Особливості розвитку плодоовочевого комплексу Причорноморського економічного району

Експортноспроможність будь-якої галузі є важливими показниками її подальшого розвитку. Надходження валютних коштів сприяє інтенсифікації галузі та розвитку конкурентних переваг перед іншими складовими господарського комплексу.

Сучасний ринок овоче-баштанної  продукції вимагає наявності злагоджених диверсифікованих каналів реалізації продукції, власних торгівельних точок і мереж як всередині країни так і поза її межами.

Нині в Україні розроблено Концепцію  Державної цільової програми розвитку овочівництва та переробної галузі на період до 2020 року[3].

4. Регіональні проблеми антропогенного впливу господарської діяльності на якість та кількість характеристики довкілля

Господарська діяльність людини зумовила пошкодження і вичерпування природних  ресурсів, що призводить до деформації сформованих протягом багатьох мільйонів  років природного кругообігу речовин  та енергетичних потоків на планеті.  Внаслідок цього почалося прогресуюче руйнування біосфери Землі, що може набути характеру незворотних процесів і навколишнє середовище може стати непридатним для існування.

З появою людини на планеті Земля  велику роль у глобальній екосистемі стали відігравати взаємовідносини  суспільства і природи. Особливо швидко посилюється вплив суспільства на природу у зв'язку з розвитком машинного виробництва.

Завдяки цьому масштаби впливу суспільства  на природу поширюються так швидко, що людство поступово перетворюється у потужну геологічну силу, яка  впливає на природні процеси. На всі  кругообіги, що здійснюються у природі, людина прямо чи опосередковано мас  вплив. Під впливом антропогенних факторів відбуваються зміни у природі.

Ефективність розвитку і розміщення господарства, підвищення його соціальної спрямованості значною мірою  залежить від вирішення екологічних  проблем. Поява нових суб’єктів  господарювання, форм власності, кризова  ситуація в технічному переоснащенні  підприємств, наявність застарілих технологій з високим рівнем ресурсоспоживання  поглиблюють негативний вплив економічної  діяльності на природне середовище. Забруднюючий вплив виробництва, а також неефективне  використання мінеральних добрив, отрутохімікатів, інших токсичних речовин у  сільському господарстві разом з  нераціональним землекористуванням призводять до ерозії грунтів, їх засоленості, зниження родючості, зникнення багатьох корисних видів рослин і тварин[9].

Тотальне забруднення навколишнього  середовища – повітря, грунтів, поверхневих  вод викликає фізико-хімічні зміни  властивостей природних компонентів, порушуючи хід природного розвитку біологічних систем, негативно впливаючи на фізичний стан людей. Виникає загроза недостатньої адаптації людини і екосистем до тих змін, що відбуваються в природному середовищі.

В цих умовах особливої уваги  заслуговують дослідження екологічних  проблем господарської діяльності в регіонах зі складною екологічною  ситуацією. Серед таких регіонів України, Причорномор’я займає одне з перших місць. Значні території  Миколаївської, Одеської і Херсонської  областей та АР Крим відносяться до категорії забруднених і надзвичайно забруднених.

Разом з тим, нинішня складна  еколого-економічна ситуація дає усі  підстави стверджувати, що актуальність дослідження проблем антропогенного впливу не зменшується. Багато проблем природокористування залишаються ще недостатньо дослідженими, особливо ті, що стосуються комплексної оцінки антропоприродної взаємодії, тому існує потреба в подальшому розвитку теоретико-методологічних проблем природокористування. Це пов’язано з тим, що ще недостатньо глибоко розроблені питання, які стосуються змістовності окремих понять, розробки принципів дослідження, методів аналізу оцінки дії факторів забруднення навколишнього середовища, визначення способів і механізмів вирішення екологічних проблем в нових умовах господарювання. Тому і постає гостра потреба розробки теоретико-методологічних питань економіки природокористування та охорони навколишнього середовища, що дозволить більш глибоко пізнати складні еколого-економічні процеси та їх взаємообумовленість, появу еколого-економічних проблем, які виникають в різних сферах господарської діяльності. Розв’язання зазначених вище питань важливо для розвитку відповідної галузі науки, а також більш глибокого обгрунтування шляхів вирішення практичних проблем розвитку господарства в умовах побудови ринкової економіки.

Причорноморський  регіон завжди виділявся у окремий  макрорайон саме завдяки його геополітичному розташуванню, де схожі не тільки передумови розвитку районів (Миколаївський,Херсонський, Одеський, Автономної Республіки Крим), що входять до його складу, але й проблеми тапідходи до їх вирішення. Очевидно, що для Причорномор’я вирішення екологічних проблем при орієнтаціїна раціональне використання і відновлення природного потенціалу для задоволення потреб сучасних і прийдешніх поколінь є найважливішою умовою його сталого розвитку.

Аналізуючи  ситуацію в економічному районі, зазначимо, що промисловість є однією із ланок  добробуту регіону, як джерело доходу і зайнятості населення вона водночас становить реальну загрозу для  навколишнього середовища та стійкості  екосистем. Адже на промисловість припадає широкий спектр негативних впливів  на довкілля: викиди в атмосферне повітря (парникові гази, важкі метали таінші), скиди забруднених вод у водойми, деградація ґрунтів, накопичення відходів. Промислова діяльністьпов’язана з  порушенням природних ландшафтів, шумовими забрудненнями, створенням загроз виникнення надзвичайних ситуації тощо. Втім багато екологічних проблем залежать від специфічних особливостейпевного сектору промислового виробництва. Повні зведені дані щодо забруднення всього регіону поокремих галузях промисловості практично відсутні навіть у регіональних збірниках. Всього декілька показників можуть бути використані для відображення загального стану.

Підкреслимо, що екологічна ситуація в регіоні визначається особливостями розміщення та функціонування його народногосподарського комплексу. Досліджуючи Причорноморський район, слід враховувати схему розміщення продуктивних сил, що склалася. Вона і є тим базисом (вихідною умовою), наякому будується стале суспільство, адже неможливо докорінно та у короткий термін змінити існуючу схему розміщення. Так, у Миколаївській області зараз функціонує два спеціалізованих господарських підрайони: Північний і Південний промислово-аграрний з розвинутим портовим і рекреаційним господарством. В Одеській області виділяється Одеський промислово-транспортний вузол (Одеса, Іллічівськ, Південний),який має багатогалузеву спеціалізацію. Зокрема, тут розвинуті окремі галузі море-господарськогокомплексу, а також машинобудування і металообробка, харчова й легка промисловість. У Херсонській області сформувався Херсонський промисловий вузол (суднобудування, судноремонт, харчова і текстильнапромисловість) та формується Каховсько-Бериславський промисловий вузол (машинобудування і металообробка, харчова промисловість та промисловість будівельних матеріалів). На території області виділяються чотири спеціалізовані господарські підрайони – Нижньодніпровський промислово-аграрний, основою якого є Херсонський промисловий вузол, Східний промислово-аграрний з головними промисловими центрами в Новій Каховці і Каховці, Північний агропромисловий, що включає промислові центри Берислав, Нововоронцовка і Високопілля, Приморський промислово-аграрний підрайон зпромисловими центрами Генічеськ, Скадовськ, Новоолексіївка. В Автономній Республіці Крим сформованошість промислових вузлів, зокрема багатогалузеві: Сімферопольський (машинобудування, харчова, легка,промисловість будівельних матеріалів), Севастопольський (судно- і приладобудування, рибообробна, виноробна, промисловість будівельних матеріалів), Керченський (гірничо-металургійна, рибообробна, суднобудування, промисловість будівельних матеріалів), Красноперекопський (основна хімія). Крім того,утворюється Джанкойський промисловий вузол (машинобудування, харчова промисловість).

Екологічну  ситуацію у Причорноморському регіоні  загалом можна охарактеризувати як незадовільну. Сучасне становище є наслідком нехтування протягом тривалого часу об’єктивними законами розвитку і відтворення природно-ресурсного комплексу, відсутність необхідних обсягів інвестування для оновлення технологій та здійснення природоохоронних заходів, незбалансований розвиток народного господарстватощо. Крім того, існують специфічні для цього району причини, які обумовлюють незадовільний стан навколишнього природного середовища, а саме: розміщення великих портових господарств у прибережній смузі (у тому числі Одеського, Іллічівського, Білгород-Дністровського, Кілійського та Южного, на якіприпадає 62,4% вантажообороту морського транспорту України); широке використання зрошувального землеробства (особливо у АРК, де воно призвело до суттєвої деградації земель внаслідок їх вторинногосолонцювання); також порушення гідрологічного та гідрогеологічного режимів. Аналіз даних МНС, НАНУ, Мінприроди, Державної геологічної служби та Держкомгідромету, проведений МНС, свідчить, щопричиною підтоплення земель та промислово-міських агломерацій у межах Херсонської області є комплексний вплив як природних процесів, так і регіональних антропогенних навантажень на взаємодіюповерхневих і підземних водних об’єктів та процеси водообміну гідрогеологічних структур. У період 2008-2012 рр. за оцінками, наданими МНС, підтоплення мало прояв на 36% площі Херсонської області, а кількість промислово-міських агломерацій та сіл з формуванням ділянок підтоплення зросли в 1,5-2,0 рази[10].

Аналіз  основних показників стану довкілля показав, що обсяги викидів в атмосферне повітря за останні п’ять років постійно зростають, у їх структурі переважають викиди від пересувних джерел. Збільшеннявиробництва, яке спостерігалося у 2008-2012 рр. в Причорноморському районі, стало причиною збільшення викидів шкідливих речових в атмосферне повітря від стаціонарних джерел як в абсолютному, так і відносному значеннях. Основними осередками забруднення є найбільш промислово розвинуті місця району: Армянськ, Красноперекопськ, Керч (АРК), Ольшанське (Миколаївська область), Одеса, Білгород-Дністровський, Котовськ (Одеська), Херсон (Херсонська). Частка уловлених та знешкоджених речовин, у загальному обсязі утворених стаціонарними джерелами забруднення в Причорноморському регіоні, значновідрізняється по регіонах. Найбільша вона у Миколаївський області –99,2%, але в АРК, Одеській таХерсонській областях цей показник становив відповідно 53,8, 40,9, 22,7%, що значно нижче відсередньоукраїнського рівня, який складає 76,3%.

Причорноморський  регіон має недостатнє водозабезпечення та постійно відчуває дефіцит водних ресурсів, що пов’язано з його розташуванням у посушливій зоні та активним розвитком зрошувального землеробства. Загальні обсяги забору води з природних водних об’єктів у Причорноморському регіоні зменшуються. У структурі водоспоживання більшість води використовується на зрошення – 51% (найбільші обсяги води на зрошення використовуються у Криму та Миколаївській області). Обсяги свіжої води, щовикористовується на побутово-питні, виробничі та сільськогосподарські потреби, повільно знижуються. Гострою проблемою постають обсяги забруднених стічних вод, що скидаються у водойми в даному районі, у 2012 р. вони склали 37% від загального обсягу відведених стічних вод, до того ж недостатніми є потужності очисних споруд (97% від мінімально необхідного рівня). Проблема посилюється й різким збільшенням споживання води у літній період з прибуттям рекреантів.

Показником, який може частково пояснити причини  незадовільного стану довкілля, – є обсяг інвестицій, що витрачаються у регіоні на охорону навколишнього природного середовища та раціональне використання природних ресурсів. Для Причорноморського району характерним є низький рівень інвестування в дану галузь, у 2012 році він склав 161,1 млн грн, або 0,85% від загального обсягу інвестицій в основний капітал. У середньому по країні цей показник склав 1,7%. Структура інвестицій відбиває найбільші проблеми району: основною статтею витрат на охорону та раціональне використання водних ресурсів, надругому місці –витрати на охорону та раціональне використання земельних ресурсів[10].

Підбиваючи підсумки вищезазначеного, відмітимо, що, екологічна ситуація в Причорноморському районі за останні роки істотно не змінилася. Основними тенденціями розвитку народногосподарськогокомплексу, що впливатимуть на екологічну ситуацію, будуть розвиток машинобудування, хімічної, харчовоїпромисловості, промисловості будівельних матеріалів, морегосподарського комплексу та освоєннянафтогазових родовищ шельфової зони Азовського та Чорного морів; суднобудування та судноремонту.Крім того, у районі ймовірне збільшення використання автотранспорту через його економіко-географічне розташування та розвиток промисловості, що за відсутності належного технологічного контролю призведедо збільшення обсягів викидів шкідливих речовин в атмосферне повітря.

Подальший розвиток промисловості Причорноморського  району без врахування його впливу на довкіллята намагання втілити  постулати сталого розвитку в  життя призведуть до погіршення екологічного потенціалу території і, як наслідок, до зниження економічного потенціалу та соціального благополуччя. Необхідні оновлення основних фондів, інвестиційна підтримка екологічно небезпечних галузейпромисловості щодо впровадження новітніх ресурсозбережних, екологічно безпечних технологій, оцінкавпливу підприємств на навколишнє середовище та проведення необхідних заходів щодо попередженнязабруднення довкілля тощо.

Також зазначимо, що перешкодою на шляху до сталого  розвитку регіонів Причорномор’я є  неефективна організаційна діяльність місцевої влади та фінансова неспроможність і, як наслідок, млявість місцевої влади  щодо комплексного і збалансованого розвитку територій, систематичного освоєння та впровадженнянововведень, зволікання з прийняттям додаткових нормативно-правових актів.

Стійкий розвиток територіальних одиниць можливий при урахуванні їх історичних, економічних,екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій, прав та законнихінтересів громадян, додержання гарантованих державою соціальних стандартів для кожного громадянинанезалежно від місця його проживання[10].

5. Регіональні проблеми ресурсозбереження та відтворення плодоовочевого комплексу

На сьогоднішній день, плоодовочева галузь стоїть перед  цілим рядом проблем, які потребують нагального вирішення.

Для окреслення кола проблем, з якими стикається галузь, та розробки пропозиції щодо їх розв’язання, необхідно зробити загальне дослідження стану самої галузі. Подолання проблем вимагає не лише розуміння сьогоднішньої ситуації, а й об’єктивної оцінки наслідків тих процесів, що відбувались протягом останніх десяти років.