Потенціал національної економіки Південної Кореї

8.2 Порівняння з Україною

Екологічна ситуація в Україні є складною. Три основні чинники вплинули на екологічну ситуацію: аварія на Чорнобильській АЕС (26 квітня 1986 р.), невміла меліорація земель, розвиток добувної і перероблюючої промисловості при застарілих технологіях і, пов'язана з цим, надмірна урбанізація багатьох районів (Донбас,Придніпров'я).

Але, не дивлячись на кризовий стан, екологічні проблеми поступово вирішуються. В Україні діють різні за кількістю і спрямуванням громадські екологічні організації, об'єднання, рухи. Першою національною неурядовою екологічною організацією став "Зелений світ", зареєстрований 1987 р.

У 1991 р. групою відомих вчених був заснований Національний екологічний центр. Впливовими стали неурядові організації "Всеукраїнська спілка врятування від "Чорнобилів", комітет порятунку Дніпра та малих рік, Національний екологічний центр "Довкілля", Кримська асоціація "Екологія і світ", "Мама-86" (екологічна організація матерів), "Дитина і довкілля", "Екоправо" (мережа еколого-правових організацій Львова, Києва, Харкова, що здійснюють діяльність у сфері застосування юридичних норм стосовно довкілля) та багато інших.

Однією з найвпливовіших екологічних організацій України є "Грінпіс-Україна", заснована як національне відділення всесвітньо відомого "Грінпіс-Інтернешнл", що проводить кампанії із захисту природних ресурсів, за енергозбереження та альтернативну енергетику, проти ввезення на територію України шкідливих речовин.[1]

9. НЕ в глобальному середовищі

9.1 Сучасний стан

У 2008 році вартість південнокорейської продукції , яка була вивезена за кордон вперше перевищила відмітку 400 млрд. дол. ( в 1964 р. – 100 млрд. дол.) 44 роки тому основу експорту складали кальмари та ін.. морепродукти, фанера, руда. На даний момент Південна Корея – експортер складної високотехнологічної продукції. Країна є великим експортером автомобілебудувальної, нафтохімічної, суднобудівної та електронної промисловості.[40]

На даний час Південна Корея ставить дві головні цілі – створення механізмів підтримання миру на Корейському півострові і максимальному використанні своїх переваг в процесі глобалізації економіки. Розроблена довгострокова урядова програма «Видіння 2030», яка націлена на укріплення позицій країни в світі. Сьогодні Південна Корея займає 32-е місце по «індексу глобалізації».[23]

Південна Корея - учасник ГАТТ більше 20 років. Використання  режиму вільної торгівлі стало важливим фактором її успішного економічного розвитку.

Південнокорейський уряд крім заходів з подолання кризи всередині країни, направлений на активізацію співробітництва з країнами G-20, крім того буде продовжувати укріпляти регіональні зв’язки, зосереджені навколо Південної Кореї, Японії і Китаю. В першу чергу мається на увазі, що Південна Корея продовжить поширення схеми двосторонніх своп-операцій на країни G-20, а в межах Азійсько-Тихоокеанського регіону докладе зусиль з швидкої реалізації планів в рамках «Ініціатива Чианг Май»(створення антикризового валютного фонду)

17 листопада 2008 року між Південною Кореєю і Бразилією був підписаний меморандум по збільшенню експорту між двома країнами, використанню корейських суден з буровими установками для нафторозвідки бразильського шельфу.

Крім того, південнокорейський уряд рішуче налаштований здійснити підписання договору про вільну торгівлю з країнами східної Азії, що залишились (блок ASEAN): з Китаєм в 2010 р., з Індією, Австралією в 2011 р., з Японією в 2012 р., з іншими країнами блоку договір вже підписаний.[12]

9.2 Ретроспектива

Південна Корея пройшла шлях від відсталої до індустріальної країни. За 1971-1994 pp. Республіка Корея піднялася із 38 на 11 місце в світі за обсягом зовнішньоторговельного обігу.

Наприкінці 1993 р. корейським урядом прийнята «Стратегія інтернаціоналізації для нової економіки», розрахована на п’ять років. Цей програмний документ виходить із характеристики сучасного світового розвитку як дедалі швидших темпів руху до «єдиної економіки». З економічної точки зору – це зникнення економічних національних меж і поступове злиття національних економік у єдину світову економіку. В цих умовах багато національних підприємств переносять виробництво в країни, де можуть випускати товари з найменшими витратами. План «нової економіки» передбачає подальшу інтернаціоналізацію економічної системи Республіки Корея з одночасним розширенням експорту й корейських інвестицій за кордоном, відкриття внутрішнього ринку і стимулювання іноземних інвестицій. З цією метою законоположення, що стосуються національних та іноземних підприємств, переглядаються в бік забезпечення максимальної свободи підприємницької діяльності. По суті, план «нової економіки» спрямований на обмеження адміністративного регулювання та державного втручання в господарську діяльність, на створення таких умов, за яких корейські підприємці будуть ще активніше виходити на світовий ринок з товарами й капіталом.

Важливим напрямом інтернаціоналізації є розширення економічного співробітництва з іншими країнами в межах міжнародних економічних організацій та угод. Південна Корея використовує переваги режиму вільної торгівлі ГАТТ, проводить лібералізацію імпорту. З цією метою була прийнята спеціальна трирічна програма (1992-1994 pp.), відповідно до якої Республіка Корея ввела вільний режим із 45 імпортних позицій. В 1994 p., після поширення його ще на 47 позицій, загальний рівень лібералізації корейського імпорту досяг 98,6%.

Південна Корея, будучи учасником багатосторонніх торгових угод, покладає великі надії на угоди Уругвайського раунду, вважаючи, що вони відкривають перспективи для вирішення регіональних проблем. На початку 80-х років уряд Республіки Корея прийняв пакет програм з зовнішньоекономічної діяльності, які спрямовані на всебічне сприяння встановленню торгових зв’язків з усіма регіонами світу, а також на підвищення ролі країни в міжнародному економічному співробітництві. Для реалізації першого завдання було прийнято ряд законів, що знижують імпортні тарифи й стимулюють інвестування та підприємництво. Ця стратегія показала свою життєздатність і сприяла зростанню експорту й росту позитивного сальдо в торгівлі наприкінці 80-х років. Для досягнення другої мети були вжиті заходи з розширення міжнародного співробітництва. В результаті активної інтернаціоналізації економіки Республіка Корея отримала простіший доступ до нових технологій, а також місцеві фірми адаптувались до роботи в умовах конкуренції на світових ринках.

У 90-ті роки Південна Корея дещо змінила своїх торгових партнерів. Якщо в 70 – 80-х роках країна орієнтувалась на завоювання ринків Північної Америки і Європи, то наприкінці 80-х Республіка Корея вже доклала зусилля для пошуку партнерів в інших регіонах світу. Наприклад, частка раніше згаданих ринків Південної Кореї знизилась із 79,6% у 1987 р. до 50,8 у 1993 р. В той же час імпорт з цих регіонів у Республіку Корея збільшився у зв’язку із лібералізацією внутрішнього ринку. На рубежі 90-х років вжито серйозних заходів з метою освоєння нових ринків. Так, у 1987 р. експорт у країни АСЕАН був менше 2 млрд дол.., а в 1993 р. він складав 8,6 млрд дол.., в той же час в країнах Спільного ринку цей показник дорівнював 9,2 млрд дол.. Проте, як і раніше, особливе місце серед партнерів Республіки Корея у 90-ті роки посідають США і Японія. В 1987 р. у Південній Кореї був створений кооперативний фонд економічного розвитку, завдання якого – надавати позики країнам, що розвиваються. Наприклад, у 1990 р. Республіка Корея забезпечила такими позиками сім країн для реалізації семи промислових об’єктів. У рамках діяльності фонду проводиться передача технологій і розміщення закордонних капіталовкладень приватними особами.

Завдяки своїм успіхам Південна Корея стала об’єктом пильних інтересів країн, що розвиваються. Вперше за 17 років обсяги торгівлі з цією групою країн у першому кварталі 1995 р. перевищили обсяги торгівлі з промислове розвинутими країнами і досягли 12,3 млрд дол.., що на 40% вище, ніж за відповідний період 1994 р.

У 90-ті роки значно розширились контакти Республіки Корея з постсоціалістичними країнами у межах затвердженої урядом програми «Північна політика». Товарооборот з цими країнами до 1988 р. був незначний, але 1989 р. він досяг 4,2 млрд дол.., 1990 р. – 5,2 млрд дол.., а 1993 р. – 6,7 млрд дол..[17]

9.3 Порівняння з Україною

Процес економічної інтеграції України у світове господарство в сучасному розумінні розпочався на початку 90-х років після розпаду СРСР. Наприкінці 90-х років основною формою інтеграції України у світове господарство було обрано створення територій пріоритетного розвитку і формування вільних економічних зон.

З 2003-2004 років активізували свою діяльність іноземні інвестори. Але, як показав час, основною формою інтеграції України до світового господарства було обрано альянс – укладання домовленостей між світовим та національним капіталом з приводу ринкової, технологічної, фінансової політики держави. Основними було обрано фактори галузевих (а правильніше ресурсних) пріоритетів. Аналіз інвестиційних потоків України того періоду свідчить про перерозподіл коштів, інвестованих в Україну, на користь третіх держав: об'єкти інвестування були зайняті пошуком власних ринків збуту і забезпеченням власних інтересів.

Сьогодні національна економіка України інтегрується до світового господарства еволюційним шляхом, обираючи основною формою міжнародну торгівлю, інтеграцію до Світової Організації Торгівлі. Партнерами її є 181 країна світу. Стратегічні торговельні партнери – Російська федерація, Німеччина, Туреччина, Італія, Китай, США та Польща. Але звичка оцінювати Україну як країну з безмежними ресурсами провокує появу програм, які не передбачають розвитку окремих галузей.[1]

9.4 Співробітництво України з Південною Кореєю

Реалізуючи великомасштабні плани економічного і соціального розвитку, Республіка Корея розраховує на ефективне економічне співробітництво й з Україною. За останні кілька років економічні зв'язки між двома країнами набули розвитку в галузі торгівлі, фінансів, обміну технологіями.

Проте існуючі можливості використовуються далеко не повністю. Корея зацікавлена у співробітництві з Україною передусім у сфері енергетики, природних ресурсів, машинобудування, електроніки, товарів народного споживання. Південна Корея давно включена у світовий ринок, 60% її національного доходу формується за рахунок зовнішньоторговельної діяльності. Щоб Україна могла потіснити традиційних постачальників навіть сировини на корейському ринку, потрібно або пропонувати продукцію більш високої якості, або продавати її за більш привабливими цінами.

Однією з основних проблем, що стоять на шляху розвитку нашої торгівлі з Південною Кореєю, є власна нестабільність. Але є й сприятливі перспективи розвитку торговельно-економічних зв'язків. Контакти із південнокорейськими компаніями дають можливість стверджувати, що країни мають багато сфер для спільної діяльності. Для України Південна Корея є "вікном" до країн АТР.[17]

Висновок

Південна Корея все більше з кожним роком завойовує світовий ринок. Вона в повній мірі використовує свій економічний потенціал.

В цілому враховуючи високий економічний потенціал Південної Кореї і цілеспрямовану, направлену на високий результат інноваційну економіку економічну політику уряду, є всі підстави вважати, що країна безболісно преодоліє наслідки  кризи і можливо, здійснить черговий економічний ривок, який в майбутньому зможуть назвати новим корейським «економічним дивом».

Південна Корея – одна з тих країн, які сьогодні реально можуть створювати індустрію інформаційних технологій світового рівня, розвивати галузі промисловості, які основані на інтелектуальних знаннях, створювати робочі місця, які відповідають інтелектуальному суспільству і праці.

Список використаної літератури

1. Національна економіка: Підручник/ За ред. проф., к. е. н. Круша П. В.– К.: Каравела; Піча Ю. В., 2008. – 416 с.

2. Клімат Південної Кореї [Електронний ресурс]: Режим доступу:   http://www.uadream.com/tourism/Asia/SouthKorea/element.php?ID=18864

3. Географія і клімат Південної Кореї [Електронний ресурс]: Режим доступу:   http://www.otpusk.com/ref/kr/info-more.html

4. Електронний ресурс: Режим доступу: http://in1.com.ua/article/2015/

5. Електронний ресурс: Режим доступу: http://etourists.ru/?page_id=39

6. Електронний ресурс: Режим доступу: http://referaty.net.ua/referaty/referat_30267.html

7. Природно-ресурсний потенціал Південної Кореї [Електронний ресурс]: Режим доступу: http://www.erudition.ru/referat/printref/id.28096_1.html

8. Електронний ресурс: Режим доступу: http://etourists.ru/?page_id=39

9. Електронний ресурс: Режим доступу http://ru.wikipedia.org/wiki/Экономика_Южной_Кореи

10. Страны и регионы мира: экономико-политический справочник [Електронний ресурс]: Режим доступу: http://slovari.yandex.ru/dict/countries/article/cun-0237.htm

11. Краткое изложение Нового «зеленого» курса политики [Електронний ресурс]: Режим доступу: http://www.infokorea.ru/green_development/text1.php

12. Южная Корея надеется на экономический рывок [Електронний ресурс]: Режим доступу: http://www.morvesti.ru/analytics/index.php?ELEMENT_ID=3673

13. Радионова І.Н. Економічна географія окремих розвинених країн. –М.: Московський ліцей, 1997. – 400 с.

14. С. В. Жуков Роль государства в сотворении "южнокорейского чуда"//Экономист. – 1999. – № 15.

15.  А. С. Булатова Страны и регионы мира: экономико-политический справочник. – М.:ТК Велби, Изд-во Проспект, 2006. – 560 с.

16. Республика Корея – экономическое развитие продолжается// БИКИ, 2005.– № 106. – С. 4-5

17. Економіка країн Далекого Сходу. Республіка Корея [Електронний ресурс]: Режим доступу:  http://www.djerelo.com/index.php?option=com_content&task=view&id=5724&Itemid=71

18. Провинция Чечжудо стала первым в РК самоуправляемым регіоном [Електронний ресурс]: Режим доступу: http://world.kbs.co.kr/russian/news/news_detail.htm?No=12038