Проблеми управління якістю продукції

Для розрахунку рентабельності галузей економіки береться загальна сума прибутку, отримана підприємствами, об’єднаннями, іншими госпрозрахунковими формуваннями, що входять у відповідну галузь економіки. На рівень рентабельності галузі впливатиме наявність у ній  низькорентабельних і збиткових  підприємств.

До показників рентабельності продукції відносять:

1. Рентабельність окремих виробів – розраховується як відношення прибутку від виробу до собівартості самого виробу.
2. Рентабельність реалізованої продукції - розраховується як відношення прибутку від реалізації продукції (або чистого прибутку) до виручки від реалізації продукції.
3. Рентабельність виробництва – розраховується як відношення прибутку від реалізації до вартості основних фондів і матеріальних оборотних коштів.

Показники рентабельності показують  частку прибутку в кожній грошовій одиниці витрат, або частку товарної продукції в собівартості продукції.

Показники рентабельності можна  розраховувати і за окремими структурними підрозділами, і за видами діяльності.

Завданнями аналізу рентабельності підприємства є:

1. оцінка виконання визначених параметрів (плану, прогнозу тощо);
2. вивчення динаміки показників;
3. визначення факторів зміни їх рівня;
4. пошук резервів зростання рентабельності;
5. розробка заходів для використання виявлених резервів.

Вибір і послідовність  аналізу рентабельності визначається його завданням. Так, для оцінки результатів  діяльності підприємства аналізують рентабельність реалізованої продукції для вивчення виробництва окремих видів продукції  з погляду попиту на них, доцільності  їх випуску – рентабельність окремих  виробів і фактори її зміни.

Варто визначити рівень рентабельності не тільки в цілому по підприємству, а й у його структурних підрозділах, а також за видами діяльності підприємства (основна, інвестиційна, фінансова тощо).

Сукупність показників рентабельності всебічно відбиває ефективність виробничої (операційної), інвестиційної та фінансової діяльності підприємства і відповідає інтересам учасників економічного процесу. [4]

На рівень показників рентабельності, які, по суті, є узагальнюючими, впливає  багато чинників, що відбивають різні  аспекти діяльності підприємства. Звичайно, позитивні чинники сприяють підвищенню рентабельності. Завдання фінансового  аналітика – кількісно оцінити  вплив кожного чинника на рентабельність, тобто оцінити саме його внесок. Регулюючи розмір чинників з урахуванням  їх взаємозв’язку можна досягти  бажаного рівня рентабельності.

Фактори, під впливом яких відбувається зміна рентабельності окремих видів продукції (рис. 2.2).

Рисунок 2.2 - Фактори, які впливають на рентабельність виробу

 

На даному рисунку фактори  зміни ціни реалізації і собівартості виробу вважаються факторами першого, а всі інші – факторами другого  порядку. Визначення впливу факторів першого  порядку проводиться методом  ланцюгових підстановок або методом  абсолютних різниць.

Рентабельність реалізованої продукції доцільно аналізувати, враховуючи вплив таких факторів:

• зміна структури та асортименту продукції;
• зміна собівартості продукції;
• зміна відпускних цін на продукцію. [11]

На рівень рентабельності виробництва впливають такі фактори:

• зміна частки прибутку на 1грн. реалізованої продукції;
• зміна фондомісткості продукції;
• зміна оборотності оборотних коштів.

При визначенні рентабельності підприємства важливе значення має  врахування темпів інфляції, відповідно до яких потрібно скоригувати бухгалтерську  звітність.

2.2. Значення показників рентабельності для підприємства

 

В умовах ринкової економіки  від рентабельної роботи залежить життєздатність підприємства, його можливості забезпечувати  інтереси інвесторів, конкурувати з  іншими підприємствами. Рентабельна  робота підприємства визначається, насамперед, прибутком, який воно отримує, а показники  рентабельності характеризують відносну дохідність підприємства.

Економічний аналіз рівня  рентабельності і причини її зміни  має важливе значення для виявлення  резервів підвищення ефективності роботи підприємства.

У багатономенклатурному  виробництві в процесі аналізу  рентабельності виробів слід застосувати  спосіб групування. В першу чергу  всі вироби групують за ознакою, рентабельна  чи нерентабельна продукція. Необхідно  також визначити, чи є серед нерентабельних виробів такі, що входять до складу найважливіших профільних видів  продукції, чи є нові перспективні вироби. Також вироби групують за рівнем рентабельності. За цією ознакою виділяють три  групи:

1. вироби з низькою рентабельністю;
2. вироби з середньою або нормальною рентабельністю;
3. високорентабельні вироби.

Крім цих ознак, вироби групують за ознакою ступеня та напрямку зміни рентабельності. При цьому  визначають кількість виробів, по яких рентабельність помітно зросла, рентабельність суттєво не змінилася, а також  рентабельність знизилась. Групування виробів за вказаними та іншими ознаками дозволяє краще зрозуміти існуючі  проблеми, визначити напрямки збільшення прибутковості виробництва.

Отже, аналіз рентабельності дає відповідь на найважливіші запитання, куди вигідніше вкласти кошти  і які очікувати від них  дивіденди. [3]

Показники рентабельності використовують для оцінки результатів діяльності підприємства, його структурних підрозділів, у ціноутворенні, інвестиційній  політиці, для порівняльного аналізу  споріднених підприємств, що виробляють таку саму продукцію, для вибору варіантів  формування асортименту і структури  продукції, аналізу раціональності виробництва продукції.

Рентабельність як показник дає уявлення про достатність (недостатність) прибутку порівняно з іншими окремими величинами, що впливають на виробництво, реалізацію і взагалі на фінансово-господарську діяльність підприємства. При визначенні показника рентабельності прибуток співвідноситься з чинниками, що мають найзначніший вплив на його отримання. Одним із таких чинників є витрати. Адже від того, що і  скільки ми вкладаємо, залежить величина прибутку, який нам надходить у  ціні реалізації разом з компенсацією завданих витрат.

Однак ми знаємо, що витрачатися  на виробництво можна лише за умови  наявності коштів для здійснення цих витрат. Ці кошти, вкладені у  бізнес, називають інвестиціями. Зрозуміло, що кожному з інвесторів набагато цікавіше знати прибутковість його власних інвестицій, аніж рентабельність завданих підприємству витрат.

Слід зазначити, що слова  “інвестиція” і “вкладення” –  синоніми. Тому собівартість готової  продукції – це не що інше, як вкладення (інвестиції) підприємства у вже  виготовленому ним продукцію, а  власний капітал підприємства –  вкладення (інвестиції) у діяльність підприємства в цілому. Засновники (акціонери) інвестують свої кошти в  підприємство, а підприємство, у  свою чергу, як самостійна субстанція інвестує як ці, так й інші фінансові  ресурси у продукт своєї діяльності.

Якщо раніше серед показників рентабельності найвідомішим був показник прибутковості інвестицій підприємства у вже виготовлений, а іноді  навіть реалізований кінцевий продукт, то сьогодні дедалі більшого значення набуває показник прибутковості  коштів, інвестованих замовниками (акціонерами) в діяльність підприємства взагалі.

Справа у тому, що перший з цих показників, як би він не задовольняв керівника, не може дати уявлення про ефективність використання капіталу. Адже значна його частина  залишилася за межами витрат на реалізовану  продукцію у товарах, запасах, коштах і дебіторах. Мати великі залишки  за цими статтями невигідно. Розмір оборотного капіталу не має бути ні великим, ні малим, він має бути оптимальним. Бо можна досягти великої рентабельності витрат на готову (або реалізовану) продукцію і при цьому мати досить низьку рентабельність власного капіталу, через те, що значна частина  його не працює, а здебільшого пролежує на складі або надто довго кредитує покупців.

Інвестора мало цікавлять, скільки  прибутку приносять кошти, інвестовані  підприємством у виготовлення того чи іншого продукту, він хоче знати, скільки прибутку приносить його власні вкладення у бізнес. І такі відомості дають показники рентабельності. [8]

Отже, показники рентабельності показують, який прибуток був отриманий  підприємством на одиницю витрачених ресурсів, а також прибуток, одержаний  з кожної одиниці активів і  вкладеного капіталу. Тобто аналіз рентабельності підприємства дозволяє визначити ефективність вкладення  коштів у підприємство, раціональність їх використання, а також він показує  чи здатне дане підприємство випускати високорентабельну продукцію, яка користуватиметься попитом серед споживачів, чи зможе це підприємство конкурувати з іншими подібними в умовах ринкової економіки.

Показники рентабельності є  відносними характеристиками фінансових результатів і ефективності діяльності підприємства. Вони характеризують доходність підприємства з різних позицій і  групуються згідно з інтересами учасників  економічного процесу та ринкового  обміну.

Показники рентабельності є  важливими для характеристики складових  формування прибутку і доходів підприємства. При аналізі виробництва показники  рентабельності використовуються як інструмент інвестиційної політики і ціноутворення. Вони більш повно, ніж прибуток, характеризують кінцеві результати господарювання, тому що їх величина показує співвідношення між наявними та використаними ресурсами.

Показник рентабельності відбиває співвідношення прибутку підприємства і факторів, які є, по суті, передумовами його виникнення. Бухгалтерська звітність  дозволяє розрахувати велику кількість  показників рентабельності, тому їх необхідно  систематизувати в аналітичні групи  з метою впорядковування і  забезпечення оптимальності при  виконанні аналітичних процедур.

Можливі зіставлення прибутку з факторами, які на нього впливають, дають в результаті множину показників рентабельності, які відрізняються  не тільки по завданнях, які потрібно вирішити, та змісту, але й по використовуваним при розрахунку рентабельності показниках прибутку. В якості останніх у вітчизняній  практиці традиційно використовується чистий прибуток, валовий прибуток та операційний дохід.

Отже, показники рентабельності можна об’єднати в кілька груп:

1. Показники, що характеризують рентабельність продаж.
2. Показники, що характеризують рентабельність діяльності.
3. Показники, що характеризують рентабельність ресурсів.

 

2.3 Шляхи підвищення рентабельності підприємства

 

Міру прибутковості функціонування підприємства найбільш точно визначають показники рентабельності, які характеризують рівень віддачі витрат або міру використання наявних ресурсів у процесі виробництва  і реалізації товарів, робіт і  послуг. Збільшення показників рентабельності підприємства значною мірою залежить від зростання чистого прибутку, який залишається в розпорядженні  підприємства після сплати податків. Адже в умовах ринкової економіки  чистий прибуток є основою економічного та соціального розвитку підприємства. Тому для підвищення рентабельності підприємства потрібно збільшувати  прибуток. А це можна зробити наступними методами:

1. нарощувати обсяги виробництва і реалізації товарів, робіт, послуг;
2. здійснювати заходи щодо підвищення продуктивності праці своїх працівників;
3. зменшувати витрати на виробництво (реалізацію) продукції, тобто знижувати її собівартість;
4. з максимальною віддачею використовувати потенціал, що є в розпорядженні підприємства, в тому числі і фінансові ресурси;
5. кваліфіковано, зі знанням справи здійснювати цінову політику, оскільки на ринку діють переважно вільні (договірні) ціни;
6. грамотно будувати договірні відносини з постачальниками, посередниками, покупцями;
7. вміти найдоцільніше розміщувати (вкладати) одержаний раніше прибуток з точки зору досягнення оптимального ефекту.

Останні три напрями чималою  мірою залежать від сумлінності, кваліфікації економістів, бухгалтерів, фінансистів. [6]