Податкова система України і перспективи її розвитку

Організація збору податків в розвинутих країнах побудована таким чином, що загальнодержавні податки стягуються центральним урядом на основі законодавства країни і направляються до державного бюджету, місцеві платежі збираються місцевим органами управління на певній території і поступають в місцеві бюджети.

В більшості держав напрацьован  досвід вирівнбвання місцевих доходів  в процесі збору податків. Практично всюди місцеві бюджети датуються центральним урядом: частина субсидій в доходах місцевих бюджетів США складає більш ніж 20%, Франція - 15%, ФРН - 24%, Англія - 46%, Японія - 41%.

Аналіз  прямих та непрямих податків.

На початок 1990-х років  питома частка податкових надходженнь  бюджетів у ВНП становила в таких країнах як в США - 30%, Японії - 31%, Англії - 37%, Канаді - 37%, Німечинні - 38%, Італії - 40%, Франції - 44%, Бельгії - 46.1%, Норвегії - 48.3%, Данії - 52%, Швеції - 61%. Важливою характиристикою сучасних податкових систем розвинутих країн є їхня стуктура оподаткування. В США, Японії, Канаді, Англії переважають прямі податки, у Франції - непрямі (56.6%): податки на споживання, акцизи, внески підприємців у фонди соц.страхування. ФРН та Італія мають досить урівноважений рівень структури податків ( частка непрямих податків у ФРН - 45.2%, в Італії - 48.9%). Якщо до непрямих податків віднести внески Фонду ліквідації наслідків Чорнобильськоє катастрофи і соціального захисту населення, Пенсійного фонду і Фонду зайнятості, які по суті, є аналогом такого специфічного податку на Заході, як внески на соц.страхування, але на відміну від західних країн, на 99% забезпечуються надходження від підприємств, які являють собою нарахування на фонд заробітної плати , а тому підвищують ціни товарів, то разом із внесками у ці фонди непрямі податки становлять основу податкової системи України.

 Таким чином, структура  податкової системи України підтверджує  ту закономірність, згідно з якою в умовах низького рівня доходів юридичних і фізичних осіб, недосконалості фіскального законодавства і роботи податкових служб неможливо забезпечити переважання в структурі податкової системі прямих податків. В Україні чинником, що підсилює цю закономірність, є надання реальних доходів підприємств, зростання числа збиткових підприємств в умовах однієї з найглибших економічних криз. За цих обставин збереження по-рівняно значної ролі прямих податків може забезпечити лише шляхом надмірного оподаткування як фізичних так і юридичних осіб, що руйнує стимули до економічної діяльності, а саме оподаткування таких особистих доходів, які в усьому світі або взагалі неоподатковуються, або оподатковуються за більш низькими ставками.

Пряме оподаткування в  Україні базується на основних видах  податків: податку на прибуток підприємств та прибуткового податку з громадян. Важливою причиною високої частки податку на прибуток підприємств (зокрема причиною багаторазового перевищення часткою цього податку частки особистого прибуткового податку ) є особливість податкової політики в Україні, що проявляється в становленні надмірного тягаря на підприємства внаслідок особливостей обліку фінансових результатів в Україні.

Непрямі податки в Україні  характеризуються переважанням ПДВ  та відрахувань у фонди: Пенсійний, зайнятості і ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, соціального захисту населення.

Щодо зростання ролі ПДВ, то воно хоч і підбиває загальну тенденцію, власну більшості розвинутих країн, усеж є надмірним: частка ПДВ в доходах бюджету України вища, ніж в розвинутих країнах. А частка акцизного збору в Україні занадто низька порівняно з розвинутими країнами ( у США ставка податку на продаж коливається 3 - 7%, у Канаді - 7.8%, ФРН - 15%, в Англії ставка ПДВ - 17.5%, в Японії -3%).

Внески у фонди : Пенсійний, зайнятості, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, соціального захисту населення – мають найбільшу питому вагу в доходах бюджету України. Але їхнє зіставлення із внесками у фонди соціального страхування розвинутих країн свідчить про відавання України від більшості країн - менш, ніж у нас частка цих внесків у Англії і Канаді. З одно-го боку, це свідчить про недостаню соціальну спрямованість податкової полі-тики України, з друго - частка внесків у вищезагальні фонди в Україні й так перевищує об`єктивні можливості сб`єктів підприємницької діяльністі та громадян (оскільки сплачують їх кікцеві споживачі) , є одним із чинників надмірного податкового тиску на них. Отдже, збільшення відрахування на соціальне страхування можна шляхом їхнього часткового прямого перекладаня на плечі громадян. А це потребує як підвищення рівня особистих доходів, так і розвитку системи соціального страхування в Україні.

Становлення податкової системи України та перспективи  її розвитку.

З проголошенням самостійності  Української держави на перший план виступила проблема структурної перебудови господарського комплексу, підвищення економічної ефективності його функціонування. Податкова система має надзвичайно важливе значення для виходу економіки з кризового стану, вана повиння створювати нормальні умови для виробничої і фінансової діяльності.

Податкова система - це не механічна сукупність податків, а внутрішньо організаційна, функціонально взаємоузгоджена і взаємодоповнююча система. Виходячи з цього можна сказати, що завершеної податкової системи України ще немає, вона перебуває в процесі становлення. Перелік загальнодержавних податків та інших обов`язкових платежів визначено у статті 14 названого Закону. Він включає 19 податків. Перелік місцевих податків та зборів на території України містить 15 найменувань податків та зборів. Нестабільність податкової системи проявляється не лише у змінах системи законів, але також в частих змінах, що вносяться до змісту самих законів. Серйозні корективи проводилися щодо базових податкових, зокрема, Закон України “ Про оподаткування прибутку підприємств ” прийнятого 22 травня 1997 р. ВРУ “ Про внесення змін і доповнень до Закону України “ Про оподаткування прибутку підриємств””. Цим Законом передбачається ввести в дію з 1 липня поточного року і застосувати при розрахунках із бюджетом, починаючи з доходів і витрат, що отримані й проведені з 1 липня нинішнього року. Законом запропоновано примусово новий підхід до оподаткування іноваційного фонду, внесених в державний реєстр здійснюється у розмірі 50% дючої ставки на прибуток від реалізації іноваційної продукції. Ставка діє перші 3 роки після реєстрації іноваційної продукції. Доходи отримані від страхової діяльностіобкладаються податком у розмірі 3%. Доходи отримані від страхування і перестрахування життя, звільнені від оподаткування.

Законом також передбачено, що з 01.07.97. по 01.01.2002 року 1.5% суми неоподатковуваного податку на прибуток перераховується до спеціальних рахунків місцевих бюджетів для фінансування будівництва та інших цілей. Крім того, з 1997 р. після прийняття законопроекта “Про податок на землю ” Законом податку на прибуток призначається введення норми, по якій податок на прибуток сільськогосподарських підприємств розраховуються як різниця між розрахованим податком на прибуток податком на землю. По Закону доходи нерезидентів отримуються від джерел в Україні, які стягуються за ставкою 30% (раніше - 15%). Ставка оподаткування при перестрахуванні ризиків нерезидентами складала 10%. Сума доходів нерезидентів, яка сплачувалась резидентами як сплата вартості фрактовки транспортних засобів -6%. Законом вводяться єдини для всіх категорій платників податку підприємств - виробників; підприємств торгівлі, крім комісійних заготоівельних, снабженсько-збутових, оптових, інших здійснюючих посоередницьку діяльність; фізичних осіб незалежно від валюти розрахунків ( в національній або іноземній ), порядок обчислення і сплати ПДВ.

Змінюється порядок обчислення ПДВ імпортних товарів. В залежності від виду імпортуємих товарів і статуту підприємства імпортера виявляються три види розрахунків з бюджет: обов`язкова сплата податку, здійснюється при ввезенніна митну територію України підакцизних товарів; оплата по бажанню платника може здійснюватися шляхом пред`явлення податковим органам митного контролю простого векселя, забезпеченого підтвердженням комерційного банку; оплата по бажанню платника може здійснюватись за підтвердження статусу платника податковий орган. Використання землі в Україні є платним. Власники землі сплачують Земельний податок. За земельні ділянки, надані в оренду , сплачується орендна плата.

Плата за землю - це земельний податок та орендна плата. Визначена в залежності від грошової оцінки земель. Ставка земельного податку з земель населених пнктів, грошова оцінка яких проведена, встановлюється в розмірі 1% від їх грошової оцінки, за виключенням земельних ділянок, які вказані згідно з Законом. Цей Закон значно розширив перелік пільг відносно сплати земельного податку . Платники, яких стосуються пільги повинні знати їх; обов`язково враховувати при обчисленні і сплаті цього податку. Згідно Закону, земельний податок сплачується рівними частинами. Власниками землі і землекористувачами – виробниками сільськогосподарської продукції і громадянами до 15 липня і 15 листопада. Переплачені суми податку підлягають поверненню платнику по його письмовій заяві або по його бажан-ню зараховувати до сплати податку за наступний рік.

Податкова система повинна  створювати нормальні умови для  виробничої і фінансової діяльності підприємств і господарств, а також усіх інших виробників матеріальних благ. Через податкову політику держава стимулює як окремих товаровиробників, так і розвиток продуктивних сил вцілому. У минулому податки сплачувались з обороту. Після проголошення курсу на перехід до ринкової економіки податок з обороту було скасовано. Пільги з оподаткування малих підприємств та кооперативів було скасовано, а введення ПДВ збільшувало витрати на виробництво при кожному оборот коштів на суму, призачену для перерахування до державного бюджету .В умовах фінансової нестабільності, інфляції та неплатежів це швидко призвело до гост-роі нестачі оборотних засобів, загальмувало розвиток виробництва і доверши-ло зруйнуванню легального малого бізнесу, який тільки почав розвиватися, а державному секторі - до катастрофічного спаду виробництва.

В Україниі має місце катастрофічне  зниження економічної ефективності функціонування господарського комплексу, яке є основною причиною зменьшення грошових надходжень до державного бюджету. І хоч не все можна віднести на негативний вплив недосконалої податкової системи, однак треба визначити, що вона спрямована на максимальне вилучення доходів господарюючих суб`єктів, а це позволяє їх можливостей нарощувати виробничі потужності і збільшувати свої грошові доходи. Податок на прибуток та ПДВ, які сплачують підприємства, не підвищують їх фінансової стабільності і не сприяють пріорітету розвитку підприємства взагалі, а малих зокрема. Внаслідок цього більшість малих підприємств, які не можуть конкурувати з великими, не відповідають всім вимогам фінансових і правових нор, які дуже часто змінюються. ПДВ полягає тягарем не тільки на підприємства, яле й на нселення. Ще тільки купуючи матеріали, сировину і все інше , що необхідно для виробництва готової продукції, кожне підприємство змушене переплачувати 20% понад ціну, вони йдуть до бюджету держави. Така форма вилучення ПДВ є несправедливою щодо підприємства оскільки оподаткувуються не доходи підприємств, а їх витрати на виробництво продукції. Але хоч підприємство перераховує до бюджету тільки різницю між сплаченими і отриманими сумами ПДВ, а решту платять самі покупці продукції, підприємства виступають не тільки як платники власного податку, але і як його збераючи з населення. Цілком природно, що ПДВ, підвищуючи ціни, у великій мірі впливає на економіку країни, оскільки користується не тільки виробництво, але й споживання, що створює сприятливі умови для проникнення іноземних товарів на внутрішній ринок України. Підприємства України повинні мати значно більші оборотні засоби для забезпечення нормального функціонування виробничого процесу, ніж аналогічні підприємства в інших країнах світу. Податок на майно може призвести до ліквідації багатьох низькорентабельних підприємств і цехів, а податок на землю - до господарської діяльності тих сгільськогосподарських підприємств, які знаходяться в несприятливих для землеробства і тваринництва умовах.

Аналіз податкової системи України.

Чинному податковому законодавству  України притаманно включення його до бюджетного права, що й виділяє у податковому регулюванні фіскальні функції. Розповсюджена ідея про те, що податки – це лише засіб для наповнення державного бюджету або, інакше, джерело коштів, необхідних для функціонування держави – безпідставна та обмежена. В дійсності податки суттєво впливають на діяльність господарюючих суб’єктів, податкова система виконує функцію структурування економіки, створює та посилює одні зв’язки або знищує інші. Недоцільно акцентувати увагу лише на наповненні бюджету з податкових джерел, ігноруючи при цьому те, яким чином процедура його наповнення впливає на економічні процеси. Мова повинна йти про розробку такої податкової системи, яка би забезпечувала або, хоча б, не стримувала розвиток економіки. Існуюча податкова система не тільки не заохочує, а в ряді випадків прямо перешкоджає зусиллям підприємств щодо розвитку виробництва і підвищення його рентабельності. Вона не відповідає цілям економічної, у тому числі промислової, політики держави. Податки не люблять платити всі і це характерно для будь-якої країни. Але в Україні багато хто не сплачує податки не тільки тому, що вони великі, несправедливі та їх сума не відповідає тій корисності, що отримується від держави. Закони, що регламентували податкову систему в Україні, весь час змінювались з метою їх погодження з процесами, які мали місце у житті суспільства, за відсутності єдиної податкової політики. Закони про нові податки, збори та обов’язкові платежі приймалися відповідно до поточних потреб в фінансуванні доходної частини бюджету (станом на кінець 1999 року в Україні встановлено 23 загальнодержавних і 16 місцевих податків і зборів (обов’язкових платежів). За таких умов суб’єкти господарювання та фізичні особи опиняються в критичному становищі – більшість громадян в державі просто не в змозі встигнути за змінами, вони не знають, що саме, коли і за яким механізмом вони повинні сплачувати.

Існуюча податкова  система України характеризується наступними негативними рисами:

1. Велика чисельність  нормативних документів та невідповідність  законів та підзаконних актів, які регулюють податкові відносини – станом на початок 2000 року налічується близько 500 нормативних документів, пов’язаних з оподаткуванням.

2. Нестабільність податкового  законодавства, а саме численні  зміни та поправки до існуючих законів. Тільки відносно податку на додану вартість за два роки було прийнято 40 законів про внесення змін та видано більше 100 роз’яснень та уточнень.