Проблема безробіття

Рівень безробіття визначається процентним відношенням числа офіційно зареєстрованих безробітних до чисельності економічно активного населення:

ß(U – U*) = (Y* - Y/Y)*100%,

де ß –  коефіцієнт чутливості ВВП до циклічного безробіття; U – фактичний рівень безробіття; U* - природний рівень безробіття; Y* - потенційний обсяг ВВП; Y – фактичний обсяг ВВП.

Економіка, яка працює в умовах природного рівня  безробіття, зазнає переважно конструктивного  впливу, а рівень безробіття, що перевищує  природний, чинить переважно згубний  вплив на економіку.

Безробіття є серйозною соціально-економічною  проблемою, оскільки породжує цілий  ряд негативних наслідків: економічних:

• недовиробництво ВВП. За Оукеном, збільшення фактичного безробіття на 1% призводить до скорочення реального ВВП на 2,5%.

потребує  коштів на утримання безробітних;

соціальних:

• зниження життєвого рівня;
• декваліфікація робочої сили;
• зростання показників "соціальної патології". [2, 3]

 

3.3.  Необхідність  та форми соціального  захисту   трудящих в умовах безробіття

 

Завданням системи захисту трудящих в умовах безробіття є, з одного боку, стимулювання людини до пошуку роботи і перенавчання, допомога їй на цьому етапі, а, з другого  боку, - боротьба із соціальним утриманством.

Мінімальний рівень соціальних гарантій для трудящих установлюється законодавче, а його підвищення є ціллю колективних  переговорів.

Гарантії зайнятості, що закріплюються  в договорах трудового найму, передбачають:

• регулювання темпів приросту заробітної плати (один із антиінфляційних заходів);
• обов'язкове періодичне навчання кадрів і стимулювання їх професійної мобільності за період трудової діяльності;
• можливе переміщення працівників як усередині підприємства, так і за його межі, в філії, що розташовані в іншій місцевості;
• використання його на тимчасових роботах і неповний робочий час на випадок економічних труднощів, а також надання пільгових умов дострокового виходу на пенсію;
• тимчасову незайнятість при умові матеріального І соціального захисту.

Український, як зрештою і Російський, закон про зайнятість недосконалий. Працівник служби зайнятості має  право відмовити безробітному в  його статусі. В той час як в  США людина, яка втратила роботу не по своїй волі, автоматично реєструється службою зайнятості для одержання  допомоги. Його ніхто не примушує шукати роботу - це його власна справа. Розмір допомоги - це половина заробітку. Виплачується вона не рік, як у нас, а шість місяців, після чого безробітного переводять на допомогу по соціальному забезпеченню, розмір якої ще менший.

У нашому трудовому законодавстві  повинні бути вказані три причини  звільнення: у зв'язку з економічною  необхідністю, через припинення термінового  договору або контракту і за власним  бажанням. Оскільки в перших двох випадках людина втрачає роботу не по своїй  волі, вона автоматично підлягає страхуванню. В розділі 4 Закону докладно розглянуті умови виплати і розміри допомоги по безробіттю. Єдиною зміною в доповненні до Закону є збільшення строку реєстрації в службі зайнятості з 10 до 80 календарних  днів після скорочення посади працівника. Розмір допомоги по безробіттю співвідноситься  з мінімальним рівнем заробітної плати, а також підлягає індексації.

Згідно з Законом, на осіб, зайнятих на суспільних роботах, розповсюджуються соціальні гаранти, включаючи право  на пенсійне забезпечення і виплату  допомоги по тимчасовій непрацездатності.

Загальнообов’язкове державне соціальне  страхування на випадок безробіття – система прав і обов’язків і гарантій, яка передбачає матеріальне  забезпечення на випадок безробіття, з незалежних від зареєстрованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунком коштів Фонду загальнообов’язкового  державного соціального страхування  України на випадок безробіття.

Фінансування цих робіт здійснюється за рахунок місцевого бюджету  із залученням коштів фонду зайнятості і коштів тих організацій, для  яких ці роботи виконуються.

Наприклад, в м. Харкові в числі  суспільних робіт є роботи на місцевих будівлях, по прибиранню містом на овочевих базах, в «зеленому» цеху тощо.

Сучасний спосіб пошуку роботи – "Мобільний  сервіс 730".

Якщо людина шукає роботу, вона може скористатися цією послугою. Для  абонентів "Київстар", "МТС", "Beeline", "Life" – пропонують скористатися безкоштовним мобільним сервісом "Пошук роботи" Державної служби зайнятості в Україні.

Треба:

• відправити SMS на номер 730 та підписатися на безкоштовну розсилку вакансій. Вказати місто та бажану посаду (рос., укр., лат., кирилицею). Або подзвонити на номер 730 та поспілкуватися з оператором.
• Протягом 7 днів на мобільний телефон будуть надходити SMS з інформацією про вакансії із зазначенням посади, заробітної прлати, міста, координатами роботодавця.
• Після розсилки 10 SMS з даними про вакансії, якщо продовжувати пошук роботи повторно активувати сервіс відправив SMS з цифрою "2" на номер 730.

Також можна заходити на WAP-портал Державної служби зайнятості www. dcz.gov.ua

І на закінчення належить ще раз підкреслити  важливість розглянутої теми, бо людина з її проблемами дійсно повинна бути у центрі уваги вчених і практиків, а головне - тих, хто обраний нею  для керівництва нашою державою. [11, 13]

 

3.4. Шляхи  подолання безробіття в Україні

 

В даний час у світлі трансформації економічної системи в нашій країні склалася специфічна ситуація,  коли традиційні методи мало ефективні чи не ефективні взагалі. Для з’ясування цього розглянемо традиційні заходи для вирішення проблеми безробіття:

1)     Створення нових робочих місць паралельно з вже існуючими.

2)   Розширення сфери послуг. Через значне падіння рівня життя попит на послуги скорочується. Ростуть лише послуги державного сектора, що є

негативним явищем.

3)   Дотації на створення робочих місць, пільги при найманні, допомога

малому і середньому бізнесу.

4)     Перенавчання або підвищення кваліфікації кадрів. Ці заходи

допомагають, коли одні галузі вгасають, а інші розвиваються, тобто при структурній перебудові господарства.  Зараз же йде спад у всіх галузях, що обумовлений суспільною кризою.

5)     Інвестиційні фонди міністерств і відомств.

Очевидно, що фінансова стабілізація, не підкріплена стабілізацією виробництва,  тому що викликає катастрофічний зріст безробіття. Тому

центральним елементом політики зайнятості повинна стати економічна політика, спрямована на пожвавлення ділової активності, проведена одночасно з придушенням інфляції, зміною фізично і морально застарілого виробничого апарата й усунення причин, що породили його низьку ефективність.

Зазначені процеси по трансформації економіки України  повинні проходити на тлі монетаристської  політики, тому що в противному випадку інфляція зведе нанівець зусилля реформаторів. Цей висновок випливає з зазначеної вище специфіки нашої економічної системи.

Варто врахувати, що перехід до  ринкової економіки України буде здійснюватися при набагато більш глибокому падінні виробництва і більш відсталому виробничому апараті, чим у країнах, що  раніш почали цей процес.

Тому для України  буде дуже актуальною проблема забезпечення самозайнятості населення (спрощений порядок виїзду за кордон, заохочення землеробство на невеликих ділянках землі і т.д.),  організація суспільних робіт, підвищення рівня підтримки соціально незахищених  верств населення.

Традиційні методи подолання безробіття, використовувані при циклічній і структурній кризі економіки, для вирішення проблем зайнятості в Україні  не знаходять свою підтримку. Вихід із кризи – можливий завдяки швидкої трансформації економічної системи і модернізації  виробничого апарата. В силу специфіки цих рівнобіжних процесів  в Україні  можна  чекати збереження високого  безробіття,  що зажадає  заходам по захисту соціально вразливих верств населення.

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

Зараз в Україні відбуваються корінні  зрушення у використанні трудових ресурсів і їхньому розподілі в сферах застосування праці, формам власності.

Внаслідок неповної зайнятості, збільшення тривалості безробіття посилюються  процеси декваліфікації. Приватизація, реструктуризація, упровадження механізму  банкрутства підприємств призводять до росту кількості працівників, що звільняються. Скорочується чисельність  працюючих по найму, росте безробіття. У зв'язку з цим відбувається інтенсивний  перерозподіл трудових ресурсів з легального сектора економіки в "тіньовий". Розширення зайнятості в "тіньовому" секторі економіки супроводжується  інтенсифікацією праці при низькій  заробітній платі, порушенням норм законодавства  про працю.

Відповідно до Конституції Україна  є соціальною державою, що забезпечують своїм громадянам рівень життя не нижче прожиткового мінімуму. Тим  часом, зарплати багатьох українців  у кілька разів менше зазначеної межі гідного існування.

Останнє підвищення прожиткового мінімуму установило нову границю, що відокремлює  середньостатистичного жителя України  від убогості. Правда, пенсії і заробітна  плата як і раніше в десять разів  менші рівня нового соціального  стандарту. Більш 80-ти відсотків працездатного  населення одержують зарплату нижче  прожиткового мінімуму.

Світова практика показує, що при низькому рівні оплати праці і більшій  кількості бажаючих працювати підприємцям  вигідно наймати більшу кількість  працівників, тому що існує можливість робити велику кількість дешевої  продукції. Але в Україні цього  не відбувається в силу особливостей її політичного й економічного становища  наприклад: наявність засобів виробництва  при відсутності сировини, неконкурентноздатність вітчизняної продукції на західному ринку і відсутність ринку збуту в країнах СНД через політичні амбіції уряду, занадто тверда і недальновидна фіскальна політика у відношенні виробників, і, як наслідок, відсутність інвестицій у розвиток виробництва.

За таких обставинах від повного  зубожіння український народ  рятує тільки наявність тіньової економіки і, як наслідок, нерегламентованої  зайнятості.

Очевидно, що для виходу з кризи  терміново необхідні ефективні  економічні і політичні реформи, спрямовані на розширення виробництва  і ринків збуту. І навіть при наявності  таких реформ Україну очікують довгі  роки невирішених соціальних і економічних  проблем.

 

СПИСОК  ЕКОНОМІЧНИХ ТЕРМІНІВ

 

Безробіття – складне економічне, соціальне і психологічне явище. Водночас безробіття – це економічна категорія, яка відбиває економічні відносини щодо вимушеної незайнятості працездатного населення.

Відкрите  безробіття означає існування явно незайнятого населення.

Зайнятість – сукупність економічних, правових, соціальних та ін. відносин, пов'язаних із забезпеченням економічно - активного населення робочими місцями та їхньою діяльністю в суспільному виробництві з метою одержання доходу.

Економічно-активне населення –  частина працездатного населення, що пропонує свою роботу. Силу для виробництва товарів та послуг.

Приховане – наявність формально зайнятого населення.

Повна зайнятість – максимально можливе залучення в суспільне виробництво економічно-активного населення; визначається як така за умов природного рівня безробіття.

Фрикційне безробіття пов'язане з переміщенням людей з однієї роботи на іншу, а також із однієї місцевості в іншу.

Структурне безробіття пов'язане зі структурними зрушеннями в економіці, закриттям застарілих підприємстві виробництв, скороченням випуску продукції у разі переорієнтації виробництва, закриття шкідливих підприємств.

Технологічне безробіття пов'язане з переходом до нової техніки і технології, механізацією та автоматизацією виробництва, що супроводжується вивільненням робочої сили і найманням працівників принципово нових спеціальностей та кваліфікації.

Конверсійне безробіття спричиняється скороченням чисельності армії і зайнятих у галузях оборонної промисловості.

Сезонне безробіття стосується тих видів виробництва/які мають сезонний характер і в яких протягом року відбуваються різкі коливання попиту на працю (сільське господарство, будівництво тощо).

Циклічне безробіття - це вид безробіття, яке постійно змінюється за своїми масштабами, тривалістю і складом, що пов'язано з циклом ділової кон'юнктури.

Природний рівень безробіття - рівень безробіття за умов повної зайнятості, сума рівнів фрикційного і структурного безробіття.

Ринок праці – сукупність економічних відносин з приводу купівлі-продажу товару робоча сила; система економічних механізмів, суспільних норм та інститутів, які регулюють рух робочої сили та її використання.

Молодіжне безробіття – стосується молоді, яка вперше виходить на ринок  праці і не може отримати роботу. Ринок виявляється байдужим до пропозиції праці з боку молодих людей, оскільки вони ще не мають досвіду, а подекуди і належної кваліфікації, але потребують, згідно з законодавством, пільгових  умов (нешкідливе виробництво, неповний робочий день, більше відпустка тощо).