Поняття та функції лізингу. Об’єкти та суб’єкти лізингових відносин

 

ЗМІСТ

 

Вступ………………………………………………………………………………….3

1. Теоретичні засади лізингової діяльності
1. Поняття та функції лізингу. Об’єкти та суб’єкти лізингових відносин…..6
2. Види та форми лізингу……………………………………………….…….14
2. Розвиток лізингу в Україні……………………………………………………..21 
3. Проблеми та перспективи розвитку лізингу в Україні……………………....31

Висновки……………………………………………………………………………37

Список використаних джерел……………………………………………………..40

Додатки ……………………………………………………………………………..43

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Актуальність  теми дослідження. Сучасний розвиток економіки України потребує глибоких перетворень, де провідне місце посідають фінансово-кредитні відносини. Для структурної перебудови народного господарства Україна гостро потребує інвестицій.

Перетворення під впливом  науково-технічного прогресу сфери  виробництва та обігу, глибокі зміни  економічних умов господарювання викликають необхідність пошуку та впровадження нетрадиційних для господарства нашої країни методів оновлення  матеріально-технічної бази та модифікації  основних фондів суб’єктів різноманітних  форм власності. Одним з таких  методів і являється лізинг.

Актуальність розвитку лізингу в Україні, включаючи формування лізингового ринку, обумовлена передусім несприятливим станом парку устаткування: значна питома вага морально застарілого устаткування, низька ефективність його використання, немає забезпеченості запасними частинами тощо. Одним з варіантів рішення цих проблем може стати лізинг, який об’єднує всі елементи зовнішньо-торгівельних, кредитних та інвестиційних операцій.

Враховуючи актуальність даного питання, його розгляду присвячено праці багатьох учених­економістів і практиків, зокрема Я.Онищук, Г.Купалової, Н.Погорєлової, Н. Бойцун, Н. Стукало, В. Пинзеника, В. Трача, Ю. Сюсюрка.

Перехід до ринкової економіки  поставив перед промисловими підприємствами ряд проблем, головною з яких являється  наступна: як затвердитися в умовах зростаючої конкуренції, скорочення ринку  збуту через невисокі ціни продукції  та неплатоспроможність, складність пошуку постачальників сировини, матеріалів та обмеженості фінансових ресурсів.

В наш час більшість  українських (та й не тільки українських) підприємств відчувають нестачу  оборотних коштів. Вони не можуть оновлювати свої основні фонди, впроваджувати  досягнення науково-технічного прогресу і вимушені брати кредити. Існують  різноманітні види кредитування: іпотечне, під заставу цінних паперів, під заставу партій товару, нерухомості. Однак підприємству при необхідності оновлення своїх основних фондів вигідніше брати устаткування в лізинг. При цьому економія коштів підприємства у порівнянні зі звичайним кредитом на придбання основних засобів доходить до 10% від вартості устаткування за увесь строк лізингу, який складає, як правило, від одного до п’яти років. Теперішня економічна ситуація в Україні, на думку багатьох експертів, сприяє лізингу. Форма лізингу примирює протиріччя між підприємством, у якого немає коштів на модернізацію, і банком, який неохоче надасть цьому підприємству кредит, так як не має достатніх гарантій повернення інвестованих коштів. Лізингова операція вигідна усім учасникам: одна сторона отримує кредит, який виплачується поетапно, та потрібне устаткування, інша сторона - гарантію повернення кредиту, так як об’єкт лізингу є власністю лізингодавця чи банка, що фінансує лізингову операцію, до надходження останнього платежу.

Лізинг є однією з найцікавіших форм інвестування, що здатні значно пожвавити  процес оновлення виробництва і  посприяти входженню економіки країни до структури світового ринку. Лізинг може дати потужний поштовх процесам приватизації, конверсії, оновлення технологічного парку існуючих підприємств і створення нових виробництв, оптимізувати використання наявного машинного парку і на вигідних умовах отримати найсучасніше вітчизняне та зарубіжне устаткування.

Об’єктом лізингу може бути нерухоме і рухоме майно, призначене для використання як основні фонди, не заборонене законом до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг.

Предметом дослідження є діяльність лізингової компанії, спрямована на лізингове обслуговування суб’єктів ринку.

Мета роботи. На підставі проведеного дослідження суті лізингу та здійсненні аналізу лізингової діяльності в Україні, визначити проблеми та перспективи розвитку лізингу в Україні.

 

Для досягнення мети в роботі поставлено такі завдання:

- визначити поняття, функції, об’єкти, суб’єкти та види лізингу;

- дослідити розвиток лізингу в Україні;

- показати проблеми та  перспективи розвитку лізингу в Україні.

У процесі  дослідження використані різні  наукові методи. Теоретичні основи лізингу досліджувались із застосуванням методів порівняння та історичної оцінки дозволило оцінити роль лізингового бізнесу. Методи порівняння та аналізу застосовувалися при визначенні особливостей економічної діяльності лізингової компанії та в процесі визначення ефективності лізингу. 

Робота складається з трьох частин. Перше питання охоплює загальні поняття про лізинг, розглядає основні функції і визначає об’єкти та суб’єкти лізингових відносин.

Особливість другого питання  полягає у розкритті питання  розвитку лізингу в Україні. Аналізі за останні роки кількості лізингових компаній, вартості договорів, джерел фінансування лізингових операцій, розподілі договорів за галузями та розподілі договорів за строками дії.

Сутність третього питання  полягає у визначенні проблем та перспектив розвитку лізингу в Україні, на шляхів вирішення зазначених проблем.

 

1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ЛІЗИНГОВОЇ  ДІЯЛЬНОСТІ

1.1. Поняття та функції  лізингу. Об’єкти та суб’єкти лізингових відносин

 

Економічна сутність лізингу  протягом значного проміжку часу залишається  неоднозначною. Його зміст і роль в теорії та практиці трактуються по-різному.

Одні розглядають лізинг як своєрідний спосіб кредитування підприємницької  діяльності; інші повністю ототожнюють його з довгостроковою орендою або з однією з її форм, яка в свою чергу зводиться до найманих чи підрядних відносин; треті вважають лізинг завуальованим способом купівлі-продажу засобів виробництва чи права користування чужим майном; а четверті визначають лізинг як дії за чужий рахунок, тобто управління чужим майном за дорученням довірителя [11, ст. 15-16].

У статті 292 «Лізинг у сфері господарювання» Господарського кодексу України визначено, що лізинг - це господарська  діяльність,  спрямована  на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні  за  договором  лізингу  однією стороною (лізингодавцем) у 
виключне  користування  другій  стороні   (лізингоодержувачу)   на 
визначений  строк майна,  що належить лізингодавцю або набувається 
ним  у  власність  (господарське   відання)   за   дорученням   чи 
погодженням   лізингоодержувача   у   відповідного   постачальника 
(продавця) майна,  за умови сплати лізингоодержувачем  періодичних 
лізингових платежів [2].

Класики Римського права  розмежували поняття «власник»  і «користувач» майна. Тому сучасне  поняття лізингу засноване на можливості розділення компонентів  власності на дві частини - користування річчю (застосування її згідно з призначенням з метою дістати прибуток та інші вигоди) і право власності (панування  особи над об’єктом власності). Звідси, багатство в кінцевому рахунку  полягає не просто у володінні  власністю безпосередньо, а у  ефективному її використанні.

Отже, можна говорити, що лізинг - це спосіб реалізації відносин власності, що виражає певний стан виробничих сил та виробничих стосунків, з якими  він знаходиться в тісному  взаємозв’язку. Особливістю лізингової діяльності є сприяння становленню  приватної власності на засоби виробництва, та зміні власника та розпорядника.

Оскільки лізинг виражає  певну взаємодію елементів виробничих сил та виробничих стосунків, то він  має матеріально-речову основу та соціально-економічну форму.

Матеріально-речовий бік  лізингу характеризується організаційно-правовими  формами виробництва, наймом усіх або  частини речових елементів підприємницької  діяльності, купівлею-продажем майна  та умовами кредитування. Соціально-економічний  зміст лізингу визначається відносинами  власності і спільної економічної  діяльності з власником і суспільством та умовами трансформації власності.

Лізинг відноситься до підприємницької діяльності більш  високого рівня, в порівнянні з орендою, банківською чи комерційною, оскільки він передбачає і вимагає широкого діапазону знань і фінансового  бізнесу, і положення у виробництві, на ринках устаткування та нерухомості, а також мінливих потреб клієнтів та особливостей оренди. Він включає в себе три форми організаційно-економічних відносин: орендні, кредитні та торговельні.

Лізинг як складне соціально-економічне явище виконує важливі народно-господарські функції з формування багатоукладної економіки та активізації виробничої діяльності (Рис.1.1).

Розглянемо деякі з них: фінансову, виробничу, збутову та використання податкових пільг.

Фінансова функція виражається у звільненні товаровиробника від одноразової оплати повної вартості необхідних засобів виробництва та надання йому довгострокового кредиту.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                         Рис. 1.1. Ознаки та функції лізингу                  [11, ст. 30]

 

Виробнича функція лізингу полягає в оперативному вирішенні виробничих задач шляхом тимчасового використання, а не купівлі дорогих та морально застарілих машин. Це ефективний спосіб матеріально-технічного постачання виробництва та доступу до новітньої техніки, до результатів науково-технічного прогресу. При повному лізингу передача майна може супроводжуватись різноманітним сервісом: технічне обслуговування, страхування, забезпечення сировиною, робочою силою тощо.

Збутова функція – це розширення кола споживачів та завоювання  нових ринків збуту. Залучення в сферу лізингу тих, хто не може відразу купити те чи інше майно.

Функція використання податкових та амортизаційних пільг має деякі особливості:

1. взяте за лізингом майно може не відображатися на балансі користувача, оскільки право власності залишається за лізингодавцем;
2. лізингові платежі відносяться на собівартість продукції (послуг), що відповідно знижує оподаткований прибуток;
3. застосування прискореної амортизації, яка обчислюється виходячи з терміну контракту, що зменшує оподаткований прибуток та прискорює оновленню матеріально-технічної бази [11, ст. 28-30].

Об’єктом лізингу може бути нерухоме і рухоме майно, призначене для використання як основні фонди, не заборонене законом до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг.

Майно, яке є державною (комунальною) власністю, може бути об’єктом лізингу тільки за погодженням з органом, що здійснює управління цим майном, відповідно до закону.

Не можуть бути об’єктами  лізингу земельні ділянки, інші природні об’єкти, а також цілісні майнові комплекси державних (комунальних) підприємств та їх структурних підрозділів.

Перехід права власності  на об’єкт лізингу до іншої особи  не є підставою для розірвання договору лізингу [2].

Учасниками лізингової угоди є лізингодавець, кредитно-фінансова установа, яка діє як кредитор, лізингоодержувач, постачальник майна і страхова компанія.

Лізингодавцем можуть бути:

– лізингова компанія, що сформована з метою здійснення лізингових операцій, основною і фактично єдиною функцією якої є оплата майна, тобто фінансування угоди;

 Лізингова компанія – організація, яка купує, предмети тривалого кредитування (машини, обладнання, транспортні засоби тощо) і надає їх у довгострокову оренду (на 5–8 років і більше) фірмі-орендарю, яка поступово сплачує лізинговій компанії вартість взятого в оренду майна.

– банк або його філія, у  статуті яких передбачений цей вид підприємництва;

– будь-яка фірма або підприємство, для яких лізинг є не профілюючим видом діяльності, але й не забороненою статутом сферою підприємництва і яка має фінансові джерела для проведення лізингових операцій.

В обов’язки лізингодавця входить:

1. інвестувати на придбання предмета лізингу як власні, так і залучені та позичкові кошти;
2. своєчасно надати лізингоодержувачу предмет лізингу у стані, що відповідає його призначенню та умовам договору;
3. попередити лізингоодержувача про відомі йому особливі властивості та недоліки предмета лізингу, що можуть становити небезпеку для життя, здоров'я, майна або призводити до пошкодження самого предмета лізингу під час користування ним.

Кредитором може бути  будь-яка кредитно-фінансова установа, яка позичає грошові ресурси лізингодавцю для надання лізингової послуги.

Лізингоодержувачем є юридична особа будь-якої форми власності: державне підприємство, організація, кооператив, акціонерне товариство тощо.