Проблема та перспектива інтеграції України у світову економіку

    Наприкінці  хотілося б додати, що інтеграція України в міжнародну економіку викличе не тільки значні структурні перебудови в економіці нашої країни, але й сприятливо вплине на світову економічну ситуацію в цілому і можливо спровокує позитивні зміни в інших пострадянських державах⁸. 

    2. Аналіз участі України у світових інтеграційних процесах 

    Найважливішими  функціями будь-якої держави є  забезпечення економічної та фізичної безпеки свого народу. Досвід розвитку людства наочно продемонстрував, що досягнення цих цілей без економічної та політичної взаємодії з іншими державами, особливо з сусідніми, неможливо.

    У світовій практиці цей досвід знайшов  підтвердження в реальному створенні  міждержавних об'єднань, як різнобічного спрямування (Європейський Союз), так і вузько спрямованих (НАТО, СOT).

    Створення подібних структур ні в якій мірі не обмежує суверенітету незалежних держав, які до них належать, але істотно зміцнює їх економічну і фізичну безпеку. Природно, що вступ до таких міждержавних об'єднань вимагає від кожної держави виконання певних умов. У наш час визначальними умовами є дотримання прав людини, принципи демократичного управління, відсутність агресивності в державній політиці, дотримання норм економічної взаємодії, з яких, в першу чергу, недоторканність і рівність усіх форм власності⁹.

    Інтеграція  – це об’єднання в ціле будь-яких частин чи елементів; поняття теорії систем, що означає стан поєднання окремих диференційованих частин в ціле, а також процес, що веде до такого стану¹⁰.

    Інтеграція  господарства і політичного життя виникла після Другої світової війни, вона виступає як об’єктивний процесс переплітання національних господарств і проведення узгодженої міждержавної економічної політики, включаючи розвиток виробничої і науково-технічної кооперації, торгово-економічних і валютно-фінансових зв’язків, створення різних міждержавних об’єднань політичного і економічного характеру, регіональних економічних угрупувань, зон вільної торгівлі, митних союзів, економічних і валютних союзів.

    Інтеграція  – це процес уніфікації, злиття військових структур держав-учасників:

• інтеграція військово-економічна – процес взаємодії і зближення національних військових економік; здійснюється в інтересах підвищення військового потенціалу держав та їх союзів у відповідності з військово- політичною і військовими доктринами;
• інтеграція політична – внутрішній стан суспільства, держави, міждержавних відносин, що характеризується високою інтенсивністю взаємозв’язків;
• інтеграція економічна – процесс взаємного зближення, пристосування і об’єднання підприємств, галузей і навіть національних економік різних країн; забезпечується концентрацією і переплетінням капіталів, проведенням узгодженої економічної політики¹¹.

    Інтеграційні  процеси були притаманні всім часам і народам. Як тільки з'явилися перші держави, вони відразу почали взаємодіяти між собою, а отже, інтегруватися. З точки зору цілей війна і торгівля були лише інструментами інтеграції.

    Вся історія людства - історія імперій. Перша і Друга світові війни, розпад колоніальних імперій, Радянський і Європейський союзи - це лише деякі з найбільш яскравих прикладів інтеграційних проектів глобального масштабу за останнє століття. Результатом став перехід від традиційної моделі щодо самодостатньої національної держави - ​​колонії або метрополії - до формування наддержав як центрів конкурентних інтеграційних об'єднань¹².

    Реальні і перспективні зони впливу таких  наддержав дослідники геополітичних  тенденцій розмежували вже давно. Українські аналітики розглядають лише один варіант вибору для України - Росія або ЄС (рис. 2.1. додаток А).

    Україні відводиться суто пасивна роль приєднання до когось з них через одну єдину причину: вона сама не може бути імперією¹³.

    Європейська інтеграція – це магістральний напрям розвитку континенту, який визначить як ситуацію в самій Європі в третьому тисячолітті, так і її місце у світі. Від часу свого заснування 1957 року Європейський Союз поступово перетворився на один з найпотужніших фінансово-економічних і політичних центрів світу, ключовий компонент новостворюваної архітектури європейської безпеки, ядро системи європейських цінностей і стандартів¹⁴.

    Україна - невід'ємна частина європейської цивілізації. Українська держава протягом багатьох років підтверджує незмінність політичного курсу на європейську та євроатлантичну інтеграцію, яка полягає в послідовному процесі зміцнення національної безпеки, поступовому економічному розвитку, утвердженні цінностей демократії, прав і свобод людини, активному, цілеспрямованому та неухильному зближенні з ЄС.

    Незмінним пріоритетом внутрішньої та зовнішньої політики України залишається європейська  інтеграція, яка спрямовує нашу країну на принципово демократичні зміни і  економічні реформи.

    Україна дотримується чітко визначеної перспективи - інтеграції в європейський простір і дотримання європейських принципів - демократії, соціально орієнтованої ринкової економіки, забезпечення прав людини.

    Європейська інтеграція для України - це шлях демократизації суспільства, модернізації економіки, системи безпеки і оборони держави, вихід на світові ринки, залучення іноземних інвестицій і новітніх технологій, які так необхідні для підтримки нашої країни¹⁵.

    Інтеграція  до Євросоюзу - це рух України до стандартів реальної, діючої демократії та цивілізованого, соціально - орієнтованого ринкового господарства. Поки України та ЄС продовжують розвивати політичні, економічні та культурні відносини. Слід зазначити, що швидкість прогресу у відносинах буде повністю залежати від зусиль України та конкретних досягнень у виконанні зобов'язань виходячи із загальних цінностей.

    Європейська та євроатлантична інтеграція України - об'єктивний процес, який полягає в  послідовному зміцненні національної безпеки, поступальному економічному розвитку, утвердженні цінностей  демократії, прав і свобод людини. Таке співробітництво вигідне для нашої держави.

    Стратегія України полягає у наближенні до загальноєвропейських структур двома  паралельними курсами - безпосередньо  та через членство в центральноєвропейських установах.

    За  цих умов особливого значення набуває завдання налагодження відносин з такими міжнародними економічними організаціями та угрупуваннями, як Європейський Союз (ЄС), Європейський банк реконструкції і розвитку (ЄБРР), Рада Європи (РЄ), Центральноєвропейська ініціатива (ЦЄІ), Організація з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ), Економічна комісія ООН для Європи, Міжнародний валютний фонд (МВФ), Світовий банк (СБ)¹⁶.

    У відносинах з ЄС Україна сподівається на:

• вирішення питань щодо приєднання України до окремих європейських програм, зокрема в галузі енергетики, транспорту, науки і техніки, охорони навколишнього середовища, освіти тощо;
• забезпечення недискримінаційного доступу основних товарів експорту України на ринки ЄС;
• активізацію фінансової і технічної допомоги країн ЄС Україні тощо¹⁷.

    Учасниками  процесів, передбачених подальшим розвитком  ЄС, стануть країни, економіка яких буде відповідати чітко визначеним критеріям. Кожна країна, яка бажала б бути прийнятою, має довести  здатність захистити демократію і правову державу зсередини, реалізацію гарантій прав людини, захисту меншин. Крім того, необхідна наявність функціонуючої ринкової економіки, а також здатність витримати тиск ринкових сил всередині союзу.

    На  фоні заяв про різні стратегії  економічної інтеграції, що розглядаються Україною та іншими країнами СНД, задля запобігання можливих неточностей у трактуванні офіційних заяв необхідно чітко розуміти існуючі рівні економічної інтеграції, та відповідні їм характеристики.

    У 2008–2009 рр. у відносинах України та ЄС відбулися такі важливі події:

• набуття чинності Угоди про спрощення візового режиму з 1 січня 2008 р.;
• початок переговорів щодо встановлення безвізового режиму між Україною та ЄС;
• вступ України до Світової Організації Торгівлі;
• початок переговорів щодо нової посиленої Угоди про асоціацію, яку проголошено на саміті Україна–ЄС (Париж, 9.09.2008 року);
• початок переговорів щодо створення поглибленої зони вільної торгівлі між Україною і ЄС, що стане складовою частиною Угоди про асоціацію;
• започаткування ініціативи Східного партнерства, яка створює умови для поглиблення співпраці ЄС із країнами Східної Європи, розширюючи формат Європейської політики сусідства (ЄПС) і Чорноморської синергії (ЧС)¹⁸.

    Європейський  Союз охоплює 27 країн-членів, які об’єднали  передові досягнення, ресурси та долі своїх народів. Протягом 50 років спільними зусиллями їм вдалося створити зону стабільності, демократії та постійного розвитку, увіковічивши при цьому культурне розмаїття, особисті свободи та атмосферу терпимості. Європейський Союз неухильно прагне передавати і долучати до своїх досягнень і цінностей країни і народи за його межами¹⁹.

    Зв’язки між Європейським Союзом (ЄС) та Україною стабільно розвиваються з початку 1990-х років зі значним посиленням співпраці після прийняття Плану дій у лютому 2005 року.

    Спільно узгоджений Порядок денний асоціації, який у листопаді 2009   замінив собою План дій, забезпечує підготовку України до нової Угоди про асоціацію завдяки, зокрема, постійним зусиллям з боку ЄС у процесі демократизації та впровадженні ринкових і соціальних реформ в Україні.

    ЄС  є головним торгівельним партнером  України — у 2008 році обсяг двосторонньої торгівлі досяг 39,6 млрд. євро.

    У 2009 році було проведено п’ять раундів переговорів щодо впровадження поглибленої повномасштабної Угоди про вільну торгівлю між Україною та ЄС. Починаючи з 2008 року для громадян України діє спрощений візовий режим із ЄС. На сьогодні продовжується двосторонній діалог зі створення умов для запровадження безвізового режиму у довготривалій перспективі.

    Щодо істотних переваг- Україна є найважливішою транзитною країною у ланцюжку поставок газу до Європи. На інвестиційній конференції, що відбулась на високому рівні у березні 2009 року, ЄС і Україна домовилися співпрацювати у напрямку модернізації української газотранспортної інфраструктури. Україна приєдналася до Договору про енергетичне співтовариство у вересні 2010 року²⁰.

    З 1998 року відносини між ЄС та Україною регулюються Угодою про партнерство та співробітництво. Ця угода діятиме до підписання нової Угоди про асоціацію, переговори щодо якої наразі тривають. Найважливіші етапи співробіництва показано в таблиці 2.1.

    Нова  Угода про асоціацію створить умови для подальшого поглиблення політичної асоціації та економічної інтеграції України до ЄС, і її метою є зміцнення демократичних реформ.

    Укладення поглибленої повномасштабної Угоди  про вільну торгівлю також поступово сприятиме інтеграції України у внутрішній ринок ЄС та ухваленню відповідного законодавства ЄС.

    Таблиця 2.1.

    Найважливіші  етапи