Потенціал національної економіки Південної Кореї

43

1. Потенціал  національної економіки Південної Кореї.

1.1 Сучасний стан.

Природно-ресурсний потенціал

Республіка Корея займає південну частину Корейського півострова. З заходу півострів омивається Жовтим морем, зі сходу – Японським морем, з півдня Корейським проливом і Східно-китайським морем. Загальна площа країни – 99617,38 кв. м.

Південна Корея досить бідна на корисні копалини, тож практично цілком залежить від ввезення мінеральної сировини з-за кордону. Власні паливні ресурси Південної Кореї представлені тільки невеликими родовищами кам’яного вугілля (антрацита).

В порівняно невеликих масштабах здійснюється видобуток залізної та мідної руди, свинцевої та цинкової руди, вольфраму, молібдену, а також благородних металів золота і срібла. Важливим напрямком роботи гірничодобувної промисловості країни є видобуток вольфраму, який представляє собою велику статтю південнокорейського експорту мінеральної сировини. На долю Південної Кореї приходиться 80% всього вольфраму, який добувається в світі. В цілому всі розвідані запаси вольфраму складають 12,9 млн. т. Вона також має й досить багаті поклади нерудних корисних копалин: каоліну, графіту, вапняку, які слугують сировиною для цементної промисловості.[7]

Рельєф здебільшого гірський, рівнини займають лише 30% території. Має найбільш низьку в світі забезпеченість сільськогосподарською землею (тільки 0,06 га на одного жителя), але має найбільш високі в світі урожаї риса (в середньому  75-80 ц/ га)[8]. Родючі землі перебувають у основному вздовж морського узбережжя й у басейнах річок. Низовини покрита алювіальними відкладеннями, родючість яких зробило ці райони найбільш густонаселеними.

Ріки Кореї переважно мають незначну протяжність. Їх господарська роль більшою мірою пов'язана з іригацією: понад 70% рисових полів зрошується річковою водою. Багато річок зрегульовані, збудовані греблі і дамби, функцією яких є  запобігання повеней, іригація й забезпечення вироблення електроенергії.[6]

Рослинність Кореї протягом тривалого історичного періоду не піддавалася дії раптових кліматичних катаклізмів і тому збереглася практично незмінною. У нинішній Республіці Кореї залишилося багато лісів. Переважно, вони широколисті. На крайньому півдні екзотичну ноту додають вічнозелені рослини.[6] Ліси займають 64% Південної Кореї. З ціллю збереження лісових ресурсів в країні введений жорсткий контроль за їх вирубуванням.[5] У Республіці Корея державною монополією є розведення женьшеню.

Моря, які омивають Республіку Корею, багаті планктоном і водоростями, серед яких господарське значення мають ламінарія, порфіру, аларія, кодиум і ін. Деякі з цих водоростей традиційно вживаються для харчування, вони є цінним джерелом вітамінів і мікроелементів: так делікатесом вважаються висушені листи порфіри. З іншого боку, водорості використовуються на корм худобі, служать цінною сировиною для низки галузей промисловості, включаючи фармацептичну. Моря рясніють також рибою і морськими ресурсами, що ще для предків сьогоднішніх корейців стали найважливішим елементом раціону. Найширше поширений мінтай. [6]

Для Південної Кореї характерний помірний мусонний клімат з чітко визначеними порами року. В цілому агрокліматичні умови сприятливі для вирощування рису й інтенсивного землеробства.[2]

Важливу роль у розвитку економіки країни відіграють узбережжя Жовтого, Східнокитайського та Японського морів, їхня мальовничість сприяє розвиткові туризму. Найбільш відомі курорти міжнародного класу знаходяться в м. Пусан та на острові Чеджудо (відомий як «острів фантазій»).[4] З початком зими гори в Кореї  стають справжніми гірськолижними курортами світового класу.[3]

Трудовий потеціал

Південна Корея – однонаціональна країна (99% населення – корейці).

По даним національної статистики Республіки Кореї, рівень економічно активного населення в віці від 25 до 45 років (20,66 млн. чол.) почне знижуватись в 2010 року, а кількість робочої сили  в віці від 15 до 64 років, зараз 72% всього населення, почне зменшуватись з 2016 року. [10]

На підприємствах Південної Кореї працює більше 15 млн. найманих працівників. Безробіття в країні невисоке – при рості економічно активного населення с 8,320 млн. чоловік в 1963 році до 23,370 в 2006 році, рівень безробіття багато років не перевищував 2%. У 2009 році офіційний рівень безробіття склав близько 3,6%. В  2004 році була введена 40-часова робоча неділя замість 44-часової.

Структура робочої сили за останні десятиліття суттєво змінилась ­ – коефіцієнт народжуваності в країні низький, великою є проблема старіння нації. Люди старше 65 років в 2009 р. склали 9,1%. Також великою проблемою є недостача  робочої сили. Тому розширюється використання іноземної робочої сили, в першу чергу  для виконання брудних, важких і небезпечних робіт. Південна Корея перетворюється в країну, яка імпортує  трудові ресурси. В якості особливості міграції Південної Кореї також виділяють імміграцію кваліфікованої робочої сили, так як на неї в країні  підвищений попит.[9]

Співвідношення чоловічого і жіночого населення близьке до одиниці. Середня тривалість життя складає , для чоловіків –73,8, для жінок 81 років. Щільність населення – одна із найбільш високих в світі (474 чол. на 1 кв.м).

Південна Корея досягнула  одного із найбільш високих рівнів освіченості в світі (98% дорослого населення). Уряд Південної Кореї забезпечив прорив до високих міжнародних позицій багато в чому завдяки, тому що ввело обов’язкову безплатну 6-річну початкову освіту, підняв рівень загальної і професійної підготовки молоді до сучасних стандартів. Близько 80% корейських вузів є приватними.  Витрати на освіту складають більше 3,7% від ВВП.[10]

Науковий потенціал

Витрати на науково-дослідні і конструкторські роботи складають 5% ВВП. На частку державного сектору припадає 27% інвестицій в науку і 73% – на приватний сектор.[15] Уряд Південної Кореї планує до 2025 р. війти в сімку провідних країн по рівню конкурентоспроможності в області науки. Перейнявши західний досвід, вони пішли також по шляху створення індустріальних і наукових (технологічних) парків і технополісів. У них приймають участь великі підприємства провідних галузей, які отримують фінансові і податкові пільги. З експорту науковоємкої продукції займає 5-е місце в світі, по інвестиціям в освіту і НДДКР – 7-е місце. [16]

Інформаційний потенціал

Південна Корея є світовим лідером в області інформаційних технологій (ІТ). Країна виробляє і відправляє на експорт велику кількість продукції, пов’язаної з ІТ, розвиває сучасні технології, а також користується великим числом пристроїв, які необхідні для з’єднання з Інтернетом і мобільним зв’язком. Комп’ютерні мікросхеми і продукція ІТ складає 30% від всього обсягу  експорту, майже  кожний житель має мобільний телефон. Майже кожний бік повсякденного життя корейців пов'язаний  з комп’ютерами, не говорячи вже про те, що кожен дім має високошвидкісний доступ до Інтернету.  За ступенем використання інформаційних технологій Південна Корея займає 3-е місце в світі.

Міжнародний телекомунікаційний союз оголосив, що Південна Корея займає верхній рядок  в Індексі цифрових можливостей, які оцінюють рівень розвитку всього сектору ІТ. По даним 2005 р. 10 відомих ІТ компаній відкрило науково-дослідні центри в Південній Кореї (Інтел, IBM, Фраунхофер, Майкрософт і т.д.).[44]

1.2 Порівняння з Україною

Природно-ресурсний потенціал

Для України характерне зручне геополітичне положення, помірний клімат, що створює умови для економічного розвитку. Україна має досить високу забезпеченість сільськогосподарською землею (0,89 га на одного жителя). Із сукупності природних ресурсів передусім слід виділити ґрунти, найбільш родючі з яких - чорноземи (69,3% земельного фонду).Україна має значні запаси мінеральних ресурсів. Слід зазначити, що країна має великі можливості для експорту залізної руди, марганцю, титану, сірки, калієвих солей та ін.. сировини. Рівень забезпеченості водними ресурсами більшої частини України є недостатнім. Показник природної водозабезпеченості є одним з найнижчих в Європі з розрахунку на одного жителя та одиницю площі( 1 тис. кб. м/ рік). Також Україна відноситься до країн з порівняно невисокою забезпеченістю лісовими ресурсами. Має значні природно-рекреаційні ресурси.[1]

Трудовий потенціал

Для України в останні роки характерним є природне скорочення населення. В країні чисельно жінки переважають над чоловіками, але переважно за рахунок старших вікових груп. Існують значні територіальні відмінності у співвідношенні жінок і чоловіків. Особливо ця різниця відчутна в областях, які характеризувалися великим відтоком населення, передусім сільського. В Україні на 100 народжених дівчат припадає 107 хлопчиків. В Україні відмічають скорочення кількості осіб, молодших за працездатний вік; різке збільшення частки осіб, старших за працездатний вік.

Чисельність усіх зайнятих у національному господарстві станом на початок 2010 р.становила 20,7 млн. чол. Основна частка працездатного населення зайнята у промисловості та торгівлі (40,5%). Далі йдуть сільське і лісове господарство (19,2%), освіта (8%). Постійно зростає безробіття.[1]

Науковий потенціал

          Кількісно Україна має достатньо потужний потенціал у сфері НДДКР. За регіонами розташування установ, які виконують наукові та науково-технічні роботи, виділяється м. Київ, де зосереджено 364 організації, Харківська – 242, Дніпропетровська – 103, Донецька та Львівська області – по 91. Загалом в цих регіонах працює понад 60% загальної кількості науково-дослідних установ. Це пов‘язано з розташуванням в цих областях промислових підприємств-гігантів, які мають потребу в результатах діяльності організацій, що створюють науковий продукт.

         Україна традиційно вважається державою з вагомим науковим потенціалом, визнаними у світі науковими школами, розвиненою системою підготовки кадрів.

         Офіційно затвердженими індикаторами науково-технічного розвитку країн-членів ЄС, які характеризують насиченість населення держави науковими кадрами, є кількість працівників, які виконують дослідження і розробку в загальній чисельності зайнятих в економіці країни (у розрахунку на тисячу осіб). Найвищий рівень концентрації спеціалістів з науковими ступенями спостерігається у більш економічно розвинених регіонах, де зосереджена значна кількість наукових організацій та вищих навчальних закладів. Так, у м. Києві працює 28,8% загальної кількості докторів та кандидатів наук, у Харківській області – 15,4%, Дніпропетровській – 7,1, Одеській – 6,3, Львівській – 7,0, Донецькій – 6,6%.

        Продовжується відплив спеціалістів з наукових організацій. За останні 5 років до країн з більш привабливими для наукової діяльності умовами виїхало понад 700 докторів і кандидатів наук, зокрема, до США – 189 осіб.[29]

Інформаційний потенціал

Інформаційний потенціал в Україні в останнє десятиліття зазнав суттєвих змін. Станом на 01.01.2010 чисельність інтернет-аудиторії в Україні склала понад 10 млн. користувачів. Зберігається співвідношення  розподілу користувачів мережі Інтернет по регіонах, де Київ продовжує займати позицію лідера. Споживання послуг зв’язку на одного жителя України склало 33,3 грн.[1]

1.3 Ретроспектива

Природно-ресурсний потенціал

Основні родовища кам’яного вугілля були розвідані в 60-і рр. і в той же час оцінювались приблизно в 1,4 млрд. т. Активна розробка цих запасів як для внутрішнього виробництва, так із ціллю вивозу його на зовнішній ринок привела до значного їх виснаження . У 1980 р. запаси оцінювалися всього лиш в 830 млн. т. Тому була зроблена переорієнтація промислового виробництва на імпортну нафту, і вугілля перестало грати значну роль. Велике значення мало відкриття у 1983 р. родовища цинкових руд.[7]

Трудовий потенціал

В другій половині 70-х рр. на південнокорейському ринку праці відбувся ряд серйозних змін, Південна Корея затвердилась на світовому ринку праці як конкурентоспроможна країна в таких трудомістких галузях, як текстильна і взуттєва промисловість. В 70-і і 80-і рр. уряд у відповідь на економічний ріст сконцентрував всі свої зусилля на забезпеченості і навчанні трудових кадрів. Підготовка висококваліфікованих кадрів і надання послуг з працевлаштування низько кваліфікаційних працівників були основними задачами, які були направлені на вирішення проблеми дефіциту робочої сили, яка виникла в результаті індустріалізації.[43]

Інформаційний потенціал

В міру підвищення рівня індустріалізації поступово збільшувався розвиток своїх НДДКР. За 1960-1980 рр. витрати на ці цілі збільшились з 0,25% до 0,58%ВВП. Тільки в 80-ті рр. в цій сфері відбулися значні зміни: були створені науково-виробничі парки, НДІ. У 1987 р. Міністерство науки і технології розробило 15-річний план, який визначив основні напрями науково-технічної політики держави. В ньому було намічено розвиток розробок у сфері мікроелектроніки та чистої хімії, інформатики і автоматизації виробництва.[36]

2. Структура національної економіки Південної Кореї

2.2 Сучасний стан

Добувна промисловість не має значної ролі в економіці країни, значна частина промислової сировини ввозиться за кордону. В Південній Кореї створена розвинута енергетична база, 30% виробництва електроенергії дають АЕС.

Однією із галузей спеціалізації промисловості Південної Кореї є чорна металургія. За короткий час значно збільшилось виробництво сталі, чугуна і прокату. По розмірам виплавки сталі країна вийшла на друге місце в Азії після Японії, причому з самого початку чорна металургія була орієнтована на найбільш прогресивні технології (електросталеплавильні печі, кисневі конвектори). Близько 40% металу вивозиться на світовий ринок. Збудовані великі металургійні комбінати в Пхохані та Кваньяні. Зросло виробництво кольорової металургії (мідь, цинк, олово, алюміній).

Економічний ріст Республіки Кореї  піддержують ключові галузі, рівень розвитку яких отримав визнання в усьому світі. Вона є найбільшим виробником суден, займає третє місце в світі по виробництву напівпровідників і четверте по виробництву цифрової  електротехніки. По обсягу виробництва текстилю, сталі та нафтохімічної продукції країна займає п’яте місце, а по кількості автомобілів, що виробляються –  шосте. Суднобудівельна галузь є лідером південнокорейської промисловості на протязі останніх п’яти років, на долю якої в 2009 році прийшлось 40% від всіх замовлень, які були зроблені у світі на будівництво суден.