законодавчі – розробка та
прийняття комплексної державної
Програми роз¬витку соціального
туризму в Україні, розрахованої
на 10 років, основними ета¬пами якої
мають стати: прийняття законів
України “Про соціальний туризм”,
“Про молодіжний та дитячий туризм”,
Концепції розвитку спеціалізованої
ту¬ристич¬ної інфраструктури (для
інвалідів, родинного відпочинку, студентів
тощо);
- забезпечення умов для
залучення до активного споживання
туристич¬них послуг інвалідів,
пенсіонерів, військовослужбовців,
малозабезпечених та багатодітних
громадян та їх родин, у тому
числі через розвиток спеціалізованої
туристичної інфраструктури для
відпочинку людей з обмеженими
фізичними можливостями, побудова
пансіонатів та санаторіїв для
сімейного відпочинку, розвиток
недорогих видів відпочинку: турів
вихідного дня, екскурсій, сіль¬сь¬кого
зеленого туризму, агротуризму
тощо;
- створення дієвих дисконтних
систем для молоді та студентів,
впро¬ва¬дження системи “культурних
карток”, підтримка міжнародних
дисконтних карток та студентських
посвідчень, формування системи
пільг для іноземних студентів
та молоді, що прибули до України
з метою навчання, подорожей чи
за програмою культурного обміну
(наприклад, введення диференційованих
тари¬фів на транспортні послуги
для іноземних студентів, знижки
на розміщення, харчування, страхування,
туристичні послуги);
- підтримка культурного
обміну між молоддю та дітьми
різних країн, зокрема через
створення літніх міжнародних
таборів, центрів екологічного
туриз¬му (волонтерських таборів), літніх
університетів і мовних шкіл
в туристично привабливих регіонах
України, проведення міжнародних
конкурсів, олімпіад, фестивалів;
- сприяння розвитку спеціалізованої
інфраструктури та супутніх послуг,
розрахованих на потреби молодіжного
туризму та культурного обміну
(кемпінги, інформаційні служби, довідкова
література, табори, хостели тощо). Пріоритетним
напрямом може стати розбудова
системи недорогих готелів –
хостелів у туристичних центрах
України;
- створення умов для
сезонного працевлаштування молоді
в туристичній галузі (сезонні
біржі праці, сприяння залученню
молоді до сезонних робіт та
їх оплата тощо), системи пільгового
кредитування для студентів та
молоді з метою участі в
туристичних та обмінних програмах
(пільговий відсоток на кредит,
невелика застава тощо);
- розробка, впровадження
та популяризація системи відпускних
чеків для працівників комерційних
структур, які потребують додаткового
захисту, на зразок профспілкових
туристичних путівок для працівників
бюджетних установ;
- залучення до розвитку
соціального туризму органів
місцевого само¬вря¬ду¬вання і
впровадження механізмів стимулювання
підприємців щодо розвитку со¬ціаль¬ного
туризму (наприклад, наданням
певних податкових пільг, пре¬ференцій).
Ці заходи мають стимулювати
туристичний та культурний обмін
між молоддю та студентами різних
країн світу й Україною, сприяти
ефективному впровадженню державної
політики соціалізації молоді, створити
привабливий імідж держави, зробити
нашу країну відкритою для світового
суспільства. Отже, як вже неодноразово
зазначалося, розвиток туристичної
галузі є над¬звичайно актуальним для
України. Унікальний комплекс історичних,
куль¬турних та природних пам’яток,
значні рекреаційні можливості, які
має наша держава, приваблюють дедалі
більше туристів, у тому числі й
іноземних. Забезпечувати належну
віддачу від цього потужного
потенціалу, використо¬ву¬вати його
для активного відпочинку та оздоровлення
людей можна лише за умови чіткої
організації туризму, впровадження
ефективних механізмів державного регулювання
галузі, залучення до неї досвідчених
і кваліфікованих кадрів. Виходячи
зі світового досвіду необхідно,
щоб законодавчі та виконавчі
органи забезпечили зацікавлений підхід
до розвитку туризму, щоб він став
частиною загальнодержавної гуманітарної
політики і пріоритетів, враховувався
при розгляді інших питань, які
мають національне значення.
ВИСНОВКИ
Відповідно до визначених
у робот мети і завдань отримані
результати, які в сукупності вирішують
важливе наукове завдання щодо перебудови
системи, удосконалення механізмів
державного управління сферою туризму.
В узагальненому вигляді вони
зводяться до таких положень і
висновків:
Дослідження й узагальнення
теоретико-методологічних і практичних
аспектів державного регулювання туристичної
галузі, документів і матеріалів всесвітньо
відомих туристичних організацій
підтвердило необхідність держав¬ного
регулювання розвитку туристичної галузі
на національному, регіо¬наль¬ному та
місцевому рівнях шляхом застосування
правових, адміністративних, економічних,
організаційних та інших механізмів. Державна
туристична полі¬тика здійснюється парламентами,
урядами, державними організаціями, що
від¬повідають за туристичну діяльність,
з метою регулю¬вання і координації туристич¬ної
галузі, створення умов для ефективної
співпраці органів державної влади, місцевого
самоврядування та підприємців щодо розвитку
тури¬зму.
2. Уточнено поняття “державне
регулювання туристичної галузі”,
яке про¬по¬нується розглядати
як сукупність форм і методів
цілеспрямованого впливу органів
державної влади на розвиток
туристичної галузі, створення ними
умов для ефективної співпраці
органів державної влади, місцевого
самоврядування та приватного
сектора щодо розвитку тури¬зму
через різні механізми дер¬жав¬ного
регулювання: адміністративні, організаційні,
економічні, правові, еко¬ло¬гічні
тощо.
3. Аналіз сучасних тенденцій
розвитку національної туристичної
галузі дали змогу обґрунтувати
вибір стратегічних напрямів
державного регулювання розвитку
туризму в Україні, зокрема
щодо його соціалізації, екологізації,
інформатизації, децентралізації управління
з передачею значних повноважень
органам місцевого самоврядування.
На нашу думку, перспективними
видами туризму для України
є внутрішній та в’їзний, у
рамках яких особливої уваги,
державної підтримки та регулювання
потребує розвиток соціального,
ділового, сільського туризму.
4. Україна має всі об’єктивні
передумови, щоб стати однією
з передових туристич¬них країн
світу, однак аналіз сучасного
стану функціонування вітчиз¬няної
туристично-рекреаційної галузі
свідчить про те, що ефективність
діяль¬ності цієї галузі стримується
через невирішеність низки проблем.
Насамперед це проблеми нормативно-правового
забезпечення функціонування туристичної
галузі, для розв’язання яких
необхідно внести відповідні
зміни та доповнення до чинного
законодавства з питань туризму,
зокрема видається необхідними
закріплення за в’їзним та
внутрішнім видами туризму статусу
пріоритетних; розробка економічних
інструментів стимулювання діяльності
з обслуговування туристів у
середині країни та залучення
інвестицій у туристичну галузь;
затвердження національних стандартів
усіх видів туристичних послуг;
створення дієвих механізмів
контролю якості послуг та
збереження і раціо¬нального
використання природної та культурної
спадщини України. У роботі
пропонується розробити та прийняти
такі нормативно-правові акти: “Кодекс
туризму”, закони України “Про
сільський туризм”, “Про соціальний
туризм”, “Про молодіжний та
дитячий туризм”, Концепцію розвитку
українських курортів, а також
внести окремі поправки до
законів України “Про туризм”,
“Про місцеве самоврядування”
(щодо функцій органів місцевого
само¬вряду¬вання в галузі туризму)
та інших нормативно-правових
актів.
5. Установлено, що важливими
передумовами розвитку туризму
на регіональному та місцевому
рівнях є, передусім, покращання
взаємодії і коопе¬рації між
органами державної влади та
місцевого самоврядування, підприєм¬цями,
інвесторами, а також іншими
особами та організаціями, активне
спів¬робітництво яких може привести
до створення привабливого туристичного
продукту. Запропоновано комплекс механізмів
залучення територіальних гро¬мад до
розвитку туристичної галузі, зокрема
дієвим механізмом співпраці органів
місцевого самоврядування та підприємців
у галузі туризму може стати регіо¬нальна
туристична корпорація як добровільне
об’єднання юридичних осіб, створене
з метою координації діяльності учасників,
забезпечення захисту їхніх прав, інтересів
у державних та інших органах, спільної
реалізації учасниками різноманітних
програм та проектів та розподілу прибутку,
отриманого від їх здійснення. Ефективним
механізмом залучення територіальних
громад до роз¬витку туристичної галузі
на регіональному і місцевому рівнях також
видається ство¬рення робочої групи фахівців
галузі, яка на основі розроблених на державному
рівні т