Особливості розвитку плодоовочевого комплексу Причорноморського економічного району

Проблеми розвитку плодоовочевої галузі в Україні є гострими та актуальними, а їх розв'язання стане реальним за умови наявності цілої низки взаємодоповнюючих заходів. Незаперечним реаніматором плодоовочевої галузі стануть інвестиції вкладені в її розвиток, а також створення посередницьких фірм та більш сприятлива кредитна політика. В свою чергу держава, зі свого боку, повинна створювати ще більше різних галузевих програм, але на більш короткі періоди[2].

Результатом курсової роботи є теоретичне узагальнення наукового завдання, пов’язаного з розробкою напрямів ефективного формування й розвитку регіонального плодоовочевого комплексу. На основі узагальнення наукових матеріалів дослідження запропоновано такі висновки:

Встановлено, що основними параметрами оптимальності  структури плодоовочевого комплексу є рівень економічної і технологічної взаємозалежності галузей, мінімізація витрат виробленої в ньому продукції на основі поділу праці та спеціалізації галузей відповідно до природних та економічних умов окремих регіонів. Регіональний плодоовочевий підкомплекс становить сукупність галузей і ланцюгів господарювання, пов’язаних між собою горизонтальними й вертикальними зв’язками з приводу виробництва, переробки та реалізації плодоовочевої продукції. Такі зв’язки формуються в процесі забезпечення регіону плодоовочевою продукцією, орієнтуючись на максимальне використання місцевих ресурсів, переваги територіального поєднання різних галузей виробництва, ефективно діючий ринок.

Механізм  внутрішнього та зовнішнього регулювання  регіонального плодоовочевого комплексу  включає ринкове, державне та внутрішньовиробниче  регулювання. Ринкове регулювання  складається з регулювання попиту, пропозиції, розвитку конкуренції та ринкової інфраструктури. Державне регулювання  плодоовочевого комплексу здійснюється з урахуванням прогнозу розвитку регіональної агроекономічної системи  і бюджету регіону, витрат на підтримку  науково-технічного потенціалу, створення  і поповнення плодоовочевого фонду, лізингу, страхування, дотацій і  компенсацій, інвестиційну діяльність. Внутрішньовиробниче регулювання  містить у собі маркетинг, який дає  змогу на основі комплексного вивчення споживчих ринків виявити потреби  і запити покупців і з урахуванням  цього спланувати обсяг виробництва, а також внутрішньогосподарські економічні відносини.

Визначення  основних методологічних підходів до дослідження ринку плодоовочевої  продукції дало змогу провести комплексну оцінку системи показників його кон’юктури. За допомогою них визначається загальна ринкова ситуація, ринкові ціни, товарна маса, ринкова інфраструкутра та економічна ефективність ринкової діяльності.

При дослідженні  ефективності розвитку регіонального  плодоовочевого комплексу необхідно  враховувати три його найважливіші сторони: економічна, соціальна і  екологічна, які тісно пов'язані  між собою. Визначено, що економічна ефективність регіонального розвитку плодоовочевого комплексу відображає економічну доцільність функціонування галузей. Екологічна ефективність регіонального  розвитку характеризує спроможність такого розвитку плодоовочевого комплексу  в районі, який забезпечує раціональне використання, відтворення природно-ресурсного потенціалу та охорони навколишнього природного середовища, а також сприяє нормальному відтворенню життєдіяльності і працездатності населення завдяки виробництву нешкідливих для здоров'я людини, екологічно чистих продуктів харчування і продуктів. Соціальна ефективність регіонального розвитку плодоовочевого комплексу характеризує рівень задоволення потреб населення регіонів у високоякісних дешевих продуктах відповідно до фізіологічних норм їх споживання, а також у дієтичних продуктах та продуктах дитячого харчування.

Причорноморський  економічний район традиційно займає важливі позиції у сфері виробництва плодоовочевої продукції в Україні. Сучасна галузева структура регіонального плодоовочевого комплексу характеризується різким розбалансуванням всіх його ланок, насамперед, сировинної та переробної. Надзвичайно низьким залишається вклад у результати діяльності комплексу регіону сфери виробничої інфраструктури, прискорений розвиток якої, як показує світовий досвід, є важливим фактором прискорення розвитку всього плодоовочевого комплексу.

Встановлено основні причини неефективного  розвитку плодоовочевого комплексу: загальна економічна криза та значний спад виробництва плодоовочевої продукції; зниження попиту на вітчизняну плодоовочеву продукцію; порушення інтеграційних  зв'язків харчової і переробної промисловості  у рамках плодоовочевого комплексу; важке фінансове становище переробних підприємств; фізично й морально застаріла матеріально-технічна база підприємств харчової і переробної промисловості, недосконалі технології виробництва; відсутність підтримки  з боку держави[10].

 

 

 

 

 

 

 

Додатки

Таблиця 1

Виробництво овочів та баштанних культур  в Україні [3]

	2005	2008	2010	2012
Площа, з якої зібрано врожай, тис. га
Овочі – всього	464,4	457,9	456,4	467,8
Овочі відкритого грунту	461,8	455,3	453,5	464,9
Капуста	72,4	74,3	70,6	73,1
Огірки	52,5	48,3	50,1	50,3
Помідори	92,8	79,7	82,6	82,4
Буряки столові	37,4	39,0	39,1	41,0
Морква	39,7	42,6	41,7	44,2
Цибуля	57,3	62,0	58,5	59,6
Часник	19,1	17,3	18,9	19,5
Гарбузи	25,6	26,0	25,4	24,8
Кабачки	25,6	24,6	26,4	27,3
Перець	14,5	15,1	15,1	16,1
Овочі закритого грунту, тис. м2	26686,3	26190,0	28973,7	28730,8
Огірки	11681,2	12845,9	13840,9	13891,8
Помідори	10079,6	11004,5	12123,5	11961,6
Баштанні	49,7	86,9	81,8	81,9
Кавуни	40,1	67,5	63,3	62,1
Дині	9,6	19,4	18,5	19,8

 

 

 

Таблиця 2

Баланс овочів та баштанних продовольчих культур [3]

 

	2005	2008	2010	2012
Виробництво	7606	8489	8976	8873
Зміна запасів на кінець року	196	689	534	-22
Імпорт	100	356	232	311
Усього ресурсів	7510	8156	8674	9206
Експорт	150	251	347	335
Витрачено на корм	1214	1216	1262	1337
Витрачено на посів	90	102	108	118
Втрати	393	612	645	835
Фонд споживання	5663	5975	6312	6581

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаних джерел:

1. Онищук М. В., Корнійчук С. В. та ін.. Офіційний вісник України. 2008.– 798 с.
2. Про затвердження Державної цільової програми розвитку українського села на період до 2015 року від 19 вересня 2007 р. № 1158. -
3. www.minagro.kiev.ua
4. Витанов А. Овочівництво України / А. Витанов // Овощеводство. Украинский журнал для профессионалов №12(84). – 2011. – С. 24-26.
5. Калінський П.К. Спеціалізація сільськогосподарських підприємств: монографія / П.К. Калінський. – К.: НПУ ІАЕ, 2005. – 348 с.
6. Кучеренко Т. Производство и перспективы овощеводства на Юг Украини / Т. Кучеренко // Овощеводство. Украинский журнал для профессионалов. №12. – 2010. – С. 10-15.
7. Сільське господарство України: стат. збірник / Державна служба статистики України. – К.: ІВуДержкомстату України, 2011. – С. 331.
8. Сухий П. О. Агропродовольчий комплекс Західного регіону : монографія. / П. О. Сухий. Чернівці: Рута, 2008. – 400 с.
9. Жарова Л.В. – Економічне районування та сталий економічний розвиток українського причорномор’я: методологічні аспекти еколого-економічного дослідження.
10. Павлов А.Г. – Економіка. Економічні науки. – Формування і розвиток регіонального плодоовочевого під комплексу – с.145