Податкова система України і перспективи її розвитку

Об’єктом оподаткування  буде визначено прибуток, який обчислюється шляхом зменшення валового доходу на суму податкових вирахувань. Для платників податку - резидентів України об’єктом оподаткування буде прибуток, отриманий з джерел в Україні та за її межами, а для платників податку - нерезидентів України та постійних представництв нерезидентів в Україні – валовий дохід, отриманий з джерел в Україні або від здійснення діяльності на митній території України Буде встановлено, що до податкових вирахувань не можуть бути віднесені витрати на проведення розважальних заходів та відпочинок, витрати, не пов’язані з господарською діяльністю платника податку, в тому числі витрати на особисті та (або) сімейні потреби, витрати на участь в лотереях та азартних іграх. Крім цього повинно бути встановлено положення, згідно з яким платник податку не зможе відносити до податкових вирахувань суму нарахованої, але фактично не виплаченої заробітної плати.

При визначенні моменту виникнення доходів та витрат підприємств передбачається, що буде застосовуватись метод нарахувань в тій формі, в якій він використовується зараз. Моментом віднесення надходжень до доходів або витрат до податкових вирахувань вважатиметься дата події, яка сталася раніше: або зарахування коштів на банківський рахунок чи оприбуткування коштів в касі платника податку, або відвантаження товарів чи оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку. При цьому, для уникнення впливу недосконалої платіжної дисципліни на фінансовий стан виробників буде встановлено положення, згідно з яким строк списання безнадійної заборгованості на витрати буде зменшено з 3 років до 6-12 місяців. Ставку податку буде встановлено на рівні 20 відсотків від оподатковуваного прибутку. Для спонукання підприємців до забезпечення стабільної діяльності підприємств передбачається встановлення положення, відповідно до якого платникам податку, які здійснюють свою діяльність як мінімум протягом 3 років та не мали заборгованості по сплаті податків та зборів, буде надано право подавати податкову декларацію за результатами календарного року із щомісячним справлянням авансових платежів з податку на прибуток, розрахованих на підставі результатів минулого року.

З метою створення передумов  для розвитку інвестиційної та інноваційної діяльності платник податку буде мати право зменшити базу оподаткуванняна суму коштів, які направляються ним на реінвестування, тобто придбання основних фондів, які є об’єктом амортизації, за рахунок частини отриманого таким платником податку прибутку. Передбачається також, що до складу податкових вирахувань можна буде відносити кошти, витрачені платником податку на інноваційну діяльність – проведення фундаментальних та прикладних наукових досліджень, проектно-конструкторських, технологічних, пошукових і проектно-пошукових робіт та доведення науково-технічних знань до їх практичного використання. Стимулювання переоснащення основних фондів, а також оновлення матеріально-технічної бази суб’єктів підприємницької діяльності забезпечуватиметься збільшенням ставок амортизації, а відповідно і зменшенням її термінів, та запровадженням лінійного методу нарахування амортизації. Крім цього, для підтримки капіталовкладень в основні фонди буде дозволено автоматичне віднесення до податкових вирахувань фактичних витрат на придбання платником податку основних фондів (в момент їх здійснення), якщо сума таких одноразових витрат протягом року не перевищує розміру 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів фізичних осіб.

Податок на додану вартість

Податок на додану вартість є одним із основних податків, який забезпечує значні бюджетні надходження. Особливістю цього податку є простота стягнення та унеможливлення ухилення від сплати. Цей податок відповідає тенденціям розвитку податкових систем розвинених країн світу. Але, в ситуації, що склалася на сьогодні, порядку оподаткування доданої вартості притаманні певні недоліки, зокрема однією із існуючих вад є неможливість реального відшкодування з бюджету суми надлишку податкового кредиту над податковими зобов’язаннями. Іншим недоліком існуючого механізму сплати цього податку є неможливість відшкодування платнику податку суми податкового кредиту, яка виникає при імпорті товарів на територію України, у разі, якщо у імпортера існує надлишок податкового кредиту над сумою податкових зобов’язань у звітному періоді. Важливим елементом запроваджуваного порядку нарахування та сплати податку на додану вартість є подолання наведених негативних наслідків його застосування.

Платниками податку на додану вартість є юридичні та фізичні особи - суб’єкти підприємницької діяльності, які реєструються як платники податку на додану вартість. Зобов’язання зареєструватись як платники податку на додану вартість буде покладено на осіб, у яких обсяг оподатковуваних операцій протягом будь-якого періоду з останніх 12 послідовних календарних місяців перевищуватиме встановлену межу обсягу виручки від реалізації (яку буде збільшено в порівнянні з існуючим зараз обмеженням), а також на всіх новостворених суб’єктів підприємницької діяльності (винятком буде випадок, коли такі суб’єкти застосовують спрощену систему оподаткування). Платниками податку також будуть юридичні та фізичні особи, які здійснюватимуть імпорт товарів (робіт, послуг) на митну територію України, за винятком тих фізичних осіб, які ввозять на митну територію України товари в обсягах, що не підлягають оподаткуванню відповідно до законодавства України (зокрема, не оподатковуватиметься ввезення товарів загальною вартістю, меншою суми еквівалентної 200 євро, або одиничного неподільного предмета вартістю до 300 євро).

Об’єктами оподаткування  визначаються:

1) реалізація товарів,  проведення робіт та (або) надання  послуг на митній території України;

2) імпорт (ввезення, пересилання)  товарів (робіт, послуг) на митну територію України для використання або споживання на митній території України, в тому числі операції з ввезення (пересилання) майна за договорами оренди (лізингу), застави;

3) експорт (вивезення,  пересилання) товарів за межі  митної території України;

4) реалізація товарів  та надання послуг, які безпосередньо  пов’язані з міжнародним транспортом та міжнародним обігом товарів.

Передбачається встановлення ставки податку на додану вартість на рівні 15 відсотків від бази оподаткування, якою є договірна (контрактна) вартість операцій з реалізації товарів, проведення робіт, надання послуг, а при імпорті товарів – їх митна вартість. Для стимулювання експорту та підтримки національних товаровиробників до операцій експорту застосовуватиметься нульова ставка податку. Суми податку, які підлягають сплаті до бюджету або поверненню з бюджету, визначатимуться як різниця між загальною сумою податкових зобов’язань, які виникнуть протягом податкового періоду, та сумою податкового кредиту цього ж звітного періоду. При цьому податкове зобов’язання складатиметься із сум податку на додану вартість, які були сплачені платнику податку у податковому періоді у зв’язку з реалізацією товарів,наданням послуг, проведенням робіт. Податковий кредит податкового періоду складатиметься із сум податку на додану вартість, сплачених платником податку у податковому періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, які підлягають амортизації.

Вважається за доцільне використання методу нарахувань при визначенні податкового зобов’язання та податкового кредиту ("за першою подією"). Крім цього, з метою підтримки малого підприємництва буде передбачено можливість звільнення від сплати податку на додану вартість суб’єктів малого підприємництва та сільськогосподарських виробників у разі застосування ними спрощеної системи оподаткування та переходу до сплати єдиного податку або фіксованого сільськогосподарського податку відповідно. В положеннях, які будуть регламентувати порядок сплати податку на додану вартість під час імпорту (ввезення, пересилання) товарів (робіт, послуг) на митну територію України, повинно передбачити в якості засобу заохочення стабільно працюючих підприємств дозвіл не сплачувати податок при імпорті у разі існування надлишку податкового кредиту над сумою податкових зобов’язань, якщо таке підприємство вже працює протягом не менше 3 років та не має заборгованості по сплаті податків та зборів. Акцизний податок Акцизний податок – це непрямий податок на окремі види товарів, який включається до ціни таких товарів. Цей податок повинен виконувати своє головне завдання – оподаткування реалізації надприбуткових або шкідливих груп товарів, причому розподіл на групи дозволить спростити систему нарахування. Крім того виділення цих груп є відображенням традицій, що склалися на світовому ринку та сприятиме інтеграції в нього України.

В якості платників акцизного  податку передбачається визначити  юридичних особи та фізичних осіб - суб’єктів підприємницької діяльності, які реалізують вироблені ними або імпортують підакцизні товари. Платниками акцизного податку також будуть фізичні особи, несуб’єкти підприємницької діяльності, які визнаються платниками податку в результаті переміщення підакцизних товарів через митний кордон відповідно до Митного кодексу України.

До переліку підакцизних  товарів відноситимуться:

1) алкогольні напої;

2) бензин;

3) дизельне пальне;

4) пиво;

5) спирт етиловий неденатурований;

6) транспортні засоби;

7) тютюнові вироби;

8) ювелірні вироби.

Об’єктом оподаткування  буде визнано обороти з реалізації вироблених платником податку підакцизних товарів та імпорту (ввезення, пересилання) підакцизних товарів на митну територію України. З метою спрощення порядку застосування акцизного податку та контролю за його стягненням, ставки цього податку встановлюватимуться у фіксованих величинах в євро. Причому будуть уніфіковані ставки акцизного податку при імпортуванні підакцизних товарів та при реалізації підакцизних товарів, вироблених на території України. Буде встановлено, що ставок акцизного податку можуть переглядатися та змінюватися за поданням Кабінету Міністрів України. При оподаткуванні акцизним податком оборотів з реалізації підакцизної продукції, яка направляється на виготовлення іншої підакцизної продукції, пропонується запровадження системи заліку сплаченого акцизного податку за такими оборотами. Збір до Державного соціального фонду об’єднує відрахування в державні позабюджетні фонди: Пенсійний фонд, Фонд соціального страхування, Фонд обов’язкового соціального страхування на випадок безробіття. Замість трьох відрахувань вводиться один збір, який сплачується за єдиними правилами та у єдині терміни.

Об’єктами справляння збору до Державного соціального  фонду визначаються:

1) для платників збору  – юридичних осіб – винагороди  у грошовій та (або) натуральній формі, які нараховані на користь працівників незалежно від джерел фінансування, у тому числі винагороди за договорами цивільно-правового характеру, предметом яких є виконання робіт, надання послуг;

2) для платників збору  – фізичних осіб - суб’єктів підприємницької діяльності – сума оподатковуваного прибутку;

3) для платників збору  – фізичних осіб, які не є  суб’єктами підприємницької діяльності – сукупний оподатковуваний дохід, визначений відповідно до положень про податок на доходи фізичних осіб.

Відрахування здійснюватимуться  за наступними ставками: для юридичних осіб – за ставкою 30 відсотків, для фізичних осіб – 1,5 відсотка від об’єкту справляння збору.

Державне  мито

Платниками Державного мита визначатимуться фізичні та юридичні особи. Мито справляється за вчинення дій в інтересах осіб на території України та за видачу документів, що мають юридичне значення, уповноваженими на те органами та особами. Порядок справляння Державного мита не зазнає змін в порівнянні з існуючим порядком стягнення державного мита. Встановлюються диференційовані ставки державного мита, розмір яких повинен бути переглянутий у відповідності з розміром витрат на проведення відповідних юридично значимих дій. Передбачається, що Державне мито буде справлятися за здійснення судових та нотаріальних дій, за реєстрацію актів громадянського стану, видачу документів на право виїзду за кордон і про запрошення в Україну осіб з інших країн, за реєстрацію емісії цінних паперів та видачу приватизаційних паперів, здійснення державної реєстрації суб’єктів підприємницької діяльності та проведення інших видів державної реєстрації, а також за вчинення інших цивільно-правових дій. Збір за використання Державної символіки Цей збір в основному виконує регулюючу функцію – взагалі його введення направлено на забезпечення захисту Державної символіки України та попередження зловживань з її використанням. Сплата цього податку не буде залежати від фінансових можливостей виробників продукції та інших суб’єктів господарювання. Платниками збору за використання Державної символіки повинні бути названі юридичні та фізичні особи, які виробляють та реалізують товари із зображенням Державної символіки, за винятком випадків, коли такі товари вироблені на замовлення органів державної влади, органів місцевого самоврядування чи органів, що фінансуються за рахунок Державного бюджету України або місцевих бюджетів, для забезпечення їх функцій, коли придбання вказаних товарів фінансується за рахунок бюджетних коштів. Збір за використання Державної символіки стягуватиметься з юридичних осіб – платників збору в розмірі 0,5 відсотка вартості реалізованої продукції з використання Державної символіки.

Ліцензійний збір

Цей збір виконує відразу  дві функції: регулювання здійснення надто прибуткових видів діяльності та забезпечення функціонування органів, які виконують контроль за цими видами діяльності. Виходячи з того, що певні види діяльності є небезпечними або створюють несприятливі умови для оточуючого середовища, існує об’єктивна необхідність проведення постійного контролю за здійсненням цих видів діяльності та додержанням ліцензійних вимог в інтересах суспільства.