Потенціал національної економіки Південної Кореї

Машинобудування Південної Кореї – галузь найбільш тісно пов’язана з світовим господарством, оскільки з-за кордону, в основному,надходять фінансові ресурси, технології і комплектуючі вироби. Автомобілебудування є однією з галузей, що найбільш швидко розвиваються. Машини, вироблені тут, починають витісняти з європейського і американського ринку їх національні марки («Хюндай»).

Найбільш динамічна галузь це електроніка. З випуску електронної продукції країна ввійшла в десятку світових лідерів.

Також почала швидко розвиватись основна хімія (мінеральні добрива) і нафтохімія (пластмаси і хімічні волокна). Південна Корея одна з провідних країн-виробників синтетичного волокна.

Целюлозно-паперова промисловість працює в основному на імпортній сировині.

У вересні 2009 р. уряд Південної Кореї оголосив список із 22 галузей, які повинні стати новим джерелом економічного зростання країни. Серед них: розвиток альтернативних відновлювальних джерел енергії, біофармацевтичних технологій, широке використання світло випромінюючих діодів, виробництво напівпровідників, дисплеїв, мобільних телефонів наступного покоління, світлодіодне освітлення.[28]

Південна Корея постійно проявляє себе як активний імпортер новітньої зарубіжної технології і ноу-хау.

Країна має обмежений фонд сільськогосподарських земель. Основні культури: рис і ячмінь, соя, кукурудза,,овочі. По вилову риби країна займає одне з провідних місць в світі. Більше 50% продукції морського промислу йде на експорт.

Транспорт. Довжина залізничних доріг – 7 тис. км, значна частина їх електрифікована. В Сеулі і Пусані є метрополітен. Має 15 аеропортів, включаючи 4 міжнародних.

В 2009 р. частка сільського господарства в ВВП склала 4%, промисловості – 30%, сфера послуг – 66%.[12]

2.2 Ретроспектива

У структурі господарства сталися кардинальні зрушенння. Частка сільського господарства скоротилася з 40 до 7%, а частка промисловості зросла з 30 до 43% ВВП за 1950—1994 рр.

Не менш істотні зміни припадають на структуру обробної промисловості. У другій половині 50-х і на початку 1960-х років основним напрямком удосконалення структури була орієнтація на трудомісткі галузі (бавовняна, взуттєва, харчова, деревообробна промисловість) з метою задоволення потреб внутрішнього ринку.

В період, пов'язаний з орієнтацією експорту, швидко розвивалися матеріаломісткі і енергоємні галузі — чорна металургія, суднобудування, нафтохімія. Це спричинило зростанню капіталомісткості приросту ВВП в 70-ті рр.[13]

У 70-ті роки держава проводила політику структурної перебудови економіки, пріоритетного розвитку машинобудування й хімічної промисловості, розширення інфраструктури, передусім доріг та водозабезпечення. Були реалізовані великі інвестиційні проекти у нафтопереробці та нафтохімії, у виробництві сталі й будівельних матеріалів, машинобудуванні, частково суднобудуванні, що значно розширило та зміцнило корейську промисловість.[17]

З багатьох виробництв Південна Корея посіла помітне місце у світі. Це насамперед суднобудування — приблизно 1/3 світового випуску, сталь — 5,3% (26 млн. т), виробництво легкових авто у (3 млн. шт.), продукції електроніки і електротехніки (кольорові телевізори — 13 млн. шт., відеомагнітофони — 8,3 млн. шт.), і навіть текстилю, одягу, взуття. У дивовижній країні здійснюється власна програма розвитку аерокосмічної промисловості, ведуться активні науково-технічні розробки у біотехнології, генній інженерії, лазерів, створенні композиційних матеріалів.

Основою електроенергетики традиційно були ТЕС. Проте, занепокоєння в країні викликала залежність від імпорту нафти. Активний обмін з іншими країнами в галузі техніки дозволив Південній Кореї створити основу атомної електроенергетики. [13]

2.3 Порівняння з Україною

З 1990 р. структура господарства України значно змінилася. Так, зменшилися промислове виробництво - на 43%, частка сільського госпо­дарства у ВВП - до 15.3%. Будівельний комплекс  зазнав значних змін (з 8-10% у 1990 р до 4% у 2009 р.), а частка послуг у ВВП зросла до 38% у 2009 р. Тіньова економіка, за оцінками спеціалістів, становить біля 60%.

Структура промислового комплексу:

1.                  Важка промисловість:

  - машинобудівний комплекс,

  - металургійний комплекс,

  - хімічно-лісовий комплекс,

  - промисловість будівельних матеріалів,

  - паливно-енергетичний комплекс.

2.                  Легка промисловість.

3.                  Харчова промисловість.

Агропромисловий комплекс України - складна виробничо-економічна система, яка становить групу технологічно й економічно взаємопов'язаних галузей сільського господарства, промисловості та ін­фраструктури.

            На сьогоднішній день сфера послуг в Україні нерозвинена, в цій галузі зайнято лише близько 40%, тоді як у розвинених цей показник становить 70-75%. Частка послуг у ВВП складає лише 35%. У сфері послуг найбільш розвинені такі галузі: пошта і зв’язок, транспорт та операції з нерухомістю.[29]

3.      Фінансовий сектор НЕ

3.1 Сучасний стан

Південна Корея, положення якої ускладнене значним зовнішнім боргом, слабкою валютою, відтоком капіталу і сумнівами відносно здоров’я банківського сектору, є однією з найбільш потерпівших від кризи економік.

У Південній Кореї нараховується 1136 кредитно-фінансових установ. Центральний Банк – Банк Кореї. Банківські установи представлені двома видами банків – комерційними (Chohuyng Bank, Hanil Bank та ін.) і спеціалізованими (Банк для малого і середнього бізнесу, Корейський житловий банк та ін. ). Національна грошова одиниця – вона. У 2009 р. курс вони до долара США склав 935:1.[27]

Фондовий індекс Сеульської  Фондової біржі KS11 знизився майже вдвічі, а курс вони втратив 40% по відношенню до долара в цьому році. Іноземні інвестори рекордними темпами розпродають акції на Корейській фондовій біржі. З початку 2008 р. і по жовтень перевищення продажу корейських акцій іноземцями над купівлею склав 29,59 млрд. дол. У попередні роки іноземці активно скуповували корейські акції, в результаті чого в 2004 р. іноземна часка в капіталізації місцевого фондового ринку досягла 41,98%, а в 2009 р. він склав 29,5%.[30]

Провідні банки країни, такі як Kookmin, Woori, Shinhan і Hana, не в змозі кредитувати малий бізнес і приватний сектор. Слід відмітити, що відповідно до фінансового законодавства банки повинні надавати фінансову підтримку малому бізнесу, і невиконання обов’язку є порушенням закону. Проте, якщо в липні приріст обсягів кредитів малому бізнесу склав $5,5 млн., то жовтні він зменшився до $2,6 млн.[12]

Центральний Банк Кореї знизив облікову ставку до 2,5%, для забезпечення ліквідності. І не виключено, що надалі її будуть ще понижати для стимулювання економіки.[31]

Протягом 2009 р. продовжувався ріст валютних резервів, їх сума досягла 264,3 млрд. дол., в результаті чого Південна Корея зайняла 6-е місце в світі по об’єму валютних резервів, поступаючись Китаю, Японії, Росії, Індії, Тайвані.[28] Але в березні резерви зменшились до 206 млрд. дол., оскільки країна виділяє кошти на те, щоб компанії і банки розплачувались по зовнішнім боргам. [34]

В зв’язку з глобальною фінансовою кризою, уряд Південної Кореї  прийняв пакет заходів по підтримці фінансової системи країни вартістю $130 млрд.  Ця сума перевищує 10% ВВП і включає державне забезпечення зовнішнього боргу банків, і при необхідності,  вкладення коштів у фінансові установи. Пакет заходів повинен підтримати  довіру до фінансової системи Південної Кореї  і знову  привернути увагу до її  сильних фундаментальних макроекономічних показників, включаючи значні валютні резерви.[32]

Південна Корея створила фонд в розмірі $27 млрд. для викупу проблемних кредитів у фінансових організацій і активів, які знаходяться у компаній у важкому положенні. Для створення фонду державна компанія Korea Asset Management Corp (KAMC) випустить п’ятирічні облігації на цю суму під гарантію держави. Крім цього, уряд може збільшити розмір фонду з допомоги банкам, зараз $15,1 млрд.[33]

Зараз фінансова ситуація оцінюється в цілому як задовільна, оскільки країна споконвічно відмічалась високою фінансовою стійкістю. За прогнозом, у цьому році Південна Корея буде займати п’яте місце в рейтингу фінансової стійкості 20 провідних країн світу (G20). Проте разом з цим, Національні збори Республіки Корея затвердили нещодавно найбільш великий за  всю історію країни додатковий бюджет в розмірі  28 трлн. вон, що неодмінно приведе до збільшення державних витрат і розміру державного боргу. І тому в 2010 році по цьому показнику за прогнозами МВФ Південна Корея спуститься на 10-е місце серед країн «Великої двадцятки».[19]

3.2 Ретроспектива

У 1961-1962 pp. Уряд Південної Кореї взявся за  оздоровлення фінансової системи держави. В цей період був встановлений тимчасовий контроль за цінами на деякі товари, а митно-тарифна політика спрямовувалась на захист власного виробництва. У 1964 р. у Південній Кореї відповідно до програми фінансової стабілізації уряд обмежив максимальну суму нових банківських позик, імпорту іноземних товарів, стабілізував резерви іноземної валюти.[17]

3.3 Порівняння з Україною

Для України сьогоднішні умови розвитку вітчизняної економіки значно відрізняються від тих, що існували в 1998 р., коли Україна також зазнала впливу сильної фінансової кризи. Але сучасні умови не покращують, а  погіршують характеристики стійкості національної економіки до фінансових шоків. Так, якщо в 1997-1998 рр. рівень корпоративного боргу був низький і корпоративний сектор не був настільки залежним від зовнішнього фінансування, то на сьогодні національна фінансова система стала більш залежною від зовнішніх потоків капіталу.

Українська фондова біржа має досить обмежені обороти. Нині більш-менш активно проводяться операції з державними цінними паперами. Торгівля корпоративними цінними паперами перебуває на вкрай низькому рівні.[39]

4.      Держава в національній економіці

4.1 Сучасний стан

Південна Корея за Конституцією 1987 р. має президентську систему правління, доповнену елементами парламентаризму. Голова держави – президент, який обирається населенням шляхом прямого і таємного голосування, строком на 5 років. Президент визначає політику держави і є провідним учасником законотворчого процесу, також здійснює управління і формує внутрішню політику держави, є Верховним головнокомандуючим Збройних Сил.[24]

Законодавча влада належить Національним Зборам, які складаються з однієї палати. Національні Збори складають 299 депутатів, які обираються на чотирьохрічний строк. Відповідно до Конституції парламент має ряд функції, головна з яких полягає в установленні правових норм. Інші функції – затвердження державного бюджету, питання, пов’язані з зовнішньою політикою, оголошення війни, перевірка або розслідування особливих питань, пов’язаних з державними справами і імпічментом.[26]

Вищий виконавчий орган – Державна Рада, що координується президентом.  Включає від 15 до 30 членів. Прем’єр-міністр призначається президентом і затверджується Національними Зборами. Три віце-прем’єри призначаються для виконання окремих справ. Міністр фінансів і економіки, міністр освіти і розвитку людських ресурсів і міністр науки і технологій є одночасно замісниками прем’єр-міністра.

Голови місцевих органів влади на своїх територіях управляють адміністративними справами, за виключенням тих, що обумовлені законом. Виконавчі функції місцевих органів влади включають повноваження, які їм делегуються центральним урядом, такі як управління суспільною власністю, встановлення і збір місцевих податків і зборів за різні послуги.  Місцеві адміністрації вищого рівня мають у своєму складі комітети з освіти, які займаються питаннями культури і освіти в кожному населеному пункті.[25]

Намагаючись подужати негативні тенденції в фінансовій сфері уряд Південної Кореї ввів закон про об’єднання ринків капіталу, який передбачає відміну ряду обмежень на фінансову діяльність і введення додаткових заходів захисту інвесторів.[28]

4.2 Ретроспектива

Одним із факторів, які пояснюють стрімкий ріст економіки Південної Кореї, є сильне і ефективне управління в особі авторитарних урядів. Уряд приймав нові закони і передивлявся уже існуючі, а також приймалось багато заходів політичного характеру з ціллю збільшити накопичення, розширити експорт, сприяння вкладам як національного так і іноземного приватного капіталу, залучення інвестицій і технологій з-за кордону. Уряд зробив максимум можливого для створення соціальної інфраструктури.

В Південній Кореї досягненню фінансово-грошової збалансованості приділялась першочергова увага. Навіть в роки значних господарських проблем грошовий обіг, інфляція, дефіцит державного бюджету не виходили із-під контролю держави.

Центральну роль в цьому грала державна монополія в кредитно-фінансовій системі. Інший важливий напрям державного регулювання існує в валютній сфері (змушення тримати іноземну валюту на спеціальних рахунках в Центральному Банку з 1949 р.).

Висока активність державного регулювання чітко простежується в формуванні галузевих пропорцій. Наприклад, при проведенні аграрної реформи  найважливішою складовою частиною стало примусове ділення великих земельних наділів на більш менші – захід, неможливий без прямого активного втручання держави. Також прикладом може бути програма «цільового розвитку». Починаючи з 70-х рр. спеціальними законами виділяють 7 галузей першочергової уваги:

-                     машинобудування;

-                     електроніка;

-                     текстильна промисловість;

-                     чорна металургія;

-                     кольорова металургія;

-                     нафтохімія;

-                     суднобудування.