниць товару, яку реалізує один працівник за період оцінки.

       3.) Трудомісткість:

       

     Динаміку  та вплив зміни величини трудомісткості на продуктивність праці робітників можна простежити, використовуючи показник питомої трудомісткості в розрахунку на 1000 грн. продукції (таблиця 3.1).

     Таблиця 3.1

     Аналіз  трудомісткості продукції

 

     Наведені  в таблиці 3.1 дані показують, що питома продуктивність 2009 р. знизилась у порівнянні з 2007 р. на 11,5%, а з 2008 р. – 4,2%.

     Головним  стимулом продуктивності на виробництві  ВАТ «Полтавакондитер» є мотивація праці, що забезпечуються насамперед формуванням матеріальних стимулів, головною формою яких є оплата праці. 
 
 
 

       4. Резерви та шляхи підвищення продуктивності праці на підприємстві

 

       Фактори зміни певного показника – це сукупність усіх рушійних сил і причин, що визначають динаміку цього показника. Відповідно фактори зростання продуктивності праці–це вся сукупність рушійних сил і чинників, що ведуть до збільшення продуктивності праці. Оскільки, як зазначалося, зростання продуктивності праці має надзвичайно велике значення і для кожного підприємства зокрема, і для суспільства в цілому, остільки вивчення факторів і пошук резервів цього зростання стає важливим завданням економічної теорії і практики.

       Оскільки  праця є процесом взаємодії робочої  сили із засобами виробництва, фактори  зростання продуктивності праці  за змістом можна поділити на три групи:

       1) соціально-економічні, що визначають якість використовуваної робочої сили;

       2) матеріально-технічні, що характеризують якість засобів виробництва;

       3)організаційно-економічні, що відбивають якість поєднання  робочої сили із засобами виробництва.

       До  групи соціальна-економічних факторів зростання продуктивності праці відносять усі фактори, що сприяють поліпшенню якості робочої сили. Це насамперед такі характеристики працівників, як рівень кваліфікації та професійних знань, умінь, навичок; компетентність, відповідальність; здоров'я та розумові здібності; професійна придатність, адаптованість, інноваційність та професійна мобільність, моральність, дисциплінованість, мотивованість (здатність реагувати на зовнішні стимули) і мотивація (внутрішнє бажання якісно виконувати роботу). До цієї групи факторів належать також такі характеристики трудових колективів, як трудова активність, творча ініціатива, соціально-психологічний клімат, система ціннісних орієнтацій.

       До  груші матеріально-технічних факторів зростання продуктивності праці відносять усі фактори, що сприяють прогресивним змінам у техніці і технології виробництва, а саме: модернізація обладнання; використання нової продуктивнішої техніки; підвищення рівня механізації й автоматизації виробництва; упровадження нових прогресивних технологій; використання нових ефективніших видів сировини, матеріалів, енергії тощо.

       До  групи організаційно-економічних  факторів зростання продуктивності праці належать прогресивні зміни в організації праці, виробництва та управління. До них входять: удосконалення структури апарату управління та систем управління виробництвом, повсюдне впровадження та розвиток автоматизованих систем управління; поліпшення матеріальної, технічної і кадрової підготовки виробництва, удосконалення організації виробничих та допоміжних підрозділів; удосконалення розподілу та кооперації праці, розширення сфери суміщення професій і функцій, упровадження передових методів та прийомів праці, удосконалення організації та обслуговування робочих місць, упровадження прогресивних норм і нормативів праці; поліпшення умов праці та відпочинку, удосконалення систем матеріального стимулювання.

       За  сферою виникнення і дії фактори  зростання продуктивності праці  поділяються на:

       1) внутрішньовиробничі, що виникають і діють безпосередньо на рівні підприємства чи організації;

       2) галузеві і міжгалузеві, пов'язані з можливістю поліпшення кооперативних зв'язків, концентрації і комбінування виробництва, освоєння нових технологій і виробництв на рівні галузі або кількох суміжних галузей економіки;

       3) регіональні, характерні для даного регіону (наприклад, створення вільної економічної зони);

       4) загальнодержавні, які сприяють  підвищенню продуктивності праці  в усій країні (наприклад, зміцнення  здоров'я і підвищення освітнього рівня населення, раціональне використання трудового потенціалу тощо).

       Резерви зростання продуктивності праці  – це такі можливості її підвищення, які вже виявлені, але з різних причин поюі що не використані. Резерви використовуються і знову виникають під впливом науково-технічного прогресу. Кількісно резерви можна визначити як різницю між максимально можливим і реально досягнутим рівнем продуктивності праці в конкретний момент часу. Таким чином, використання резервів зростання продуктивності праці --це процес перетворення можливого у дійсне.

       Оскільки  резерв – це фактично відрізок фактора, можливий для використання в конкретний момент часу, резерви зростання продуктивності праці класифікують так само, як і фактори. Основне значення для економіста і менеджера має класифікація внутрішньовиробничих резервів і факторів за змістом, оскільки вона безпосередньо допомагає виявити можливості підвищення продуктивності праці на конкретному підприємстві.

       Для найповнішого використання резервів зростання продуктивності праці ВАТ «Полтавакондитер» розробляються програми управління продуктивністю, у яких зазначаються види резервів, конкретні терміни і заходи щодо їх реалізації, плануються витрати на ці заходи й очікуваний економічний ефект від їх упровадження, призначаються відповідальні виконавці.

       Ураховуючи  першочергову важливість підвищення продуктивності праці для конкурентоспроможності ВАТ «Полтавакондитер», керівники і спеціалісти всіх рівнів повинні розробляти і впроваджувати програми управління продуктивністю. Ці програми на підприємстві повинні охоплювати такі етапи:

       1) вимірювання й оцінка досягнутого рівня продуктивності ВАТ «Полтавакондитер» в цілому і за окремими видами праці зокрема;

       2) пошук та аналіз резервів підвищення продуктивності на основі інформації, одержаної під час вимірювання й оцінки;

       3) розроблення плану використання резервів підвищення продуктивності праці, який повинен передбачати конкретні терміни і заходи 
щодо їх реалізації, фінансування витрат на ці заходи й очікуваний економічний ефект від їх упровадження, визначати відповідальних виконавців;

       4) розроблення систем мотивації працівників до досягнення запланованого рівня продуктивності;

       5) контроль за реалізацією заходів, передбачених планом і всією програмою, і регулювання їх виконання;

       6) вимірювання й оцінка реального впливу передбачуваних заходів на зростання продуктивності праці ВАТ «Полтавакондитер».

       Отже, управління продуктивністю праці ВАТ «Полтавакондитер» – це фактично частина загального процесу управління підприємством, що охоплює планування, організацію, мотивацію, керівництво, контроль і регулювання. Ця робота грунтується на постійному аналізі співвідношення корисного ефекту від певної трудової діяльності, з одного боку, і витрат на цю діяльність, з іншого боку.

       Розглянемо  детальніше зміст діяльності економістів та менеджерів на кожному із названих етапів програми управління продуктивністю праці ВАТ «Полтавакондитер».

       Вимірювання й оцінювання досягнутого рівня  продуктивності на підприємстві в цілому і за окремими видами праці зокрема – вихідний етап програми. Його правильне і точне здійснення є важливою передумовою успішності наступних етапів і всієї програми. Найважливіша вимога до економіста на цьому етапі – забезпечення достовірності і порівнянності показників. Щоб виміряти продуктивність праці, потрібно зіставити кількість виробленої продукції або наданих послуг з витратами на їх виготовлення.