Проблеми зайнятості трудових ресурсів україни

міністерство освіти і науки, молоді та спорту україни

Кафедра економіки, менеджменту та маркетингу 
 
 
 
 

проблеми  зайнятості трудових ресурсів україни 
 

курсова робота

з курсу «Регіональна економіка»

студента 1-го курсу заочного відділення,

спеціальність «Облік і аудит» 
 
 
 
 
 
 

. 
 
 
 
 
 
 
 
 

Ужгород-2011

Зміст 
 
 

Вступ…………………………………………………………………………….……3

1. Особливості демографічної ситуації в Україні…………………….……….…...5

2. Структура зайнятості трудових ресурсів по сферах економічної

діяльності………………………………………………………………..……………8

    2.1.Трудові ресурси та їх структура……………………….…….…………….…8

    2.2.Трудоресурсна ситуація та її регіональні особливості………………...…..14

    2.3.Потенціал трудових ресурсів у вимірі економічних районів……..…….....17

3. Проблеми зайнятості та шляхи забезпечення ефективності  використання трудових  ресурсів в Україні……………………………………………………….27

Висновки………………………………………………………………………….....36

Перелік посилань………………………………………………………………..…..38

Додатки………………………………………………………………………...…….39 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ 

      Основа кожної держави – це населення, люди, які є її громадянами, носіями державного суверенітету. Розвиток держави неможливий без достатньої кількості населення, наявності його трудоресурсного та інтелектуального потенціалу, виробничої та духовної культури. Населення є природною основою формування трудових ресурсів – найголовнішого елемента продуктивних сил.

      Досягнення  високого рівня зайнятості – одна з основних цілей макроекономічної політики держави.    

      У   комплексі   передумов  розміщення   продуктивних   сил демографічні  є найважливішою складовою частиною,  бо   трудові ресурси – головна продуктивна сила. Аналізуючи вплив демографічних передумов на розміщення продуктивних сил, треба брати до уваги, що населення – не лише виробник матеріальних благ та послуг,  але  і їхній споживач. Тому враховувати слід і осіб у працездатному віці, і дітей, і осіб похилого віку. Населення у своїй сукупності формує і споживчий ринок, і ринок праці. Чисельність   населення   найбільше  впливає   на   формування контингенту  трудових  ресурсів  і потенціалу  внутрішнього  ринку  країни  або регіону. Певною мірою вона визначає і розмір  валового внутрішнього  продукту  країни,  хоча  ця  залежність  не   пряма: вирішальний   вплив  на  цю  величину  справляють   інші   фактори (наприклад, продуктивність праці). Територіальне  розміщення  населення  тісно   пов’язане   з економічними  і  природними передумовами  розміщення  виробництва. Кращі  грунтово-кліматичні умови  сприяють більшій  продуктивності сільського   господарства,   тому  на   одиниці   території   може прохарчуватись більше населення.

      Метою  даної роботи є вивчення трудових ресурсів як  складової частини  продуктивних сил, визначення їх характеристики та проблем і перспектив розвитку.

     Саме  зайнятість населення у даний час є однією з найгостріших, найболючіших і актуальних проблем, які доводиться вирішувати нашій молодій державі – Україні. Як відомо, трудові ресурси є одним з найважливіших факторів і засобів для виробництва товарів і послуг, а якомога більша зайнятість населення є одна з найважливіших умов економічного зростання в Україні. Велике значення має вирішення цієї проблеми звичайно ж і в кожній області, так як  проблема зайнятості має і значний соціальний ефект, і знижує напругу у суспільстві.

     У даній курсовій роботі робиться спроба проаналізувати сучасний стан зайнятості в Україні, динаміку її зростання, шляхи та спроби покращення ситуації у цій галузі. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1. Особливості демографічної ситуації в Україні 

       Демографічна ситуація в Україні в останнє століття  значною мірою визначається складним суспільно-політичним розвитком, рівнем матеріального   забезпечення населення, його національно-культурними традиціями, побутом, духовністю тощо. Роки голодомору, репресій, воєн різко негативно позначилися на демографічному потенціалі України. За деякими оцінками, сучасна Україна без свідомого і цілеспрямованого винищування її населення налічувала б щонайменше 100млн жителів, тобто вдвічі більше ніж тепер. В Україні проживає 48млн осіб. За чисельністю населення вона посідає п’яте місце серед європейських держав (після Німеччини, Італії, Великої Британії та Франції).

   Україна належить до країн, що характеризуються  надзвичайно низькими темпами приросту населення. Демографічна ситуація в Україні в останні роки характеризувалася переходом тривалої й усталеної тенденції скорочення темпів приросту населення в абсолютне зменшення його загальної чисельності. Так, в 1980-1989рр. темп приросту населення України становив 3,6%, а вже в 1990-2003 рр. темп скорочення становив 0,6%.Тільки за 2002 р. постійне населення України зменшилося на 0,9%,або на 400,0 тис. осіб. Основна причина від’ємних значень природного руху населення ─ це переважання кількості померлих над кількістю народжених (табл. 1.1).

                                                                                            Таблиця 1.1

Кількість народжених, померлих та природний  приріст населення, чол.

(на 1000 населення)

      Так, співвідношення показників народжуваності та смертності свідчить про несприятливу демографічну ситуацію. Найгірша вона в північних і східних областях України(Чернігівській, Сумській, Полтавській, Донецькій, Харківській). Незначний, але додатний приріст мають Закарпатська, Львівська, Волинська, Івано-Франківська, Чернівецька області.

    Важливим показником демографічної ситуації в Україні є середня тривалість життя, тобто кількість років, яку в середньому належить прожити цьому поколінню народжених, якщо припустити, що впродовж життя цього покоління рівень смертності в окремих вікових групах буде такий, як тепер. Для людей, що народилися в 1991 р., очікувана середня тривалість життя становить 71 рік (чоловіків─66, а жінок─75). Співвідношення між чисельністю жінок і чоловіків у різних вікових формах відбиває статево-вікова структура населення ( рис.1.1). Більшість населення України становлять жінки (53 відсотки), проте у різних групах кількість чоловіків і жінок неоднакова. 

                                                       Чоловіки           Вік, роки                Жінки

                                                      

Рис.1.1 Статево – вікова структура населення

    Поглибився в Україні процес старіння населення. Це призвело до збільшення демографічного та економічного навантаження працездатного контингенту особами, що вийшли за межі працездатного віку. Відповідні демографічні процеси сформували несприятливу з точки зору потреб сучасної економіки вікову структуру зайнятості працездатного населення.

   Потенціал демоекономічного розвитку регіонів України значною мірою зумовлений сучасними кризовими явищами. Вони негативно впливають на природне відтворення населення, пригнічують демографічну складову пропорцій робочої сили, формують нераціональні міграційні потоки, які на окремих територіях можуть перетворюватися на чинник дестабілізації локальних ринків праці.

    За умов депопуляції відбувається відповідне обмеження так званих демографічних інвестицій як частини національного доходу. Ця частина нагромаджується і використовується не тільки на розвиток соціальної інфраструктури, а й на створення нових робочих місць у виробничій сфері.

   Аналіз демоекономічного відтворення сукупної робочої сили в регіонах України дає можливість визначити загальну спрямованість зрушень у цій сфері. Однією з важливих особливостей демоекономічної ситуації, що склалася в регіонах України протягом 80─90-х років, є суттєве падіння рівня зайнятості населення в галузях економіки на фоні незначного зменшення чи навіть зростання частки населення працездатного віку.

   Територіальний перерозподіл робочої сили є однією з гнучких форм соціально-економічного регулювання пропозиції робочої сили, а також чинником, що впливає на рівень забезпеченості трудовими ресурсами тієї чи іншої сфери економіки. Відплив робочої сили з технічно відсталих галузей з високою часткою важкої ручної праці та низьким рівнем її продуктивності у більш технологічно досконалі сфери господарювання з економічної точки зору є важливим індикатором прогресивних зрушень територіально-галузевої структури зайнятості населення. 
 
 
 
 
 

2. Структура зайнятості трудових ресурсів по сферах економічної діяльності

2.1. Трудові ресурси та їх структура 

     Трудові ресурси ─ це частина населення  країни, яка за фізичним розвитком, набутою освітою, професійно-кваліфікаційним рівнем здатна працювати у народному господарстві, займатися суспільно корисною діяльністю. Чисельний склад трудових ресурсів, їх динаміка залежать від природного приросту населення, його статево-вікової структури, а також інтенсивності міграційних процесів.

     Трудові ресурси складаються з таких  категорій населення: перша ─ працездатне населення у працездатному віці (за винятком непрацюючих інвалідів першої та другої груп, а також непрацюючих осіб працездатного віку, що отримують пенсії на пільгових умовах);друга категорія ─ працюючі пенсіонери; третя ─ працюючі підлітки(особи до 16 років). Для чоловіків тривалість працездатного віку становить 44 роки (від 16 до 59 включно), а для жінок ─ 39 років (від 16 до 54 включно).Це основна частина трудових ресурсів України, на яку припадає більше ніж 95 %. В Україні у 2000 р. загальна чисельність трудових ресурсів становила близько 30 млн. чол., а у 2010 році в країні було трохи більше 20 мільйонів осіб або 44%. Можна зробити висновок, що за десять років в нашій країні чисельність безробітних постійно зростає.

    Трудові ресурси розподіляються за різними видами зайнятості: зайняті в суспільному виробництві (на державних та кооперативних підприємствах та організаціях); зайняті в домашньому та особистому підсобному сільському господарстві та зайняті індивідуальною трудовою діяльністю; зайняті на навчанні з відривом від виробництва; зайняті у сфері військової діяльності (військовослужбовці).Зайнятість-це діяльність громадян, спрямована на задоволення особистих потреб через доход у грошовій або натуральній формах.    Найважливішим елементом надійної системи соціального захисту населення є забезпечення ефективної зайнятості працездатного населення. З цією метою було прийнято Закон України «Про зайнятість населення». Він визначив правові, нормативні, організаційні та економічні форми зайнятості в умовах ринкової економіки, рівноправного функціонування різних форм власності, а також державні гарантії прав громадян на працю. Цей законодавчий акт конкретизує мету і завдання економічного механізму державного регулювання зайнятості населення. Відповідно до нього регіональні адміністрації мають право приймати рішення у сфері зайнятості з урахуванням конкретної ситуації щодо використання трудових ресурсів, яка обумовлена демографічними, організаційними, економічними і соціальними особливостями регіонів.