Поняття та функції лізингу. Об’єкти та суб’єкти лізингових відносин

 

Зобразимо кількість і  вартість укладених договорів фінансового  лізингу на рис. 2.2.

 

 

Рис. 2.2. Кількість і вартість укладених договорів фінансового лізингу за

                                                      2007 - 2010 рр.                                           [35]

За результатами дослідження  ринку лізингу в Україні за 2 квартал 2011 року, проведеного Асоціацією «Українське Об’єднання Лізингодавців» спільно з Держфінпослуг, можна зробити такий висновок: кількість укладених договорів фінансового лізингу в 2 кварталі 2011 року збільшилась на 1720 (181%) у порівнянні з аналогічним періодом минулого року і склала 2668 договорів. У вартісному вираженні, обсяг укладених договорів за 2 квартал 2011 року збільшився у порівнянні з минулим роком на 280% і склав 2,768 млрд. грн. [37].

Експерти пов'язують таку тенденцію як з відновленням деяких секторів економіки, так і з появою інтересу до покупки уживаних авто (велика частка договорів лізингу припадає на лізинг автотранспорту).

Джерела фінансування лізингових операцій у 2009-2010 рр.,  що здійснені  лізинговими компаніями, наведені в  табл. 2.4.

Таблиця 2.4

Розподіл джерел фінансування лізингових операцій у 2009-2010 рр.

[35, 36]

Джерела фінансування лізингових операцій	2009 р.				2010 р.
	ЮО, млн. грн.	Ч, %	ФК, млн. грн.	Ч, %	ЮО, млн. грн.	Ч, %	ФК, млн. грн.	Ч, %
Власні кошти	594,1	35,5	0,4	11,9	958,6	27,2	0,04	0,7
Позичкові кошти	1079,3	64,49	2,7	88,1	2 557,0	72,7	5,4	99,3
Залучені кошти	0,1	0,01	0,0	0,0	3,8	0,1	0,0	0,0
Всього	1673,5	100,0	3,1	100,0	3 519,3	100,0	5,44	100,0

Примітки: ЮО – юридичні особи; ФК – фінансові компанії; Ч – частка

 

Джерела фінансування лізингових операцій в 2010 році сильно направлені в сторону позичкових коштів, в тому числі банківських кредитів (86,60%), при цьому їх питома вага збільшилась на 22,1% у порівнянні з 2009 роком; відповідно, питома вага власних коштів лізингових компаній у порівнянні з минулим роком зменшилась більш ніж на 22% і становить 13,15% (рис. 2.3) [35, 36].

 

         Рис. 2.3. Структура джерел фінансування  лізингових операцій

[37]

Аналізуючи 2 квартал 2011 року основними джерелами фінансування лізингових операцій продовжують залишатися позичкові кошти, в тому числі банківські кредити (85,2%), при цьому їх питома вага збільшилась більше ніж на 52% у порівнянні з минулим роком; відповідно, питома вага власних коштів лізингових компаній у порівнянні з минулим роком зменшилась більш ніж на 52% і становить 14,61% [37].

Протягом 2009-2010 рр. у вартісному розподілі договорів фінансового лізингу за галузями змін позицій у галузях-лідерах не відбулося. Найбільшу частку продовжують займати угоди в транспортній галузі (59,36 % у 2010 р., 59,17 % у 2009 р.), у сільському господарстві (12,99 % у 2010 р., 11,59 % у   2009 р.), у будівництві (8,26 % у 2010 р., 10,88 % у 2009 р.) та у сфері послуг (4,97 % у 2010 р., 6,02 % у 2009 р.) (рис.2.4). Найбільшим попитом серед предметів лізингу користується транспорт (51,83 %), а також техніка, машини та устаткування для сільського господарства (12,85 %) [35, 36].

             Рис. 2.4. Вартісний розподіл договорів фінансового лізингу за галузями 2009-2010 рр.

[37]

Порівнюючи 2011 та 2010 роки, можна  зробити висновок, що серед договорів фінансового лізингу у другому кварталі 2011 року, як і раніше, переважають угоди в галузі транспорту (57,2%), сільського господарства (14,7%), будівництва (7,4%) та сфері послуг (5,3%); Найбільшим попитом серед предметів лізингу користується транспорт (50,1%), а також сільськогосподарська техніка (14,7%) та комп’ютерна техніка (5,7%) (рис. 2.5) [36, 37].

Рис. 2.5. Вартісний розподіл договорів фінансового лізингу за видом обладнання 2010-2011 рр.    [37]

За підсумки діяльності лізингодавців у 2010 р., порівняно з 2009 р., спостерігається збільшення на 2,98 % питомої ваги короткотермінових (до 2 років) договорів; зменшення на 2,52 % питомої ваги договорів терміном від 2 до 5 років; зменшення на 2,6 % питомої ваги договорів терміном від 5 до 10 років, а довготермінових (більше 10 років) договорів стало більше на 2,15 % (рис. 2.6) [35,36].

Рис. 2.6. Вартісний розподіл діючих договорів фінансового лізингу за строком дії 2009- 2010 рр.

[37]

У 2011-2012 рр. тенденція подовження термінів лізингу зі збільшенням кредитної активності збережеться – лізингові компанії не лише формують, але й підтримують зростання попиту на свої послуги. Прогнозується зниження вартості лізингового фінансування до 17 % у гривні в середньому по ринку. Найпривабливіші умови пропонуватимуться в рамках партнерських програм з автодилерами та у співпраці з банками. За 2-3 роки частка придбаних у лізинг автомобілів досягне 7 % у загальних обсягах автопродажу [39].

Як показують дослідження, ринок лізингових послуг в Україні починає "набирати масштабності". Перспективність і привабливість лізингових операцій для усіх суб'єктів, які беруть участь в лізинговому процесі, позитивні тенденції розвитку економіки України, а також величезна ємність ринку, призводять до того, що потреба у лізингу буде впевнено зростати, що й вимагає ґрунтовнішого дослідження особливостей функціонування ринку лізингових послуг.

Таким чином можна зазначити, що лізингова діяльність розвивається прискореними темпами, про що свідчать результати дослідження, зокрема: збільшується кількість укладених договорів, збільшується питомо вага короткострокових договорів, найбільшим попитом серед предмету лізингу користується транспорт, джерелами фінансування лізингових операцій є позичкових коштів.

 

3. ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ЛІЗИНГУ В УКРАЇНІ

 

Беручи до уваги зазначене  у попередніх розділах, можна визначити  переваги та недоліки лізингу в Україні.

До переваг належать:

• інвестування у формі  майна, на відміну від грошового кредиту, знижує ризик неповернення коштів, так як за лізингодавцем зберігаються права власності на передане майно;

• лізинг передбачає 100% кредитування і не вимагає негайного початку  платежів, що дозволяє без різкого  фінансового напруження оновлювати виробничі фонди, купувати коштовне майно;

• лізингова угода більш  гнучка, ніж позика, оскільки надає можливість обом сторонам виробити зручну схему виплат. За взаємною домовленістю сторін лізингові платежі можуть здійснюватися після отримання виручки від реалізації товарів, вироблених на взятому в кредит устаткуванні. Ставки платежів можуть бути фіксованими і плаваючими;

• для лізингоодержувача  зменшується ризик морального і фізичного старіння майна, оскільки майно не купується у власність, а береться в тимчасове користування. При лізингових відносинах лізингоодержувач має справу з прискореною амортизацією майна;

• лізингове майно не враховується у лізингоодержувача на балансі, що не збільшує його активи і звільняє від сплати податку на це майно;

• лізингові платежі відносяться  на витрати виробництва (собівартість) лізингоодержувача і відповідно знижують оподаткований прибуток;

• виробник отримує додаткові  можливості збуту продукції, оскільки обмежене фінансування інвестицій часто не дозволяє підприємствам своєчасно оновлювати технологічну систему.

Завдяки цим перевагам  в Україні існує велика кількість  лізингових компаній, які об’єдналися  в Асоціацію «Українське Об’єднання Лізингодавців».

Асоціація «Українське Об’єднання Лізингодавців» створила рейтинг лізингових компаній, відповідно до розміру лізингового портфелю станом на 30 вересня 2011 р. (Додаток А) та вартості активів, переданих в лізинг протягом третього кварталу 2011 року (Додаток Б) та за три квартали 2011 року разом (Додаток В). Провідні місця в цьому рейтингу займають компанії ВТБ Лізинг Україна та Райффайзен Лізинг Аваль [33].

Проте, позитивний розвиток лізингу стримують наступні недоліки:

• на лізингодавця покладається ризик морального старіння устаткування (особливо, якщо договір лізингу укладається не на повний строк його амортизації);

• для лізингоодержувача  вартість лізингу виявляється більш високою, ніж ціна купівлі устаткування (фінансовий лізинг);

• у випадку виходу з  ладу устаткування платежі за лізинговою угодою відбуваються у встановлені строки незалежно від стану устаткування;

• лізингоотримувач відіграє визначальну роль у виборі об’єкта лізингу ще на стадії його купівлі-продажу, і об’єкт фінансового лізингу повинен перейти у власність лізингоотримувача, тому останній компенсує ризик випадкового знищення або пошкодження об’єкта і несе затрати з експлуатації, технічного обслуговування, ремонту об’єкта, якщо інше не передбачене договором;

• потрійне податкове навантаження ПДВ операцій імпорту іноземних товарів на умовах лізингу: перший ПДВ (ПДВ іноземної країни) закладено у ціну товару, другий ПДВ (20% від митної вартості лізингового об’єкту) сплачується лізингоотримувачем при перетині лізинговим об’єктом митного кордону України, третій ПДВ (20% від залишкової вартості лізингового об’єкта) лізингоотримувач повинен сплатити під час викупу об’єкта; відсутність законодавчих норм, які б надавали право прискореної амортизації об’єктів лізингу. Наприклад, коли в Росії коефіцієнт амортизації становить 3, в Україні — 0,6, що не дає змоги використовувати переваги лізингу повною мірою;

• якщо лізингова компанія укладає з фізичною особою договір фінансового лізингу, вона має цей договір завіряти у нотаріуса. Це додаткові кошти — 1% від вартості договору. В іншому випадку договір може бути визнаний неукладеним. Така ситуація заважає працювати в нормальному руслі з фізичними особами, тому близько 95% лізингоотримувачів зараз юридичні особи.

Таким чином, лізингові операції — відносно молодий вид діяльності фінансових установ в ринковій економіці, але його запровадження та вдале використання є досить потужним альтернативним джерелом поповнення матеріально-технічного забезпечення.

Ринок лізингу в Україні  формується досить динамічно, це передує  саме тим що він має свої певні  прерогативи (основні засоби розвитку та стабілізації ринкової економіки), що являє собою систему певних відносин, що мають свій статок як з  боку лізингодавця (лізингових компаній) так із боку підприємств, установ  організацій (лізингоодержувачі) які  здійснюють як виробничу діяльність, діяльність по наданню послуг.   

Але є також і інші питання, які стосуються вирішення для  нормального функціонування лізингової системи, а саме це є:

1) неврегульованість подібних суперечностей у законодавстві створює перешкоди для подальшого поширення лізингових операцій та знецінює переваги лізингу перед іншими формами залучення позикового капіталу для інвестування його в основний капітал;

2)  невирішеність щодо питань нарахування амортизації, оскільки підприємства  самі можуть встановлювати строк корисної дії, в результаті  чого ускладнюється визнання лізингу оперативним чи фінансовим, також  визначення  залишкової вартості об’єкта [13, с.96].    

Однією з головних перешкод на шляху розвитку лізингу в Україні є психологічний аспект. Через брак достовірної інформації, лізингові компанії сприймаються багатьма підприємствами як посередницькі структури, які лише займаються операціями з кредитування, отримуючи при цьому свою частину прибутку. Лізингова галузь потребує стандартів подання інформації в статистичні органи. На сучасному етапі Держкомстат України не розробив форми звітності, за якою можна було б оцінити стан ринку лізингових послуг, а тому на державному рівні не достатньо інформації про дану галузь, яка перебуває на стадії становлення в Україні, а, отже, потребує особливого контролю [12, с.12].  

Основною проблемою яка перешкоджає розвитку лізингових відносин в Україні є недостатньо розвинутий сектор малих та середніх підприємств, насамперед через ускладнений доступ до фінансування. [14, с.63]    

Тому активне впровадження лізингових операцій в конкретну  галузь сприятиме оновленню основних фондів завдяки збільшення доступу  підприємств до зовнішніх джерел фінансування інвестицій, і розвитку малого та середнього бізнесу завдяки  більшій доступності лізингових операцій порівняно з іншими інструментами  запозичень. Окрім того, подальший  розвиток лізингу стимулюватиме  підвищення ефективності кредитної  політики банків у результаті створення  саме конкурентного середовища між  джерелами фінансування та розвиток організованого вторинного ринку. 

Основними факторами, що впливають на розвиток лізингу, та їх взаємозв’язок із державним регулюванням лізингу, як правило, класифікують на глобальні (податкова політика, нормативно-правове забезпечення лізингових відносин, наявність спеціалістів певної галузі, темпи інфляції, стан та можливості банківської системи) і локальні (наявність інформації про об’єкти лізингу, ринок лізингових послуг, їх якість). [8, с.65]

Отже, виділимо фактори, що гальмують розвиток лізингу в Україні: