Підвищення еколого-економічної ефективності виробництва продукції рослинництва на перспективу у с\г підприємтсвах

Основною ознакою  сучасних інтенсивних технологій є  широке застосування засобів захисту  рослин для боротьби з бур’янами, шкідниками, хворобами, захисту від вилягання. Це стало базовою основою революційних змін у рослинницьких технологіях. Стан агрофітоценозу контролюється від сходів до достигання, забезпечуються оптимальні умови для росту та формування якісного врожаю. При вирощуванні за інтенсивними технологіями недоречними є принципи інтегрованого захисту (ефективного для ресурсоощадних технологій), всі заплановані обробки посівів виконуються в обов’язковому порядку, нехтування хоча б одним обприскуванням може призвести до значних фінансових втрат. В Україні зареєстровано достатньо пестицидів для комплексного захисту основних культур. Негативним явищем тут є лише надмірна кількість низькоякісних генеричних продуктів переважно китайського походження.

Підвищення  економічної ефективності зернового  виробництва передбачає збільшення виробництва і поліпшення якості зерна. Основним напрямком дальшого розвитку зернового господарства є  інтенсифікація виробництва  зерна  на основі внесення оптимальної кількості органічних і мінеральних добрив, розширення посівів високоврожайних сортів і гібридів, впровадження комплексної механізації, інноваційних процесів, інтенсивних та індустріальних технологій. У середньому по Україні при внесенні під озимі зернові культури мінеральних добрив у кількості  194 кг  діючої  речовини  на 1 га посіву із співвідношенням N75Р69К50 приріст урожаю зерна на 1 кг добрив становить 4,3 кг. Одна гривня, витрачена на мінеральні добрива, дає 5 гривень прибутку з урожаю зерна. У Лісостеповій зоні України комплексне використання добрив у поєднанні з іншими заходами дає змогу одержувати озимої пшениці по 60-80 ц / га, кукурудзи на зерно - 80-100 ц / га.

Важливим фактором збільшення виробництва зерна у  степових районах є зрошення земель. Слід зауважити, що в умовах зрошення одержати високі врожаї зернових культур без застосування добрив практично неможливо.

Одним із шляхів підвищення ефективності виробництва  зерна є виведення і впровадження в господарствах високоврожайних  сортів і гібридів стійких проти хвороб. За даними академіка М.М. Городницького, частка добрив у формуванні врожаю становить: у країнах Європи - 45-50 %; США - 40-45 %; в Україні - 30-40 %, насіння відповідно: 8-15 %; 8-10 %; 10-20 % . Забезпеченість господарств надійною системою машин  дає змогу якісно і в оптимальні агротехнічні строки виконувати всі види робіт, що сприяє підвищенню врожайності зернових культур і значно зменшує втрати зерна. За даними наукових досліджень, при збиранні врожаю зернових культур на п'ятий день після повного достигання втрати зерна не перевищують 3-4 %. На десятий день  вони  зростають до 17-20 %, а на п'ятнадцятий  досягають вже 25 %.

Комплексна  механізація - основа підвищення продуктивності праці в зерновому господарстві. Як показують підрахунки, запровадження всієї системи машин дасть змогу зменшити затрати праці на виробництво озимих до 0,07-0,10 люд.-год. на 1 ц зерна. На основі комплексного використання всіх факторів інтенсивного розвитку зернового господарства (комплексної механізації, внесення оптимальних доз мінеральних добрив, гербіцидів, впровадження високоврожайних сортів, використання якісного насіння та ін.) формується інтенсивна технологія виробництва зерна. Економічна ефективність інтенсивних технологій визначається порівнянням додаткових виробничих витрат і додатково одержаної продукції і характеризується зростанням окупності додаткових витрат у зерновому виробництві.

Важливим резервом підвищення економічної ефективності зернового виробництва є поліпшення якості зерна, особливо за рахунок сильних і твердих сортів пшениці з високим вмістом  білка (15-17 %) і клейковини (28-43 %). Закупівельні ціни на зерно встановлюються з урахуванням його якості. Збільшення виробництва і поліпшення якості зерна сприяють підвищенню дохідності зернового господарства, а також і зміцненню економіки аграрних формувань.

3.2 Зниження  втрат продукції при  вирощуванні, збиранні, транспортуванні та зберіганні – важливий засіб збільшення обсягів її виробництва

Для безперебійного постачання населення продуктами харчування та промисловості сировиною необхідно мати достатні запаси кожного виду продукту. Збереження продуктів рослинництва до часу їх використання є непростим завданням. Навіть при високій урожайності та великому валовому зборі не вийде належного ефекту, якщо на різних етапах просування продуктів до споживача відбудуться великі втрати маси і якості.

У світовому  господарстві втрачається значна частина  врожаю. За даними ФАО (міжнародна організація  з продовольства і сільського господарства) втрати зерна і зернопродуктів при зберіганні щорічно складають 10-15%, втрати картоплі, овочів та плодів - 20-30%.

Втрати продуктів  зберігання - наслідок їх фізичних і  фізіологічних властивостей. Тільки знання природи продукту і відбуваються в ньому, а також розроблених  режимів зберігання дозволяє звести втрати до мінімуму.

Розрізняють два  види взаємопов'язаних втрат при  зберіганні: маси та якості. За природою втрати можуть бути фізичними і біологічними. Наприклад, при зберіганні зерна  до біологічних втрат відносять  дихання, проростання зерна, розвиток мікроорганізмів, комах і кліщів, самозігрівання, знищення птахами і гризунами. Фізичні втрати відбуваються в результаті травм, розпилу, просипу.

Зменшення маси продукту при зберіганні може статися  внаслідок фізичних втрат і біологічних процесів.

Однак до втрат  одного і того ж роду в різних продуктах ставляться по-різному. Так, втрату вологи в плодоовочевої продукції  без ознак в'янення вважають закономірною і нормованої, а зниження вологості  при зберіганні зерна - явище позитивне і до втрат не відноситься.

Інший вид фізичних втрат - це неврахований розпил, який утворюється  в процесі переміщення продукту з відділенням найдрібніших частинок покривних тканин. Чим багаторазове переміщення маси, тим більше і  величина розпилу.

Прикладом біологічних втрат може служити втрата сухих речовин при диханні. При дотриманні встановлених режимів зберігання втрати дихання незначні. Набагато більші втрати бувають при розмноженні в продуктах мікроорганізмів.

Чим більше відхиляються умови зберігання від оптимальних, тим більше і втрати маси. При самозігрівання зерна втрати маси досягають 3-8%, знижується і якість.При дотриманні правил втрати зернових за рік зберігання складають 0,07-0,3% маси СВ. картопля, морква та ін овочі можна зберегти з втратою маси 2-4% за сезон.Таким чином, втрати маси продуктів при зберіганні неминучі, але при правильному режимі вони не перевищують встановлених норм.

При правильній організації зберігання продукту виключається зниження його якості, таке зниження може відбутися лише при тривалому терміні зберігання, що перевищує межі довговічності продукту. Якість продуктів знижується внаслідок небажаних процесів: можливого проростання багатьох з них, дії мікроорганізмів або комах, псування і забруднення гризунами, в результаті травмування.

Перед зберіганням  стоять наступні завдання:

-зберігати продукти і насіннєві фонди з мінімальними втратами маси і без зниження якості;

-підвищувати якість продуктів і насіннєвих фондів в період зберігання, правильно застосовуючи режими і технологічні прийоми;

-організовувати зберігання продуктів найбільш рентабельно, з найменшими затратами праці і коштів на одиницю маси продукту, знижувати витрати при зберіганні.

Раціональне зберігання продуктів можливе лише за наявності  і правильної експлуатації технічної бази: сховищ, машин і устаткування.

Ефективність  виробництва продукції рослинництва значною мірою визначається рівнем технічної оснащеності і механізації виробництва. Обробіток культур рослинництва - складний технологічний процес, що складається з взаємно зв'язаних між собою робіт з підготовки ґрунту, внесення добрив, посіву насіння і висадці розсади, догляду за рослинами і збирання врожаю. Рослинництво є однією з найбільш розширених галузей сільського господарства. Тому важливим напрямком підвищення ефективності технологій у рослинництві виступає забезпечення комплексної механізації виробництва, яка передбачає використання машин і механізмів на всіх етапах вирощування культур рослинництва. Матеріально-технічною основою комплексної механізації повинна бути система машин, що дозволяє впроваджувати індустріальні технології, передові прийоми агротехніки, полегшувати умови і підвищувати продуктивність праці, знижувати собівартість продукції. При механізованому обробітку овочевих культур слід забезпечити максимальне застосування комбінованих агрегатів, що дозволяють поєднувати технологічні операції основний і передпосівної обробки грунту, а також посіву насіння. Крім економії енерго-витрат, скорочення термінів проведення польових робіт, важливою перевагою застосування комбінованих агрегатів у порівнянні з традиційними машинами є менше ущільнення грунту, що є одним з основних вимог технологій обробітку овочевих культур, особливо тих, продуктивні органи яких розташовуються в землі (морква, буряк , петрушка, хрін і ін.) Значні резерви підвищення економічної ефективності виробництва продукції рослинництва пов'язані з освоєнням раціональних сівозмін.

Важливою проблемою  в рослинництві є очищення посівів  від бур'янів. Бур'яни споживають 25-50% внесених у грунт мінеральних добрив і поливної води. Унаслідок засміченості посівів урожайність може знижуватися до 60%. У цілому економіко-екологічна ефективність інтегрованої системи захисту овочевих рослин від бур'янів оцінюється тим, що завдяки спеціальному підбору і чергуванню культур у сівозміні, раціональному поєднанню хімічних і агротехнічних методів з'являється потенційна можливість знищення 85-90% бур'янів, зниження в 2-2,5 рази витрати отрутохімікатів і затрат праці. Впровадження інтегрованої системи боротьби з бур'янами є суттєвим фактором ведення ефективного, екологічно безпечного рослинництва.

Важливим чинником підвищення ефективності технологій є  застосування регуляторів росту  рослин. Регулятори (стимулятори) росту  і розвитку рослин є фізіологічно активні речовини хімічного або біологічного походження, що застосовуються в мікродозах. У результаті застосування регуляторів росту підвищується урожай, поліпшується його якість і знижується собівартість отриманої продукції.

 У вирішенні  проблем розвитку рослинництва, забезпечення населення овочевою продукцією, продукцією баштанництва, плодівництва, квітництва й ін, велика роль відводиться організаційного вдосконалення селекції і насінництва овочевих культур.

 Зараз провідна  роль відводиться екологічної  (адаптивної) селекції рослин, покликаної сприяти найбільш повному використанню біокліматичних ресурсів і мобілізації внутрішнього біологічного потенціалу рослин. Тому стратегічна мета сучасної селекції овочевих культур полягає у створенні сортів і гібридів, які поєднують високу реальну продуктивність зі стійкістю до абіотичних стресів (низькі або високі температури, посуха та ін), толерантністю до хвороб і шкідників, мінімумом енерго-та ресурсо витрат на виробництво одиниці якісної, екологічно чистої продукції, придатної для споживання у свіжому вигляді, тривалого зберігання і переробки. Інший важливий напрям сучасної селекції - створення гібридів, які мають гетерозисного ефекту в першому поколінні (F 1). Потенціал врожайності таких гібридів, як відомо, перевищує звичайні сорти на 30-50% і більше. Реалізація потенціалу сортів і гібридів в значній мірі визначається організацією насінництва, сортовими та посівними якостями насіння. Тому поряд з підвищенням рівня селекції необхідно здійснювати перехід до більш прогресивної системі забезпечення республіки насінням овочевих культур, перш за все - на основі власного їх виробництва.

 Нарощування  обсягів і підвищення ефективності  виробництва насіння припускають  поглиблення спеціалізації  господарств  на обробітку окремих поєднаних  культур і концентрації посівів їх до оптимальних розмірів. . Необхідно здійснити заходи щодо розвитку матеріально-технічної бази насінництва овочевих культур у республіці. Попереду підняти технічний рівень вирощування насіння від посіву до збирання, що передбачає оновлення і розширення парку спеціалізованих машин, створення механізованих ліній з післязбиральної доробки насіння і підготовці їх до посіву.

При вирощуванні  зернових культур по інтенсивній  технології до посіву висувають підвищенні вимоги: сіяти необхідно суворо в оптимальні агротехнічні терміни з високою точністю та якістю висіву. Сіють пшеницю в кінці серпня на початку вересня. Норма висіву 200-250 кг/га. В нашій зоні використовують сорти Одеський 162, Айсберг, Альбатрос і інші. Крім того, під час сівби, необхідно сформувати постійні технологічні колії, по яким будуть пересувати агрегати під час проведення заходів по догляду за посівами. Ширину технологічної насії та відстань між ними приймають таковыми, щоб наявна в господарстві техніка для внесення добрив та гербіцидів могла бути використана більш ефективно при догляді за посівами з найменшими переналагодженнями. Якщо господарство має в наявності сіялки марки СЗ-3,6 та СЗП-3,5, розкидувачі добрив НРУ чи РУМ-6, оприскувачі ОП-2000, ОПШ-15, що агрегатуються з тракторами МТЗ з вузько-профільними шинами то формувати технологічні колії шириною 1350мм з відстанню між ними 10,35м, шириною ходових доріжок 300мм. Також дуже важливо забезпечити прямолінійність ходових доріжок та постійність відстані між технологічними носіями. Тому посів зернових проводиться переважно широкозахватними агрегатами на базі гусеничних тракторів. Для забезпечення потрібної якості посіву робоча швидкість агрегатів не повинна перевищувати 9 км/год. Усі сіялки, агрегати та їх маркеруючі пристрої перед виїздом на поле повинні бути відрегульовані. Догляд за посівами Операції по догляду за посівами включають в себе підживлення мінеральними добривами, обробіток пестицидами. Підживлення: для отримання клейковини в зерні на рівні 28% посіви підживлюють рано навесні (30-45м/га азоту) і при виході в трубку (25-30 кг/га азоту). Для внесення твердих мінеральних добрив по постійній технологічній колії використовують розкидувачі НРУ-0,5, РМС-6, РУМ-5 в агрегаті класу з тракторами класу 1.4. При параметрах робочої колії 300-350х300мм на тракторах встановлюють колеса з вузькими шипами. Переобладнання розкидувачів 1РМТ-4, РУМ-5 в цьому випадку складається у зменшенні колії з 1800 до 1350мм та заміні на колеса з вузькими шинами (240х508мм). Для боротьби з бур'янами, шкідниками (жужелиця, клоп-черепашка і інші), а також хворобами (ірма, кореневі гнилі і інші), проводять обробку гербіцидами, інсектицидами. Частенько ці операції поєднують. Обробіток посівів пестицидами: технологічний процес застосування оприскуваючих засобів включає дві основні операції: приготування робочого розчину та оприскування посівів. Для виконання першої операції можна використовувати АПЖ-12, при їх відсутності можна використовувати переобладнені водороздавачі ВУ-3М, а також оприскувачі, які мають гідравлічну мішанку (ОП-2000, ОПШ-15). Для оприскування посівів краще використовувати штангові оприскувачі, а трактор оборудувати вузькими шинами. Найбільш оптимальні оприскувачі ОПШ-15, ПОМ-630, ОП-2000. Ширина захвата оприскувача повинна відповідати ширині захвата посівного агрегату. Збирання Найкращим терміном для збирання озимої пшениці є досягнення її повної стиглості. Збирати врожай слід прямим комбайнуванням. Допускається роздільний спосіб збирання у середній восковій стиглості зерна при вологості не більше 30% та великої забур'яненості. Недопустиме збирання роздільним методом при вологості зерна 35%. При цьому вміст білку у зерні знижується на 1,5%, а клейковини на 4% порівнюючи з показником зерна, зібраного у фазі повної стиглості. При перестою на кореневищі (більше 10 днів) чи довгій відліжці скошеної пшениці у валках (більше 5 днів) якість зерна значно погіршується. Перед збиранням масивів пшениці обов'язково проводять обкіс полів зі сторони лісосмуг та по периметру шириною 20-30м. При прямому комбайнуванні використовують жатки різної ширини захвату: для комбайнів СК-5 “Нива”-3,2; 4,1; 5,6 та 7м, а для СК-6 “Колос” - 5,6 та 7м. Також використовують комбайн Дон-1500.