Продукція (роботи , послуги) підприємства, її роль у економічному зростанні країни

Збільшення продуктивності машин  в  значній  мірі  залежить від ступеня  досконалості конструкції виробів, що виготовляються, їхньої уніфікації і  стандартизації, зниження кількості і  суміщення операцій при їхньому виготовленні.

                Продуктивність машин залежить також від кваліфікації робітників . Систематичне підвищення їхньох загальної  і  технічної творчості , вдосконалення  виробничих навиків і  на цій основі підвищення рівня кваліфікації створюють  сприятливі соціальні передумови для збільшення продуктивності засобів  праці. Укомплектування  промислових підприємств кваліфікованими робітниками прискорює  технологічне засвоєння  сучасної техніки, дозволяє значно перевищити  її паспортну продуктивність шляхом переходу до швидкісних засобів  обробки деталей, використання спеціального ріжучого інструменту, модернізації окремих агрегатів верстатів і  впровадження  спеціального оснащення.

  Підвищення продуктивності праці і збільшення випуску продукції по діючому обладнанні досягається за рахунок підвищення якості перероблюваної сировини і матеріалів, запровадження нових технологічних процесів, модернізація обладнання і широке використання передового досвіду колективу підприємства.

Підвищення коефіцієнту  змінності також дає резерв підвищення продуктивності праці. Це досягається за рахунок використання внутрішньовиробничих резервів.

Продуктивність праці  є інтегрованим, багатофакторним показником, в якому поєднані кваліфікація і інтереси персоналу, рівень техніки і технології, якість управління, якість продукції, маркетинг, соціальне і економічне середовище тощо. Найкраще сполучення чинників продуктивності і визначає краще використання ресурсів, вищу продуктивність праці.

Слід відзначити особливо, що для підвищення продуктивності праці  необхідно враховувати і макроекономічні  чинники навколишнього середовища, які можуть сприяти або перешкоджати її підвищенню. До них відносяться урядова політика; економічна і соціальна стратегія і напрямки її реалізації; діловий цикл і міжнародна конкуренція; навколишнє природне середовище; географічні і кліматичні особливості; демографічні, структурні і соціальні зміни тощо.

Для практики пошуку резервів підвищення продуктивності праці важливе значення має визначення науково-технічного рівня виробництва (технічна, енергетична озброєність праці, прогресивність використовуємої технології, структура і організація виробництва, тривалість циклу, ритмічність виробництва, скорочення рівня виробничого браку тощо).

В механізації і процесі  пошуку внутрішніх резервів підприємства з метою підвищення продуктивності праці важливо виділити основні  умови раціонального виявлення  і використання резервів, до яких відносяться:

-виявлення основних  витрат, які складають головну  частину собівартості продукції  і які можуть дати більше  підвищення продуктивності;

-виявлення «вузьких  місць» на підприємстві, які обмежують  темпи зростання продуктивності.

Важливо підкреслити, що необхідно одночасно проводити пошук резервів за всіма стадіями життєвого циклу виробляємої продукції і за всіма складовим діяльності підприємства. [8, c. 123-130]

Класифікація чинників для розрахунків можливого зростання продуктивності праці на підприємстві: (рис.2.2.1) [1, c. 373]

 

 

 

 

Рис. 2.2.1. Деталізована класифікація чинників для розрахунків 
можливого зростання продуктивності праці на підприємстві.

 

Отже, основною метою праці будь-якої підприємства у умовах ринкових відносин є виготовлення продукції відповідно до виробничих можливостей підприємства. Основними шляхами збільшення випуску продукції є: впровадження інтенсивних та екстенсивних методів виробництва, впровадження нових технологій ; вдосконалення організації виробництва та праці тощо.

3.Напрями удосконалення підвищення випуску продукції

 

3.1 Перспективи впровадження у виробництво інноваційних технологій.

 

Інноваційний розвиток економіки притаманний всім розвинутим країнам світу, який є одночасно і фактором і результатом економічного піднесення країн. Його ефективність обумовлюється змістом відповідних інноваційних напрямків, що задовольняють потреби динамічного розвитку

економіки.

Економіка країни є інноваційною, якщо стабільне функціонування підсистем  її виробництва і відтворення підсистеми життєзабезпечення доповнене процесами розвитку, що визначають спрямованість позитивних змін у цих підсистемах:

- освоєнням продуктивніших техніки й технологій;

- розширенням і оновленням номенклатури виробництва;

- залученням в обіг нових ресурсів;

- використанням досконаліших технологій.

 Результатом такої  дії є підвищення ефективності  господарської системи загалом  і поліпшення умов життєдіяльності  та якості життя населення  зокрема. [17, c.382-383]

У загальному розумінні інноваційні процеси, що мають місце в будь-якій складній виробничо-господарській системі, є сукупністю прогресивних, якісно нових змін, що безперервно виникають у часі та просторі.

Результатом інноваційних процесів є новини, а запровадження їх у господарську практику визнається за нововведення. Інноваційні процеси започатковуються певними галузями науки, а завершуються у сфері виробництва, сприяючи прогресивним змінам останнього. Первісними імпульсами запровадження новин (нововведень) на підприємствах служать не тільки суспільні потреби й результати фундаментальних наукових досліджень, а й використання зарубіжного прогресивного досвіду в галузі технології та організації виробництва, сучасних форм господарювання. За своїм характером інноваційні процеси, новини й нововведення поділяються на взаємозв’язані види (рис. 3.1.1.)[1, c. 205].

 

 

Рис. 3.1.1.Джерела, класифікація і взаємозв’язок інноваційних процесів 
(новин, нововведень).

 

Технічні новини і нововведення проявляються у вигляді нових продуктів (виробів), технологій їхнього виготовлення, засобів виробництва (машин, устаткування, енергії, конструкційних матеріалів). Організаційні нововведення охоплюють нові методи й форми організації всіх видів діяльності підприємств та інших ланок суспільного виробництва (організаційні структури управління сферами науки та виробництва, форми організації різних типів виробництва й колективної праці тощо); економічні — методи господарського управління наукою та виробництвом через реалізацію функцій прогнозування і планування, фінансування, ціноутворення, мотивації та оплати праці, оцінки результатів діяльності; соціальні — різні форми активізації людського чинника (професійна підготовка й підвищення кваліфікації персоналу, передовсім керівного складу всіх рівнів; стимулювання творчої діяльності; поліпшення умов і постійне підтримування високого рівня безпеки праці; охорона здоров’я людини і охорона довкілля; створення комфортних умов життя тощо); юридичні — нові і змінені закони та різноманітні нормативно-правові документи, що визначають і регулюють усі види діяльності підприємств та організацій.

За масштабністю і  силою впливу на ефективність діяльності певних ланок суспільного виробництва всі новини та нововведення можна об’єднати у дві групи — локальні (поодинокі, окремі) та глобальні (великомасштабні). Якщо локальні новини (нововведення) ведуть переважно до еволюційних перетворень у сфері діяльності підприємств і через це не справляють якогось істотного впливу на ефективність функціонування та розвитку цих підприємств, то глобальні, що здебільшого є революційними (принципово новими), кардинально підвищують організаційно-технічний рівень виробництва, а завдяки цьому забезпечують суттєві позитивні зрушення в економічних і соціальних процесах.

Між окремими видами інноваційних процесів (новин, нововведень) існує відносно тісний взаємозв’язок. Технічні новини зумовлюють передовсім відповідні організаційні нововведення, а останні потребують, як правило, певних змін в економічному механізмі діяльності підприємств. Зокрема створення й розвиток гнучких автоматизованих виробництв на підприємствах різних галузей спричиняють докорінні зміни в організації технічної підготовки виробництва, методах його поточного планування та оперативного регулювання, а також забезпечують перехід до безперервного (тризмінного) режиму роботи цехів з гнучкими виробничими системами. Широкомасштабна комп’ютеризація виробництва та інших сфер діяльності людини зумовлює появу нового виду господарювання — промислового сервісу й відповідних організаційно-економічних форм його здійснення.

Ефективні технічні, організаційні  та економічні нововведення неодмінно  ведуть до помітних позитивних змін у  соціальних процесах на підприємствах, а постійна актуалізація нагальних завдань соціального характеру ініціює розв’язання таких за допомогою нових економічних рішень. Зрештою, усі нововведення на підприємствах, які зорієнтовано на динамічний розвиток і невпинне підвищення ефективності виробництва, мають спиратися на власні юридичні підвалини, відповідні нормативно-законодавчі акти — інакше вони не справлятимуть належного впливу на масштаби і строки досягнення соціально-економічних цілей діяльності підприємств та організацій. Тому треба позитивно оцінювати активізацію законотворчих процесів в Україні, які сприяють скорішому переходу до соціально орієнтованих ринкових відносин між суб’єктами господарювання; розробку і схвалення пакета законів і механізмів їхньої практичної реалізації, що визначають і регулюють діяльність підприємств та організацій усіх галузей народного господарства.

Будь-які локальні і глобальні  нововведення різного спрямування  можуть забезпечувати максимально  можливий прогресивний вплив на виробництво  за умови, якщо підприємства використовують їх постійно, комплексно й гармонічно. Найбільший за наслідками безпосередній вплив на результативність (ефективність) діяльності підприємства справляють технічні та організаційні нововведення. Інші нововведення впливають на виробництво опосередковано (через ефективність нових організаційно-технічних рішень). Про силу впливу окремих організаційно-технічних та інших нововведень на відповідні економічні показники діяльності підприємств свідчать такі приклади.

Досвід експлуатації гнучких автоматизованих виробництв показує їхні істотні переваги порівняно з технологічним устаткуванням традиційного виконання: питома вага оплати праці (у розрахунку на одну деталь) зменшується на 25—30%, накладні витрати — більше ніж на 80%, виробничі площі зменшуються на 60%, а тривалість виробничого циклу скорочується у 5—6 разів. З-поміж глобальних технічних нововведень за силою впливу на економіку підприємства варто назвати роторні та роторно-конвеєрні лінії, які забезпечують проти традиційних знарядь: підвищення продуктивності праці — у 4—10 разів; зменшення обсягу необхідної виробничої площі —  
у 2—2,5 разів; скорочення тривалості циклу виготовлення — у 15—20 разів, а обсягу транспортування виробів — у 25—30 разів.

Помітно посилюється  вплив нових технічних (технологічних) систем не лише на економічні явища, а й на соціальні процеси. Це потребує пильної уваги конструкторів нової техніки до показників її надійності, ергономічності та екологічності. Особливо нагальним є завдання екологізації виробництва. Спеціальними науковими соціальними дослідженнями встановлено, наприклад, що збільшення у два рази забруднення повітря шкідливими викидами скорочує термін експлуатації промислового устаткування до першого капітального ремонту в середньому у півтора раза, і що урожайність пшениці в зонах дії підприємств кольорової металургії на 40—60% менша, ніж за межами цих зон. Водночас сучасні прогресивні технології у багатьох випадках не тільки зменшення кількості шкідливих відходів, а й перетворення їх на додаткові чинники зростання обсягів продукції і прибутку. Тому впровадження інноваційних процесів сприяє вагомому розвидку підприємства, не тільки зі збільшення випуску продукції, а й безпосередньо впливає на її якісні показники.[ 5, c.207-210]

 

3.2 Ефективність  впровадження системи якості  і конкурентоспроможності продукції  в умовах ринкової економіки.

В умовах глобалізації ринку  проблема якості є актуальною для  всіх країн, галузей, установ і організацій. Мудрість управління на всіх рівнях полягає в забезпеченні належної якості продукції, оскільки лише продукція високої якості може бути конкурентоспроможною. Проблема якості багатогранна і має політичний, соціальний, економічний, науково-технічний і організаційний аспекти.

У сучасних умовах виживає та організація, котра має найновіші технології, найвищу якість продукції, найнижчі ціни і найвищі орієнтири стосовно найвимогливішого споживача. Саме споживач сьогодні визначає рівень вимог до якості продукції.

Відповідно до Держстандарту управління якістю продукції система управління якістю на підприємстві - це взаємопов'язаний комплекс заходів для встановлення, забезпечення і підтримання потрібного рівня якості продукції під час її розроблення, виробництва, експлуатації або споживання, здійснюваних шляхом систематичного контролю якості і цілеспрямованого впливу на умови і чинники, що зумовлюють якість продукції.

Система і зміст показників якості продукції : (див. рис.3.2.1.) [ 1, c.346]

 

 

Рис. 3.2.1. Система і зміст показників якості продукції.

 

Головною ланкою в  системі управління якістю промислової  продукції є підприємство. Роботу щодо забезпечення якості продукції здійснюють у рамках чинної на підприємстві системи управління якістю. Її розробляють з урахуванням орієнтації на споживача конкретного продукту і охоплення всіх стадій життєвого циклу продукції: дослідження і проектування - виготовлення - оберт і реалізація - експлуатація або споживання.