Проблеми управління якістю продукції

    S_n– вартість переточування, грн.:

,                                                      (10)

де t_nep – час переточування, хв.;

     С_г – годинна ставка заточника, грн.;

     К_зб – коефіцієнт, що враховує випадковий збиток (Свердла - 1,20):

 Т_ст – стійкість інструменту між двома переточуваннями, хв.;

      р – число  переточувань до повного зношення (додаванням одиниці враховується  час роботи інструменту до  першого переточування);

     m – кількість інструментів.

S_n=(18·2,74)/60=0,822

В_{і б}=((1,8+0,82) ·7,63·1,20)/(120· (20+1)) ·1=23,99/2500=0,01 грн.

В_{і п}=((1,8+0,82) ·2,36·1,20)/(120· (20+1)) ·1=7,42/2500=0,003 грн.

Витрати на допоміжні матеріали  ВМ , віднесені на операцію, визначаємо укрупнено за формулою:

,                                                        (11)

де М – річні витрати  на допоміжні матеріали, беремо такими, що дорівнюють 210 грн. у рік на одиницю устаткування;

    n – кількість одиниць устаткування, шт.

В_М б=210·7/106000=0,01 грн.;

В_М п=210·3/106000=0,006 грн..

 

Витрати на зміст виробничої площі З_n , віднесені на операцію, визначаємо за формулою:

,                                              (12)

де S_пл – площа, безпосередньо зайнята одиницею устаткування, м²;

     К – коефіцієнт, що враховує додаткову площу  під проходи  та проїзди;

К	Площа під верстат, м²
4,0	до 3
3,5	3-6
3,0	6-12
2,5	12-20
2,0	20-60
1,5	понад 60

     n – кількість одиниць устаткування;

     Р – річна  норма витрат з утримання 1 м² виробничої площі, грн..

З_{n б}=1*4,0*7*50/106000=0,014 грн.;

З_{n п}=1,1*4,0*3*50/106000=0,006 грн..

Результати розрахунків  елементів витрат технологічної  собівартості заносимо в таблицю  і підсумовуємо за варіантами.

 

Таблиця 3.5 – Технологічна собівартість одиниці виробу

Найменування  елементів витрат	Базовий варіант	Проектний варіант
Вартість матеріалу виробу	196,78	196,78
Основна та додаткова зарплати виробничого робітника	4,21	0,8
Амортизаційні відрахування з устаткування	0,02	0,03
Витрати на ремонт устаткування	0,03	0,05
Витрати на силову електроенергію	0,08	0,05
Витрати на різальний інструмент	0,01	0,003
Витрати на допоміжні матеріали	0,01	0,006
Витрати на зміст виробничої площі	0,014	0,006
Всього	201,154	197,725

4.2 Розрахунок капітальних  витрат

 

Величина капітальних  витрат розраховується за двома варіантами (базовому і проектованому) і складається  з капітальних витрат на устаткування і капітальних витрат на будівництво.

Капітальні витрати на устаткування розраховуємо за формулою:

,                                               (13)

де К – коефіцієнт, що враховує витрати на транспортування і монтаж (К=1,1);

     S_уст – вартість одиниці устаткування, грн.;

     n – кількість одиниць устаткування на даній операції, шт..

К_{об б}=1,1*2120*7=16324 грн.;

К_{об п} =1,1*6400*3=21120 грн..

 

Капітальні витрати на будівництво розраховуємо за формулою:

,                                              (14)

де S_пл - виробнича площа, безпосередньо займана одиницею устаткування,м²;

     K – коефіцієнт, що враховує додаткову пощу під проходи та проїзди;

     n – кількість одиниць устаткування на даній операції, шт.;

        h – висота будинку, м (від підлоги до підкранових колій, 8 м);

       C – вартість 1 м³ будівлі, грн. (250 грн./м³).

К_{буд б}=1·4,0·7·8·250=56000 грн.;

К_{буд п}=1,1·4,0·3·8·250=26400 грн..

 

Розраховуємо сумарні  капітальні витрати за базовим та проектованими варіантами.

∑К_б=16324+56000=72324 грн.;

∑К_п=21120+26400=47520 грн..

 

Порівняння економічних  показників та обґрунтування вибору варіанта технологічного процесу.

Порівнюємо досліджувані варіанти технологічного процесу через  повні витрати, використовуючи формулу

,                                             (15)

де Т- розрахунковий період (5 років).

Базовий варіант:       5·201,154·106000+72324=106683944 грн.;

Проектний варіант:  5·197,725·106000+47520=104841770 грн..

 

ВИСНОВОК :

У порівнянні економічних  показників технологічного процесу  за двома варіантами  базовим  і проектним спостерігаємо, що із запропонованих кращий - проектний, бо технологічна вартість проектного варіанта менше ніж у базового, а також  проектні витрати менші ніж у  базового на 1842174 грн..

 

Висновки

На підставі аналізу здійсненого  в курсовій роботі можна зробити  наступні висновки:

1. Управління якістю - це один з пріоритетних факторів який впливає  на конкурентоспроможність продукції підприємства. Якість, реалізована у виробничих процесах, товарах і послугах, може забезпечити фірмі величезні конкурентні переваги на ринку. 
2. Виробництво конкурентоспроможних товарів найвищої якості можливо лише при використанні ефективних програм забезпечення якості, здійснюваних на стадії розробки продукції. Якщо якість не забезпечуватиметься належним чином на етапі розробки нових видів продукції, то не можна буде добитися і реального забезпечення якості. Якщо фірма не спроможна розробляти нові види продукції, то вона може опинитися на межі банкрутства. Інакше кажучи, їх розробка має бути найважливішою турботою фірми.
3. Якщо забезпечення якості здійснюється на етапі розробки нових видів продукції, то в управлінні якістю та її забезпеченні можуть брати участь усі підрозділи фірми. До них належать дослідний і плановий відділи, конструкторське бюро, відділи дослідного виготовлення, матеріально-технічного постачання, субпідрядних договорів і організації виробництва, виробниче відділення, відділи збуту і до обслуговування. Нерідко теоретичне вивчення методів управління якістю практично марне. Теорія і практика повинні йти пліч-о-пліч з самого початку етапу розробки нової продукції.
4. Важливого значення набуває загальна участь в управлінні якістю та її забезпеченні. В цій діяльності повинні брати участь весь персонал і всі підрозділи фірми — починаючи з тих, хто займається плануванням збуту і вивченням ринку, і закінчуючи тими, хто зайнятий реалізацією продукції та до обслуговуванням.
5. Як би ретельно не перевірялася продукція фірми, завжди існує імовірність того, що контролери можуть щось пропустити, і відвантажуванні партії її виробів все ж міститимуть якийсь процент продукції з дефектами. Покладатися тільки на контроль не економічно - акцент слід перенести на управління виробничим процесом, хоча сучасний рівень виробництва не виключає необхідності проведення контролю. По суті, останнім часом відбувається переоцінка значення контролю, що безпосередньо пов'язане з проблемою відповідальності за якість продукції, її вирішення вимагає збирання даних, які б свідчили про якість.
6. Для впровадження комплексної системи управління якістю необхідно організувати безперервне навчання всіх і кожного - починаючи з президента фірми і завершуючи виробничим персоналом. Управління якістю допомагає виявити в кожній людині все найкраще, завдяки чому вона зможе випускати конкурентоспроможну продукцію. А це є одним з головних факторів забезпечення конкурентоспроможності підприємств.
7. Перехід до ринкових відносин в економіці України по-новому ставить і розширює можливості діяльності підприємства, як основної її ланки. В нових умовах істотно змінилися правові, фінансово-економічні і соціальні співвідношення як всередині підприємства, так і в зовнішньому економічному середовищі. Зараз існує багатоманітність форм власності, істотно змінилися відносини підприємств з державою та іншими суб’єктами ринку. Економічна свобода, як умова і наслідок ринкових відносин, ставить більш високі вимоги до рівня господарювання й економічної діяльності підприємства. Основне завдання підприємства на сучасному етапі – виробництво високоякісної, конкурентоспроможної продукції, яка буде користуватися попитом серед споживачів, реалізація цієї продукції і отримання максимально можливого рівня прибутку.
8. Результат діяльності фірми оцінюється системою показників, основним з яких є рентабельність, яка визначається відношенням прибутку до одного з показників функціонування підприємства. Рентабельність дозволяє виявити економічну ефективність роботи підприємства.
9. Прибутковість діяльності будь-якого підприємства визначає його функціонування незалежно від економічної політики держави. І прибуток є основним спонукальним мотивом здійснення будь-якої підприємницької діяльності, оскільки забезпечує збагачення власників підприємства через дохід на вкладений капітал. Наймані працівники також зацікавлені в збільшенні прибутковості підприємства, яка певною мірою є не тільки гарантом їх зайнятості (довгострокова перспектива), але й забезпечує додаткову матеріальну винагороду їх праці і задоволення соціальних потреб (короткострокова перспектива).
10. Прибуток через систему податкових платежів дозволяє формувати доходну частину державних бюджетів усіх рівнів, створюючи тим самим базу економічного розвитку держави в цілому. Таким чином, забезпечуючи інтереси держави, власників і персоналу підприємства, прибуток і рентабельність, яка його вимірює, є одними з найважливіших показників оцінки ефективності діяльності підприємства в умовах ринкової економіки.
11. Високий рівень рентабельності дає перевагу будь-якому підприємству в залученні інвестицій, одержанні кредитів, в виборі постачальників тощо, що визначає конкурентоздатність, а також ступінь незалежності підприємства від неочікуваних змін ринкової кон’юнктури. В зв’язку з цим питання аналізу рівня рентабельності підприємства з метою виявлення шляхів її підвищення одержали винятково важливе значення.

 

Використана література

 

1. Бойчик І.М., Харків П.С., Хопчан М.І. Економіка підприємства.- Львів: Видавництво “Снолом”, 1998.- с. 212.

2. Діденко В.М., Попова  В.Д., Прядко В.В. Загальна теорія фінансів: Підручник. – Чернівці: Ратуша, 2000. – 640с.

3. Івахненко В.М. Курс економічного аналізу: Навчальний посібник. – К.: Знання – Прес, 2000. – 207с.

4. Ізмайлова К.В. Фінансовий  аналіз: Навчальний посібник. – К.: МАУП, 2000. – 152с.

5. Карінцева О. І., Петренко В. В., Маценко О. М.. Методичні вказівки до курсовоі роботи з дисципліни "Економіка підприємства": для студ. факультету "Економіка та менеджмент" денної та заочної форм навчання / — Суми : СумДУ, 2006. — 38 с.

6.  Поддєрьогін А.М. Фінанси підприємств. – К.: КНЕУ, 2000. – 460с. (2.15)

7. Покропивного С. Ф. Економіка підприємства/ за редакцією.- Вид. 2-ге, перероблене та доповнене- К.: КНЕУ, 2000.- 528с.

8. Попович П.Я. Економічний  аналіз діяльності суб’єктів  господарювання. – Тернопіль: Економічна  думка, 2001. – 207с.

9. Савчук В.П., Москаленко  О.В. Вплив інфляції на оцінку  показників прибутковості підприємства//Фінанси  України.– 2002. - №1.– с.50-60.

10. Студеняк І.П., Ажнюк Ю.М., Чучка І.М.. Основи стандартизації та сертифікації товарів та послуг.: навч. посіб. — 2-е вид., доп. - К. : Кондор, 2004. -152 с.

11. Чумаченка М.Г. Економічний аналіз: Навчальний посібник /.– К.: КНЕУ, 2001. – 540с.

12. Шкарабана С. І., Сапачова М. І. - Економічний аналіз діяльності промислових підприємств.// Тернопіль За редакцією, ТАНГ, 1995р.