Податкова система України і перспективи її розвитку

МІНІСТЕРСТВО ФІНАНСІВ УКРАЇНИ

ЛЬВІВСЬКА ДЕРЖАВНА ФІНАНСОВА АКАДЕМІЯ

Кафедра економічної теорії

 

 

 

 

 

Індивідуальне науково-дослідне завдання

З навчальної дисципліни «Політична економія»

На тему: Податкова система України і перспективи її розвитку.

 

 

 

 

Науковий керівник: к.е.н., доцент Овчиннікова Т.В. ______________ «___»________2011р.

Виконавець: Студент гр. 107-ОА Литвин В.М. ______________ «___»________2011р.

 

 

Підсумкова кількість  балів  ______   ________________________________________________

 

Львів 2011р.

План

1. Вступ
2. Податкова система України: принципи її побудови та функціонування.
3. Податки в системі доходів держави.
4. Становлення податкової системи України та перспективи її розвитку.
5. Аналіз податкової системи України.
6. Система податків та зборів, встановлена в Україні.
7. Висновок.
8. Використані джерела інформації.

 

Вступ

Податки є однією з найважливіших фінансових категорій. Історично – це найдавніша форма фінансових відносин між державою та членами суспільства. Формування податкової системи України потребує вивчення досвіду розвинутих країн, податкові системи яки мають багатолітню історію. Головними чинниками виникнення податків було: по-перше, перехід від натурального господарства до грошового; по-друге, зародження та формування держави. Зараз податки, з одного боку, забезпечують фінансову базу держави, а з іншого - виступають інструментом реалізації її економічної доктрини . Податки відзеркалюють фінансові відносини між державою і платниками з метою створення централізованого фонду грошових коштів, що знаходяться в розпорядженні держави . У своїй роботі на тему: “Податкова система України: проблеми становлення та розвитку ” я намагаюсь розкрити принципи побудови украінської податкової системи та її функціонування, а також провести паралелі між загальнодержавними податками та місцевими податками та зборами , на прикладах показати світовий досвід податкової системи, та визначити проблеми, встановлювати причини їх виникнення та їх подолання. За останні півріччя дуже серьйозні зміни були проведені в податковій політиці нашої країни, а також зміни в деяких податках, що не може бути відокремлено від уваги в курсовій роботі . Одним з найважливіших завдань трансформації економіки України є реформування податкової системи.

Податкова система  України: принципи її побудови та функціонування.

В умовах ринкової економіки  держава може приймати досить автономні рішення про рівень своїх витрат, однак не про рівень доходів, так найважливішим джерелом державних доходів - податків. Завданням держави стає формування таких умов, показників і ставок оподаткування, які давали б йому змогу найкращим чином виконувати свої функції. Теоретичний аналіз впливу різних податків на поведінку економічних суб`єктів і нагромаджений країнами з ринковою економікою досвід дозволяють сформулювати систему досить загальних вимог (принципів оподаткування),яким має відповідати раціональна податкова система. Можна виділити чотири групи принципів оподаткування . Перші - це фіскально-бюджетні принципи. Очевидним критерієм формування податкової системи є достатність. Податкова система має бути сформована таким чином , щоб забезпечувати покриття витрат, які фінансуються за рахунок податків. Нестача податкових надходжень означає появу бюджетного дефіциту, фінансування якого можливе лише в певних межах і пов`язане з рядом негативних наслідків. Так у випадку фінансування за рахунок випуску урядо-вих цінних паперів виникає загроза для інвестицій приватного сектора, отже, і майбутніх доходів бюджету. При цьому може відбуватися не тільки пряме витіснення приватних інвестицій, але й зростання процентних ставок, що додатково призведе до збільшення витрат по обслуговуванню внутрішнього боргу. Необхідно підкреслити, що залучення зовнішніх позик означає зростання зовнішнього боргу і витрат на його обслуговування, та скорочення можливостей фінансування майбутніх державних витрат. Використання кредитів НБУ (емісії грошей) для покриття бюджетного дефіциту стає додатковим джерелом інфляції. Кожен з цих наслідків не бажаний для країн перехідної економіки, тому отримання принципу достатності є для України особливо актуальним.

Для збільшення податкових надходжень, як відомо, існують дві принципові можливості:

1) збільшення бази оподаткування; 

2) збільшення податкових  ставок.

Збільшення  бази оподаткування.

Розширення податкової бази можливе за рахунок скасування пільг  по

оподаткуванню. Ліквідація податкових пільг могла б дати значно відчутніші результати для збільшення державних доходів, ніж спроби вибіркового розв`язання бюджетних проблем за рахунок прибуткових підприємств. В існуючій податковій системі зменьшення оподатованого прибутку відбувається ще й тому, що частина податків та обов`язкових платежів підприємств прив`язана до окремих елементів витрат і відноситься до собівартості продукції. Але відомо, що податки сплачуються, врешті-решт, лише з доходів економічних суб`єктів. А тому найнадійнішим джерелом збільшення доходів бюджету в середньостроковій перспективі є не введення нових податків чи збільшення податкових ставок, а розширення ділової активності й зумовлене цим зростання платоспроможності населення і кількості прибутково працюючих підприємств .

Збільшення  податкових ставок.

Податкові надходження мають  бути здатними збільшуватись за досить дроткий строк і такоюмірою, наскільки це є необхідним для фінансування додаткових бюджетних витрат. Неможливо сформувати досить однорідні часові ряди економічних показників, які могли б бути використаними для прогнозу доходності різних податків та їх здатності до збільшення. Податкова система має включати такі елементи, використання яких давало б змогу отримувати необхідні кошти для фінансування додаткових державних витрат. Такий підхід використовується не тільки для країн з перехідною економікою. Наприклад, у Німеччині як адаптаційний елемент використовується ПДВ, оскільки його тимчасове підвищення не справляє істотного впливу на поведінку платників податку і оподаткування споживання становить меншу не безпечну для економічного зростання, ніж оподаткування особистих доходів і прибутку підприємств .

Нейтральність щодо конкуренції.

Оподаткування не повинне  викривляти конкуренцію як між підприємствами та галузями всередені країни, так і між галузями вітчизняними і зарубіжними підприємствами. Велике податкове навантаження на підприємствах України не сприяє підвищенню конкурентноспроможності вітчизняних вироб-ників на світовому ринку. Умови конкуренції всередині країни викривлюються податковими пільгами, надання яких також означає, що для поповнення бюджету необхідно збільшувати податкові навантаження на інші підприємства. Наприклад , звільнення від податку на прибуток сільського господарства та будівельних організацій, які споруджують об`єкти у сільській місцевості і використання пільгової ставки для підприємств АПК, які обслуговують сільське господарство, погіршують становище інших галузей без помітного полегшення ситуації в сільському господарстві . Поряд з ПДВ береться ще кілька податків, які розраховуються, виходячи з обсягу реалізованої продукції тобто являють собою багатоступінчасті брутто-податки з обороту. До них належать: по-перше, внески до інноваційно-го фонду ( 1 % від обсягу реалізованої продукції ); по-друге, відрахування на будівництво, ремонт та утримання автомобільних доріг ( 1,2 % від обсягу реалізованої продукції); по-третє, відрахування до державного цільового фонду розвитку промисловості у складі бюджету України (1 % від обсягу реа-лізованої продукції підприємств, які входять до сфери управління Міністер-ства промисловості ). Ці податки стягуються з усієї вартості продукції на кожній стадії її виробництва і обігу, і тому призводять до поступового збільшення податкового навантаження в результаті нарахування податку на раніше сплачені податки. При цьому в гіршому становищі , з точки зору умов конкуренції, виявляють-ся дрібніші підприємства ( порівняно з більшими), а також підприємства з більшою матеріалоємкістю виробництва, оскільки таки податки на їх продукцію виявляються більшими. Це робить їх продукцію дорожчою, а значить - і менш конкурентоспроможною.

Принцип відносності.

Податкове навантаження може розподілятися таким чином, щоб  при цьому платоспроможність платника зменшувалася відносно рівною мірою. Посилення податкової прогресії має виправдовуватися міркуваннями соціальної справедливості і пов`язаною з цим необхідністю перерозподілу доходів. Остання група принципів - це принципи, що відбивають правові й технічні аспекти стягування податків. У відповідності з принципами цієї групи оподаткування має бути транспарентними і практичним. Транспорентність податкової системи передбачає максимально чітке і несуперечливе формування норм податкового права, що включає їх неоднозначне тлумачення. Це є необхідною передумовою практичного дотримання принципів рівності і загального характеру оподаткування. Виконання податкових правил має бути також пов`язане з мінімальними витратами як для платників податків, так і для податкової адміністрації. Незручний час або форма стягування податку можуть стати причиною його несплати. Податки є складовою частиною фінансового механізму і виконують регулюючу функцію. Її суть полягає в тому, що податки впливають на всі сторони діяльності платників. Функції податків, як і самі податки, є явищем об`єктивним і незалежним від волі держави впливають на підприємницьку діяльність. Але держава може свідомо використовувати цю функцію для регулювання певних пропорцій у соціально-економічному житті суспільства. Використання податків як фінансових регуляторів – це складова справа, для якої на різних етапах розвитку суспільства можуть використовуватись різні податки, змінюватись об`єкти і ставки оподаткування, а також надання пільг. На базі використання фіскальної і регулюючої функції, які мають не тільки теоретичне значення, а й використовуються на практиці оподаткування, формується податкова система. У податковїй системі повинні реалізовуватись обидві функції податків. З одного боку, податки мають бути інструментом, який забезпечить бездефіцитність бюджету, а з іншої - стимулювати підприємницьку діяльність.

У податковій системі мають  делектично поєднуватись дві функції: фіскальна і регулюча. З позиції фіскальної - податкова система повинна забезпечити стабільне і гарантоване надходження до бюджету. З позиції регулюючої - мати можливість впливати а всі сторони економічного і соціального розвитку суспільства.

Фіскальна функція реалізується в усих податках, регулююча ж при  певних умовах може проявлятися, а може й ні, хоча вона об`єктивно притаманна податкам, але на практиці діє не завжди так, як це передбачалось при створенні того чи іншого податку. Тому практично неможливо, щоб одночасно реалізувалися обидві функції в одному податку. Податкова система має включати до себе, насамперед, податки, які б забезпечували сталу фінвнсову базу держави і давали можливість пезперебійного фінансування державних видатків. Крім того, в податковій системі має бути достатня кількість податків, на які здебільше податок окладається регулюча функція. Справа в тому, що неможливо впливати на всі боки господарської діяльності підприємств та всі сфери економічно-суспільного життя за допомогою одного чи двох податків. Очевидно, що податкова система повинна вклю-чати досить широке коло податків різної цілеспрямованості.

Податки в системі  доходів держави.

Нарощування кризису неплатежів суттєво відобразились на фінвнсових можливостяе держави, якої внаслідок цього не змогли забезпечити рішення потреб. Зусилилось напруження до взаємо відносин центральних та місцевих влад.

Аналіз  загальнодержавих і місцевих податків та зборів.

Як завжди, надходження  від загальнодержавних податків розподіляється між центральними і місцевими органами влади. В минулому році ( 1996 р. ) співвідношення видатків виглядало як 4:1 в рахунок центральної влади ( а 2 роки тому це співвідношення було 3:1 ). Й тому прогнозувалось, що в 1997 р. вся сума, яка стягувалась з ПДВ, яка повинна була нараховуватись до державного бюджету передбачалось, що до місцевих бюджетів буде надходити 50 % (проти 20% в 1996 р.), акцизного збору , який стягувався на території (крім акцизного збору з ввезених в Україну підакцизних товарів) та 70% податку на прибуток та податку на майно. Достатньо невизначений та нестабільний поділ коштів між місцевими бюджетами різних рівнів. Тобто він здійснюється в умовах відсутності стабільних нормативів. Наприклад, в бюджетах міст з населенням більше 1 млн.чол. в 1995 році доля залишених доходів коливалась в межах від 12% до 57%. При регулюванні місцевих бюджетів недостатньо враховувати рівень економічного розвитку областей та районів. В більшості країн оподаткування населення в рахунок центральних і місцевих влад історично розвивалось самостійно. Наприклад, в Англії нараховувалось 13 000 місцевих бюджетів та бюджетів вищих адміністративних оди-ниць, які не контролювали нижчих. В Німечинні звітний державний бюджет не затверджувався, а публікувався як статистичний матеріал. В США податкові джерела частково розподілені:

Федеральному Уряду належить виключно право на державне мито та поштові збори. Органи влади штатів і місцевого управ-ління збирають податки на майно, платежі за реєстрацію автотранспорту, добуток корисних копалин, санітарні послуги.Інші доходи - на власність та доходи юридичних та фізичних осіб, спадщину, дарування, акцизи - можуть використовуватись всіма рівнями влади до свого нагляду. На рівні штатів основними джерелами податкових надходжень: обов`язкові внески з соц. Страхування (21%), податок з продажу (20%), прибутковий податк (19%), індивідуальні акцизи (10%). Для місцевого управління основним джерелом податкових надходжень - місцевий майновий податк. В загальній структурі місцевих податкових надходжень на прямі податки припадає приблизно 58 %, основними з яких є : промисловий податок, податок на житло, земельний податок. В місцеві бюджети надходить та частина загальнодержавного ПДВ, яка збирається централізовано.