Підвищення еколого-економічної ефективності виробництва продукції рослинництва на перспективу у с\г підприємтсвах

Україна традиційно належить до розвинутих цукрових держав. За площею посіву цукрових буряків  вона протягом тривалого історичного  часу входила до провідних бурякосіючих країн світу. З 9 млн га посівних площ цукрових буряків у світі близько 1,6 млн га, або майже 18 %, зосереджено в Україні. Виробництво цукрової сировини до кризової ситуації в агропромисловому комплексі щорічно становило 48–50 млн т. Проте урожайність цукрових буряків внаслідок обмежених норм внесення мінеральних добрив та відсутності інтегрованої системи захисту рослин від бур’янів, хвороб, шкідників була значно нижчою порівняно з такими бурякосіючими європейськими країнами, як Франція, Німеччина, Великобританія.

Завдяки досить сприятливим природно-економічним  умовам наша держава входила до числа  перших шести країн світу по експорту цукру, включаючи і країни-виробники  цукру з цукрової тростини. Сучасний, надзвичайно складний стан, в якому  перебуває бурякоцукровий підкомплекс України, викликає занепокоєність через різкий спад виробництва цукру, значну втрату внутрішнього і зовнішнього ринків, помітне зменшення споживання цукру на душу населення. Кризова ситуація у бурякоцукровому виробництві, як відомо, почалася із щорічного скорочення посівних площ і зниження врожаю цукрових буряків (додатки 12–16, 18–20).

В Україні налічується 192 цукрових заводи із середньодобовою потужністю 2,65 тис. т, тоді як у США – 5,20, Франції – 8,70, Австрії – 9,0, Нідерландах – 12,1 тис. т. На сучасному етапі 23 % заводів України не працюють, вихід цукру значно нижчий порівняно із розвинутими країнами: 12,11 % проти 16 % у США або 17,18 % – у Нідерландах.[9]

У період розвитку ринкових відносин різко змінилась  і тенденція розвитку традиційно поліських культур льону та хмелю.

Виробництво хмелю  в Україні зосереджено у восьми областях: Житомирській (75 %), Рівненській (9 %), Вінницькій (8 %), а ті 8 %, що залишилися, практично рівномірно розподіляють між собою Львівська, Київська, Хмельницька, Волинська і Чернігівська області.

У загальному обсязі виробництва продукції рослинництва у нашій країні зернові займають мають понад 80%.

 Сезон 2008-2009 характеризується зниженням виробництва  зернових в Україні. Поряд із  скороченням посівних площ і падінням середнього рівня врожайності по країні на низьке виробництво зернових мали вплив і такі фактори:

• порушення  сівозміни;

• неврегульованість  питань землеволодіння;

• труднощі у  доступі до кредитів;

• скорочення використання добриві ЗЗР;

• незадовільні агрономічні методи;

• неякісний  насіннєвий матеріал;

• погодні умови.   Згідно з попередньою офіційною статистикою, в минулому сезоні в Україні зібрано зерна на 28% менше, ніж у 2008-2009 році.

В Україні найбільш сприятливими для вирощування зерна є землі лісостепової зони, куди входять Черкаська, Кіровоградська, Запорізька, Вінницька, Луганська, Донецька, Дніпропетровська. У цьому сезоні спостерігається збільшення виробництва зерна в країні в зв’язку зі збільшенням збиральних площ, ростом врожайності і більш сприятливими погодними умовами.

У сезонні 2009-2010 року очікується більш низький рівень цін на зерно у порівнянні з  попереднім сезоном. Так,на початку  сезону закупівельні ціни трейдерів  знизилися. Цьому сприяли такі фактори: зростання пропозицій зерна в період збирання в результаті збільшення врожайності, розширення посівних площ і прискорення темпів зростання. Валовий збір зерна в цьому сезонні на рівні 20,5 млн. т у вазі після доробки; зниження цін на внутрішньому ринку зерна і досягнення паритету між внутрішніми й експортними цінами, чого не було в минулому сезоні.

факторів росту  цін на зерно можна виділити наступні:

• збільшення собівартості вирощування;

• підвищення попиту і цін на зерно на світовому  ринку через ріст цін на мінеральні добрива та паливо;

• можливість експорту зерна з України у випадку  сприятливої цінової кон’юктури;

• жорсткість конкуренції  між експортерами і переробниками.

Експорт, імпорт зерна в 2008-2009 був мінімальним. Відзначимо, що на початку минулого року в Україну перше було завезено імпортоване зерно для переробки за давальницькою схемою з Угорщини в кількості близько 3 тис. т ,через збільшення виробництва і більш низькі ціни зерна в 2007-2008 р. очікується збільшення експортних відвантажень до 5-6 млн. т.

 

 

Рис. 1.2 Питома вага регіонів у виробництві  зерна 2008-2009 рр.

Значне зниження збирання зерна в 2008-2009 рр. позначилося  не тільки на падінні експортних відвантажень, але й на зниженні виробництва  та експорту продукції переробки  зернових. Найменший врожай пшениці за останні 50 років було отримано у 2007 році – 3,6 млн. т, за рахунок дуже низької врожайності та втрачених посівів (4,7 млн. га, 65%). Найбільший врожай за період незалежності становив 21,3 млн. тон в 2005 році, але в цьому році ціна на пшеницю була порівняно низька, тому с/г товаровиробники недоотримали значні прибутки[24].

Значних витрат сільське господарство зазнає через  неповністю зібрані площі. На нестабільність валових зборів пшениці в Україні  впливає досить низька середня врожайність культури, що пов’язано більшою мірою з недотриманням аграріями агротехнічних норм та меншою мірою з несприятливими погодними умовами. За роки незалежності при більш менш стабільних посівних площах урожайність рідко перевищувала рівень у 30 ц/ц, тоді як у провідних європейських державах цей показник удвічі більший.

У звіті Міністерства с/г США оцінки світових перехідних залишків зерна 2011/12рр. знижені до 466,53 млн. т., тобто майже на 1,3 млн. т. менше  від березневого звіту. Зокрема, оцінки світових перехідних запасів кукурудзи знижені до 122,7 млн. т. (на 2 млн. т. менше ніж в березневому звіті), головним чином через менші запаси в Китаї. Це зменшило величину кінцевих запасів до споживання до 14,1% (14,3% в березневому звіті). Оцінки перехідних запасів пшениці також зменшені до 206,27 млн. т., або на 1,6% нижче від березневих оцінок. Це зменшило кінцеві запаси до споживання до 30% (30,6% в березневому звіті). Цікаво було спостерігати за збільшенням оцінок попиту (майже на 3 млн. т.), що головним чином спровоковане збільшенням попиту на корми в США, Китаї та Південно-східній Азії. Міністерство с/г США не оприлюднило прогнози на 2012/13рр. В звіті також були зменшенні оцінки обсягів експорту зерна з України до 22,4 млн. т. в сезоні 2011/12рр., або на 1 млн. т. менше від березневих оцінок, а саме 5 млн. т. пшениці, 14 млн. т. кукурудзи, 3,4 млн. т. ячменю. Зернові ф’ючерси відновлюються в унісон після майже тижневих втрат, за повідомленням FCStone. Внутрішні ціни залишаються стабільними із незначною тенденцією до зростання [13].

Рис. 1.3 Динаміка цін на зерно

1.3 Методика  ефективності виробництва продукції  рослинництва

 

Розвиток зернового  господарства відбувається на основі підвищення економічної ефективності виробництва зерна за допомогою  інтенсифікації виробництва. За цих умов забезпечується збільшення валової і товарної продукції зернових культур, зміцнюється матеріально-технічна база галузі. Економічна ефективність виробництва зерна характеризується системою таких показників: урожайність, продуктивність праці, собівартість продукції, ціна реалізації за 1 ц зерна, прибуток на 1 ц зерна і на 1 га посівної площі, рівень рентабельності виробництва зерна.

Зернове господарство – високомеханізована галузь, завдяки  впровадженню інтенсивних технологій виробництва та підвищенню врожайності зернових культур продуктивність праці тут закономірно і постійно зростає. У 2007 році прямі затрати праці на 1 ц зернових (без кукурудзи) становили в фермерських підприємствах 0,8 люд. год., а в товариствах – 0,7 люд. год.

Найвищого рівня продуктивності праці в зерновому господарстві досягнуто в с ⁄г підприємствах Запорізької, Харківської і Херсонської обл.,де затрати праці на виробництво 1 ц зерна (без кукурудзи) становили 0,5 люд. год. У передових господарствах степової зони України, спеціалізується на виробництві зерна, затрати праці на 1 ц становлять 0,20-0,25 люд. год [16].

Виробництво зерна  відзначається порівняно невисокою  трудомісткістю: затрати праці на 1 ц посіву дорівнюють 43,9 люд. год.

Важливим показником інтенсифікації виробництва зерна є собівартість продукції. Вона відображує якість роботи господарств і значною мірою визначає рівень його доходності протягом років,собівартість 1 ц зерна постійно зростає.

Природно-економічні особливості різних зон України  позначаються на рівні виробничих витрат. Найменші витрати на виробництво зерна в господарствах Степу і Лісостепу. Якщо в середньому в с/г підприємствах України собівартість Черкаської обл. – 40,25 грн., Харківської – 45,6 і Запорізької обл. – 39,8 грн.

Більше половини всіх витрат на виробництво зерна припадає на оплату праці, вартість насіння і добрив, а також на витрати на утримання о/з. Витрати на оплату праці в структурі собівартості 1 ц зерна (без кукурудзи) в с/г підприємствах України становлять 23,9%. Питомі витрати на оплату праці в зерновому господарстві фермерських господарств порівняно менші. Що зумовлено її вищою продуктивністю.

Витрати на добрива  у виробництві зерна невеликі і становлять 12-15%. З інтенсифікацією  зернового господарства вони зростатимуть, що пов’язано із збільшенням кількості використовуваних добрив. А також їх значним подорожчанням. У цих умовах, незважаючи на підвищення врожайності зернових культур, економічна ефективність використання добрив може знижуватись.

Розвиток та підвищення економічної ефективності зернового господарства – необхідна умова не тільки забезпечення населення продуктами харчування, а й піднесення ефективності виробництва інших видів продукції с/г. Зміцнення матеріально-технічної бази галузі, впровадження інтенсивних технологій виробництва – та прогресивних форм організації праці зумовили підвищення урожайності зернових культур та збільшення виробництва зерна. Водночас досягнутий рівень урожайності зернових культур допускаються значні втрати зерна при збиранні, транспортуванні, зберіганні, переробці та використанні. Внаслідок незбалансованість кормових раціонів, недостатньої кількості грубих, соковитих та зелених кормів, невідповідності структури виробництва зерна потребам тваринництва та під впливом багатьох інших, в тому числі й організаційних, факторів щорічні перевитрати зерна становлять 10-12 млн. Т [11].

Концепція розвитку зернового господарства України  на 2006-2010 рр. і на період до 2015 р. передбачає суттєве збільшення виробництва  зерна на основі неухильного підвищення урожайності зернових культур та запровадження інтенсивних технологій, структурної перебудови зернового господарства з метою забезпечення внутрішніх потреб у зерні та перетворення України з імпортера в експортера зерна[19].

Для визначення ефективності виробництва продукції рослинництва розраховують такі показники як:

• Затрати праці на 1 га посіву – визначаються діленням урожайності на зібрану площу
• Витрати праці на 1 ц продукції
• Собівартість 1 ц – можна визначити діленням усіх затрат на валове виробництво
• Середня ціна реалізації – діленням виручки від реалізації на кількість реалізованої продукції.
• Прибуток – визначається відніманням від виручки повної собівартості продукції
• Прибуток в розрахунку на 1 га посіву – необхідно вищевизначений прибуток поділити на площу посіву
• Рівень рентабельності – визначається діленням прибутку на повну собівартість та множенням на 100 %.[17]

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 2. Сучасний рівень економічної ефективності виробництва продукції рослинництва у ПП «Імпак»

2.1 Організаційно-економічна та соціальна характеристика  господарської діяльності підприємства

 

ПП « ІМПАК» розташоване в м. Андрушівка, вул. Лисенка, 25, Андрушівсього району, Житомирської області .

 Територія  району розміщена в південно-східній  частині області в зоні лісостепу. Розташована на р. Гуйви, правої притоки Тетерева, за 47 км. від Житомира, обласного центру. Природні ресурси району представлені покладами піску, глини, торфу, бурого вугілля, гранітів.Сільськогосподарський потенціал: площа сільгоспугідь – 44,8 тис. га. ,з них рілля – 44 тис. га. ,сінокоси і пасовища – 0,7 тис.га., багаторічні насадження – 0,1 тис. га.

Клімат Житомирської області помірно континентальний, з вологим літом та м'якою зимою. Середня температура січня ~ 10 °C, а в липні — близько +20 °C. Річна  кількість опадів на півночі ~ 600мм, а на півдні ~ 570 мм. Вегетаційний період в середньому становить 240 днів. Немало шкоди завдає господарству області таке метеорологічне явище як град (до шести днів за рік), сильні проливні дощі. Житомирська область має вигляд хвилястої рівнини із загальним зниженням на північ і північний схід. Більша частина області (південна і південно-західна) лежить у межах Придніпровської та Волино-Подільської височин. Ґрунти: на півночі-дерново-підзолисті; на півдні — чорноземи звичайні. Ліси займають площу 750,2 тис.га.

 Метою діяльності  підприємства є отримання прибутку  за рахунок виробничої, торгівельної  та іншої діяльності .

Спеціалізацію сільськогосподарського виробництва  можна визначити на основі товарної продукції. Товарна продукція – це частина валової продукції , виготовленої сільськогосподарськими підприємствами для реалізації. Розраховується в натуральному виразі і грошовій оцінці. Враховує сільськогосподарські товари продані населенню, державі підприємством.