Проблема безробіття

 

ПОШУКОВО-АНАЛІТИЧНЕ ЗАВДАННЯ

 

Проаналізуймо особливості і динаміку рівня  жіночого безробіття в Україні.

Складною  проблемою, як для людини, так і  для держави є вимушена незайнятість, що є підґрунтям феномену безробіття. Дослідженню цього феномену присвячені численні праці таких вітчизняних  науковців, як В.Васильченко, В. Близнюк, О.Дрозд, Я. Онікієнко, В. Пухлій, І. Петрова, О.Купець, З. Бараник, В. Яценко та інші. Актуальними на сьогодні залишаються питання, присвячені гендерним особливостям безробіття, про що свідчать численні публікації Т. Журженко, О. Іващенко, В. Суковатої,

Н. Грицяк та інших.

Безробіття  являє собою макроекономічну  проблему, оскільки чинники, які на нього впливають, передусім економічні.

Жіноче  безробіття має значно тяжкі наслідки внаслідок своєї довго тривалості та являється одним з механізмів виштовхування жінок із ринку  праці, то очевидним є той факт, безробітні жінки є більш проблемною групою, так як втрата роботи для  них пов’язана з меншою імовірністю  виходу зі стану безробіття у порівнянні з чоловіками.

Тому  з огляду на складну ситуацію, що склалася у вітчизняній економіці, вважаємо за доцільне визначити, на основі економеричних моделей, прогнозні значення жіночого безробіття на кінець 2009 року та запропонувати шляхи його зниження в умовах фінансово-економічної кризи в Україні.

Аналіз  безробіття за причинами незайнятості показує, що більша частина чоловіків  втратили роботу внаслідок звільнення за власним бажанням. Виключення стали  тільки 1997-1999рр., коли незначно перевищували звільнення по вивільненню, скороченню штабів або ліквідації підприємства. Жінки протягом всього досліджуваного періоду втрачали роботу переважно за ініціативою роботодавців – в результаті вивільнення скорочення або ліквідації підприємства. Для жінок більш характерний тривалий пошук роботи, оскільки серед них більша частка тих, хто знаходиться в стані довготривалого безробіття. Більш низький рівень виходу зі стану безробіття для жінок пов'язаний з гіршими можливостями при працевлаштуванні, меншою конкурентоспроможністю, що являється відображенням, а також дискримінаційною практикою українських роботодавців. У той же час більший період пошуку відображає і більш пасивну поведінку жінок, їх меншу активність у пошуку роботи. Це підтверджується тим, що жінки частіше ніж чоловіки звертаються до державної служби зайнятості, а не до роботодавця.

Таблиця 1. Рівень безробіття в Україні протягом періоду 1995-2009рр.

(у відсотках  до економічно активного населення  працездатного віку)

Рівень безробіття	1995	1997	1999	2001	2003	2005	2007	2008	2009
Жінки	1,7	3,2	5,5	4,8	6,4	5,8	4,3	3,7	5,2
Чоловіки	0,8	1,6	3,2	2,6	3,5	3,1	2,4	2,1	7,8
Жінки (методологія МОП)	7,3	8,4	11,7	11,0	9,6	7,7	6,7	5,8	7,9
Чоловіки (методологія МОП)	8,0	9,5	12,4	11,2	9,9	7,9	7,0	6,3	12,0

 

Нинішня криза в економіці України  обумовлює необхідність визначення прогнозних значень жіночого безробіття на кінець поточного року. З цією метою, була побудова економетрична модель, відображає залежність рівня жіночого безробіття поточного періоду від рівня жіночого безробіття попереднього періоду ВВП за останній часовий період (рік), що має наступний вигляд:

Yt = ß1 + ß2ΔXt + ß3 Yt-1 + Ut

де Yt,Yt-1 – рівень жіночого безробіття відповідно у поточному та попередньому періодах;

ß1, ß2, ß3  - коефіцієнти регресії, які характеризують зміну Y під взаємодією одиничної зміни перемінної X в кожному з часових періодів, що розглядаються;

ΔXt – приріст ВВП за останній часовий період (рік);

Ut – випадкова змінна, яка містить у собі вплив інших неврахованих (соціальних, економічних, політичних) чинників.

Ця модель є ларговою, оскільки в якості пояснюючих змінних використовуються не тільки поточні, а й деякі попередні за часом значення.

Необхідною  є розробка державних програм, що передбачають вдосконалення державної  системи, курсів перепідготовки жінок, професійної реадаптації після  репродуктивної перерви в трудовій діяльності. [8]