Проблема та перспектива інтеграції України у світову економіку

    Джерело: Інститут економічних досліджень та політичних консультацій - Інтеграційний процес Україна – ЄС: економічні і політичні підсумки 2010 року, визначення майбутніх кроків. – 2010 р.

    Стратегічний  документ щодо України (на 2007–2013 рр.), підготовлений Європейською Комісією, охоплює політичне, економічне та соціальне становище в Україні. У ньому перелічено основні цілі ЄС щодо співпраці. Документ було розроблено у тісній співпраці з українською владою і впроваджено Планом дій щодо ЄПС (Європейської політики сусідства) (до 2009 р.) та новими ініціативами програми Східного партнерства²¹.

    У рамках Порядку денного асоціації  ЄС і Україна спільно прийняли узгоджений перелік із 78 пріоритетних напрямків дій на 2010 рік у таких сферах:

• політичний діалог, зовнішня політика та політика безпеки, правосуддя, безпека та свобода, торгівля та співпраця в енергетичній сфері, державні закупівлі, співпраця в інших секторах (навколишнє середовище, транспорт, фінансові послуги, оподаткування).

    Метою Порядку денного асоціації є  підготовка України до нової Угоди про асоціацію з ЄС.

    На  період з 2011 до 2013 року Національна індикативна програма фінансує три пріоритетні сфери в Україні через «Європейський інструмент сусідства та партнерства» (ЄІСП). Загальний обсяг асигнувань складає 470,05 млн. євро, з яких 43,37 млн. євро виділено на Програму всеохоплюючої інституційної розбудови²².

    Пріоритетні галузі, визначені в Національній індикативній програмі (НІП):

• ефективне управління та верховенство закону (20–30%), підтримує зміцнення правосуддя, свободи та безпеки, інтегрованого управління кордонами, реформу державного управління та управління державними фінансами, роззброєння;
• сприяння набуттю чинності Угоди про асоціацію та поглибленої повномасштабної Угоди про вільну торгівлю (FTA) між Україною та ЄС (25–35%);
• сталий розвиток (45–55%), підтримує співпрацю у сфері енергетики, навколишнього середовища та зміни клімату, транспорту, регіонального та сільського розвитку²³.

    Інвестиційний механізм сусідства (ІМС) — спрямований  на мобілізацію додаткових коштів на інфраструктурні проекти в країнах-сусідах (енергетика, навколишнє середовище та транспорт, розвиток малих і середніх підприємств та інфраструктури у соціальній сфері).

    SIGMA (Підтримка вдосконалення урядування та управління) є спільною ініціативою ЄС і ОЕСР (Організації економічного співробітництва та розвитку).

    Програма  націлена на зміцнення державного управління в таких сферах, як адміністративна реформа, державні закупівлі, етика державної служби, боротьба з корупцією, а також зовнішній і внутрішній фінансовий контроль.

    TAIEX (Технічна допомога та інформаційний обмін) — програму було запропоновано в 2006 році для країн, охоплених програмою ЄІСП. В рамках програми надається короткострокова допомога та консультації щодо зближення законодавства у країнах-партнерах ЄС із законодавством ЄС.

    «Twinning» є ініціативою ЄС, спрямовану на допомогу країнам-учасницям програми ЄПС (Європейської політики сусідства) у напрацюванні необхідних навиків та досвіду щодо прийняття, впровадження і дотримання законодавства ЄС. В рамках проектів відбувається спільна робота експертів з державного управління із країн-членів ЄС та державних службовців із країн-бенефіціарів з метою зміцнення співробітництва. Станом на липень 2010 року в Україні було завершено 11 проектів ЄС Twinning, 8 таких проектів тривають зараз і більше десяти знаходяться на стадії підготовки²⁴.

    Європейський  Союз – найбільший єдиний ринок  у світі. Він охоплює 27 країн з населенням в одинадцять разів більшим, за населення України, та налічує майже 500 мільйонів споживачів з середнім річним доходом 39 тисяч доларів США (порівняно з 3 тисячами доларів в Україні). Щоб Україна мала можливість легко та ефективно торгувати на цьому ринку, вона повинна увідповіднити свої товарні регламенти і стандарти безпеки до норм ЄС. Після підписання та впровадження всебічної поглибленої УВТ, тісніша економічна інтеграція з цим ринком забезпечить українським товарам відкритий доступ до ринку ЄС, який у 13 разів більший за український і оцінюється у 20 000 мільярдів доларів США²⁵.

    За  роки незалежності України, починаючи  з 1991 року, загальна сума допомоги з боку ЄС Україні склала 3,0979 млрд. євро. Основна частина цієї допомоги (близько € 1,4 млрд.) була надана в рамках таких програм ЄС, як ТАСІС і, починаючи з 2007 року, - в рамках «Європейського інструменту сусідства та партнерства». Іншими значними фінансовими інструментами стали такі програми, як ядерна програма ТАСІС (687,2 млн. євро) та програма макрофінансової допомоги (€ 675 млн. протягом 1991-1999 рр.).

    У 2009 році загальний обсяг допомоги ЄС Україні склав 128,6 млн. євро. З цієї суми 116 млн. євро було виділено на Національну програму ЄІСП, 12 млн. — на програму ЄІСП для східного регіону і 0,6 млн. євро — на програму з питань прав людини (ЕІДПЛ)²⁶.

    Недавні дослідження визначили низку галузей в Україні, обсяг виробництва в яких може зрости завдяки адаптації правил і регламентів до норм ЄС (таблиця 2.2.)²⁷:

Таблиця 2.2.

Українські  товари

    Джерело: Угода про зону вільної торгівлі Україна – ЄС: про що, власне, йдеться? – Базовий путівник з питань угоди про зону вільної торгівлі між Україною та ЄС - вересень 2009 року.

    На  сучасному етапі ЄС – це основний торговий партнер України, відносини з яким складають близько однієї третини всього обсягу української зовнішньої торгівлі. ЄС вважає, що тісніша економічна інтеграція (у загальному контексті політичної асоціації) може стати ключовим фактором економічного розвитку України.

    ЄС  послідовно підтримував вступ України  до СОТ, який зрештою відбувся 16 травня 2008 року. Після того ЄС та Україна негайно розпочали переговори щодо Угоди про глибоку та всеосяжну зону вільної торгівлі (ГВУВТ). Як частина майбутньої Угоди про асоціацію, ГВУВТ має поглибити доступ України до європейського ринку, а також сприяти подальшим європейським інвестиціям в Україну.

    Експорт товарів із ЄС до України 2008 року склав 25.14 млрд. €

    Імпорт  товарів із України до ЄС 2008 року склав 14.36 млрд. €

    Значна  частка українського експорту до ЄС –  це продукти сільського господарства, енергоносії, хімікати, продукція чорної металургії. Експорт ЄС до України – це переважно машини, транспортне обладнання, хімікати, текстиль, одяг та продукти сільського господарства.

    Прямі іноземні інвестиції ЄС в Україну на 2005 рік становили 7.7 млрд. €

    Потік прямих іноземних інвестицій в Україну  швидко зріс упродовж останніх років. Він може й надалі бути значним  фактором економічного росту країни. З 2004 року по 2005 рік прямі іноземні інвестиції з 27 країн ЄС до України зросли на 400%²⁸.

    Зона  вільної торгівлі (free trade area) — тип  міжнародної інтеграції, в рамках якої країни-учасники скасовують митні ставки, податки та збори, та кількісні обмеження для взаємної торгівлі. За кожною країною-учасником зберігається право на самостійне та незалежне визначення режиму торгівлі по відношенню до третіх країн. Між країнами-учасниками зберігаються митні кордони та пости, які контролюють проходження товарів, що перетинають державні кордони. В більшості випадків умови зони вільної торгівлі поширюються на всі товари, крім сільськогосподарської продукції.

    Прикладами  ЗВТ є НАФТА, АСЕАН та МЕРКОСУР. ЄС також має ЗВТ з країнами Середземномор’я, з Чилі та Мексикою²⁹.

    У традиційному розумінні, зона вільної  торгівлі – це група країн, які  відмінили між собою тарифи на всі чи більшість товарів та нетарифні заходи, які впливають на торгівлю, між ними. Зони вільної торгівлі не мають єдиного спільного зовнішнього тарифу. Країни, що беруть участь у ній, можуть застосовувати свої власні тарифи до третіх країн.

    Згідно із Статтею XXIV ГАТТ, митні союзі та зони вільної торгівлі повинні відмінити мита та інші обмежувальні заходи торгівлі “суттєво на всю торгівлю” між сторонами, щоб відповідати критерію вільної торгівлі. Традиційно в угодах про вільну торгівлю встановлюється режим вільної торгівлі не менш, ніж для 90% торгівлі з країнами-преференційними партнерами.

    Україна вже має двохсторонні угоди про вільну торгівлю з Російською Федерацією, Білоруссю та Казахстаном, які нещодавно утворили Митний Союз. Україна не має поки що Угоди про вільну торгівлю з Європейським Союзом. Переговори розпочалися у лютому 2008 року. Під час переговорів по підготовці Угоди про зону вільної торгівлі між Україною та ЄС обидві сторони передбачають лібералізацію не менш, ніж 95% торгівлі.

    Майбутня зона вільної торгівлі між Україною та ЄС не вимагає перегляду вже існуючих договорів про вільну торгівлю України з іншими країнами. Україна може мати одночасно зону вільної торгівлі з Російською Федерацією та Європейським Союзом. А також утворити у майбутньому нові зони вільної торгівлі, наприклад, з Ізраїлем або Канадою. ЄС має угоди про вільну торгівлю з 24 країнами, з трьома (Андора, Туреччина, Сан Маріно) – митні союзи. У межах Європейського Союзу існує вже спільний ринок та спільна митна політика, яка також передбачає спільний митний тариф по відношенню до третіх країн³⁰.

    Потенційними перевагами створення поглибленої зони вільної торгівлі України і ЄС є:

• сприяння подоланню наслідків світової фінансово-економічної кризи (через пожвавлення експортної діяльності, припливу інвестиційних ресурсів, використання європейського досвіду антикризових програм і кредитів ЄС);
• надання додаткового прискорення темпам зростання ВВП;
• поліпшення структури експорту і сальдо платіжного балансу України;
• покращення розвитку експортноорієнтованих галузей (металургії, хімічної промисловості, сільського господарства), рибної і легкої промисловості;
• зростання надходжень іноземних інвестицій;
• одержання доступу до передових високих технологій;
• поліпшення доступу до якісніших і дешевших товарів і послуг;
• покращення рівня енергетичної безпеки і зменшення енергозалежності України (зокрема, через встановлення економічно обґрунтованих цін на імпортований природний газ і на транзит енергоресурсів через територію України, а також на зберігання природного газу в українських підземних газосховищах);
• прискорення зростання добробуту населення³¹.

    Зараз Україна не готова до відкриття свого внутрішнього ринку товарів і послуг для компаній країн ЄС негайно після підписання відповідної угоди.

    До  ризиків створення поглибленої зони вільної торгівлі між Україною і ЄС належать:

• посилення конкуренції з підприємствами ЄС на ринку України;
• банкрутство неконкурентноспроможних підприємств;
• збільшення витрат українських підприємств на адаптацію до стандартів і норм ЄС (стандартів продовольчої безпеки, директиви REACH1 тощо); Метою REACH (Registration, Evaluation, Authorisation and Restriction of Chemical substances – реєстрація, оцінювання, дозвіл і обмеження на використання хімічних речовин) є поліпшення захисту здоров’я громадян і довкілля за допомогою раннього і кращого виявлення шкідливих власти востей хімічних речовин. Правила REACH покладають більшу відповідальність на виробників щодо контролю ризиків від використання хімічних речовин і попередження про них користувачів;
• збільшення витрат на адаптацію законодавства України щодо законодавства ЄС;
• закріплення переважання сировинної та низько технологічної продукції в структурі товарного експорту України;
• зростання від’ємного сальдо в торгівлі між Україною та ЄС³².