Проблеми управління якістю продукції

Міністерство  освіти і науки України

Сумський державний  університет

Кафедра економіки

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Курсова робота

 

 

з дисципліни «Економіка підприємства»

на тему: «Проблеми управління якістю продукції»

 

 

 

 

 

номер залікової книжки 12040216

 

 

 

 

Виконав

студент гр. Е-01                                                                                А.Л. Овсянко

 

 

Перевірив викладач                                                                          О.В. Кубатко

 

 

 

 

 

 

 

 

Суми 2012

Зміст

 

Вступ………………………………………………….…...………………………3

 

1. Проблеми управління якістю продукції.…………….......................…...…5

1.1. Суть, показники та  методи оцінювання якості продукції.....………...…5

1.2 Шляхи удосконалення системи управління якістю продукції …….…..10

2. Рентабельність  підприємства й шляхи її підвищення………………….15

2.1. Сутність показників рентабельності…………………………………….15

2.2. Значення показників рентабельності для підприємства……………….19

2.3 Шляхи підвищення рентабельності підприємства……………………...23

3. Техніко-економічне  обґрунтування раціонального вибору  технічного процесу……………………………………………………………………….……..27

3.1 Розрахунок технічної  собівартості………………………………………29

3.2 Розрахунок капітальних  витрат………………………………………….33

Висновок…………………………………………………………………………35

Використана література………………………………………………………38

 

Вступ

Продукт буде залишатися популярним, зручним, прогресивним та користуватиметься попитом до тих пір, поки не з’являться нові, ще більш досконалі, що обумовлено постійним розвитком науки і техніки. Тому підприємства повинні не лише  підтримувати якість продукції, але й здійснювати політику щодо її підвищення.

Підвищення якості продукції - задача довгострокова і безперервна, для вирішення якої повинен бути комплексний, системний підхід, реалізація якого можлива лише в рамках системи управління якістю, принципи якої визначені міжнародними стандартами ISO серії 9000.

З розвитком науково-технічного прогресу проблема якості не спрощується, а, навпаки, стає складнішою. Тому вирішувати її традиційними методами, тобто лише шляхом контролю якості готової продукції, практично неможливо. Повинен бути комплексний, системний підхід, реалізація якого можлива лише в рамках системи управління якістю.

Якість, реалізована у виробничих процесах, товарах і послугах, може забезпечити фірмі величезні конкурентні переваги на ринку. І навпаки: якщо споживач вирішить, що він може за таку саму ціну одержати кращу якість в іншому місці, то його гроші швидко відправляться саме туди.

Значну роль в підвищенні якості продукції відіграють стандарти, які є організаційно-технічною основою систем якості.

Проблема забезпечення якості продукції є комплексною: науковою, технічною, економічною і соціальною, і у вирішенні її повинні приймати участь висококваліфіковані спеціалісти, які вільно володіють сучасними методами управління якістю, незалежно від того, в якому секторі вони працюють: державному чи приватному, на великих підприємствах чи в малому і середньому бізнесі, тому що загальні принципи організації і забезпечення високої якості продукції та послуг не залежать від розміру підприємства.

Перехід до ринкової економіки  вимагає від підприємств підвищення ефективності виробництва, конкурентоздатності  продукції і послуг на основі введення досягнень науково-технічного прогресу, ефективних форм господарювання і управління виробництвом, активізації підприємництва тощо. У ринковій економіці фінансові ресурси (капітал) вкладаються у будь-які види діяльності виключно за критерієм максимуму прибутку. Тому рентабельність, тобто ефективність використання капіталу, має велике значення при визначенні фінансових результатів діяльності підприємства. Адже власник капіталу підприємства, його менеджери повинні оцінювати будь-які рішення у сфері управління наявними коштами, порівнюючи витрати з прибутком, тим більше, що фінансові ресурси завжди обмежені певними обсягами, а одержаний прибуток – це фінансовий ресурс для здійснення нових вкладень і одержання нових прибутків.

В сучасних умовах підвищення рентабельності підприємств є дуже важливим і складним завданням. Багато підприємств в Україні працюють з не високою рентабельністю, тобто вони мало прибуткові, або їх рентабельність надто низька. Тому дослідження рентабельності, а також шляхів її підвищення на підприємстві є дуже важливим і актуальним питанням на даний час.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Проблеми управління якістю продукції.

1.1. Суть, показники  та методи оцінювання якості  продукції.

 

Багато спеціалістів сприймають управління якістю як щось дане в завершеному  вигляді (кінцевий продукт). Проте проблема поліпшення якості продукції та послуг є настільки складною і різноманітною, що її успішне розв'язання можливе лише за умови, коли всі учасники виробничого процесу не тільки переймуться прагматичним боком цієї справи, але й сформують нову, сучасну систему поглядів, розвиватимуть і вдосконалюватимуть систему управління якістю.

Якість як економічна категорія  відбиває сукупність властивостей продукції, що зумовлюють міру її придатності  задовольняти потреби людини відповідно до свого призначення.

Поряд із якістю існує поняття  технічного рівня певних видів продукції. Це поняття за змістом вужче за попереднє, оскільки охоплює сукупність лише техніко-експлуатаційних характеристик. Його показники встановлюються за проектування (розробки) переважно нових знарядь праці (машин, устаткування, приладів, транспортних засобів тощо) і відображаються в спеціальних картах технічного рівня, які використовують у процесі вивчення ринку й визначення попиту на нові товари, складання бізнес-планів, рекламних матеріалів тощо.

Необхідність поліпшення якості продукції в сучасних умовах диктується такими обставинами як:

• потребами науково-технічного прогресу;

• зміною споживчих запитів населення;

• нестачею або обмеженістю природних ресурсів;

• підвищенням значення   матеріального стимулювання   в ринкових умовах, коли кожна людина, яка краще працює, може придбати за свою платню більш високоякісний товар;

• розвитком зовнішньої торгівлі.

Об'єктивна необхідність забезпечення належної якості в процесі проектування, виготовлення й використання нових виробів ініціює застосування у виробничо-господарській діяльності підприємств певної системи показників, що дає змогу визначати й контролювати рівень якості всіх видів продукції (рисунок 1.1).

 

Оцінюють  якість усієї сукупності продукції  підприємства

Загальні

 

 

 

 

 

Диференційовані

ПОКАЗНИКИ ЯКОСТІ ПРОДУКЦІЇ

 

Комплексні

Одиничні

Відображають  кілька властивостей одиниці продукції  одночасно

Характеризують  будь-яку одну властивість одиниці  продукції

 

 

 

Рисунок 1.1 - Система і зміст показників якості продукції

 

Рівень якості - це кількісна характеристика міри придатності того чи іншого виду продукції для задоволення конкретного попиту на неї як порівняти з відповідними базовими показниками за фіксованих умов споживання. Оцінка якості продукції передбачає визначення абсолютного, відносного, перспективного та оптимального її рівнів.

Абсолютний рівень якості того чи іншого виробу знаходять обчисленням вибраних для його вимірювання показників, не порівнюючи їх із відповідними показниками аналогічних виробів. Визначення абсолютного рівня якості є недостатнім, оскільки самі по собі абсолютні значення вимірників якості не відображають міри її відповідності сучасним вимогам. Тому одночасно визначають відносний рівень якості окремих видів продукції, що виробляється (проектується), порівнюючи її показники з абсолютними показниками якості найліпших вітчизняних та зарубіжних аналогів. Проте рівень якості продукції під впливом науково-технічного прогресу і вимог споживачів мусить постійно зростати. У зв'язку з цим виникає необхідність оцінки якості виробів, виходячи з її перспективного рівня, що враховує пріоритетні напрями й темпи розвитку науки і техніки. Для нових видів продукції і передовсім знарядь праці доцільно визначати також оптимальний рівень якості, тобто такий її рівень, за якого загальна величина суспільних витрат на виробництво й використання (експлуатацію) продукції за певних умов споживання була б мінімальною.

Залежно від призначення  певні види продукції мають специфічні показники якості. Поряд з цим  використовуються показники для  оцінки багатьох видів виробів, а  також вимірники відносного рівня  якості всієї продукції, що виробляється підприємством. З урахуванням таких обставин усі показники якості виробів поділяють на дві групи: перша - диференційовані (поодинокі) показники, з яких виокремлюється найбільш розгалужена низка одиничних показників якості; друга - загальні показники якості всього обсягу продукції, що її виробляє підприємство. [7]

Найбільш складна за кількістю  система показників застосовується для оцінки якості (технічного рівня) знарядь праці. Вона охоплює більшість груп одиничних показників і майже всі комплексні вимірники якості. Крім специфічних, властивих лише певному виду виробів показників, якість (технічний рівень) знарядь праці характеризується також низкою загальних показників. До них, у першу чергу, належать надійність, довговічність, ремонтопридатність, продуктивність, патентна чистота тощо.

Під надійністю розуміють  властивість виробу виконувати свої функції зі збереженням експлуатаційних показників у встановлених межах протягом відповідного проміжку часу. Кількісно вона характеризується тривалістю безвідмовної роботи, тобто середнім часом роботи між двома несправностями.

Довговічність - це властивість виробу тривалий час зберігати свою робото здатність за тих чи інших умов експлуатації. Її оцінюють двома головними показниками - строком служби (календарною тривалістю експлуатації до певного граничного стану) і технічним ресурсом (можливим напрацюванням у годинах).

Ремонтопридатність техніки характеризує можливість швидко виявляти й усувати несправності в ній. Показник патентної чистоти виробу відображає використання за його розробки запатентованих винаходів і можливість безперешкодного продажу на світовому ринку.

До комплексних показників якості (технічного рівня) знарядь праці  належать, наприклад: коефіцієнт готовності обладнання, що характеризує одночасно  його безвідмовність і ремонтопридатність; питомі витрати на один кілометр пробігу  автомобіля тощо.

Якість предметів праці  оцінюють здебільшого за допомогою  показників технологічності їхньої обробки й переробки. Більшість  із них відображають фізико-механічні  властивості та хімічний склад предметів  праці. Показники для оцінки якості споживчих товарів диференціюють  залежно від їхнього конкретного  призначення. Зокрема якість продуктів  харчування характеризують показники  калорійності, консистенції, смаку, запаху, терміну зберігання тощо, а одягу та взуття - показники міцності, естетичності - колористика, силует тощо. [1]

У практиці господарювання важливо знати не лише якість окремих виробів, а й загальний рівень якості всієї сукупності продукції, що її виготовляє підприємство. З цією метою застосовують певну систему загальних показників, а саме:

• частка принципово нових (прогресивних) виробів у загальному їхньому обсязі;

• коефіцієнт оновлення  асортименту;

• частка продукції, на яку  одержано сертифікати якості;

• частка продукції для  експорту в загальному її обсязі на підприємстві;

• частка виробничого браку (бракованих виробів);

• відносний обсяг сезонних товарів, реалізованих за зниженими цінами.

Для визначення рівня якості виробів, що виготовляються (освоюються) виробництвом, застосовують кілька методів: об'єктивний, органолептичний, диференційований, комплексний. Об'єктивним і органолептичним методами користуються для визначення абсолютного рівня якості, а диференційованим і комплексним - відносного рівня якості окремих видів продукції. [12]

Об'єктивний метод полягає  в оцінюванні рівня якості продукції  за допомогою стендових випробувань  та контрольних вимірювань, а також  лабораторного аналізу. Такий метод  дає найбільш вірогідні результати і застосовується для вимірювання  абсолютного рівня якості засобів  виробництва та деяких властивостей споживчих товарів. Зокрема ним користуються для визначення більшості техніко-експлуатаційних показників: засобів праці - продуктивність, потужність, точність обробки матеріалів; предметів праці - вміст металу в руді, міцність фарбування тканини; споживчих товарів - еластичність та вологостійкість взуття, вміст цукру або жиру в харчових продуктах тощо.