Особливості розвитку плодоовочевого комплексу Причорноморського економічного району

Міністерство освіти і науки  України

Київський національний торговельно-економічний  універститет

 

 

Кафедра міжнародної економіки

 

 

 

 

Курсова робота

 

 

з курсу  «Регіональна економіка»

на тему:

«Особливості розвитку плодоовочевого комплексу Причорноморського економічного району»

 

 

 

 

 

Студента I курсу, 12 групи

Напряму підготовки 030604

«Економіка  підприємства»

Карпенка  Олександра

 

Науковий  керівник:

ст.в  Покотилюк Л.П.

 

 

 

 

 

Київ 2013

ЗМІСТ

Вступ…………………………………………………………………………….3

1. Значення і місце плодоовочевого комплексу у формуванні потенціалу Причорноморського економічного району………………………………………...5
2. Сучасна компонентна структура плодоовочевого комплексу Причорноморського економічного району , регіональні відмінності в розміщенні та рівнях забезпеченості ресурсами…………………………………..9
3. Вплив плодоовочевого комплексу Причорноморського економічного району на формування галузей спеціалізації господарства……………………..13
4. Регіональні проблеми антропогенного впливу господарської діяльності на якість та кількість характеристики довкілля…………………………………..18
5. Регіональні проблеми ресурсозбереження та відтворення плодоовочевого комплексу………………………………………………………25
6. Регіональні проблеми та перспективи розвитку плодоовочевого комплексу Причорноморського економічного району…………………………..28

Висновки……………………………………………………………………….32

Додатки………………………………………………………………………...35

Список використаних джерел………………………………………………...37

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Вирішення проблеми продовольчого  забезпечення населення було і залишається  імперативом в економічній політиці будь-якої країни. В досягненні продовольчої безпеки за сучасних умов щораз більша роль відводиться плодам та овочам і продуктам їх промислової переробки, особливо з огляду на необхідність організації більш раціонального  харчування людини, суттєвого погіршення екологічної ситуації тощо.

Досвід розвинених країн переконливо  свідчить, що з підвищенням матеріального  добробуту населення істотно  змінюються звичні стандарти життя, поліпшується структура харчування, зокрема, збільшується споживання плодів і овочів як особливо цінних продуктів. Так, країни з найвищих рівнем доходу населення відзначаються високим  рівнем споживання плодів і овочів однією людиною в рік в межах 100-160 кг. До таких країн належать США, Італія, Франція, Нідерланди, Австрія, Німеччина та ін. В Україні цей  показник втричі менший, і це за умов значного природно-економічного потенціалу для ефективного розвитку плодоовочевого комплексу як України, так і Причорноморського  економічного району, який є житницею нашої держави.

Проблема збільшення обсягів і  підвищення стабільності виробництва  плодоовочевої продукції сьогодні є однією з ключових в національній економічній та аграрній політиці держави, вирішення її має чітко виражений  регіональний характер, що зумовлено  зростаючою відповідальністю регіонів за забезпечення населення продуктами харчування.

Причорноморський економічний  район має досить сприятливі умови  для розвитку плодоовочевого комплексу  та сільського господарства загалом, що являється одним із найважливіших  факторів розвитку економіки регіону  та країни загалом. Завдяки ефективному використанню свого природного потенціалу район, як складова загальнодержавного кмплексу спроможний забезпечити не лише власні потреби й потреби населення, а й значну частину сільськогосподарської продукції експортувати за її межі, тобто розвивати активну зовнішньоекономічну політику. Особливої уваги серед галузей сільського господарства заслуговує плодоовочева галузь, оскільки ця галузь інтегрує в собі не лише виготовлення здорової та вітамінізованої продукції, а й збільшення робочих місць, забезпечення держави власною якісною та дешевою продукцією.

Метою роботи є дослідження стану  сировинної бази плодоовочевої галузі та надання пропозицій щодо можливих шляхів підвищення ефективності її функціонування, а також проведення короткого  огляду державних програм щодо покращення стану плодоовочевої галузі[9].

Предметом дослідження є теоретико-прикладні аспекти регіональної економіки.

Об’єктом дослідження є регіональні аспекти розвитку плодоовочевого комплексу Причорноморського економічного району.

Методи  дослідження. У курсовій роботі як основу дослідження використано діалектичний метод наукового пізнання, а також  загальнонаукові методи дослідження: метод логічного аналізу; структурний  метод, порівняльного аналізу; метод  системного підходу.

Інформаційною основою роботи є монографії та наукові  публікації українських і зарубіжних учених-економістів у сфері регіональної економіки, Міністерства аграрної політики України, публікації періодичних видань щодо розміщення продуктивних сил, економіки  плодоовочевого та агропромислового комплексу  України.

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Значення і місце плодоовочевого комплексу у формуванні потенціалу Причорноморського економічного району.

Причорноморський економічний  район - один з економічних районів України. При районуванні території України Причорноморський (Південний) регіон виділяється практично завжди, причому на відміну від інших регіонів, розбіжностей у визначенні його меж практично немає.

Причорноморський соціально-економічний  район займає південну частину України. До його складу входять АР Крим, Одеська, Миколаївська та Херсонська області, Його площа – 113 тис.км² (18,8% площі України), населення – 6,8 млн. осіб (14,4 % населення України).

У районі розвинене машинобудування, рекреаційний комплекс, багатогалузева харчова промисловість, високотоварне  сільське господарство з високою  часткою посівів зернових, садів, виноградників, тютюну та ефіроолійних культур. На район припадає 30 % виробництва ковальсько-пресового устаткування, 45,9 % консерв, 20 % хімічних добрив України. Тут сконцентровано до 90 % українського виробництва вин. Значним є вклад регіону у виробництво морських та річкових суден, кукурудзозбиральних комбайнів, тракторних плугів, металорізальних верстатів, електродвигунів.

Причорноморський соціально-економічний  район має вихід до Чорного  та Азовського морів, у цьому полягає  своєрідність та унікальність його географічного  положення. Район контактує на півночі  з Центральним та Подільським  соціально-економічними районами, на північному сході – з Придніпровським  соціально-економічним районом. На заході район має вихід до державного кордону з Молдовою та Румунією, на сході, через Керченську протоку - до Російської Федерації; ця риса географічного  положення досить активно використовується.

Причорноморський соціально-економічний  район має сприятливе економіко-географічне  положення. Приморське положення зумовило розвиток суднобудування та судноремонту, морського транспорту каботажного  та міжнародного плавання, курортно-туристичного господарства. Саме в цьому районі розташовуються найпотужніші українські порти (Іллічівськ, Одеса, Южний), що дозволяє району і Україні загалом, підтримувати контакти з 172 країнами світу. Придунайське розташування району дає змогу підтримувати дешеве річкове сполучення з багатьма європейськими країнами (Румунією, Болгарією, Угорщиною,країнами колишньої Югославії, Словаччиною та ін.). Вигідним є сусідство з прилеглими соціально-економічними районами. Позитивним є також близьке розташування району до основних паливних та металургійних баз України. "Плюсом" є також існування поромної переправи з Болгарією та Грузією. Надзвичайна роль відводиться приморському положенню, завдяки якому Україна має вихід до багатьох світових ринків.

Серед негативних рис економіко-географічного положення виділимо досить далеке розташування від західних кордонів України і соціально-економічних районів, що тут розташовані.

Природні передумови формування народногосподарського комплексу характеризуються такими чинниками: Взагалі інтегральний природно-ресурсний потенціал Причорноморського району не високий – лише 15,6% загальноукраїнського; це пояснюється відносною бідністю корисними копалинами. Але є два фактори, які цілком компенсують дефіцит мінеральних ресурсів: це – теплий клімат і море.

Перший – сприяв формуванню потужного  агропромислового комплексу й унікального  для України рекреаційного комплексу  з південною специфікою. Вихід  до моря, крім рекреаційного значення, має велике економічне: завдяки цьому  в районі сформувалися припортові комплекси, які працюють як на українській сировині (зерно, цукор, риба – переробляються й вивозяться в інші реґіони країни й за кордон), так і на довізній з інших країн (аміак, суперфосфорна  кислота, чай, значною мірою тютюн, нафта, бавовна, джут). Завдяки морю однією з провідних галузей стало  суднобудування.

Демографічна ситуація в районі складна. Коефіцієнти природного приросту населення скрізь від’ємні. 

Характерною рисою розселення населення  Причорноморського району є те, що його найбільші міста – Одеса, Миколаїв, Херсон, Севастополь, Керч –  розташовані вздовж морських берегів; у внутрішньому просторі переважають  малі й середні міста (за винятком Сімферополя). Це неґативно впливає  на розвиток «гінтерланду», який не має  сильних організуючих центрів[6].

До середини XIX ст. Причорномор’я розвивалося лише як сільськогосподарський реґіон. Але з будівництвом залізниць (Одеса – Кременчук – Харків, Харків – Сімферополь, Одеса – Київ) структура господарства почала швидко ускладнюватися. Різко виросли обсяги експорту пшениці; згодом у портових містах (Одеса. Миколаїв, Генічеськ) виникло велике борошномельне виробництво з орієнтацією на експорт. На зовнішній ринок працював і Одеський цукрорафінадний завод. На імпортній сировині діяли джутова, тютюнові, чаєрозважувальні фабрики й суперфосфатний завод в Одесі. Наприкінці XIX ст. виникло суднобудування в Миколаєві. Потреби сільського господарства сприяли розвитку сільськогосподарського машинобудування, зокрема виробництву плугів в Одесі. Власну сировину використовують численні овочеконсервні (Одеса, Херсон, Ізмаїл, Сімферополь) заводи.

Перехід до ринкової економіки відкрив  перед районом нові можливості для  розвитку, особливо на шляху зміцнення  економічних зв’язків з країнами Середземномор’я, Близького Сходу, басейну Індійського океану, Далекого Сходу, Латинської Америки. Через Дунайську  транспортну систему район має  безпосередній вихід до Східної  та Центральної Європи.

Район є житницею України. Степи  перетворені в зерновий пояс озимої пшениці і кукурудзи. Площі, зайняті  зерновими культурами, займають майже  половину від посівних площ району. Серед технічних культур провідне місце займають соняшник, ефіроолійні (коріандр, троянда, лаванда, шавлія та ін.), тютюн, цукрові буряки. Міжрайонне значення мають овоче-баштанні культури (помідори, перець солодкий, баклажани  і кабачки, кавуни і дині).

Овочівництво активно розвивається навколо міста-мільйонера Одеси, великих  центрів консервної промисловості (Херсона і Ізмаїла) та на південному заході Криму. Баштанні продовольчі  культури культивують повсюдно в  межах району. Славиться район  садами та виноградниками. Садівництво  поширене на всій території району, але особливо в АР Крим. У насадженнях  домінують абрикоси, персики, черешня, вишня, слива, яблуня, груша, грецький горіх, мигдаль. Район посідає перше  місце в Україні за насиченістю  виноградниками (Крим та Одещина)[5].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Сучасна компонентна структура плодоовочевого комплексу Причорноморського економічного району , регіональні відмінності в розміщенні та рівнях забезпеченості ресурсами.

Сільське господарство – це багатогранна структура складовою частиною якої є плодоовочева галузь. В сучасних умовах господарювання плодоовочева галузь стикається з цілим рядом проблем, які гальмують її розвиток. Щоб з’ясувати суть цих проблем потрібно дослідити стан галузі в цілому.

Аналізуючи дані Міністерства аграрної політики, ми побачимо, що результати діяльності даної галузі мають дещо нестабільний характер. За попередніми даними у 2010 році всіма категоріями господарств вироблено овочів – 6,8 млн. тонн, плодів і ягід - 1,5 млн. тонн, у 2011 році - овочів – 8 млн. тонн, плодів та ягід – 1,5 млн. тонн, показники 2012 року свідчать, що валовий збір овочів становив 8,3 млн. тонн, а плодоягідної продукції - 1,6 млн. тонн. [3].

На сьогоднішній день під плодоовочевими культурами понад три мільйони гектарів землі. Крім того, садово-городній бізнес створює велику кількість робочих місць, тобто водночас розв’язуються соціальні проблеми села, оскільки овочівництво дає робочі місця ще й у суміжних галузях. Проте для ефективного розвитку даної галузі необхідне значне інвестування, а в період кризи та економічної нестабільності країна для інвесторів не приваблива.

Визначальною рисою не лише плодоовочевої галузі, а й більшості галузей сільського господарства і Причорноморського економічного району і України загалом є складність отримання сільгоспвиробниками довгострокових кредитів, які необхідні для реорганізації підприємств, придбання нового обладнання та для забезпечення прийнятного рівня рентабельності. Криза, яка панує у країні значно загальмувала не лише розвиток галузі, а веде все сільське господарство у занепад, з якого воно почало виходити після отримання Україною статусу незалежної держави[7].