Поняття та функції лізингу. Об’єкти та суб’єкти лізингових відносин

Лізингоодержувач зобов'язаний:

1) прийняти предмет лізингу  та користуватися ним відповідно  до його призначення та умов  договору;

2) утримувати предмет  лізингу в належному стані  (виконувати ремонт, технічне обслуговування);

3) своєчасно сплачувати  лізингові платежі;

4) застрахувати предмет  лізингу; 

5) надавати лізингодавцеві  інформацію про технічний стан  об'єкта та доступ до предмета  лізингу для здійснення перевірки  умов його використання та  утримання;

6) у разі закінчення  строку лізингу, а також у  разі дострокового розірвання  договору лізингу повернути об'єкт  у нормальному стані з урахуванням  зносу.

Під лізинговими платежами  розуміється загальна сума, яка виплачується лізингоодержувачем лізингодавцю за надане йому право користування лізинговим майном.

Лізингові платежі є тим  механізмом, за допомогою якого лізингодавець  відшкодовує свої фінансові затрати  на купівлю майна і отримує  прибуток. Загальна сума лізингових платежів за весь період лізингу повинна включати: 
- суму, яка відшкодовує повну (або близьку до неї) вартість лізингового майна; 
- суму, яка виплачується лізингодавцю за кредитні ресурси використані ним для придбання майна за лізинговим договором;

- комісійну винагороду  лізингодавцю;

- суму викупу вартості  майна, якщо у договорі передбачений  викуп вказаної вартості у  вигляді складової частини загальної  суми лізингових платежів; 
- суму, яка виплачується за страхування лізингового майна, якщо воно було застраховане лізингодавцем;

- інші витрати лізингодавця, передбачені лізинговим договором.  Наприклад, навчання персоналу,  технічне обслуговування лізингового  майна, ремонт і та ін.

При укладенні лізингового  договору сторони встановлюють загальну суму лізингових платежів, форму, метод  нарахування, періодичність виплати  внесків, а також способи їх виплати.

За формою лізингові платежі  можуть здійснюватись :

- грошовими коштами (грошова  форма);

- продукцією або послугами  лізингоодержувача (компенсаційна  форма); 
- грошовими коштами в поєднанні з поставкою продукції або надання послуг лізингоодержувачем (змішана форма). 

За періодичністю лізингові  платежі бувають:

- щорічними;

- піврічними;

- щоквартальними;

- щомісячними;

Графік лізингових платежів з визначенням конкретних дат виплат є невід'ємною частиною лізингового договору. Поряд з періодичними виплатами можливий одноразовий платіж, при якому передбачена виплата лізингодавцю авансу (депозиту) або відстрочка платежу, якщо у лізингоодержувача в даний час виникли фінансові труднощі або йому вигідніше перенести платіж на більш пізній період.

За способом виплати лізингові  платежі здійснюються:

- рівними частинами;

- збільшуваними розмірами;

- зменшуваними розмірами.

Вибір того чи іншого способу  платежу залежить, в основному, від  фінансового стану і платоспроможності  лізингоодержувача. В період освоєннях  лізингоодержувачем лізингового майна  і відсутності у нього достатніх  грошових коштів можуть бути передбачені  зменшені розміри лізингових платежів з подальшим їх збільшенням в  часі до закінчення строку дії лізингового  договору. І навпаки, якщо у лізингоодержувача  хороший фінансовий стан він може значну суму лізингового платежу  сплатити через аванс.

Постачальником майна може бути також будь-яка юридична особа :  виробник майна, постачальницько-збутова, торговельна організація, кооператив та ін.

Четвертим учасником лізингової угоди, зазвичай, є страхова компанія, яка здійснює страхування технічних фінансових ризиків.

 У класичній лізинговій  угоді взаємовідносини між суб’єктами будуються за такою схемою: майбутній лізингоотримувач, що потребує певні види майна, самостійно підбирає постачальника, який володіє цим майном. У силу відсутності власних засобів і доступу до позикових засобів для придбання його у власність він звертається до майбутнього лізингодавця, що має необхідні кошти, з проханням про його участь в угоді. Це виражається в покупці ним майна в постачальника у власність і наступній його передачі лізингоотримувачу в користування на обумовлених умовах.

Залежно від економічних  умов кількість учасників угоди  може розширюватися або скорочуватися. Крім перерахованих трьох сторін, в угоді в багатьох випадках беруть участь брокерські лізингові фірми, що безпосередньо не займаються наданням майна, а виконують роль посередників між постачальником, лізингодавцем і лізингоотримувачем. За кордоном при значних багатомільйонних угодах кількість учасників може збільшуватися до п’яти-шести, серед яких брокерські фірми, трастові корпорації, що фінансують заснування та ін.[10, ст. 277-279].

Інтегруючим фактором лізингових операцій є механізм їх здійснення. Під терміном «механізм» розуміють систему або спосіб, що визначає порядок певного виду діяльності, деяких ланок та елементів, що приводять у дію. Це внутрішня будова, система, сукупність станів і процесів, з яких складається звичайне явище.

Основними рисами функціонування лізингового механізму є:

а) лізингодавець, надаючи  майно у лізинг, передбачає, що він  не відшкодує всю або більшу частину понесених витрат протягом строку дії договору з одним лізингокористувачем;

б) лізинговий договір укладається  на термін, який значно менший за строк нормативної експлуатації основного засобу або нормативів амортизації;

в) лізингодавець, як правило, несе ризики щодо втрати або псування майна

г) по закінченню угоди предмет  лізингу повертається лізингодавцю, який може здати його знову або продати.

д) лізингова угода може бути розірвана достроково із застосуванням незначних штрафів.

а) лізингоодержувач вибирає  майно, що буде надаватися у лізинг, та його виробника.

д) лізингоотримувач, виконавши  всі умови договору, стає власником предмету лізингу або має переважне право (опціон) на його купівлю. 

1.2. Види та форми лізингу

 

Сучасний світовий ринок лізингових послуг характеризується різноманітністю видів лізингу, моделей лізингових контрактів і юридичних норм, які регулюють лізингові операції.

У світовій практиці при  виділенні видів лізингу виходять насамперед з ознак їхньої класифікації, що характеризують: сектор ринку, де проводяться лізингові операції; відношення до орендованого майна; ступінь окупності лізингового майна; врахування податкових, амортизаційних пільг; тип фінансування лізингової операції; тип лізингового майна; форма організації і техніка проведення лізингових операцій; характер лізингових платежів; ознаки окупності (умови амортизації) майна (Рис.1.2)

1. Залежно  від сектора ринку, де проводяться  лізингові операції, виділяють:

– внутрішній лізинг, коли всі учасники угоди представляють одну країну;

– зовнішній (міжнародний) лізинг, до якого належать угоди, де хоча б одна із сторін належить до різних країн. До цього ж виду лізингу відносять і угоди, укладені лізингодавцем і лізингоотримувачем однієї країни, якщо хоча б одна із сторін є спільним підприємством.

У свою чергу, зовнішній лізинг поділяється на: імпортний, коли зарубіжною стороною є лізингодавець, та експортний, коли зарубіжною стороною є лізингоодержувач;

– міжнародний транзитний лізинг має місце в тих випадках, коли лізингодавець однієї країни бере кредит або купує обладнання в іншій країні і передає його лізингоодержувачу, який знаходиться в третій країні.

2. За  відношенням до орендованого  майна (або за обсягом обслуговування) лізинг поділяється на:

– чистий – усі витрати щодо обслуговування майна приймає на себе лізингоодержувач;

– повний (з повним набором послуг, або «мокрий» лізинг) – при якому лізингодавець приймає на себе всі витрати з обслуговування майна. Його використовують, як правило, виробники устаткування.

– частковий (з частковим набором послуг) – на лізингодавця покладаються лише окремі функції з обслуговування майна.

 

 

                                                        

                                                                                                      

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                          Рис. 1.2. Класифікація лізингових операцій                  [10, ст.282]

 

 

 

3.  За  ступенем окупності майна лізинг  поділяється на:

– лізинг із повною (чи близькою до повної) окупністю,  коли протягом терміну дії лізингового договору відбувається повна чи близька до повної амортизація майна і, відповідно, виплата лізингодавцю вартості майна;

– лізинг з неповною окупністю,  при якому протягом терміну дії одного лізингового договору відбувається часткова амортизація майна й окуповується тільки його частина.

4. З  урахуванням податкових, амортизаційних  пільг розрізняють лізинг:

– з використанням пільг із оподатковування майна,  прибутку, ПДВ, різних зборів, прискореної амортизації тощо.

У свою чергу, цей лізинг поділяється ще на два види: фіктивний – має спекулятивний характер і розрахований на отримання прибутку за рахунок діючих у країні пільг (з оподаткування майна, прибутку, ПДВ, прискореної амортизації і т. ін.); дійсний лізинг – у правовому відношенні повинен відповідати чинному законодавству й економічній сутності лізингової форми

підприємницької діяльності;

– без використання пільг.

5.  За  типом фінансування лізинг поділяється  на:

– терміновий, коли має місце одноразова оренда майна;

–  поновлюваний (револьверний), при якому після закінчення першого терміну договір лізингу продовжується на наступний період.

Різновидом поновлюваного лізингу є генеральний лізинг, що дає можливість при постійній і перевіреній співпраці лізингоодержувача з лізинговою компанією укласти загальний договір на надання лізингової лінії, після чого лізингоодержувач може, якщо треба, брати додаткове обладнання без укладання нових договорів. Це дуже важливо для підприємств з беззупинним виробничим циклом і при жорсткій контрактній кооперації з партнерами, насамперед закордонними. За умовою угоди в режимі генерального лізингу лізингоотримувачу у випадку виникнення термінової непередбаченої необхідності в одержанні додаткового устаткування достатньо направити лізингодавцю запит на постачання необхідного устаткування з посиланням на узгоджений перелік або каталог. Наприкінці періоду, на який укладена угода,

здійснюється перерахунок  лізингових платежів з урахуванням  різночасності витрат лізингодавця та укладається нова угода [10, ст. 280-281].

6.  За  типом майна розрізняють:

–  лізинг рухомості (устаткування, техніка, автомобілі тощо), у тому числі нової та тієї, що вже використовувалася;

– лізинг нерухомості (будинки, споруди, судна, літаки).

7. Залежно  від форми організації і техніки  проведення розрізняють:

– прямий лізинг, при якому власник майна (постачальник) самостійно здає об’єкт у лізинг (двостороння угода). Лізинг за участю двох сторін, за оцінками провідних західних експертів, займає відносно скромне положення в загальній кількості укладених лізингових угод. Його частка не перевищує 5–7 %. По суті, цю угоду не можна назвати класичною, тому що в ній не бере участь лізингова компанія;

– непрямий лізинг (посередницький), коли передача майна в лізинг відбувається через посередника. Такого роду угода схожа з класичною лізинговою операцією, тому що в ній беруть участь постачальник, лізингодавець і лізингоодержувач. Кожний з них діє окремо і самостійно;

– пайовий (лізинг за участю безлічі сторін, або роздільний лізинг) – це здійснення лізингу за участю суб’єктів лізингу на основі укладання багатостороннього договору і залучення одного або більше кредиторів, які беруть участь у цьому, інвестуючи свої грошові кошти.  Цей вид лізингу розповсюджений як форма фінансування складних, великомасштабних об’єктів, таких, як авіатехніка, морські і річкові судна, комплектне устаткування підприємств, залізничний і рухомий склад, бурові платформи і т. ін. Такий лізинг називається ще груповим або акціонерним, тобто лізингом за участю декількох компаній постачальників, лізингодавців і залученням кредитних засобів у банків, а також із страхуванням лізингового майна і поверненням лізингових платежів за допомогою страхових пулів.

Однією з форм прямого  лізингу варто визнати зворотний лізинг, що являє собою систему взаємозалежних угод, при якій фірма – власник землі, будинків, споруд чи устаткування – продає цю власність фінансовому інституту й одночасно оформляє угоду про довгострокову оренду своєї колишньої власності на умовах лізингу.

Лізинг постачальнику відрізняється від зворотного тим, що постачальник, хоч і виступає як продавець і орендар одночасно, однак не є користувачем майна, яке він обов’язково передає в сублізинг третій особі.

Сублізинг – це операція, за якою лізингоодержувач здає майно в лізинг третій особі. При цьому лізингова операція між двома першими партнерами залишається в силі (тобто лізингоодержувач за договором сублізинга передає