Зміст

       Вступ

       Продуктивність  праці – одна із найважливіших  проблем підприємств в сучасних економічних умовах. Продуктивність праці визначає ефективність діяльності підприємства в цілому.

       Актуальність теми дослідження визначається тим, що в сучасних економічних умовах висока продуктивність праці в кінцевому рахунку забезпечує ріст обсягу виробництва. Продуктивність праці відображає плодотворність, ефективність людської праці в сфері матеріального виробництва.

       Суб’єктом курсової роботи є ВАТ «Полтавакондитер».

       Об’єктом  дослідження є процеси, які відбуваються на підприємстві та наслідки змін в  його економічній, виробничій та торговельній діяльності.

       Метою даної роботи є визначення теоретичних та практичних основ продуктивності праці на підприємстві, а також розрахунок основних показників на даному підприємстві та розробка рекомендацій щодо підвищення продуктивності праці на підприємстві, а також розробка стратегії підвищення продуктивності праці ВАТ «Полтавакондитер».

       У даній курсовій роботі сформовані наступні завдання: дослідження методичних підходів до оцінки показників продуктивності праці на підприємстві; аналіз господарської діяльності підприємства; визначення основних показників продуктивності праці на підприємстві; виявлення резервів та шляхів підвищення продуктивності праці.

       Найбільш  загальним та універсальним показником, який відображає ефективність використання трудових ресурсів (персоналу) підприємства є продуктивність праці робітників. Цей показник особливо важливий в умовах жорсткої конкуренції.

       Управління  підприємством передбачає широкий  аналіз ситуації в усіх сферах існування  організації, розробку шляхів підвищення ефективності діяльності, контроль за виконанням рекомендацій.

       Завданнями курсової роботи є вивчення методичних підходів до вивчення продуктивності праці на підприємтсві; аналіз показників продуктивності праці ВАТ «Полтавакондитер»; визначення основних резервів та шляхів підвищення продуктивності праці на підприємстві.

       В даній курсовій роботі розглянуто основні методи та шляхи підвищення продуктивності праці, визначені основні показники продуктивності праці ВАТ «Полтавакондитер».

       Дані  для розрахунків у курсовій роботі взяті  з документації підприємства, представленої у додатках.

       Інформаційну  базу курсової роботи становлять наукові  праці українських та зарубіжних вчених, а саме М. А. Болюха, В. З. Бурчевського, М. І. Горбатока, М. Г. Чумаченка, Є. Мниха, А. В. Черепа, В. Меца, Л. М Чернелевського. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

       1. Методичні підходи до оцінки показників продуктивності  праці на підприємстві

       Найбільш  загальним та універсальним показником, який відображає ефективність використання трудових ресурсів (персоналу) підприємства є продуктивність праці робітників.

       Продуктивність праці – продуктивність виробничої діяльності людини, кількість продукції, яка виробляється за одиницю часу;вона є показником ефективності використання робочої сили, що, як і всі показники ефективності, характеризує співвідношення результатів та витрат, у даному випадку – результатів праці та витрат праці.

       Для дослідження продуктивності праці  як економічного явища існують методи вимірювання та показники, які представлені на рис. 1.2.

      
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Рис. 1.2. Методи вимірювання та показники  продуктивності праці робітників підприємства [3, с. 45]

    Різноманітність підходів до визначення результату праці  в торгівлі та оцінки розмірів використаних трудових ресурсів обумовила формування системи показників продуктивності праці, відображеної на рис. 1.1.

         
 
 
 

       Рис. 1.1. Показники продуктивності праці [7, с. 123] 

       Виробіток – це прямий показник рівня продуктивності праці, що визначається кількістю продукції (робіт, послуг), виробленої одним працівником за одиницю робочого часу, і розраховується за формулою:

        ,                                                           (1.1)

де В  – виробіток;

V– обсяг виробництва продукції;

Т – затрати праці на випуск відповідного обсягу продукції.

       На  підприємстві виробіток може визначатися  різними способами залежно від того, якими одиницями вимірюється обсяг продукції і затрати праці.

       Цей показник характеризує обсяг товарообігу, реалізованого одним робітником підприємства торгівлі за певний проміжок часу.

       Незважаючи  на широке використання та простоту розрахунку, рівень та динаміка цього показника не дозволяє повною мірою відтворити рівень продуктивності праці та його зміну, провести порівняльний аналіз.

       Він не враховує трудомісткості реалізації окремих товарних груп, зрушень в  структурі товарообігу та змін в трудомісткості продажу товарів. Крім того, в умовах інфляції зростання обсягу товарообігу відбувається не в результаті зростання фізичної маси товарів, що реалізуються, а в зв'язку зі зміною рівня цін на товари.

       З метою нейтралізації означених  недоліків для дослідження динаміки продуктивності праці доцільно додатково використовувати наступні показники:

       1) продуктивність праці в порівняльних цінах:

        ,                                               (1.2)

де Пп–середній виробіток на одного працівника у порівняльних цінах, грн;

Т–товарооборот у фактичних цінах, грн;

п–середньоспискова чисельність робітників підприємства, осіб;

Іц–індекс зміни цін даного періоду порівняно з базовим періодом.

       Розрахунок  цього показника дозволяє нейтралізувати вплив фактору зміни цін на значення показника продуктивності праці.

       2) продуктивність праці в порівняльних цінах на один людино-день:

        ,                                             (1.3) 

де Пп–обсяг товарообороту в порівняльних цінах на один відпрацьований людино-день, грн;

Т–обсяг товарообороту у фактичних цінах, грн;

І_Ц–індекс зміни цін даного періоду порівняно з базовим періодом;

n–середньоспискова чисельність робітників підприємства, осіб;

t–фонд відпрацьованого часу одним робітником, днів;

(nt)–загальні трудові витрати за період, людино-днів.

       Цей показник дозволяє отримати розмір обсягу товарообороту, що виробив у середньому один працівник підприємства за один день. Продуктивність праці на один відпрацьований людино-день, як і попередній показник, враховує дію цінового фактора впродовж періоду, а також вплив зміни режиму роботи торговельного підприємства (кількості робочих днів у періоді).

       Значення  цього показника зростає при  необхідності порівняння рівня продуктивності праці за періоди, протягом яких торговельне підприємство працювало різну кількість робочих днів та годин (у зв'язку з ремонтом, вимушеним закриттям, реорганізацією тощо).

       3) продуктивність праці в порівняльних цінах та структурі товарообігу:

        ,                                       (1.4)

де Птр  – обсяг товарообороту у порівняльних цінах на одного працівника, скоригований на коефіцієнт трудомісткості реалізації товарів, грн.;

Т_і – обсяг товарообороту у фактичних цінах, отриманий від продажу і-ї   групи товарів, грн;

Іц – індекс росту цін цього періоду порівняно з базовим періодом;

n – середньоспискова чисельність робітників торговельного підприємства, чол;

К_Ті – коефіцієнт трудомісткості реалізації і-ї товарної групи.

       Коефіцієнт трудомісткості (К_Ті) розраховується за формулою:

        ,                                                      (1.5)

де tі  – час на реалізацію і-ї товарної групи вартістю одна грн. або на реалізацію і-м відділом магазину товарів на одну грн.;

t – середній розмір часу на реалізацію магазином товарів вартістю одну грн., сек.

       Розрахунок  продуктивності праці на базі оцінки трудомісткості реалізації окремих  товарних груп дозволяє порівнювати  рівень продуктивності праці при зміні в структурі товарообігу, по товарних відділах одного підприємства та кількох підприємств аналогічного профілю. Незважаючи на певну неточність розрахунку трудомісткості, практичне використання даного показника дозволяє отримати певне уявлення про вплив структурного фактора та його значення.

       4) продуктивність праці по реалізації одиниці товару:

        , ,                                        (1.6)

де К_і–кількість натуральних або умовно-натуральних одиниць реалізації і-го товару;

n_i–чисельність робітників підприємства, зайнятих реалізацією і-го товару;

t–фонд відпрацьованого часу одним робітником (днів або годин);

       Цей показник продуктивності є натуральним, оцінює продуктивність не в грошовому вимірі, а як кількість одиниць товару, яку реалізує один працівник за період оцінки.

       Усі розглянуті вище показники продуктивності праці в якості результату праці використовують обсяг реалізації товарів у вартісному або натуральному вимірі. Витрати праці оцінюються кількістю робітників чи обсягом відпрацьованих людино-годин.

       У плануванні та аналізі продуктивності праці використовуються також обернені показники продуктивності праці, які характеризують трудомісткість діяльності – трудовитрати на досягнення одиниці результату. Вони можуть обчислюватися як обернена величина в усіх формулах, що були розглянуті.

       Трудомісткість  – це обернений показник рівня продуктивності праці, що характеризується кількістю робочого часу, витраченого на виробництво одиниці продукції (робіт, послуг), і розраховується за формулою: 

        ,                                                               (1.7 )

де ТМ – трудомісткість;

V– обсяг  виробництва продукції;

Т –  затрати праці на випуск відповідного обсягу продукції.

       Трудомісткість  обслуговування визначається витратами праці допоміжних робітників, що зайняті обслуговуванням виробництва. 

       Повна трудомісткістьпродукції відображає всі витрати праці на виготовлення одиниці кожного виробу. Вона визначається за формулою:

        ,

де ТП – повна трудомісткістьпродукції;

Т_т  – технологічна трудомісткість;

Т₀ – трудомісткість обслуговування;