Отчет по практике в ЗАТ "КЗШВ "Столичний"

 

За результатами проведених розрахунків, можна запропонувати  напрямки підвищення ефективності використання основних засобів підприємства:

Інтенсивні напрямки підвищення ефективності використання О. З.: технічне переозброєння підприємства; механізація і автоматизація виробництва; удосконалення технологічних процесів; скорочення тривалості виробничого циклу; комплексне використання та покращення якості сировини; застосування прогресивних форм організації виробництва і праці.

Екстенсивні напрямки підвищення ефективності використання О. З.: скорочення простоїв устаткування; підвищення коефіцієнту змінності роботи устаткування; зменшення кількості непрацюючого устаткування.

До основних напрямків підвищення ефективності використання оборотних коштів слід віднести:

На етапі формування виробничих запасів: створення оптимальних розмірів виробничих запасів; застосування при купівлі виробничих запасів принципу оптимального співвідношення ціни і якості; використання раціональних схем постачання матеріальних ресурсів.

У сфері виробництва:скорочення тривалості виробничого процесу; впровадження прогресивних ресурсозберігаючих технологій; економне використання матеріальних ресурсів.

У сфері обігу : удосконалення маркетингової діяльності підприємства; стимулювання збуту продукції

 

1.3.АНАЛІЗ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ТРУДОВИХ РЕСУРСІВ ТА ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ.

 

Трудові ресурси — це частина працездатного населення, що за своїми віковими, фізичними, освітніми даними відповідає певній сфері діяльності.

Формування ринкового  механізму та системи державного регулювання ринку праці потребують урахування цих та інших об’єктивних  тенденцій, їхнього позитивного  та негативного впливу на функціонування економіки в цілому та окремих  підприємств.

Управління трудовими  ресурсами, забезпечення їхнього ефективного  використання потребує обов’язкового  формування системи оцінки трудового  потенціалу підприємства.

Передовсім слід відрізняти явочну, облікову та середньооблікову чисельність працівників підприємства. Явочна чисельність включає всіх працівників, що з’явилися на роботу. Облікова чисельність включає всіх постійних, тимчасових і сезонних працівників, котрих прийнято на роботу терміном на один і більше днів незалежно від  того, перебувають вони на роботі, знаходяться  у відпустках, відрядженнях, на лікарняному  листку тощо. Середньооблікова чисельність  працівників за певний період визначається як сума середньомісячної чисельності. поділена на кількість місяців у  розрахунковому періоді. Різниця між  обліковою та явочною чисельністю  характеризує резерв (в основному  робітників), що має використовуватись  для заміни тих, хто не виходять на роботу з поважних причин. Ці аналітичні показники (коефіцієнти) повинні аналізуватися в динаміці.

Таблиця 1.3.1.

Динаміка  руху  робочої сили за 2006-2007рр. на ЗАТ "КЗШВ "Столичний"

Показники	Значення		Відхилення
	2006 рік	2007 рік	абсолютне	відносне, %
Середньоспискова чисельність працівників, чол	525	546	21	4,00
Прийнято працівників, чол.	144	182	38	26,39
Вибуло працівників: з них за власним бажанням, чол.	123 119	116 113	-7 -6	-5,69 -5,04
Коефіцієнт обороту по прийому	0,2743	0,3333	0,0590	21,51
Коефіцієнт обороту по вибуттю	0,2343	0,2125	-0,0218	-9,30
Коефіцієнт плинності кадрів	0,2267	0,2070	-0,0197	-8,69

 

Кпл

=

Рівень продуктивності праці одна з найважливіших характеристик, що відбиває прогресивність способу виробництва.

Виготовлення  продукції безпосередньо пов'язане  з живою працею, а також з  минулою працею, упредметненій у  засобах виробництва, сировині, матеріалах. Співвідношення між витратами живої  і минулої праці з ростом продуктивності праці змінюється. В міру впровадження досягнень науково-технічного прогресу витрати живої праці в одиниці  продукції скорочуються швидше, ніж  витрати минулої праці, упредметненої  в засобах виробництва. В результаті у вартісній структурі одиниці  продукції частка живої праці  зменшується, а частка упредметненої  праці росте, але збільшується в  таких пропорціях, що загальна сума витрат живої і минулої праці, яка включена в одиницю товару, зменшується.

Продуктивність праці

ПП = ОВП / ,

де ОВП – обсяг виробленої продукції, тис. грн.;

 – середньоспискова чисельність,  чол.

ПП₂₀₀₆ = 132550,5 / 380 = 348,8 тис.грн./чол.

ПП₂₀₀₇ = 157479,8 / 391 = 402,8 тис.грн./чол.

 

Порівнянно з 2006 роком продуктивність праці зросла, що є позитивною динамікою, адже підвищення продуктивності праці забезпечує ріст кількості продукції, зробленої в одиницю часу, що сприяє росту валового внутрішнього продукту, зниженню собівартості і збільшення національного доходу.

Законом України  «Про оплату праці» від 24.04.1995р. № 108/95 ВР і Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Міністерства статистики України, від 11.12.1995р. №323 визначено, що витрати на оплату праці складаються  з фонду основної і фонду додаткової заробітної плати, інших заохочувальних і компенсаційних виплат.

Як видно з  показників таблиці 1.3.2.  у 2007 році порівняно з 2006 р. на підприємстві зріс фонд оплати праці по всіх категоріях працюючих на 14,05%, зросла середня заробітна плата.

Таблиця 1.3.2.

Показники фонду оплати праці та чисельності  працівників за 2006-2007рр. на ЗАТ "КЗШВ "Столичний"

Показники	Значення		Відхилення
	2006 рік	2007 рік	абсолютне	відносне, %
Фонд оплати праці штатних працівників, тис. грн.: у тому числі:	16565,0	18892,0	2327	14,05
- фонд основної заробітної плати,  тис. грн.	8610,8	9456,5	845,7	9,82
- фонд додаткової заробітної плати,  тис. грн.	2285,7	2479,3	193,6	8,47
- заохочувальні та компенсаційні  виплати, тис. грн.	5668,5	6956,2	1287,7	22,72
Середньооблікова чисельність штатних  працівників облікового складу, чол.	525	546	21	4,00
Відпрацьовано людино-годин	994721	1127683	132962	13,37
Середня заробітна плата по підприємству, тис. грн.	31,5	34,6	3,1	9,84

 

Загалом трудові ресурси на заводі використовуються продуктивно, на це певним чином впливає  підвищення рівня заробітної плати. І це не може позитивно не вплинути на рентабельність підприємства в цілому.

 

 

 

1.4.АНАЛІЗ  ОРГАНІЗАЦІЇ МЕНЕДЖМЕНТУ НА ПІДПРИЄМСТВІ

Під структурою управління розуміється упорядкована сукупність взаємоповязаних елементів, що забезпечують функціонування і розвиток організації як єдиного цілого. Структура управління визначається також як форма розподілу і кооперації управлінської діяльності, в рамках якої здійснюється процес управління по відповідних функціях, направлених на рішення поставлених задач і досягнення наміченої мети. З цих позицій структура управління представляється в вигляді системи оптимального розподілу функціональних обов'язків, прав і відповідальності, порядку і форм взаємодії між її складовими органами ,що входять в управління і працюючими в них людьми.

Ключовими поняттями  структур управління є елементи, зв'язки (відношення), рівні і повноваження. Елементами ОСУ можуть бути як окремі робітники (керівники, фахівці, що служать), так і служби або органи апарату  управління, в яких зай та або  інша кількість фахівців, що виконають  певні функціональні обов'язки. Принципова виробнича структура підприємства складається з таких підрозділів:

• основні цехи;
• допоміжні цехи;
• обслуговуючі господарства.

Розрізняють три  типи виробничої структури підприємства: предметний, технологічний і змішаний. Аналізуючи виробничу структуру (дод. №2) Київського заводу шампанських вин її можна віднести до технологічної. При технологічній структурі в кожному цеху і на кожній дільниці здійснюються однорідні технологічні процеси по виготовленню різних виробів, наприклад, цех виноматеріалів обробляє різних сортів виноматеріали, в цеху розливу відбувається розлив різних марок шампанського.

Аналіз організаційної схеми (дод. №1) свідчить, що управлінські зв’язки можуть набувати вертикального чи горизонтального характеру. Зв’язки по вертикалі відображують підпорядкованість ланок і працівників апарату управління, а по горизонталі – зв’язки координаційні, консультаційні, інспекції та контролю, методичні тощо.

Структура управління по горизонталі становить окремі ланки, а по вертикалі – ступені. Ланки управління являють собою  організаційно відокремлені структурні підрозділи:

1. Замісник директора з загальних питань. Йому підпорядковані ремонтно-будівельний цех, АГО, цех харчування.
2. Замісник директора з фінансово-економічних питань. Йому підпорядкований фінансово-економічний відділ.
3. Головний юрконсульт.
4. Головний інженер. В сферу його управління входить виробнича лабораторія, конструкторське бюро, ремонтно-механічний цех, енергоцех, метрологічна служба, цех шампанізації, посудотарний цех, цех виноматеріалів.
5. Начальник управління маркетингу. В сферу його управління входить відділ збуту, відділ постачання, прирельсова база, цех готової продукції, автотранспортний цех.
6. Начальник ВК. Він відає відділом кадрів.
7. Головний бухгалтер. Йому підпорядкована бухгалтерія.
8. Начальник ВТК. Він відає відділом техніко-технологічного контролю.

Структуру управління на Київському заводі шампанських вин  можна віднести до лінійно-функціональної (лінійно-масштабної), за якої лінійна  підлеглість з усіх питань, пов’язаних із управлінням певного об’єкта, поєднується з функціональним управлінням. Ця структура ґрунтується на розподілі сфер повноважень і відповідальності за функціями управління, а по вертикалі – за підлеглістю нижчих ланок вищим.

Лінійні керівники – начальники цехів, майстри – здійснюють безпосереднє керівництво виробництвом, кожен з них виступає в якості єдиноначальника у відповідному підрозділі. Лінійні керівники наділені необхідними правами і несуть відповідальність за кінцеві результати діяльності підпорядкованих їм виробничих підрозділів.

Функціональні служби – фінансово-економічний відділ, відділ маркетингу, відділ технічного контролю, головна бухгалтерія та інші – ведуть підготовчу роботу та розробляють рекомендації кожна в своїй сфері. На основі цих рекомендацій лінійний апарат приймає необхідні рішення і віддає розпорядження, які забезпечують виконання певних завдань.

Контроль — це процес забезпечення досягнення цілей організації за допомогою оцінки та аналізу результатів діяльності, оперативного втручання у виробничий процес і прийняття коригуючих дій.

Контроль є  підсумковим етапом управлінської  діяльності, що дозволяє порівнювати  досягнуті результати із запланованими.

Розрізняють та використовують на ЗАТ КЗШВ “СТОЛИЧНИЙ”  три види контролю – попередній, поточний, підсумковий (остаточний).

Процес  контролю на заводі реалізується через  такі етапи:

1. розробка стандартів  і критеріїв.

2. порівняння  реальних результатів з прийнятими  стандартами та критеріями.

3. здійснення  необхідних коригуючи дій.

Для підвищення необхідності контролю необхідно:

1. розробляти стандарти, які об’єктивно відображають результати діяльності людей;
2. забезпечувати двобічне спілкування між працівниками органу контролю та людьми, діяльність яких контролюється;
3. уникати надто пильного, прискіпливого контролю;
4. застосовувати методи розробки стандартів, які забезпечать жорсткий але справедливий контроль;
5. використовувати методи матеріального стимулювання за досягнення у стандартизації;
6. впроваджувати інформаційно-управлінську систему контролю;
7. приділяти особливу увагу контролю виробничих процесів.

1.5. АНАЛІЗ ВИРОБНИЦТВА ТА РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОДУКЦІЇ ПІДПРИЄМСТВА

Сировиною для  одержання шампанського є такі сорти  винограду: "Алиготе", "Рислінг", "Каберне", "Совіньйон", "Фетяска", "Трамінер", "Піно", "Ліанка", "Шардоне", і деякі інші з  масовою концентрацією цукрів: 17-20 г/100см , і масовою концентрацією  титруємих кислот 8-11 г/дм . Із яких одержують шампанські виноматеріали, які повинні відповідати наступним вимогам.