Підвищення еколого-економічної ефективності виробництва продукції рослинництва на перспективу у с\г підприємтсвах

 

З даних таблиці 2.13 ми бачимо, що у 2011 році порівняно з 2009 роком норма прибутку і рівень рентабельності знизився. В той же час як отримано валового доходу на 1-го середньорічного працівника і на 1 га с/г угідь має тенденцію до зростання. 

Основні показники рівня рентабельності господарської діяльності підприємства подані в таблиці 2.14

 

 

 

 

Таблиця 2.14

 

Показники рівня рентабельності господарської  діяльності ПП «Імпак»

Показник	2009 р.	2010р.	2011 р.	2011 р. до 2009 р. +\-
1. Валова рентабельність (прибутковість.) виробничих витрат, %	158,7	137,5	91,5	-67,2
2. Рентабельність (прибутковість) основної діяльності, %;	160,9	147,4	54,0	-106,9
3. Рентабельність (прибутковість) операційної діяльності, %	167,0	147,9	53,6	-113,4
4. Рентабельність (прибутковість) іншої операційної діяльності, %	185,0	100,0	65,2	-119,8
5. Рентабельність (прибутковість) звичайної діяльності, %	163,2	147,1	63,0	-100,2
6. Рентабельність (прибутковість) господарської діяльності, %	163,2	147,1	63,0	-100,2
7. Рентабельність (прибутковість) підприємства, %	163,2	147,1	63,0	-100,2
8. Валова рентабельність (прибутковість) виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), %	61,4	57,9	47,8	-13,6
9. Чиста рентабельність (прибутковість) виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), %	58,1	47,3	41,4	-16,7
10. Рентабельність активів, %	11,6	9,2	6,9	-4,7
11. Рентабельність (прибутковість) виручки від операційної діяльності, %	58,8	48,7	34,9	-23,9
12. Рентабельність власного капіталу, %	15,0	11,7	7,5	-7,5
13.Співвідношення адміністративних витрат і собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)	0,04	0,05	0,05	+0,01
14. Співвідношення витрат на збут і собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)	-	0,2	0,2	+0,2
15. Частка адміністративних витрат в структурі операційних витрат	0,04	0,04	0,05	+0,01
16. Частка витрат на збут в структурі операційних витрат	-	0,2	0,2	+0,2
17. Загальна економічна рентабельність, %	30,6	29,7	27,2	-3,4
18. Комерційна рентабельність, %	54,4	44,0	43,6	-10,8
19. Ставка рентабельності позиченого капіталу, %	0,08	0,1	0,2	+0,12

 

 

Аналізуючи  дані показники рентабельності підприємства бачимо, що більшість показників знизились  у 2011 р. порівняно з попередніми  роками. Кожен із наведених показників рентабельності характеризує окрему сторону прибутковості суб'єкта господарювання. Зокрема, зіставлення абсолютної суми прибутку із собівартістю та непрямими операційними витратами показує рентабельність окремих виробів чи групи виробів, але він не показує, наприклад, яка частка прибутку у ціні виробу чи яка ефективність використання капіталу. Показник рентабельності капіталу, навпаки, демонструє рівень ефективності використання вкладених фінансових ресурсів, але він не показує, наприклад, рентабельності окремих виробів тощо. Тому правильне поєднання всіх показників рентабельності дозволяє кращим чином використати економічні методи управління фінансовими ресурсами, спрямовуючи їх на забезпечення стратегічних і тактичних завдань діяльності суб'єкта господарювання.

В таблиці 2.15 наведені основні показники окупності витрат в ПП «Імпак».

Таблиця 2.15

Показники окупності витрат в ПП «Імпак»

Показник	2009 р.	2010 р.	2011 р.	2011 р. до 2009 р. +\-
1. Коефіцієнт окупності виробничих витрат	0,6	0,7	1,1	+0,5
2. Коефіцієнт окупності чистого доходу	1,6	1,7	2,1	+0,5
3. Коефіцієнт покриття виробничих витрат	0,4	0,4	0,5	+0,1
4. Коефіцієнт окупності виробничих витрат	2,6	2,4	1,9	-0,7
5. Коефіцієнт покриття витрат операційної діяльності	0,4	0,3	0,7	+0,3
6.Коефіцієнт окупності витрат операційної діяльності	2,8	3,0	1,5	+1,3
7. Коефіцієнт покриття адміністративних витрат	0,02	0,02	0,02	-
8. Коефіцієнт покриття витрат на збут	-	0,07	0,1	+0,1
9. Коефіцієнт окупності адміністративних витрат	59,0	47,1	36,9	-22,1
10. Коефіцієнт окупності витрат на збут	-	14,4	9,8	+9,8

 

Окупність витрат - показник відшкодування використаних коштів, що розраховується порівнянням витрат з доходами, одержаними внаслідок цих витрат. За даними таблиці бачимо, що більшість показників зросли, це значить, що доходи відшкодували витрати вкладені у процес виробництва, зменшились коефіцієнти виробничих витрат на 0,7 і коефіцієнт окупності адміністративних витрат на 22,1.

Таблиця 2. 16

 

Показники окупності активів в ПП «Імпак»

Показник	2009 р.	2010 р.	2011 р.	2011 р. до 2009 р. +\-
1. Коефіцієнт покриття активів	1,8	1,5	1,6	-0,2
2. Коефіцієнт окупності активів	0,6	0,7	0,6	-
3. Коефіцієнт покриття власного капіталу	1,3	1,3	0,8	-0,5
4. Коефіцієнт окупності власного капіталу	0,8	0,8	0,6	-0,2

 

 

З даних таблиці  бачимо , що коефіцієнти окупності активів помітно зменшились в 2011 р. порівняно з попередніми . Термін окупності показує, за який період будуть компенсовані чистим прибутком інвестовані в активи кошти, тобто за який термін окупляться всі активи підприємства, враховуючи досягнутий їх рівень рентабельності за аналізований період. Один з самих основних обов'язків керівника — добитися збільшення прибутку шляхом ефективного використовування наявних ресурсів. Найкраще, що може зробити керівництво підприємства при роботі з активами, тобто з наявними ресурсами, - це одержати більше прибутку, тоді цей відсоток буде більшим.

 

 

 

 

 

Розділ 3. Напрями еколого-економічного зростання  продукції рослинництва у ПП «Імпак»

3.1 Інтенсивні  технології та їх значення  для збільшення обсягів виробництва продукції галузі рослинництва

Інтенсивні  технології у сільському господарстві - технології, що забезпечують збільшення випуску продукції за рахунок підвищення врожайності культурних рослин і продуктивності сільськогосподарських тварин шляхом найбільш повної реалізації їх біологічного потенціалу на базі широкого використання сучасних засобів інтенсифікації, що дозволяють краще управляти врожайністю рослин і продуктивністю тварин та сприяють підвищенню продуктивності праці в сільському господарстві. У рослинництві це досягається ефективним використанням високоврожайних сортів сільськогосподарських культур, розміщенням їх після найкращих попередників із застосуванням добрив, що забезпечує рослини елементами живлення в усі фази їх розвитку, регулятори росту і систем захисту рослин від шкідників, хвороб, бур'янів за умов своєчасного, якісного та комплексного виконання всіх передбачених агротехнічних прийомів. У тваринництві для цього широко застосовують збалансовані кормові раціони, прогресивні методи годівлі, догляду, утримання, ветеринарного обслуговування тварин, з урахуванням досягнень науки, техніки, передового досвіду.

 Найбільш  високоінтенсивним сільське господарство  вважається у США, Канаді, Австралії  та Новій Зеландії, Нідерландах,  Данії та інших країнах.

Сучасна стратегія  розвитку рослинництва характеризується високою наукоємністю. Тому дуже важливо, яким шляхом розвиватиметься сільськогосподарське виробництво на початку ХХІ століття, які технології застосовуватимуться  на полях України: інтенсивні, ресурсоощадні, біологічні, технології No-till чи інші. Адже модель технології впливає на економічні показники, екологічну ситуацію, стан грунтів – сприяючи підвищенню родючості чи, навпаки, їх деградації тощо. Модель технології визначатиме напрямок наукових досліджень, потребу експериментального обґрунтування окремих елементів технології, їх актуальність.

За останні 3-5 років у рослинницьких технологіях  відбулись революційні зміни, які  стали можливими завдяки науково-технічному прогресу в аграрному виробництві. Основні з них такі.

Багатопільні (6-10-пільні) сівозміни були майже повністю зруйновані, до речі, першими це зробили в  США. У світі та Україні завершився перехід на вирощування сільськогосподарських  культур у малоротаційних сівозмінах (2-3 поля), або беззмінному вирощуванню. У структурі посівних площ в Україні зернові культури займають 70%, тобто щонайменше 20% будуть висіватися зернові по зернових. Дуже проблемним при побудові сівозмін з малою кількістю культур є соняшник, посівні площі якого в Україні перевищили 4 млн га. Це один із найгірших попередників для більшості культур. Тому дуже важливим позитивним моментом є розширення посівних площ ріпаку. Він не виснажує грунт, сприяє підвищенню його родючості, виконує фітосанітарну функцію, слугує добрим попередником для зернових культур. Розширення посівних площ цукрового буряку та сої теж сприятиме створенню короткоротаційних сівозмін. Гонитва за надприбутками не сприяє поверненню до сівозмін, адже вирощують переважно зернові культури, оскільки ринок потребує в основному зерно. Як це не парадоксально звучатиме, але повернутися до сівозмін примусять технології No-till, тому що монокультурне вирощування за технології прямої сівби – це прямий шлях до банкрутства. Перейти на мінімальний обробіток грунту, а згодом повністю відмовитись від нього (технології No-till) стало можливим завдяки широкому використанню гербіцидів суцільної дії (гліфосати – раундап). За такої технології з технічних засобів використовуються лише сівалки прямої сівби, а для боротьби з шкідливими організмами – обприскувач. З системи обробітку ґрунту вилучено цілий комплекс робіт, зокрема лущіння, дискування, оранка, боронування (закриття вологи), культивація, досходове та післясходове боронування, багаторазове розпушення міжрядь тощо.

Відбувається технічне переоснащення технологій у рослинництві. Створюються багатофункціональні агрегати, які дозволяють виконати різні операції за один прохід. Так, за допомогою грунтообробно-посівного агрегату якісно обробляється грунт і одночасно виконується сівба зернових, зернобобових, ріпаку та інших культур. Зменшується кількість проходів техніки по полю, менше руйнується важкою технікою структура грунту, економиться пальне.

В останні 10-15 років  у сільському господарстві стали  використовувати дуже досконалу техніку: обертові плуги, комбіновані знаряддя для підготовки грунту до сівби, грунтообробно-посівні агрегати, самохідні обприскувачі, зернозбиральні комбайни, комбайни для збирання цукрового буряку, картоплі тощо. Більшість агрегатів обладнані системами навігації GPS, що дозволяє використовувати техніку найбільш ефективно. Необхідно зазначити, що ця техніка працює на полях України, її достатньо для виконання всього комплексу сільськогосподарських робіт. Помилковим є твердження окремих посадовців чи навіть науковців про те, що в Україні не вистачає техніки. Вони порівнюють лише кількість одиниць, не враховуючи, що сучасна техніка високопродуктивна і замінює 10-20 одиниць старих моделей. У виробництво впроваджені нові високопродуктивні сорти та гібриди, які забезпечують повну реалізацію можливостей інтенсивної технології. Насіння якісно підготовлене, відкаліброване, для більшості культур оброблене інсектицидними та фунгіцидними протруйниками, надзвичайно високої якості. Внаслідок цього стало можливим різко зменшити норми висіву, наприклад ріпаку – до 2,5-3,0 кг/га, цукрового буряку – до 1,0-1,1 посівної одиниці, що разюче відрізняються від норм висіву в недалекому минулому. Ще одна можлива революція в технологіях, яка є на часі в Україні, це кардинальне зменшення (в 1,5-2,0 рази) норм висіву зернових культур - в Україні висівають 5-6 млн/га, або 300 кг/га і більше насіння озимої пшениці.

Сучасні інтенсивні технології передбачають повне забезпечення елементами живлення. Для цього вносяться  науково обґрунтовані норми мінеральних добрив. Причому, в останні два-три роки у технологіях вирощування почали використовувати не лише традиційні елементи живлення – азот (N), фосфор (P), калій (K), а й сірку (S), магній (Mg), кальцій (Ca) та мікроелементи на хелатній основі – залізо (Fe), бор (B), марганець (Mn), цинк (Zn), мідь (Cu), молібден (Mo), кобальт (Co). До складу окремих мікродобрив входять також кремній (Si), йод (J) та титан (Ti). Високу ефективність забезпечує листкове внесення мікродобрив. У багатьох господарствах норми внесення мінеральних добрив відповідають європейським стандартам. Вартість мінеральних добрив у структурі витрат на технологію сягає 40-45%, а іноді 50%.