Проблема та перспектива інтеграції України у світову економіку

    Вступ України до СОТ став стимулом для  подальшого поширення режиму вільної торгівлі на зовнішньоторговельні операції із західними країнами–сусідами та країнами дальнього зарубіжжя, тоді як до вступу, коло країн, з якими Україна мала угоди про вільну торгівлю, обмежувалося переважно країнами СНД. Після вступу України до організації розпочалися переговори з ЄС щодо укладання Угоди про створення зони вільної торгівлі в рамках Угоди про асоціацію між Україною та ЄС. До травня 2009 року проведено шість раундів переговорів щодо підготовки Угоди ЗВТ, перший раунд переговорів із ЄАВТ, три раунди консультацій та переговорів щодо укладення угоди про вільну торгівлю із Сінгапуром, ряд консультацій із Туреччиною⁴⁶.

    Загальний аналіз експорту товарів після приєднання України до СОТ дозволяє зробити висновки про позитивний вплив на просування української продукції на зовнішні ринки:

• збільшення експорту товарів з України за червень-жовтень 2008 року, після набуття членства у СОТ, порівняно із січнем-травнем 2008 року (аналогічним за тривалістю попереднім періодом – 5 календарних місяців) склало 38%;
• членство України у СОТ дозволило припинити квотування української металопродукції на ринок ЄС. 26 травня 2008 року Рада Міністрів із загальних справ і зовнішніх відносин Європейського Союзу скасувала квоти на імпорт металопродукції з України. Відзначимо, що у загальному експорті частка даної продукції складає близько 40%, тобто такі заходи є потужним стимулятором для нарощування постачань на зовнішні ринки;
• вступ до СОТ дозволив українським експортерам розширити ринки збуту своєї продукції, насамперед, продукції металургії та хімічної промисловості;
• приєднання України до Організації сприяло активізації торговельних відносин з її країнами-членами, що в свою чергу, дозволило українським експортерам розширити географію збуту своєї продукції, так, наприклад, у 2008 р. експорт українських товарів до країн Африки був найбільшим за часи незалежності України;
• після приєднання до СОТ проти українських компаній стало складніше запроваджувати антидемпінгові розслідування, так на початок 2009 року їх кількість навіть зменшилась порівняно з кінцем 2007 року;
• відміна антидемпінгових заходів щодо імпорту карбаміду українського походження в країни ЄС дала змогу постачати цей продукт на ринок ЄС;
• у період після приєднання країни до СОТ відбулося посилення концентрації експорту за рахунок збільшення обсягів експорту традиційних видів продукції для України;

    Вступ України до СОТ та, як наслідок, лібералізація  імпортного митного режиму призвело до більш вільного доступу товарів з країн-членів СОТ на український внутрішній ринок та збільшення обсягів імпорту. З червня по грудень 2008 року зростання імпорту товарів склало 35% до аналогічного періоду 2007 року. При цьому на 30% даний приріст був сформований за рахунок подорожчання енергоресурсів, зокрема ціна імпорту природного газу збільшилась на 38% за цей же період⁴⁷.

    Багатовікова  історія взаємної інтеграції та особлива інтенсивність цих процесів у ХХ-ХХІ століттях допомогли напрацювати ефективні інтеграційні принципи і механізми, які дають можливість зберегти баланс інтересів і впливу між різними учасниками інтеграційних об'єднань. ЄС - класичний приклад такого "принципового" інтеграційного проекту.

    Величезний  історичний досвід - найкращий аргумент на користь неухильного дотримання європейських принципів. Вони є запорукою  стабільності інтеграційного об'єднання  і його здатності протистояти зовнішнім і внутрішнім викликам. Зате їх порушення несе в собі загрози для обох сторін. Результатом цього стають конфлікти між державами та громадянські війни, громадські хвилювання і диктаторські режими.

    Найбільш  гостро такі проблеми проявляються в часи економічного спаду. За даними деяких досліджень, стрімке падіння національного ВВП будь-якої країни більш ніж на 15% робить соціальні процеси неконтрольованими і може спричинити за собою суспільний вибух. Історичних прикладів чимало: прихід нацистів до влади в Німеччині, Жовтнева революція в Росії, розпад Югославії. Безумовно, досить обнадійлива динаміка відновлення української економіки робить зараз неможливим такий розвиток подій. Разом з тим невирішені структурні проблеми в поєднанні зі складною економічною ситуацією в Європі не дають підстав говорити про економічну кризу в минулому часі⁴⁸. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    3.Проблема та перспектива інтеграції України у світову економіку 

    Будівництво незалежної України об'єктивно вимагає  її входження у світове господарство на організаційно-економічних засадах ринкових відносин, на принципах рівноправності і взаємної вигоди у співробітництві. Об'єктивна необхідність інтеграції України у світове господарство і розвитку її міжнародних економічних відносин безпосередньо випливає, перш за все, з потреб прискорення переходу до ринку з метою розвитку країни та зростання багатства суспільства.

    Україна - одна з країн - засновників ООН. Вона підтримує економічні зв'язки з більшістю країн світового  співтовариства. Основні напрямки інтеграції України в систему МЕ:

• лібералізація зовнішньої торгівл;
• створення сприятливого клімату для іноземного підприємництва й інвестування;
• розвиток інтеграційних зв'язків з країнами Східної Європи, ЄС, СНД, іншими державами;
• участь у процесі міжнародного поділу праці;
• реструктуризація експортно-імпортних операцій;
• участь у міжнародній кооперації виробництва;
• розвиток взаємозв'язків з міжнародними економічними та валютно-фінансовими організаціями;
• розробка спільних проектів у сфері малого і середнього бізнесу;
• участь у міжнародній науково-технічної інтеграції⁴⁹.

    У той же час на шляху України  до інтеграції у світову економіку  існує ряд перешкод.

    До  них відносяться:

• скорочення фізичних обсягів виробництва,
• згортання інвестиційної діяльності, с
• тійке падіння продуктивності праці,
• величезний дефіцит бюджету,
• значний зовнішній борг України,
• дискримінаційна політика деяких держав щодо України,
• низький соціально-економічний ефект України від діяльності спільних підприємств та ін.

    У міру їх подолання виробничо-технічна кооперація та інтеграційний процес в цілому будуть поглиблюватися⁵⁰.

    Важливим  для України є розвиток зовнішньоекономічної діяльності з державами Азіатсько-Тихоокеанського  регіону (АТР), де в даний час проживає майже половина людства, виробляється понад 55% товарної продукції світу й зосереджено приблизно 40% обсягу світової торгівлі. Однак її інтеграція в систему економічних відносин з державами АТР потребує вирішення багатьох економічних і політичних проблем, затрати часу на адаптацію українського законодавства до вимог і специфіки регіону.

    Помітне місце у відносинах України з  країнами Африканського континенту належить співпраці з ПАР.

    Країни  Центральної та Східної Європи були і залишаються важливими торгово-економічними партнерами України. Між ними склалися взаємодоповнюючі зв'язки в різних галузях економіки, науки і техніки. Зацікавленість у взаємному співробітництві пояснюється такими факторами, як територіальна близькість, подібність вирішуваних цими країнами завдань, а для України також те, що незабаром її найближчі сусіди стануть членами ЄС. Найбільш актуальним для України є збереження в рамках регіону та з урахуванням процесу глобалізації існуючої спеціалізації країн CEFTA в транспортному машинобудуванні, виробництві медикаментів і медичного обладнання, малотоннажної хімії⁵¹.

      Інтеграція України в світове господарство не тільки прискорить перетворення економічної системи нашої країни, але і дасть можливість Україні стати рівноправним учасником міжнародного співробітництва з країнами інших континентів. Крім того, це викличе не тільки значні структурні перебудови в економіці нашої країни, але й сприятливо вплине на світову економічну ситуацію в цілому і можливо спровокує позитивні зміни в інших пострадянських державах⁵².

    Наша  держава тільки входить у систему  світового господарства, і від  того, як цей процес буде відбуватися, залежить, насамперед, можливість подальшого економічного та соціального розвитку держави як органічної підсистеми світової економіки.

    У процесі інтеграції у світовий економічний простір для України будуть характерні такі основні проблеми:

• Україна ще не визначилася в повній мірі з основними напрямками і механізмом структурної перебудови економіки з урахуванням особливостей розвитку світової системи господарювання, а також реальних можливостей і напрямів інтегрування до неї України.
• Дуже гостро стоять питання як безпеки у сфері зовнішньоекономічних відносин, так і взагалі економічної безпеки, які необхідно вирішувати з позиції активного конкурентного протистояння на світовому ринку.
• Існують деякі протиріччя регіонального характеру, усунення яких можливе тільки на довгострокових договірних засадах.
• Спроби активного спілкування і діалогу з міжнародними економічними і фінансовими інститутами - як гарантами входження України у світовий ринок і оновлення економіки - поки ведуть за собою неадекватну реакцію широких кіл української громадськості.

    Для подолання основних проблем на шляху  інтеграції України необхідно:

• Виробити чітку соціальну та економічну політику приходу до ринку, яка грунтувалася б на меті і перспективі розвитку нашої держави.
• Створити в Україні структури, які б забезпечували і координували функціонування зовнішньоекономічного комплексу, а також всієї інфраструктури зовнішньоекономічних зв'язків (страхового та інформаційного обслуговування, судових і арбітражних органів).
• Активно включатися в інтеграційні процеси, з визначенням глобальних національних пріоритетів та їх збалансованості з іншими, існуючими у світовому економічному просторі.
• Слід чітко визначити орієнтири нашої держави у розвитку його внутрішньої економіки, і в пошуках його майбутнього місця в світовому господарстві.

    Україна повинна брати активну участь у всіх процесах, спрямованих на перебудову міжнародних відносин. У цьому контексті важлива, щоб зовнішня політика сприяла створенню належних зовнішніх умов для ефективного проведення внутрішньополітічніх та економічніх перетворень. Тим паче, що світові організації і розвинені країни світу дають нам таку можливість для продажу товарів, у тому чіслі за межами України. ООН, її спеціалізовані установи, програми та фонди (Програма розвитку ООН, Дитячий фонд ООН - UNICEF, Всесвітня організація охорони здоров'я, Всесвітня продовольча програма та ін.) щорічно закуповують товари та послуги на загальну суму понад 10 млрд. дол. США⁵³.

    Таким чином, для вирішення основних проблем  на шляху інтеграції України в  світове господарство потрібні глибокі  ринкові зміни у всій внутрішньої  економічної і соціальної системи  нашої країни.

    Сьогодні  вірним вибором може бути інтеграція в європейську і світову економіку на основі різноманіття форм двостороннього та багатостороннього співробітництва, напрацьованих світовою спільнотою а також варіант багатосторонньої економічної інтеграції в залежності від ступеня відповідності вектора інтеграції національним інтересам⁵⁴.

    Таким чином, сьогодні у розвитку України  як незалежної держави одним з  пріоритетних напрямків є входження у світову економіку.

    Головними завданнями нашої країни є: налагодження зв'язків з Європейським Союзом, співпраця з країнами СНД і Росією, розвиток зовнішньоекономічної діяльності з державами Азіатсько-Тихоокеанського регіону, а також країнами Центральної та Східної Європи.