Проблема та перспектива інтеграції України у світову економіку

З м і с т 

  Вступ…………………………………………………………………………...2

   1.Необхідність інтеграції України у світове господарство та її     форми……………………………………………………………………………...4

   2.Аналіз участі України у світових інтеграційних процессах……………..9

   3.Проблема та перспектива інтеграції України у світову економіку…….33

  Висновок……………………………………………………………………...38

  Список  використаної літератури………………………………………….41

    Додатки……………………………………………………………………...46 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    Вступ 

    Екскурс в історію міжнародних економічних  відносин свідчить про принципові зміни, що відбуваються в характері конкуренції на світовому ринку. Конкуренція окремих фірм або їх національних об'єднань в останній чверті ХХ століття змінилася змаганням між інтеграційними союзами країн або транснаціональними компаніями.

    Причому економічний потенціал цих фірм дозволяє їм успішно проводити незалежну від державної адміністрації прагматичну політику. З огляду на сучасну ситуацію у сфері зовнішньоекономічних відносин Україна, можливо, буде більш ефективним перенесення акценту на співпрацю саме з найбільшими європейськими та світовими корпораціями.

    Проблема  лише у тому, що їх можна притягнути реальною перспективою отримання стійкого прибутку, а не деклараціями про наміри. Тому успіх співпраці із зарубіжними партнерами перш за все буде залежати від ступеня відповідності українського законодавства загальноприйнятим у світовому співтоваристві нормами торговельно-економічних відносин.

    Актуальність  теми дослідження економічної інтеграції у світовий ринок об'єднує елементи національних економік і є найвищим ступенем інтернаціоналізації господарського життя, при цьому відбувається міждержавний розвиток, який діє відповідно до спеціальних угод і має свою організаційну структуру, представлену різними керуючими організаціями, наднаціональними незалежними утвореннями.

    Зростаюча залежність успішного розвитку національних економічних систем від оптимальної  участі в інтеграційних процесах передбачає визначення економічних  пріоритетів і найважливіших  національних інтересів, усвідомлення ролі та місця України у глобальному геополітичному просторі.

    Усе зазначене зумовлює актуальність теми даної курсової роботи.

    Інформаційною базою дослідження є законодавчі  та нормативні акти України, наукові  праці і методичні розробки, праці  провідних вітчизняних і зарубіжних вчених–економістів, періодичні видання, статистична інформація інформація мережі Internet та інші.

    Метою моєї роботи є показати практичне  значення інтеграційних процесів для  економіки нашої країни, визначити  основну стратегію інтеграції України в світову економіку.

    Об'єктом  дослідження є процес інтеграції України в світову економіку.

    Предметом дослідження є економічні та організаційні  засади та передумови участі України  в процесах інтеграції в світову  економіку.

    Під час дослідження застосовувалися методи аналізу та синтезу, порівняння, економічного аналізу: порівняння, графічний метод та планування на основі фактичних даних.

    Для забезпечення відображення мети написання  даної курсової роботи, виконуватимуться такі завдання:

• визначити необхідність інтеграції України у світове господарство та її форми;
• проаналізувати участь України у світових інтеграційних процесах;
• дослідити проблеми та перспективи інтеграції України у світову економіку.

    Курсова робота складається зі  вступу, трьох  розділів, висновків, списку використаної літератури.  
 
 
 
 
 
 
 

    1.Необхідність інтеграції України у світове господарство та її форми 

    Сучасна багатовекторна тенденція інтеграції Україна вимагає розвитку нових методів управління економікою. Процес інтеграції України у Світове співтовариство обумовлює розширення роботи торгових місій, реформування виробничих комплексів, посилення конкурентоспроможності продукції вітчизняних виробників.

    Інтеграція  України у світовий економічний  простір залежить від трансформаційних процесів, які, сприяючи зростанню конкурентоспроможності суб'єктів господарювання, визначатимуть напрями і форми взаємодії національного народного господарства зі світовим.

    Ринкова трансформація економіки передбачає вирішення внутрішньоекономічних проблем шляхом адаптації перехідної економіки до зовнішнього ринкового середовища, що еволюціонує.

    Процеси внутрішньої трансформації слід розглядати водночас і як процеси входження України до світогосподарського простору, оскільки формування зовнішнього сектора економіки є складовою формування ринкової економічної структури¹.

    Об'єктивна  необхідність інтеграції України у  світове господарство і розвитку її міжнародних економічних відносин безпосередньо випливає, перш за все, з потреб прискорення переходу до ринку з метою розвитку країни та зростання багатства суспільства.

    Слід  зазначити, що інтеграція України у  світове господарство не тільки прискорить перетворення економічної системи  нашої країни, але і дасть можливість Україні стати рівноправним учасником  міжнародного співробітництва з країнами інших континентів².

    Ефективна інтеграція України в світовий економічний  простір є невідкладним завданням  розвитку її державності та економіки. Але для того, щоб цей процес дійсно приніс очікувані результати, необхідно усвідомити і реалізувати кілька важливих вихідних положень. Існує ряд необхідних перетворень для інтеграції України у світове господарство і розвитку її зовнішньоекономічних відносин.

    Загалом існує шість видів регіональної економічної інтеграції,форми яких детально розглянуті у другому розділі. Таблиця 1.1. демонструє, яким чином форма економічної інтеграції визначає її ступінь (чи рівень).

    Таблиця 1.1.

    Види  регіональної економічної інтеграції

 

    Та  чи інша форма економічного співробітництва  являє собою інститут регулювання  ринку, що перейшов національні кордони. З іншого боку, вона є результатом наявності у країни конкретних цілей та стратегії економічного розвитку. Одна з головних задач, які вирішує економічна інтеграція, полягає в запобіганні негативних наслідків глобальної конкуренції. При цьому різні форми економічної інтеграції вирішують комплекс подібних задач, котрі принципово відрізняються лише за ступенем взаємного проникнення національних економік³.

    Для різних форм економічної інтеграції характерні:

• синхронізація процесів розвитку в рамках інтеграційного об'єднання. Ця характеристика притаманна всім формам економічної інтеграції, при цьому вона практично не виявляється в умовах зони преференційної торгівлі та повинна бути цілком реалізована в економічному союзі;
• створення господарського комплексу з тісними взаємозв'язками економік при збереженні національного пріоритету розподілу праці;
• створення спільної інституціональної структури регулювання переважно наднаціонального типу. Преференційний торговий режим щодо більшості країн світу регулюється Світовою організацією торгівлі. Починаючи вже з зони вільної торгівлі, виникає необхідність у наднаціональній інституціональній надбудові, що регулює її функціонування в рамках регіонального об'єднання. Наступні більш високі форми економічної регіональної інтеграції передбачають передачу частини функцій національного уряду створеним спільним органам керування на принципах федералізму;
• проведення узгодженої політики, як у взаємних відносинах, так і у відносинах з іншими країнами, інтеграційними об'єднаннями, міжнародними організаціями. В залежності від форми економічних відносин виникає необхідність в узгодженні відповідного типу політики, від двосторонньої торгової політики в рамках зони вільної торгівлі та зовнішньої митної політики в рамках митного союзу до загальної фіскальної й монетарної політики в рамках економічного союзу та єдиної політичної позиції на світовій арені в рамках політичного союзу⁴.

    На  сьогодні в Україні конкурують думки  щодо того рівня інтеграції в європейський простір, котрий Україна має розглядати як прийнятний для себе. Розглянуті вище документи дають можливість провести порівняльну характеристику статусу асоційованого члена та прийняття політики сусідства⁵.

    Успіх інтеграції України у світове  господарство залежить від чіткої, виваженої зовнішньоекономічної політики, яка має на увазі під собою  весь комплекс проблем, пов'язаних із зовнішньою торгівлею, інвестиційним кліматом і науково-технічною співпрацею, забезпеченням економічної безпеки.

    Головна мета державної зовнішньоекономічної політики полягає у створенні  умов для довгострокових конкурентних переваг у вітчизняних товаровиробників:

• національне економічне процвітання, яке грунтується на високому рівні продуктивності праці;
• у галузях конкурують фірми, а не країни;
• динамічне оновлення веде до сталих конкурентних переваг, а не до короткострокового виграшу на рівні зниження витрат;
• конкурентні переваги в галузях промисловості створюються протягом десятиліть або більш тривалого терміну;
• країни домагаються переваг завдяки своїм розбіжностям, а подібностям ⁶.

    Важливим  стратегічним кроком щодо створення  механізму зовнішньоекономічних зв'язків  України є укладення договорів та угод як з молодими незалежними державами, які утворилися на території колишнього СРСР, так і з багатьма країнами Європи, Північної та Південної Америки, Азії, Африки.

    Так само для активного включення  в інтеграційні процеси України необхідно розвивати регіональне співробітництво, яке базується не тільки на прибережній і прикордонній торгівлі, спільних підприємствах, а й налагодженні виробничо-коопераційних і науково-технічних зв'язків.

    Надалі  інтеграція України у світову  економіку вимагає радикальних ринкових перетворень у всій внутрішньої господарській системі, які сприяли б реалізації основних напрямів ефективної інтеграційної діяльності нашої країни.

    Інтеграція  України повинна проходити по найбільш ефективним напрямками, які  давали б можливість нашій країні забезпечити достатній рівень стабільності економіки й добробуту населення.

    Отже, питання про те, як і з ким, буде інтегрувати Україну залишаються  відкритими ⁷.

    Інтеграційна  діяльність в Україні має здійснюватися  за найбільш ефективними напрямками, основними з яких є участь у міжнародних економічних організаціях, здійснення багатосторонньої взаємодії з іншими державами і по можливості лібералізація зовнішньої торгівлі та залучення іноземних інвестицій. Тільки спрямованість нашої держави на вступ до системи світового господарства на рівних правах з іншими державами зможе забезпечити населенню Україна надійне соціально-економічне становище в майбутньому. Так само має приділятися значна увага подоланню основних проблем, які можуть виникати на шляху інтеграції України в світову економіку.