Проблема та перспектива інтеграції України у світову економіку

    На  сьогодні існує низка перешкод, які ускладнюють переговорний процес, наприклад:

• недостатнє координування позицій урядових і ділових кіл України на переговорах;
• намагання третіх сторін вплинути на включення до тексту Угоди невигідних для України умов;
• надмірна утаємниченість переговорного процесу з української сторони (українські бізнес-асоціації отримують інформацію про деталі переговорів від європейських бізнес-асоціацій, а не від Міністерства економіки України);
• міжвідомча неузгодженість: між Міністерством економіки України, Міністерством аграрної політики України та Держспоживстандартом України у сфері прискорення гармонізацї стандартів та технічних регламентів України щодо вимог законодавства Європейського Союзу. Станом на 15 квітня 2009 р. 5618 національних стандартів України було гармонізовано з міжнародними стандартами ЄС і рівень гармонізації перевищив 25%. Проте роботу в напрямі стандартизації слід прискорити, адже зазвичай в країнах, які претендують на статус асоційованих з ЄС, рівень гармонізації становить принаймні 80%;
• обмежене фінансове забезпечення процессу адаптації стандартів України до стандартів ЄС. Зокрема, cумарні витрати на адаптацію до стандартів ЄС тільки м’ясної промисловості Польщі сягнули 2 млрд євро;
• обмежене фінансово-ресурсне забезпечення процесу переговорів (Південна Корея, чисельність населення якої така ж, як в Україні, залучала до подібних переговорів уп’ятеро більше фахівців, ніж Україна);
• некваліфікована підготовка тарифних пропозицій (деякі тарифи, які вдалося відстояти Україні шляхом переговорів з питань вступу до СОТ, виявилися або зависокими (30% для соняшникової олії), або непотрібними (мито на імпорт йогуртів з Європи, коли 99% їх ввозиться з РФ)³³.

    На  переговорах щодо створення ЗВТ Україна і ЄС уже визначилися з консолідованими тарифними пропозиціями (таблиця 2.3.). Лібералізації підлягатиме 95% загального обсягу торгівлі товарами і тільки 5% становитимуть винятки³⁴.

    Таблиця 2.3.

    Порівняльний  аналіз тарифних пропозицій України  і Євросоюзу

    Джерело: Один рік України у СОТ / За ред. М. Свєнчицкі. – К.: Аналітично–дорадчий центр «Блакитна стрічка», 2009. – 46 с. 

    Створення зони вільної торгівлі між Україною та ЄС забезпечить вільне пересування товарів і послуг, а також стане важливим фактором прискорення подальших реформ всередині держави та підвищення темпів економічного зростання ³⁵.

    Митний  Союз – це більш високий рівень інтеграції, бо він, крім вільної торгівлі між країнами-членами митного союзу, встановлює спільний зовнішній тариф для третіх країн. Члени митного союзу домовляються про скасування всіх тарифів між собою. Протее вони замінюють свої індивідуальні тарифи на спільні (уніфіковані) ставки імпортних тарифів, які застосовуються членами митного союзу до країн, що не є членами союзу.

    Згідно  із правилами СОТ, ці зміни не можуть бути використані для збільшення загального рівня захисту внутрішнього ринку³⁶.

    Україна пройшла шлях співробітництва з  НАТО від програми Партнерство заради миру, започаткованої у 1994 р., Хартії про  особливе партнерство, підписаної 09.07.1997 р. в Мадриді, через План дій, схвалений 22.11.2002 р. у Празі, в рамках якого реалізується щорічний Цільовий план Україна–НАТО, до Інтенсифікованого діалогу з НАТО з питань набуття членства та відповідних реформ, який було започатковано 21.04.2005 р. у Вільнюсі. Процес Інтенсифікованого діалогу, започаткований на виконання рішень Мадридського саміту НАТО 1997 р., є першим етапом офіційного процесу підготовки країн-аспірантів до членства в НАТО³⁷.

    Одними  з головних чинників, що впливають  сьогодні на реалізацію національних інтересів України, є формування нової системи міжнародних відносин у галузі безпеки, поглиблення інтеграційних процесів у Європі, якісна зміна рівня співпраці між провідними стратегічними партнерами. Така ситуація зумовлена передусім масштабним розширенням НАТО на сусідні з Україною держави Центральної та Південно-Східної Європи, в результаті якого Україна опинилася з одного боку в оточені країн-членів НАТО, а з іншого, – постала перед новими загрозами з Півдня та Сходу.

    Північноатлантичний альянс і сьогодні залишається гарантом європейської та євроатлантичної безпеки, про що свідчить посилення з кожним роком співробітництва між НАТО та ЄС. Зокрема, сформована в рамках ЄС Європейська політика безпеки та оборони розглядається не тільки як важливий чинник європейської безпеки, але й як засіб підвищення ефективності Альянсу. В цьому відношенні співпраця України та Північноатлантичного альянсу є одним з визначальних чинників зміцнення європейської безпеки. Це зумовлено як геополітичним становищем нашої держави, так і її оборонним потенціалом та можливостями технічного і технологічного розвитку у військовій сфері³⁸.

    Відносини між НАТО і Україною постійно розвиваються з моменту здобуття Україною незалежності в 1991 році.

    Важливим питанням з точки зору входження України до європейського і світового простору є також її участь у миротворчій діяльності, що має велике значення для підвищення авторитету нашої держави на світовій арені.

    Зокрема, протягом кількох років Україна  перебувала в складі миротворчих сил під проводом НАТО в Боснії та Герцеговині піхотний батальйон, мотопіхотний батальйон та ескадриль гелікоптерів. В операції під проводом НАТО в Косові взяли участь ескадрилья гелікоптерів та майже 300 миротворців, які продовжують служити в американському секторі у складі спільного польсько-українського батальйону. Держави Альянсу вітали пропозицію України взяти участь в операції «Ектив ендевор» – військово-морській операції НАТО в Середземномор’ї, спрямованій на стримування і припинення дій терористів та захист від них.

    Підтримка з боку України ще більше посилить співпрацю між НАТО і Україною в боротьбі з тероризмом і оперативну сумісність між збройними силами НАТО і України і додасть ще один конкретний елемент до значних внесків, які Україна робить в євроатлантичну безпеку³⁹. Констатують, що вступ України до НАТО позитивно вплине на формування системи європейської безпеки, сприятиме зміцненню стабільності та безпеки у Чорноморському регіоні, Південно-Східній Європі та Кавказі. Вступ до НАТО сприятиме розв’язанню численних проблем, зокрема так званих «заморожених конфліктів»⁴⁰.

    Загалом якщо порівняти, кому більше потрібна співпраця з НАТО – нашій країні чи Північноатлантичному альянсу, то, здавалося б, відповідь очевидна: для України це більш важливо. Але для високого рівня політиків, що представляють Північноатлантичний альянс як організацію, є розуміння того, що безпека неподільна, і не може бути безпека Європи поза безпекою України. Ми також усвідомлюємо, що українська безпека неможлива окремо без системи європейської та глобальної безпеки⁴¹.

    В кінці 2007 року завершено переговори щодо вступу України до СОТ, які розпочалися 1993 року. 5 лютого 2008 р. на засіданні Генеральної Ради Світової організації торгівлі прийнято рішення про приєднання України до Марракеської угоди про заснування СОТ та підписано Протокол про вступ України до СОТ.

    4 квітня 2008 р. Верховною Радою України (ВРУ) прийнято Закон України «Про ратифікацію Протоколу про вступ України до Світової організації торгівлі» (№ 250-VI), а 16 травня 2008 р. Україна набула офіційного членства у СОТ.

    Одним із основних зобов’язань перед СОТ  є лібералізація доступу до ринку товарів і послуг, а також лібералізація експортної політики. Відразу після офіційного вступу до СОТ Україна була зобов’язана зрівняти ставки ввізного мита з рівнем, визначеним графіком тарифних зобов’язань України, тобто внести зміни до Закону України «Про Митний тариф України». Підготовлений Урядом законопроект (№ 2351) було відхилено Парламентом. Замість нього 3 червня 2008 р. ВРУ прийняла Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Митний тариф», підготовлений депутатами, але Президент України заветував цей закон з причини невідповідності ставок ввізних мит на окремі групи товарів домовленостям із СОТ⁴².

    Вступивши до СОТ, Україна автоматично здобула право брати участь у роботі органів СОТ, зокрема Ради з торгівлі товарами, Ради з торгівлі послугами, Ради з торгівельних аспектів прав інтелектуальної власності, в рамках яких діє ще близько 18 допоміжних комітетів. Відповідно, робота рад та комітетів СОТ полягає у здійсненні нагляду за функціонуванням багатосторонніх торговельних угод.

    З травня 2008 року Україна розгорнула роботу в комітетах та підкомітетах СОТ. Взято участь у засіданнях Комітету з технічних бар’єрів (TBT), Комітету з інтелектуальної власності (TРІПС) та засіданні Ради ТРІПС, де пройшов огляд стану імплементації Україною законодавства у сфері забезпечення захисту прав інтелектуальної власності, Комітету з імпортного ліцензування, Комітету з регіональних торговельних угод, Комітету з митної оцінки. Україна також набула статусу спостерігача у Комітеті з питань державних закупівель та ін⁴³.

    За 2005-2008 рр. було прийнято 55 законів України  та велику кількість постанов Кабінету Міністрів України із змінами, які приводять окремі їх положення у відповідність з правилами СОТ.

    Протягом 2005-2008 років структура експорту була майже незмінною. Домінантною складовою  частиною була торгівля чорними металами, яка знаходиться в межах 41-43%. На другому місці серед експортних товарів булла сільськогосподарська продукція — 12-16%. Інші важливі продукти займають у структурі експорту: продукція хімічної галузі — 9-11%, машини та обладнання — 9-11%, транспортні засоби — 5-6%. Сумарно вищезгадані товарні категорії у загальній структурі експорту мають тенденцію до зростання: з 77% у 2005 році до 83% у 2008 році.

    Одним з очікуваних наслідків приєднання України до СОТ була надія на збільшення іноземних інвестицій в Україну. Тому сприяла позитивна динаміка попередніх років: у 2005 році чистий приріст склав 7,8 млрд. дол. США, у 2006 році — 4,7 млрд. дол. США, у 2007 році — 7,9 млрд. дол. США.

    У період між травнем, коли Україна  вступила у СОТ, та жовтнем 2008 року, коли криза, власне, досягла України, зовнішня торгівля активно розвивалася⁴⁴.

    Прямий  вплив на зростання українського експорту до інших країн мали заходи, пов’язані із членством у СОТ:

• зниження імпортних тарифів на українські товари; відміна кількісних обмежень ЄС на імпорт з України металургійної продукції;
• зняття українських обмежень експорту зернових, насіння соняшнику та соняшникової олії.

    Кількість антидемпінгових розслідувань проти  України також зменшилась. У той  же час лібералізація тарифів на імпорт сприяла зростанню обсягів імпорту до України.

    За  останні 7 місяців 2008 року експорт України зріс на 37% порівняно з аналогічним періодом 2007 року, у той час як імпорт - на 35%.

    Зовнішньоторгівельний дефіцит продовжував зростати як результат стабільного обмінного валютного курсу протягом зростання на 30-40% як номінальних доходів населення, що стимулювало імпорт, так і внутрішніх виробничих витрат, які знижували конкурентоспроможність експорту. Тому не дивно, що після вступу до СОТ імпорт перевищував експорт. Отож, вступ країни до СОТ не може бути причиною зовнішньоторговельного дефіциту⁴⁵.

    Це  підтверджується наслідками девальвації  гривні на 50% протягом останніх місяців 2008 року та на початку 2009 року. Девальвація гривні радикально змінила тенденції у торгівлі. Зовнішньоторговельний дефіцит у першому кварталі 2009 року був у 4 рази нижчим, ніж за аналогічний період 2008 року. Для обмеження імпорту девальвація спрацювала краще, ніж прийняті Верховною Радою України суперечливі надбавки до імпортних тарифів у розмірі 13%, які, ймовірно, порушували зобов’язання України в рамках СОТ. Достатньо тільки відзначити, що загальний імпорт у підсумку зменшився вдвічі.

    Вступ України до СОТ став передумовою  для започаткування переговорів між Україною та ЄС щодо створення поглибленої Зони вільної торгівлі в рамках Угоди про асоціацію. Хоча неформальні консультації розпочались ще у 2007 році, офіційно переговорний процес щодо формування ЗВТ було відкрито 18 лютого 2008 року. У ході переговорного процесу Сторони підтвердили, що наповнення майбутньої ЗВТ буде спрямовуватися на досягнення максимально глибокої економічної інтеграції, до якої будуть готові Сторони, та не матиме аналогів з попередньої практики ЄС.